Постанова

від 20.09.2007 по справі 16/157-пд-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/157-пд-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.09.07                                                                                               Справа №16/157-пд-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:             Черненко А.Р.,  довіреність № 21-03/742 від 13.09.2007р.;

відповідача-1:      Коломієць О.В., паспорт серії ЕН № 643920 від 19.11.2007р.,

                              директор;

відповідача-1:      Васильєва М.В., довіреність № 23/4 від 23.04.2007р.;

відповідача-2:      не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Приватного підприємства «Херсонснабсбит», м. Херсон

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р.

у справі                         № 16/157-ПД-07

за позовом                    Відкритого акціонерного товариства

                                      «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон

до відповідача-1          Приватного підприємства «Херсонснабсбит», м. Херсон

до відповідача-2          Товариства з обмеженою відповідальністю «Авуар»,

                                       м. Херсон

про                                 визнання недійсною третейської угоди

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон було подано позов до Приватного підприємства «Херсонснабсбит», м. Херсон і Товариства з обмеженою відповідальністю «Авуар», м. Херсон про визнання недійсною третейської угоди від 21.11.2005р., укладеної між сторонами, щодо передачі до Постійно діючого Третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» спорів про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2003р. (№№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К, 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К), укладених між ТОВ «Авуар» (покупець, в інтересах ПП «Херсонснабсбит») та ВАТ «ХБК» (продавець) (відповідно до уточнених позовних вимог).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 09.07.2007р. у справі № 16/157-ПД-07 (суддя Немченко Л.М.) позов задовольнив: визнав недійсною третейську угоду від 21.11.2005р., укладену між ВАТ «ХБК», ПП «Херсонснабсбит» та ТОВ «Авуар».

Рішення суду мотивоване тим, що при укладенні третейської угоди від 21.11.2005р. був відсутній предмет цієї угоди, а саме - наявність спору у сторін щодо визнання недійсними 16 договорів купівлі-продажу. Спірна третейська угода з боку ВАТ «ХБК» підписана особою без належних повноважень.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ПП «Херсонснабсбит», відповідач-1 у справі, вказує на те, що при прийнятті рішення судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права; висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що висновок суду про підписання спірної третейської угоди з боку позивача не уповноваженою особою є помилковим. Між сторонами наявний спір щодо дійсності договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р., оскільки одна сторона (ПП «Херсонснабсбит») наполягає на їх недійсності, а інша (ВАТ «ХБК») - на дійсності. Судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з порушенням правил підсудності, оскільки компетентним третейським судом для визнання недійсною третейської угоди від 21.11.2005р. є господарський суд м. Києва, який є місцевим господарським судом за місцем розгляду справи третейським судом. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 16/157-ПД-07 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу та в письмових поясненнях до неї заперечує проти доводів, викладених в скарзі. Зазначає, що спірна третейська угода з боку ВАТ «ХБК» підписана особою без належних повноважень. Відповідач-1 не зміг довести  існування при укладенні третейської угоди від 21.11.2005р. спору між сторонами. Судом першої інстанції справа розглянута з додержанням правил підсудності та підвідомчості. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 16/157-ПД-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

ТОВ «Авуар», відповідач-2 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що судом при прийнятті рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Відповідач-2 підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, з тих же самих підстав. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 16/157-ПД-07 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судових засіданнях представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2445 від 03.09.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 04.09.2007р. на підставі ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 14.09.2007р.

В судовому засіданні 14.09.2007р. від представника позивача надійшло усне клопотання про оголошення постанови Запорізького апеляційного господарського суду у повному обсязі. Вказане клопотання колегією суддів задоволено, у зв'язку з чим оголошено перерву до 20.09.2007р. для підготовки постанови суду у повному обсязі.

В судовому засіданні 20.09.2007р. за згодою представників сторін (в тому числі позивача) було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 31.12.2003р. між ТОВ «Авуар», який діяв від імені, за рахунок і в інтересах покупця - ПП «Херсонснабсбит», та ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» (продавець) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів №№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1382-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К, згідно до умов яких продавець зобов'язується продати цінні папери, наведені у додатку до договорів, а покупець  - оплатити та прийняти у власність вказані цінні папери за визначеною ціною.

