Постанова

від 25.06.2008 по справі 16/157-пд-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/157-ПД-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 червня 2008 р.                                                                                    № 16/157-ПД-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Заріцької А.О.

розглянувши касаційну скаргу

ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

на постанову

від 20.09.2007 р. Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 16/157-ПД-07 господарського суду Херсонської області

за позовомВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

до1. ПП "Херсонснабсбит", м. Херсон;2. ТОВ "Авуар", м. Херсон

провизнання недійсною третейської угоди

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивачаЧерненко А.Р., довір.;

відповідача (І)Васильєва М.В., довір.;

відповідача (ІІ)Акімов І.А., довір.

В С Т А Н О В И В:

          ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” звернувся до суду з позовом до ПП “Херсонснабсбит” та ТОВ “Авуар” про визнання недійсною третейської угоди  від 21.11.2005 р., укладеної між цими особами.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 р. (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсною третейську угоду від 21.11.2005 р., укладену між сторонами у справі.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. (судді: Мірошниченко М.В. - головуючий, Кричмаржевський В.А.,  Хуторной В.М.) апеляційну скаргу ПП “Херсонснабсбит” задоволено, рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 р. скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2007 р. касаційну скаргу  ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задоволено частково, рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Постановою Верховного Суду України від 18.03.2008 р. постанову Вищого господарського суду України від 18.12.2007 р. скасовано, а справу передано для розгляду до Вищого господарського суду України.

Розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", Вищий господарський суд України встановив, що вимоги скарги полягають у скасуванні постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. та залишенні без змін рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 р.

          Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 92, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 12 Закону України "Про третейські суди".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.12.2003 р. між ТОВ “Авуар”, який діяв від імені, за рахунок і в інтересах - ПП “Херсонснабсбит” (покупець), та ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”(продавець) були укладені договори купівлі-продажу цінних паперів №№ 1376-К, 1378-К, 1380-К, 1382-К, 1384-К, 1386-К, 1388-К 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-К, 1403-К, 1406-К (далі - договори купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р.), згідно яких продавець зобов'язувався продати цінні папери, наведені у додатку до договорів, –векселі на загальну суму 155 679 227,78 грн., а покупець –оплатити та прийняти у власність вказані цінні папери за визначеною ціною.

21.11.2005 р. між ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, ПП “Херсонснабсбит” і ТОВ “Авуар” була укладена третейська угода.

За умовами цієї третейської угоди, у зв'язку з тим, що спори про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р. не врегульовані між сторонами в досудовому порядку, сторони прийшли до згоди про передачу даних спорів на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації “Принцип”.

На підставі вказаної третейської угоди Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації “Принцип” були прийняті рішення від 27.04.2007 р. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р., із застосуванням наслідків визнання договорів недійсними.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що в договорах купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р. сторони встановили порядок вирішення спорів, згідно якого спори по цих договорах вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а у разі недосягнення згоди спір розглядається господарським судом (п. 5.2).

Отже, в договорах купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р. сторони визначили підсудність спорів, що витікають з цих договорів.

Відтак, уклавши окрему третейську угоду від 21.11.2005 р., сторони замінили зазначену умову договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р., змінивши підсудність спорів за цими договорами з господарських судів на третейські.

Таким чином, третейська угода від 21.11.2005 р. є фактично додатковою угодою до договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р., а не самостійним правочином.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань.

Тому сторони вправі вносити зміни до договору доти, поки ці зобов'язання існують.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що всі договори купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р. ідентичні за змістом. Відповідно до п. 4.1 цих договорів сторони дійшли згоди, що договори набирають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції,  ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” (продавець) передав, а ПП “Херсонснабсбит” (покупець) прийняв векселі згідно актів прийому-передачі векселів від 31.12.2003 р. та здійснив розрахунок за отримані цінні папери.

Також, як встановлено Постійно діючим третейським судом при Юридичній корпорації “Принцип” в рішеннях від 27.04.2007 р., ПП “Херсонснабсбит” здійснено в повному обсязі оплату цінних паперів шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” у січні 2004 р.

Враховуючи те, що сторонами виконано свої зобов'язання за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р. в повному обсязі, то дія цих договорів, відповідно, припинилася у січні 2004 р., що і було встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин справи оспорюваною третейською угодою від 21.11.2005 р. сторони внесли зміни до договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31.12.2003 р., які на той час припинили свою дію.

На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.

Крім того, слід за значити, що, як встановлено судами, від імені ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” третейська угода від 21.11.2005 р. була підписана  В.о. голови правління Соляником О.О., що діяв на підставі Статуту цього товариства та ухвали господарського суду Херсонської області від 21.12.2004 р. у справі № 12/68-Б.

Відповідно до цієї ухвали, зокрема, задоволено клопотання розпорядника майна боржника, відсторонено  боржника –голову правління ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” Боєва В.Л. від посади та виконання обов'язків голови правління ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Соляника О.О.

Отже, на час підписання оспорюваної третейської угоди Соляник О.О. виконував одночасно і повноваження керівника боржника, а саме в.о. голови правління, і повноваження розпорядника майна боржника у справі про банкрутство.

Втім, частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно, особа, що вносить зміни до договору, повинна мати той самий обсяг цивільної дієздатності, що і особа, яка його укладала.

Тобто, внесення змін до правочину має відбуватися в тому ж порядку, що і його вчинення.

Враховуючи те, що має місце збіг керівника боржника і розпорядника майна в одній особі, то на цю особу поширюються вимоги ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які передбачають необхідність надання комітетом кредиторів згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника, тобто угод щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угод.

При цьому, вказана стаття не здійснює диференціації між розпорядником майна, керуючим санацією боржника чи ліквідатором банкрута, який має отримати згоду  комітету кредиторів на укладання такої угоди.

У зв'язку з чим, на розпорядника майна, який виконує повноваження керівника боржника на підставі ч. 2 ст. 12, ч. 16 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, поширюються вимоги ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Втім, докази надання згоди комітетом кредиторів на укладання оспорюваної угоди відсутні в матеріалах справи та посилання про це не міститься в самій угоді.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо укладення третейської угоди від 21.11.2005 р. з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких умов судом першої інстанції законно та обґрунтовано задоволено позов та визнано таку угоду недійсною.

Враховуючи вказане, судом апеляційної інстанції неправомірно скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у позові.

Таким чином, перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.  

З урахуванням зазначеного та керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 509, 599, Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" задовольнити.

2.          Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.09.2007 р. у справі № 16/157-ПД-07 скасувати.

3.          Рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2007 р. у справі  № 16/157-ПД-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                         Б.М. Поляков

           Судді                                                                                В.М. Коваленко

                                                                                                          А.О. Заріцька