Постанова

від 01.08.2022 по справі 911/3031/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. Справа№ 911/3031/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 02.08.2022,

розглянувши апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби

на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022

у справі №911/3031/21 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Державної митної служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дари природи»

про зобов`язання повернути майно,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Київська митниця Держмитслужби, правонаступником якої є Державна митна служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби (далі, позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дари природи» (далі, відповідач) про зобов`язання ТОВ «Дари природи» повернути майно, передане Київською митницею Держмитслужби на підставі укладеного Договору відповідального зберігання №130с та акту про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017; у разі втрати (пошкодження) товару - відшкодувати вартість втраченого товару на загальну суму 100 491,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за Договором відповідального зберігання №130с від 26.06.2017 щодо повернення переданого йому на зберігання позивачем майна (інертного газу аргону рідкого) згідно акту про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017 вартістю 100 491,60 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.09.2021 у справі №911/1454/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів як дотримання ним порядку повернення майна, передбаченого за договором, так і пред`явлення вимоги про повернення зі зберігання майна, переданого за актом б/н від 22.06.2017, що свідчить про недоведеність виникнення у відповідача зобов`язання по поверненню відповідного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 13.05.2022 через систему «Електронний суд» позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що Договір відповідального зберігання №130с містить посилання на протокол порушення митних правил №00555/10000/17. Даний протокол також зазначений і в акті про прийомки-передачі товару (предметів) на відповідальне зберігання, згідно якого представник відповідача директор Товариства Алтабаєв А.Є. прийняв на зберігання товар та підписав Договір відповідального зберігання. Отже товар, який зазначений в акті, відповідає переліку майна, що вказане у самому Договорі.

Судом не було досліджено факту направлення чи ненаправлення на адресу відповідача претензії №7.8-1/21/11/22963 від 19.11.2020. Докази її направлення долучені позивачем до апеляційної скарги (копії списку №2 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 20.11.2020, зокрема, листа зі шрих-кодовим ідентифікатором 03124 08368105, конверта з відміткою Укрпошти про причини повернення рекомендованого листа зі шрих-кодовим ідентифікатором 03124 0836810, надісланого на адресу відповідача).

Позивач стверджує, що відповідачем порушено умови пунктів 3.1.1., 3.1.4., 3.1.6., 3.3., 3.4. Договору відповідального зберігання №130с, приписи частин 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України.

У тексті апеляційної скарги також викладене клопотання про заміну позивача Київської митниці Держмитслужби на її правонаступника Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу суду у встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 строк не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2022 апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби (правонаступником якої є Державна митна служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби) на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3031/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у справі №911/3031/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

26.05.2022 матеріали справи №911/3031/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21 залишено без руху. Роз`яснено позивачу, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 405, 00 грн.

08.06.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник скаржника подав клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення №612 від 02.06.2022 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.07.2022.

У судове засідання, призначене на 12.07.2022, з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 12.07.2022 представник позивача підтримав викладене ним в апеляційній скарзі клопотання про заміну позивача на його правонаступника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 розгляд справи відкладено на 02.08.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 замінено Київську митницю Держмитслужби на її процесуального правонаступника Державну митну службу України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби (код ЄДРПОУ ВП 43997555).

У судовому засіданні 02.08.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 02.08.2022 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач, враховуючи його місцезнаходження (Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, буд. 110) та відсутність у матеріалах справи електронних адрес, про дату, час та місце розгляду справи 12.07.2022 та 02.08.2022 повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» за посиланнями https://nag.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1295303/ та https://anec.court.gov.ua/sud4873/gromadyanam/povidomlennya/1272433/.

Відповідні ухвали про відкриття апеляційного провадження від 13.06.2022 та про відкладення розгляду справи від 12.07.2022 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.06.2022 та 14.07.2022 відповідно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.06.2017 між Київською міською митницею ДФС як поклажодавцем, правонаступником якої є Державна митна служба України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби, та ТОВ «Дари природи» як зберігачем укладено Договір відповідального зберігання №130с (далі, Договір).

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 розділу 1, пункту 3.2., пунктів 7.3. та 7.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і під митним контролем зберігати майно, передане на зберігання на підставі актів приймання-передачі та згідно з протоколом про ПМП №0555/10000/17, а також повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідне майно - інертний газ аргон рідкий - 20 000 кг, в обумовлений договором строк.

Перелік та вартість майна, що передається на зберігання: інертний газ аргон рідкий, сорт вищий, ГОСТ 10157-79 країна виробництва РФ, виробник ТОВ «Абинский электрометаллургический завод» у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн.

Місце зберігання: Київська обл., Бородянський р-н, с. Блиставиця, вул. Нова, 1А.

Право власності на майно до зберігача не переходить.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Реорганізація одного із учасників сторін не тягне припинення дії договору. На правонаступників сторін поширюються умови цього договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору Київською міською митницею ДФС згідно з актом про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017 б/н, передано товари для відповідального зберігання, а саме: інертний газ аргон рідкий, сорт вищий, ГОСТ 10157-79 країна виробництва РФ, виробник ТОВ «Абинский электрометаллургический завод» у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що листом від 12.08.2020 №16/10/26-70-05 Київська міська митниця ДФС звернулась до відповідача з проханням забезпечити умови для проведення Північнім офісом Держаудитслужби в період з 10.08.2020 по 15.09.2020 інвентаризації майна, переданого ТОВ «Дари природи» на відповідальне зберігання, надати можливість членам комісії здійснити огляд та інвентаризацію майна та бути присутнім під час її проведення.

