Рішення

від 09.07.2007 по справі 16/157-пд-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/157-ПД-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09.07.2007                                                                Справа №  16/157-ПД-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Немченко Л.М. при секретарі Горголь О.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат",м.Херсон

до Відповідача-1: Приватного підприємства "Херсонснабсбит", м.Херсон

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар", м. Херсон   

про визнання недійсними третейських угод  

за участю:

представників сторін:

від  позивача - Прокопенко Я. В. довіреність № 21-03/497 від 17.05.07 - начальник юридичного відділу, Гамбарян А. В. посвідчення № 12 ( депутат ХМР) - голова правління

від  відповідача-1: Васильєва М. В. довіреність № 7 від 06 квітня 2007р.,

від відповідача-2: Коваленко І. О. дов. № 29 від 17.05.07

          Відкрите акціонерне товариство “ Херсонський бавовняний комбінат” ( позивач) звернулося до суду з  позовною заявою про визнання  недійсними 16 третейських угод від 21.11.05 , укладених між ним, приватним підприємством “ Херсонснабсбит" (відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю “ Авуар”( відповідач-2) щодо передачі спору про визнання 16 договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених у 2003 році на розгляд третейському суду при юридичній корпорації “Принцип” недійсними.

          В ході розгляду справи було встановлено, що сторони уклали не 16 третейських угод , а одну угоду від 21.11.05 . В зв'язку з цим, позивач на підставі ст.22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною саме цю угоду.

          На думку позивача, третейська угода укладена в порушення п.7.5.5 статуту ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, оскільки третейська угода підписана особою, не уповноваженою головую правління вчиняти такий правочин. Крім того, на думку позивача, зазначений правочин не може бути підписаний головою правління без відповідних погоджень, оскільки його вартість перевищує 10% балансової вартості активів товариства.

          В ході розгляду справи позивач заявляв клопотання щодо проведення судової почеркознавчої експертизи щодо достовірності підпису на оспорюваній  угоді в.о. голови правління Соляника О.О та проведення технічної експертизи відповідності печатки комбінату, що відбита на третейській угоді, оригіналу та чи відповідає дата, що зазначена  на третейській угоді, фактичній даті укладення даної третейської угоди.

          Суд зазначене клопотання відхиляє, оскільки позивач обґрунтовує свої позовні вимоги відсутністю повноважень у в.о. голови правління на день підпису третейської угоди, а не тим фактом, що підпис уповноваженої особи є фіктивним

          В ході розгляду справи відповідач-1 заявив клопотання по виклик гр. Соляника О.О. до суду з метою підтвердження своїх повноважень на укладення оскаржуваної угоди.

          Суд відхиляє клопотання, оскільки відповідно приписів ст.32, 33 ГПК України відповідач має доводити свої заперечення належними доказами. Пояснення ж гр. Соляника О.О. можуть бути надані як свідком, оскільки на день розгляду справи він вже не являється посадовою особою ВАТ “ ХБК”. Свідчення свідків у господарському судочинстві не є належними доказами.  

          Суд зазначене клопотання відхилив.

          Відповідачі-1, 2    не   визнали позовні вимоги, посилаючись на те, що третейська угода укладена відповідно до приписів ЗУ “Про третейські суди” та чинного законодавства. На думку відповідача-1, позивач підтвердив дійсність третейської угоди, направивши телеграму до третейського суду про відкладення розгляду справи.

            Розглянувши  матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

                                          в с т а н о в и в:

Між сторонами 31.12.03 були укладені договори купівлі –продажу цінних паперів №№ 1376-К, 1378-К, 1376-К, 1380-К, 1382-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К, 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К,1403-К, 1406-К. За вказаними договорами ВАТ “ Херсонський бавовняний комбінат” (Продавець) передав, а ПП “ Херсонснабсбит” (Покупець) отримав векселі, а останній провів розрахунки за отримані  цінні папери.

