Постанова

від 28.09.2007 по справі 22/193/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/193/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.07                                                                                       Справа №22/193/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Мірошниченко М.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Соколові А.А.,

за участю представників:

позивача: Касьяненко Т.О. – довіреність б/н від 02.04.2007 року

відповідача: Штим О.М. – довіреність № 24 від 10.09.2007 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 р. у справі № 22/193/07

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий ал'янс Віктор»,                        м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий ал'янс Віктор» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного комерційного банку «Мрія» в особі Запорізької філії АКБ «Мрія», м. Запоріжжя (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.          

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Скиданова Ю.О.) від 06.06.2007 р. у справі № 22/193/07 позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис реєстраційний № 786, вчинений 15 березня 2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського округу Запорізької області Нарохою Ольгою Василівною про звернення стягнення на майно, яке підлягає витребуванню, а саме: легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ модель 190D, випуску 1991 року, об'єм двигуна V=2500 куб. см. В, шасі (кузов, рама, коляска) WDB2011261Е931290, реєстраційний №16989 НР, - зернозбиральний комбайн СК-5 «Нива» 1991 р. випуску, реєстраційний № 08457 ВО; - зернозбиральний комбайн СК-5 «Нива» 1991 р.в. реєстраційний № 08458 ВО; - трактор К-701 1986 р. випуску реєстраційний № 08456 ВО; - трактор К-700А 1985 р. випуску реєстраційний № 08453 ВО, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., Веселівський р-н, с. Білорецьке, вул. Косовського, 36 «б» та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий ал'янс Віктор».

Стягнуто з Акціонерного комерційного банку «Мрія» в особі Запорізької філії АКБ «Мрія» (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий  ал'янс Віктор» 85 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Скасовано заходи по забезпеченню позову вжиті ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.05.2007 р. по справі №22/193/07.

Рішення суду мотивовано тим, що Цивільним кодексом України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та договором застави № 10 від 25.05.2005 року не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом  виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду, тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідачем по справі подано апеляційну скаргу, у якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 р. у справі № 22/193/07 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі. При цьому вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, винесене  з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що діючим законодавством передбачено право заставодержателя звернути стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса при умові документального підтвердження наявності безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та з урахуванням того, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Також, вказує на те, що в судовому засіданні представником відповідача в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України було заявлено усне клопотання про процесуальне правонаступництво, у зв'язку зі зміною, назви АКБ «Мрія» на ВАТ ВТБ Банк, але судом не було здійснено заміну відповідача його правонаступником.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. у справі № 22/193/07 розгляд апеляційної скарги було призначено в судовому засіданні на 12.09.2007р.

10.09.2007 р. до Запорізького апеляційного господарського суду від відповідача надійшов лист, яким на виконання ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 24.07.2007 р. у справі № 22/193/07 надані витребувані документи, а саме: оригінал поштової квитанції, оригінал реєстру поштових відправлень, копію Статуту ВАТ ВТБ Банк, копію Свідоцтва про державну реєстрацію, копію Положення про Запорізьку філію ВАТ ВТБ Банк, Довідку № 2804 з ЄДРПОУ та Довідку № 3123 з ЄДРПОУ.

Згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні    внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в  процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

          Враховуючи вищезазначену норму, на підставі статутних документів Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя, колегія суддів в ухвалі від 12.09.2007 року здійснила процесуальне правонаступництво, у зв'язку з чим, відповідачем по справі  визнано - Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2525 від 11.09.2007 року справу № 22/193/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Кагітіна Л.П. /доповідач/; судді: Кричмаржевський  В.А.,  Хуторной В.М.

Враховуючи неявку представника позивача, апеляційний розгляд справи, що відбувся 12.09.2007 року відкладався до 28.09.2007 року.

          У відзиві на апеляційну скаргу вих. № 109 від 21.09.2007 року  позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін. Вважає, що суд дійшов до правильного висновку стосовно того, що звернення стягнення на майно може здійснюватись на підставі рішення суду та у позасудовому порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вказує, що згідно ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у відповідача відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису. Зазначає, що законом визначено інший порядок звернення стягнення на рухоме майно і відповідач не мав права на його вчинення. Посилається на безпідставність тверджень відповідача стосовно безспірності заборгованості.

          Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2693 від 27.09.2007 року справу № 22/193/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Мірошниченка М.В., Яценко О.М.