21.11.2005р. між ВАТ «ХБК» (сторона-1), ПП «Херсонснабсбит» (сторона-2) і ТОВ «Авуар» (сторона-3) була укладена третейська угода про наступне. В зв'язку з тим, що спори про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. №№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1382-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К не врегульовані між сторонами в досудовому порядку, сторони прийшли до згоди про передачу даних спорів на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип».

З боку ВАТ «ХБК» третейська угода підписана в.о. голови правління Соляником О.О., що діє на підставі Статуту та ухвали господарського суду Херсонської області від 21.12.2004р. у справі № 12/68-Б.

Рішеннями Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 27.04.2007р. були визнані недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. №№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1382-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К, укладені між ТОВ «Авуар», який діяв від імені, за рахунок і в інтересах ПП «Херсонснабсбит», та ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», із застосуванням наслідків визнання договорів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що третейська угода від 21.11.2005р. є недійсною, оскільки з боку ВАТ «ХБК» така угода підписана не уповноваженою особою. Як вказує позивач, третейська угода стосується господарської діяльності ВАТ «ХБК», оскільки вона укладена стосовно господарсько-правових договорів купівлі-продажу цінних паперів, загальна сума яких становить 155.679.227,78 грн., а згідно балансу ВАТ «ХБК» за 2004р., балансова вартість активів товариства становила 272 705 тис.грн. На думку позивача, Соляник О.О. уклав третейську угоду, яка стосувалася господарської діяльності на суму, що перевищувала 10% балансової вартості активів товариства, і становила в дійсності 57,09 % вартості активів, в той час, коли відповідно до п.п.7 п.7.5.5 Статуту ВАТ «ХБК» в редакції, яка діяла на момент укладення третейської угоди, передбачено, що голова правління ВАТ «ХБК» укладає правочини, що стосуються господарської діяльності товариства на суму, що не перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної звітності. Позивач зазначає, що третейська угода не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди», оскільки законом не передбачено можливості укладення однієї третейської угоди відносно ряду інших правочинів; в договорах купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. відсутні посилання на третейську угоду. Позивач також вважає, що третейська угода не відповідає волевиявленню та внутрішній волі її учасників, оскільки станом на 21.11.2005р. жодних спорів між сторонами договорів купівлі-продажу цінних паперів не було. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про визнання недійсною третейської угоди від 21.11.2005р., укладеної між сторонами, щодо передачі до Постійно діючого Третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» спорів про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів від 21.12.2003р. (№№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К, 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К), укладених між ТОВ «Авуар» (покупець, в інтересах ПП «Херсонснабсбит») та ВАТ «ХБК» (продавець). Уточнені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 92, 202, 203, 215 ЦК України, ст.12 Закону України «Про третейські суди».

Позивачем заявлена вимога про визнання недійсною третейської угоди від 21.11.2005р., укладеної між сторонами, щодо передачі до Постійно діючого Третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» спорів про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.2 цього Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частиною 1 ст.12 Закону встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Однією з підстав недійсності третейської угоди від 21.11.2005р. позивач вважає те, що така угода підписана з боку ВАТ «ХБК» не уповноваженою на те особою. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 2 ст.203 ЦК України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як зазначає позивач, Соляник О.О. уклав спірну третейську угоду, яка стосувалася господарської діяльності на суму, що перевищувала 10% балансової вартості активів товариства, що суперечить п.п.7 п.7.5.5 Статуту ВАТ «ХБК» в редакції, яка діяла на момент укладення третейської угоди.

Вказані доводи позивача колегія суддів знаходить необґрунтованими, оскільки третейська угода від 21.11.2005р. за своїм змістом не є господарською операцією, яка направлена на відчуження активів товариства, і не встановлює вартісної оцінки майна, а отже не може вважатися такою, що укладена на суму, що перевищує 10% балансової вартості активів товариства.

Статтею 48 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Пунктом 7.5.5 Статуту ВАТ «ХБК», на що посилається позивач, було передбачено, що голова правління, серед іншого, має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим Статутом.

Позивачем не доведено того, при укладенні третейської угоди в.о. голови правління ВАТ «ХБК» Соляник О.О. діяв всупереч Статуту товариства.