Відповідач-1 пояснив, що в вересні 2005 року він звернувся до відповідача-2 як до повіреної особи, яка має право здійснювати операції, що пов'язані з обігом цінних паперів, з проханням продати придбані у 2003 році векселі. ТОВ “Авуар” відмовив в такому проханні, пояснивши, що оскільки зазначені векселі, не  були векселедавцями зареєстровані в державному реєстрі, як цього вимагає ст. 10 Закону України “ Про обіг векселів в Україні” та Правила здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінним паперам, затвердженої наказом ДК ЦПФР від 23.12.96 № 331.   Факт своєї відмови здійснити продаж векселів підтверджує в судовому засіданні відповідач-2.

Як стверджує відповідач –1 після цього він звернувся до позивача та відповідача-2 з вимогою укласти трьохсторонню угоду про визнання 16 договорів купівлі –продажу цінних паперів недійсними, за яким ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” має повернути грошові кошти, отримані за продаж векселів, а  ПП “ Херсонснабсбит” зобов'язаний повернути векселі.

Як стверджує відповідач –1 сторони відмовилися від такої пропозиції  з тих підстав, що договори купівлі –продажу векселів є оспорюваними правочинами, тобто, такими, недійсність яких може бути встановлена тільки судом.

Після чого між сторонами була укладена третейська угода від 21.11.05, що є предметом судового дослідження.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі  є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.  Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками  судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Будь-яких доказів, що зазначені у ст.32 ГПК України  та які б підтвердили вищевикладені пояснення, щодо наявності спору між сторонами, представника відповідача-1 суду не було надано.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні пояснив, що дійсно відповідач-1 звертався в вересні 2005 року з пропозицією продати векселі, на що відповідач-2 не погодився. Пізніше відповідач –1 надав йому на підпис третейську угоду, на проекті якої стояли підписи керівників позивача - в.о. голови правління Соляника О.О. та директора  відповідача-1-директора Маркушина Ю.К.

Представники позивача не змогли підтвердити або заперечити  факт наявності  спору про  визнання недійсності 16 договорів купівлі –продажу, оскільки в той час не працювали на комбінаті.

В ході розгляду справи жодна із сторін не надала пояснення причинам рішення щодо передачі спору саме до третейського суду юридичної корпорації “ Принцип” в м. Київ, в той час як всі сторони знаходяться в м. Херсоні.

На підставі третейської угоди від 21.11.05 відповідач в квітні 2007 року звернувся із 16 позовами до третейського суду юридичної корпорації “ Принцип” про визнання 16 договорів купівлі –продажу цінних паперів від 31.12.03 недійсними. Третейський суд розглянув справи без представника ВАТ “ Херсонський бавовняний комбінат” та визнав вказані договори недійсними. За рішеннями третейського суду проведена двохстороння реституція, сторони зобов”язані повернути одна одній отримане за недійсними договорами.

Позивач не погоджується з рішеннями третейського суду та вважає, що третейська угода не відповідає приписам чинного законодавства.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації інші юридичні особи, громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів

За захистом свого порушеного права він звернувся до господарського суду, обравши спосіб захисту, що передбачений ст.16 ЦК України.

Відповідно до Роз”яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111  “ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” господарський суд, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов”язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3,5, 6 ст.203 ЦК України

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідачти його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі визначеній законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст.2 ЗУ “ Про третейські суди” третейська угода –угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду.

Відповідно до ст.12 ЗУ “ Про третейські суди”  третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід”ємна частина третейської угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв”язку. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмові формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Із огляду на встановлені факти та аналіз наведеного чинного законодавства, суд дійшов до наступного.

Як витікає із визначення третейської угоди, що наведені в ст.2 ЗУ “ Про третейську угоду ”предметом" такої угоди є домовленість про передачу спору на розгляд третейського суду, тобто, істотною умовою має бути наявність спору у сторін. В випадку його відсутності  відпадає необхідність укладати третейську угоду.

Як витікає із встановлених судом в судовому засіданні обставин  про наявність спору у сторін щодо визнання недійсними 16 договорів купівлі –продажу цінних паперів, то суд дійшов до висновку, що зазначений факт відповідачем-2 не доведений, оскільки він не надав будь-яких доказів звернень з цього приводу до посадових осіб ВАТ “ХБК” у письмовій формі ( листування, телеграми). Пояснення відповідача-1 про  усні звернення до керівництва позивача  суд до уваги не приймає, оскільки вони не можуть бути прийняті в якості доказів у розумінні ст.32 ГПК України. Відповідач-2, як витікає із його пояснень, не підтвердив наявність такого спору . Він пояснив, що підписав третейську угоду за проханням відповідача-1, тим більше, що на проекті такої угоди вже стояли підписи двох інших учасників правочину.