          27.09.2007 року відповідач надав додаткове обґрунтування апеляційної скарги. При цьому зазначає, що відповідачем по справі були додержані вимоги Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат»: подані нотаріусу документи, які підтверджують право вимоги стягувана та безспірну заборгованість боржника. Вказує, що твердження позивача, що йому було невідомо про розмір заборгованості, умови основного зобов'язання, а також про факт прострочення зобов'язання, не відповідають дійсності, оскільки відповідач відповідними листами повідомляв позивача про факт прострочення виконання зобов'язання, забезпеченого заставою і позивач не заперечував щодо наявності заборгованості та не надав доказів її відсутності або іншого розміру. Посилається на те, що звернення стягнення на предмет застави врегульовано нормами Закону України «Про заставу» і на відміну від  положень Закону України «Про заставу», Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» регулює загальні умови звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до яких, окрім застави, відносяться також і інші обтяження. Вказує, що ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та у позасудовому порядку, і цією нормою визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але перелік способів, зазначений в статті, не є виключним. Зазначає, що ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», яка встановлює способи звернення стягнення на заставлене майно, є спеціальною нормою по відношенню до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в частині звернення стягнення на предмет застави. Вважає, що звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є обґрунтованим та відповідає діючому законодавству України.

          В судовому засіданні 28.09.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.  

          За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

                    По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційного подання і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

17.05.2005 р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НВА Холдинг» (позичальник) укладено кредитний договір №КЛ-10.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, предметом договору є надання банком

позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді кредитної лінії на умовах

договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, банк          укладає: з позичальником договір застави майбутнього врожаю, договір застави; - з поручителем договір застави.

25.05.2005р. між Акціонерним комерційним банком «Мрія» в особі

Запорізької філії АКБ «Мрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю

«Торговий ал'янс «Віктор» (заставодавець) укладено договір застави майна №10.

Згідно п.1 договору застави,  для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №КЛ-10 від 17.05.2005 р., укладеного між АКБ «Мрія» та ТОВ «НВА Холдинг», щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом,

комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмірі терміни та умови сплати і

повернення яких встановлюється вищенаведеним кредитним договором та будь

якими додатковими угодами до нього, на далі все разом - Кредитний договір. Для

забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань по зобов'язанням

позивальника за кредитним договором №КЛ-10 від 17.05.2005 р., заставодавець

надає в заставу рухоме майно (перелік майна зазначений у договорі застави).

15.03.2007 року Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Нарохою О.В. вчинено виконавчий напис реєстраційний № 786 про звернення стягнення на майно, яке підлягає витребуванню, а саме: легковий автомобіль марки MERSEDES-BENZ модель 190D, випуску 1991 року, об'єм двигуна V=2500 куб. см. В, шасі (кузов, рама, коляска) WDB2011261Е931290, реєстраційний №16989 НР, - зернозбиральний комбайн СК-5 «Нива» 1991 р. випуску, реєстраційний № 08457 ВО; - зернозбиральний комбайн СК-5 «Нива» 1991 р.в. реєстраційний № 08458 ВО; - трактор К-701 1986 р. випуску реєстраційний № 08456 ВО; - трактор К-700А 1985 р. випуску реєстраційний № 08453 ВО, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., Веселівський р-н, с. Білорецьке, вул. Косовського, 36 «б» та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий ал'янс Віктор».

Визнання вищенаведеного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:  

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» саме цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а такою правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна .

Відповідно до ч.1 ст. 21 цього закону, до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 Цивільного кодексу України, визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 договору застави передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Також, п.9 договору застави передбачено, що звернення стягнення та реалізація предмету застави відбувається у порядку визначеному діючим законодавством України, але не виключно шляхом передачі заставодавцем заставодержателю у власність предмету застави.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами закону, Цивільного кодексу України та договором застави не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом  виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

В даному випадку у відповідача відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції що до даних правовідносин повинні застосовуватися положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищевикладеним та наступним:

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в даному випадку слід застосовувати норми Закону України «Про заставу».

Так, частиною 3 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення  вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі  та інші  нормативно-правові  акти,  прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону України.

Частина 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає, такий позасудовий засіб звернення стягнення на підставі виконавчого напису. Тобто, законом визначено інший порядок звернення стягнення на рухоме майно.

До того ж, норма статті 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р., якою безпосередньо визначено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріусу, суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Слід також зазначити, що у листах, якими відповідач інформував позивача про наявність заборгованості та у виконавчому написі різні суми заборгованості, а отже твердження відповідача щодо додержання встановлених вимог щодо безспірності вимоги необґрунтовані. Крім того, розрахунок заборгованості здійснений відповідачем самостійно.

З наведених підстав, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом з'ясовані всі обставини справи,  висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 85грн.00коп. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та державне мито за апеляційною скаргою в сумі 42грн.50коп. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.  99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

        Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Запорізької філії Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2007 р. у справі № 22/193/07 – без змін.

          Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.10.2007 року.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Мірошниченко М.В.  Яценко О.М.