Крім того, в спірній угоді зазначено, що Соляник О.О. діє на підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 21.12.2004р. у справі № 12/68-Б. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що виконання обов'язків голови правління ВАТ «ХБК» покладено на розпорядника майна Соляника О.О., ліцензія № 249640 від 19.10.2001р. В свою чергу, Соляник О.О. був призначений розпорядником майна боржника ВАТ «ХБК» ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.04.2004р. у справі №12/68-Б.

Крім того, ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.01.2005р. у справі № 12/68-Б надано роз'яснення ухвали від 21.12.2004р., згідно з яким виконуючий обов'язки керівника ВАТ «ХБК» розпорядник майна має право, зокрема: вчиняти від імені боржника юридичні дії в межах компетенції, визначеної Статутом ВАТ «ХБК» для голови правління, у т.ч. керувати поточними справами боржника; підписувати довіреності, доручення, угоди, договори та інші документи від імені підприємства-боржника ВАТ «ХБК»; укладати правочини від імені боржника; виконувати усі інші обов'язки та мати всі права, передбачені чинним законодавством та Статутом ВАТ «ХБК», тощо. Зазначено також, що перелік прав та обов'язків не є вичерпним і може містити інші, прямо не заборонені чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», права, обов'язки та повноваження.

З матеріалів справи також вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.11.2005р. у справі № 12/68-Б було зокрема задоволено клопотання про затвердження мирової угоди від 21.11.2005р., укладеної сторонами, предметом якої є відстрочка оплати грошових зобов'язань 3.217.253,31 грн. терміном на 1 рік, у зв'язку з чим провадження у справі припинено.

Згідно з ч.7 ст.37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Керуючий санацією або ліквідатор виконують обов'язки керівника (органів управління) боржника до призначення, в установленому порядку, керівника боржника (органів управління).

У зв'язку з наявністю ухвали господарського суду Херсонської області від 21.11.2005р. у справі № 12/68-Б, місцевий господарський суд у справі № 16/157-ПД-07 дійшов до висновку про те, що в цей же день (21.11.2005р.) були припинені повноваження в.о. голови правління ВАТ «ХБК» Соляника О.О., покладених на нього ухвалою від 21.12.2004р. у справі № 12/68-Б.

Проте, такий висновок місцевого господарського суду є таким, що зроблений без належного з'ясування всіх обставин справи.

Так, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р. у справі № 12/68-Б скасовані пункти 2, 3, 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Херсонської області від 21.11.2005р. у справі № 12/68-Б (у т.ч. пункти про затвердження судом мирової угоди сторін від 21.11.2005р. та припинення у зв'язку з цим провадження у справі № 12/68-Б).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. у справі № 12/68-Б залишена без змін постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 30.03.2006р., а ухвалою Верховного Суду України від 23.08.2006р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. у справі № 12/68-Б.

З викладеного вбачається, що у розпорядника майна і виконуючого обов'язки голови правління ВАТ «ХБК» Соляника О.О. були повноваження на укладення третейської угоди від 21.11.2005р., а висновок суду першої інстанції про припинення повноважень Соляника О.О. є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Іншою підставою недійсності третейської угоди від 21.11.2005р. позивач вважає те, що така угода не відповідає частинам 1 і 5 ст.12 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з чим є недійсною на підставі ч.6 ст.12 цього Закону. На думку позивача, законом не передбачено можливості укладення однієї третейської угоди відносно ряду інших правочинів, проте в порушення ч.1 ст.12 названого Закону, спірна угода укладена відносно цілої сукупності договорів, що є незаконним. Позивач також зазначає, що в договорах купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. відсутні посилання на третейську угоду, що не відповідає ч.5 ст.12 Закону України «Про третейські суди», в той час коли в пунктах 5.2 договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. було передбачено про вирішення спорів в господарському суді.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності з частинами 1, 5, 6 ст.12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1).

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (ч.5).

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною (ч.6).

Положеннями Закону України «Про третейські суди», у т.ч. статтею 12 цього Закону, не встановлено заборони щодо укладення однієї третейської угоди відносно декількох інших правочинів. Спірна третейська угода від 21.11.2005р. укладена у вигляді окремої письмової угоди, що повністю узгоджується з приписами ч.1 ст.12 Закону України «Про третейські суди».

Нормами названого Закону також не встановлено обов'язкової умови стосовно посилання в основних договорах на наявність окремо укладеної третейської угоди про передачу спору на вирішення третейського суду. Вказівка в п.5.2 договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. про розгляд господарським судом спорів за цими договорами, не встановлює підстав для визнання спірної третейської угоди недійсною.

З обставин справи  вбачається  додержання сторонами при укладенні третейської угоди від 21.11.2005р. правил, передбачених ст.12 Закону України «Про третейські суди», у зв'язку з чим відсутні підстави вважати третейську угоду недійсною.

В підставу позову також покладені доводи позивача про те, що спірна третейська угода не відповідає волевиявленню та внутрішній волі її учасників, оскільки станом на 21.11.2005р. жодних спорів між сторонами договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. не було.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Спір – це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Аналіз наведених вище положень статей 1, 5, 12 Закону України «Про третейські суди», свідчить про те, що цим Законом не передбачено такої обов'язкової передумови для укладення третейської угоди (або третейського застереження в договорі) як наявність між сторонами спору з цивільних або господарських правовідносин, який виник до укладення відповідної третейської угоди. Так, спір між сторонами може виникнути і після укладення відповідної третейської угоди, наявність якої буде підставою для передачі того чи іншого спору на вирішення третейського суду. Зокрема, вже на стадії укладення господарського договору, сторони такого договору не позбавлені права включити до договору умову про розгляд спорів в третейському суді (третейське застереження) або укласти окрему письмову третейську угоду про передачу спору на вирішення третейського суду, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору.

Діюче законодавство України не містить положень про можливість укладення третейської угоди лише після виникнення спору, стосовно якого укладається така третейська угода.

Зазначені висновки підтверджуються положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України, якими передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, позивачем не доведено того, що спірна третейська угода не відповідає волевиявленню та внутрішній волі її учасників.

Висновок суду першої інстанції про те, що при укладенні третейської угоди від 21.11.2005р. був відсутній предмет цієї угоди, а саме, відсутній спір у сторін щодо визнання недійсними 16 договорів купівлі-продажу, є таким, що зроблений з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, фактичні обставини справи свідчать про те, що ВАТ «ХБК» наполягає на дійсності договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р. і не погоджується з прийнятими рішеннями третейського суду від 27.04.2007р., якими зазначені договори визнані недійсними. Вказана обставина також підтверджена представником позивача в судовому засіданні. З іншого боку, ПП «Херсонснабсбит» наполягає на недійсності договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р., що стало підставою для звернення в третейський суд з позовом про визнання зазначених договорів недійсними.

Отже, між сторонами наявний спір щодо недійсності договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003р., у зв'язку з чим за умовами спірної третейської угоди такий спір сторонами було вирішено передати на розгляд третейського суду. Таким чином, третейська угода від 21.11.2005р. містить предмет цієї угоди.

У відповідності з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 ст.203 ЦК України, на що посилається позивач, встановлені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3).

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. Судом апеляційної інстанції також відповідних обставин не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Слід також зазначити про наступне.

Можливість порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач вбачає в тому, що, згідно до його тверджень, спірна третейська угода від 21.11.2005р. є наслідком махінацій одного із засновників ТОВ «Авуар» та колишнього голови правління ВАТ «ХБК» - Рибачка С.А. і Соляника О.О. Позивач зазначає, що спірна третейська угода укладена виключно з метою, шляхом шахрайства і зловживань, заподіяння шкоди для ВАТ «ХБК», а саме, стягнення з ВАТ «ХБК» на користь ПП «Херсонснабсбит» грошових коштів в розмірі 155.679.227,78 грн.

Колегія суддів зазначає, що вказані твердження не доведені позивачем у встановленому законом порядку, і не підтверджені жодними доказами.

Позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень з приводу наявності його порушених прав або охоронюваних законом інтересів укладенням третейської угоди від 21.11.2005р. (ст.1 ГПК України).

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи відповідачів про порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення правил підсудності, оскільки господарським судом Херсонської області справа розглянута у відповідності зі ст.15 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для скасування оскаржуваного рішення.

У відповідності зі ст.49 ГПК України, судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції покладаються на позивача – ВАТ «ХБК».

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Херсонснабсбит», м. Херсон задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007р. у справі № 16/157-ПД-07 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон на користь Приватного підприємства «Херсонснабсбит», м. Херсон суму 680,00 грн. державного мита по розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.  Хуторной В.М.