Жодна із сторін не надала суду пояснень мотивування угоди про передачу спору саме до третейського суду тобто якщо дійсно мав місце спір про  визнання договорів купівлі –продажу недійсними, то з якихось причин,  сторони не влаштовував розгляд спорів у господарському суді за підсудністю. Суд дійшов до висновку, що, оскільки будь-яких пояснень з цього питання сторони не надали, то такі мотиви у сторін були відсутні через відсутність спору.

На підставі встановленого, суд дійшов до висновку, що при укладенні третейської угоди 21.11.05 був відсутній  предмет цієї угоди, а саме, наявність спору у сторін щодо визнання недійсними 16 договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків

Як встановлено судом третейська угода підписана 21.11.05.

В цей день господарським судом розглядалася справа про банкрутство ВАТ “ Херсонський бавовняний комбінат” № 12/68-Б та за результатами розгляду  винесена ухвала про припинення провадження у справі. Оскільки ухвали суду набирають чинність у день винесення рішення, то в цей же день були припиненні  повноваження в.о. голови правління ВАТ “ Херсонський бавовняний комбінат” Соляника Олексія Олексійовича, покладених на нього  ухвалою у цій справі від 21.12.04.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що  третейська угода підписана з боку ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” без належних повноважень.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача-1 про послідуюче підтвердження чинність оскарженої ухали телеграмою до постійно діючого третейського суду від 26.04.07, оскільки зазначена телеграма засвідчує тільки наміри позивача скористатися своїми процесуальними правами захисту своїх інтересів у суді.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача що за 16 договорами купівлі-продажу не передбачався  порядок урегулювання спорів шляхом звернення до третейського суду.

Суд встановив, що за умовами договору їх дія закінчилася з виконанням умов договору. В зв”язку з чим, при виникненні спору про недійсність зазначених договорів порядок їх вирішення міг бути урегульований іншим правочином.

Суд не приймає до уваги також доводи позивача про порушення статуту комбінату при укладенні третейської угоди, а саме, підпису в.о. голови правління без довіреності та укладення  угоди на суму, що перевищує 10% балансової  вартості активів товариства.

Оскільки особа, що виконує обов”язки голови правління діє на підставі  повноважень, наданих статутом голові правління, а виконання обов”язків голови правління товариства не потребує довіреності, оскільки така особа є керівником підприємства. Третейська угода не містить інформації про будь-які господарські операції, що направлені на відчуження активів, в зв”язку з цим не може вважатися такою, що укладена на суму, що перевищує 10%балансової вартості активів товариства.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що третейська угода укладена з порушенням чинного законодавства, а саме, ст. 2, 12 ЗУ “ Про третейські угоди” та ст.203, 215,638 ЦК України, оскільки вона укладена при відсутності предмету договору та підписана з боку позивача не уповноваженою особою

В зв”язку з викладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49,  82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                            В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати недійсною третейську угоду від 21.11.05, укладену між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та приватним  підприємством “Херсонснабсбит”  та товариством з обмеженою відповідальністю “ Авуар”

3.          Стягнути з приватного  підприємства “ Херсонснабсбит” ( смт. Антонівка м. Херсон, вул. 20-А Східна,6, р/р 260000052300386 в ХФ КБ "Приватбанк", МФО 352479, код 32479456) та товариства з обмеженою відповідальністю “Авуар” ( м.Херсон, вул. 9-го Січня, 32/30, р/р 26502319301 в ХФ "Банк Петрокоммерц-Україна", м.Херсон, МФО 352004, код ЄДРПОУ 22736836 ) на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (м.Херсон, вул. 50-річчя утворення СРСР,1 р/р 26009870024034 в ХОД АКБ "Укрсоцбанк", МФО 352015, код ЄДРПОУ 00306710) в рахунок відшкодування витрат по сплаті  держмита в сумі 1360 грн.  та 118 грн. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу   пропорційно в розмірі 1/2 з кожного.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

         Суддя                                                                                      Л.М. Немченко   

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України                              13.07.2007р.