Однак, відповідач на вказаний лист не відповів, чим, на думку позивача, порушив вимоги пункту 3.1.6. Договору, а саме: не забезпечив поклажодавцю можливість оглядати майно та вжити заходи, необхідні для забезпечення схоронності майна.

На підставі наказу від 07.08.2020 №13 «Про проведення інвентаризації» Київською митницею ДФС проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні станом на 10.08.2020, про що 14.09.2020 складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання.

За результатами проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Київської міської митниці ДФС інвентаризаційною комісією виявлена нестача майна, переданого на відповідальне зберігання ТОВ «Дари природи», а необхідні документи передано до Київської митниці Держмитслужби, як правонаступника, для вжиття відповідних заходів про що зазначено у протоколі засідання інвентаризаційної комісії б/н від 22.09.2020.

Як зазначено позивачем, 19.11.2020 ним, як правонаступником Київської міської митниці ДФС, було направлено відповідачу претензію №21 (лист від 19.11.2020 №7.8-1/21/11/22963) з вимогою виконати умови Договору, а саме повернути товар, а у разі його втрати (пошкодження) - відшкодувати вартість втраченого товару у розмірі 100 491,60 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не надав відповіді на вказану претензію, порушив договірні зобов`язання та не повернув передане йому на зберігання майно, позивач просив суд зобов`язати відповідача повернути майно, передане Київською митницею Держмитслужби на підставі укладеного Договору відповідального зберігання №130с та акта про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017, а у разі його втрати - відшкодувати вартість втраченого товару на загальну суму 100 491,60 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відсутність заперечень відповідача, прийняв надані позивачем до справи на стадії апеляційного розгляду документи (докази направлення претензії №21 на адресу відповідача), проте їх оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача вартості втраченого майна з наступних підстав.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

У практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Втім, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд наведеного не врахував та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, поклавши, серед іншого, в основу оскаржуваного судового рішення висновок про недоведеність позивачем заявлених вимог у справі, зокрема, через те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт передання відповідачу для відповідального зберігання інертного газу аргону рідкого у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн, саме за Договором №130с від 26.06.2017.

Однак, такий висновок суду першої інстанції за висновками Північного апеляційного господарського суду зроблений без належного з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для розгляду заявлених вимог.

Так, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМУ від 25.08.1998 №1340, митні органи мають право оцінювати та розпоряджатися товарами, строки зберігання чи перебування яких під митним контролем, встановлені Митним кодексом України, закінчилися (у тому числі товари (предмети) гуманітарної допомоги, проби і зразки товарів та документація), за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення таких строків; товарами з обмеженим терміном зберігання, вилученими правоохоронними органами або затриманими митницями як предмети порушення митних правил (підпункти 3, 4 пункту 1 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, зберігається органами (суб`єктами господарювання) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Так, між сторонами у справі було укладено Договір №130с від 26.06.2017, який за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом частини 1 статті 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Як уже зазначалося, відповідно до частин 1, 2, 4, 5 розділу 1, пунктів 7.3. та 7.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором зберігач зобов`язується прийняти від поклажодавця і під митним контролем зберігати майно, передане на зберігання на підставі актів приймання-передачі та згідно з протоколом про ПМП №0555/10000/17, а також повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідне майно - інертний газ аргон рідкий - 20 000 кг, в обумовлений договором строк.

Перелік та вартість майна, що передається на зберігання: інертний газ аргон рідкий, сорт вищий, ГОСТ 10157-79 країна виробництва РФ, виробник ТОВ «Абинский электрометаллургический завод» у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн.

Місце зберігання: Київська обл., Бородянський р-н, с. Блиставиця, вул. Нова, 1А.

Договір підписано представниками обох сторін, зокрема, зі сторони ТОВ «Дари природи» генеральним директором Алтабаєвим А.Є.

Згідно з актом про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017 б/н директору ТОВ «Дари природи» Алтабаєву А.Є. передано товари для відповідального зберігання, а саме: інертний газ аргон рідкий, сорт вищий, ГОСТ 10157-79 країна виробництва РФ, виробник ТОВ «Абинский электрометаллургический завод» у кількості 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн, тобто той самий товар, що відповідає переліку та вартості товару, переданому на зберігання відповідачу згідно Договору №130с від 26.06.2017.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у примітці до акту про передачу-прийомку товарів (предметів) на відповідальне зберігання від 22.06.2017 обставиною, що послугувала для передачі предметів представнику ТОВ «Дари природи», значиться також протокол про ПМП №0555/10000/17 від 21.06.2017, тобто той самий протокол, про який вказано у частині 1 розділу 1 Договору.

Стосовно неузгодженостей у датах акту та Договору, на яких наголосив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні (акт датований раніше, ніж датований Договір), представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 02.08.2022 пояснив суду, що товар на підставі протоколу про ПМП №0555/10000/17 було вилучено у день його складення та, враховуючи його специфічність, на наступний день (22.06.2017) було за актом передано на зберігання відповідачу, а вже згодом та саме для врегулювання правовідносин зі зберігання спірного товару підписано Договір.

Колегія суддів враховує вказані пояснення позивача, оскільки зміст Договору (зазначення аналогічного з актом товару та номеру протоколу про ПММ) свідчить про те, що такий акт був укладений саме на виконання його умов та до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Договору.

При цьому, відповідачем не подано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій заперечень проти заявленого позову та апеляційної скарги, у тому числі стосовно того, що товар на зберігання відповідачу був переданий не на виконання умов Договору або що товар, про який вказано у Договорі, є насправді іншим товаром, ніж був вилучений на підставі протоколу про ПМП №0555/10000/17.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

За приписами частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно положень статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до пункту 3.1.6. Договору зберігач зобов`язаний надавати можливість поклажодавцю оглядати майно та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності майна.

Поклажодавець має право провести перевірку наявності майна, яке знаходиться на зберіганні, повідомивши про це зберігача (пункт 4.2. Договору).

Поклажодавець має право будь-коли вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) (пункт 4.3. Договору).

Згідно пункту 3.1.4. Договору зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, за першою вимогою останнього.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з проведенням ревізії Північним офісом Держаудитслужби фінансово-господарської діяльності Київської міської митниці ДФС та на підставі наказу Київської міської митниці ДФС від 07.08.2020 №13 «Про проведення інвентаризації» Київською митницею ДФС проведено зняття фактичних залишків матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні станом на 10.08.2020, про що 14.09.2020 складено інвентаризаційний опис матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання.

За результатами проведення інвентаризації, позивачем за місцем зберігання майна (Київська обл., Бородянський р-н, с. Блиставиця, вул. Нова, 1А) не виявлено відповідного майна, переданого відповідачу на зберігання згідно Договору, що підтверджується протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 22.09.2020. При цьому, як вказано у протоколі, за інформацією, наданою в телефонному режимі Алтабаєвим А.Є. (генеральний директор ТОВ «Дари природи» на дату підписання договору відповідального зберігання), інертний газ аргон, 20 000 кг, загальною вартістю 100 491,60 грн за місцем зберігання відсутній.

Як зазначено позивачем, 19.11.2020 ним було направлено відповідачу претензію №21 (лист від 19.11.2020 №7.8-1/21/11/22963) із вимогою виконати умови Договору, а саме повернути товар, а у разі його втрати (пошкодження) - відшкодувати вартість втраченого товару у розмірі 100 491,60 грн. Вказана претензія була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується наданою позивачем до апеляційної скарги та долученою судом до матеріалів справи копією списку №2 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 20.11.2020, зокрема, листа зі шрих-кодовим ідентифікатором 03124 08368105, та яка повернулася позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (підтверджується копією конверта з відміткою Укрпошти про повернення рекомендованого листа зі шрих-кодовим ідентифікатором 03124 08368105).

Отже, оскільки відповідач не був власником товару, що був йому переданий позивачем на зберігання, то відповідно до умов Договору і положень статті 942 Цивільного кодексу України він був зобов`язаний зберігати переданий позивачем товар та повернути його позивачу відповідно до вимог статті 953 Цивільного кодексу України та пункту 3.1.4. Договору на його вимогу від 19.11.2020.

Однак, ТОВ «Дари природи» товар позивачу на його вимогу не повернуло, при цьому, як вказано вище, відповідного майна за місцем його зберігання позивачем виявлено не було.

Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Нормами статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Вказана правова норма знайшла своє відображення у пункті 5.2. Договору.

Таким чином, приписами статті 951 Цивільного кодексу України та пункту 5.2. Договору встановлено, що збитки, завдані втратою, відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості втраченої речі.

Відтак, враховуючи результати проведеної позивачем інвентаризації та те, що відповідачем не повернуто на вимогу позивача переданий останнім на зберігання товар, що свідчить про його втрату, і ці обставини не спростовані відповідачем, відповідно, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу згідно приписів чинного законодавства та умов пункту 5.2. Договору вартість переданого на зберігання товару (інертного газу аргон рідкий, сорт вищий, ГОСТ 10157-79 країна виробництва РФ, виробник ТОВ «Абинский электрометаллургический завод» у кількості 20 000 кг) у розмірі 100 491,60 грн.

Із урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції визнає позов Державної митної служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби обґрунтованим і задовольняє його в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми втраченого майна у розмірі 100 491,60 грн. Висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є помилковими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, а рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у даній справі таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2022 у справі №911/3031/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дари природи» (84206, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 110; код ЄДРПОУ 20340885) на користь Державної митної служби України в особі Київської митниці як відокремленого підрозділу Дермитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а; код ЄДРПОУ ВП 43997555) 100 491 (сто тисяч чотириста дев`яносто одну) грн 60 коп вартості втраченого товару, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп судового збору за подання позовної заяви та 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/3031/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.08.2022.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка