Рішення

від 26.07.2022 по справі 909/294/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/294/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання за дорученням судді помічник судді Павлюк У. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Тисменицької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франквськмінерал- цемент"

про стягнення 125 318, 27 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

за участю представника позивача Устінського А.В.,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Суть спору.

Тисменицька міська рада звернулась з позовом до ТОВ "Івано-Франквськмінерал- цемент" про стягнення 125 318, 27 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.02.2019 до 01.02.2022.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ухвала про відкриття провадження від 05.05.2022).

За клопотанням відповідача суд ухвалив здійснювати розгляд справи з повідомленням сторін (ухвала від 30.05.2022).

2.2. Позивач подав клопотання від 31.05.2022 №23-ю/в (вх.№ 6983/22 від 31.05.2022) про витребування доказів, у задоволенні якого відмовлено (ухвала від 08.06.2022).

3. Зміст позовних вимог, заперечень на позов.

3.1. Позовна заява від 04.05.2022 (вх.№ 5699/22 від 04.05.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 1 370, 3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 1, 9944 га, кадастровий номер 2625882901:06:003:0404. Нормативна грошова оцінка цієї землі в 2019 - 2020 роках становила 1 087 756, 14 грн, станом на 2021 рік - 2 600 843, 64 грн. Відповідач за користування земельною ділянкою декларував та сплачував земельний податок у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі. Вважає, що відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату, мінімальний розмір якої становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі. Викладене призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю за період з 01.02.2019 до 01.02.2022 у розмірі 125 318, 27 грн. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 120, 123, 125 ЗК України, ст. 288 ПК України.

3.2. Відзив на позов від 25.05.2022 № 38 (вх.№ 6181/22 від 25.05.2022).

Позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити. Вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 2625882901:06:003:0404 зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Однак, станом на 15.12.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про речове прав на цю ділянку. Тому вона не може бути об`єктом цивільних прав.

Посилається на те, що відповідно до ст. 79-1 ЗК України та ст. 5 ЗУ ''Про оцінку земель'' обов`язковим для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Проте в матеріалах справи відсутні Витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки за 2019, 2020 та 2022 роки. Позивач надав тільки витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021 рік, сформований 13.10.2021 за №1851.

Не погоджується із застосуванням ставки річної орендної плати у розміру 3% від нормативно грошової оцінки землі. Звертає увагу на те, що за рішеннями Марковецької сільської ради ''Про встановлення місцевих податків і зборів на території Марковецької сільської ради'' встановлено ставку податку для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 1%. Зокрема це рішення від 20.06.2019 №1-16/18, від 31.05.2019 №1-20/19, від 12.06.2020 №1-25/20 (п. 11.2 додатків до цих рішень - Положення про оподаткування платою за землю на території Марковецької сільської ради ).

3.3. Відповідь на відзив від 31.05.2022 №24-ю/в (вх. №6587/22 від 31.05.2022).

На твердження відповідача про те, що земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, вказав, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області Управління в Івано-Франківському районі, Відділ у м. Тисмениця, від 16.11.2021 вказана земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру 26.12.2017, власником якої є Марковецька сільська рада. Згідно із розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 714-р ''Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області'' Марковецька громада увійшла до складу Тисменицької міської ради. Тому вказана земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

Заперечує посилання відповідача на те, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 09.11.2021 у справі №905/1680/20) на обґрунтування нормативно грошової оцінки земельної ділянки може бути подана: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 201/2956/19.

В обґрунтування визначеного розміру орендної плати вказав, що відповідно до п. 288.4., 288.5. ст.288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Оскільки між позивачем та відповідачем у спірний період не укладений договір оренди землі та не визначений у договорі розмір орендної плати, то позивач визначає оренду ставку у розмірі 3 %, як це передбачено абзацом 1 пункту 288.5.1 ПК України.

3.4. Заперечення від 06.06.2022 №43 (вх.№6854/22 від 06.06.2022).

Вважає неправомірним застосування позивачем ставки річної орендної плати у розмірі 3 % з таких підстав.

Згідно із п. 288.1. ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Однак між позивачем та відповідачем відсутні договірні орендні відносини. А позивач на підставі положень пп. 288.5.1 п. 288.5. ст. 288 ПК України застосовує на власний розсуд максимальний розмір орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки. Чинне законодавства для випадків відсутності договірних відносин встановлює мінімальний розмір орендної плати, який не може бути меншим від розміру земельного податку - 1 % від нормативно грошової оцінки землі.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. ТОВ "Івано-Франківсьмінерал-цемент" за договором купівлі-продажу від 09.01.2018 набув право власності на 4.1. ТОВ "Івано-Франківсьмінерал-цемент" за договором купівлі-продажу від 09.01.2018 набув право власності на нерухоме майно, яким є склад мінеральних добрив (з рампою), загальною площею 1370, 3 кв.м, за адресою вул. Нивки, 65, с. Марківці, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.11.2021 № 284745254).

4.2. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 2625882901:06:003:0404, площею 1, 9944 га (надалі - земельна ділянка). Цільове призначення земельної ділянки - 11.2 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Земельна ділянка належить до комунальної форми власності, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.12.2021.

Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Право комунальної власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване.

Повноваження власника земельної ділянки здійснювала Марківецька сільська рада. Згідно із розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 714-р ''Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області'' Марківецька громада увійшла до складу Тисменицької міської ради.

4.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила:

в 2019 та 2020 роках - 1 087 756, 14 грн (довідка Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Управління в Івано-Франківському районі, Відділ у м.Тисмениця, від 27.10.2021 №0-9-0.29-226/110-21),

в 2021 році - 2 600 843, 64 грн (витяг з технічної документації від 13.10.2021 № 1851),

в 2022 році - 2 860 928, 00 грн (витяг з технічної документації від 17.06.2022 № 9114).

Суд вважає, що всі вказані документи відповідно до ст. 77 ГПК України є допустимими доказами, оскільки земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру. Така правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, яку суд враховує відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

4.4. Відповідач задекларував та сплатив плату за землю у розмірі 10 877, 56 грн за 2019, 2020 та 2021 роки (інформаційний лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 25.01.2022 №779/5/09-19-18-11-05).

4.5. Позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 29.12.2021 № 1233 з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів в розмірі 175 208, 12 грн за період з 09.01.2018 до 31.12.2021.

У відповіді на вказану претензію від 31.01.2022 №8 відповідач вказав, що ним задекларована та сплачена у 2018, 2019, 2020 та 2021 роках плата за землю у розмірі 10 877, 56 грн щорічно.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Як було передбачено ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 09.01.2018), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до вказаних приписів до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування придбаного об`єкта нерухомого майна.

5.2. Згідно з ч. 1 ст. 93, ст. 125, 126 ЗК України відповідач може набути право користування земельною ділянкою на підставі договору оренду землі, яке виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Суд встановив, що відповідач здійснював користування земельною ділянкою комунальної форми власності, проте договір оренди землі укладений не був.

5.3. Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 статті 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України).

У силу приписів ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено у постановах ВП ВС від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

5.4. В оцінці тверджень відповідача про те, що земельна ділянка не може бути об`єктом цивільних прав відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є не майнові права на земельну ділянку, а кошти, які фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави зберіг за рахунок власника цієї ділянки. Факт користування відповідачем сформованою земельною ділянку, яка належить до комунальної форми власності, є доведеним. Відповідач визнає свій обов`язок здійснення оплати за користування цим майном, оскільки проводить відповідні платежі. І спір між сторонами існує щодо розміру такої оплати. А тому твердження відповідача про те, що така оплата не повинна здійснюватись взагалі, суперечить принципу добросовісності в цивільному законодавстві, засади якого закріплено в ст. 3 ЦК України. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка полягає в тому, що ніхто не повинен діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Належить зазначити, що судова практика застосування положень ч. 9 ст. 79-1 ЗК України до кондикційних правовідносин є неоднозначною, що стало підставою для передачі вирішення цього питання на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала КГС ВС від 27.05.2021 у справі №922/423/19).

5.5. Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про оренду землі" розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Основою для визначення розміру орендної плати для земель комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати. Розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідних категорій земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п. 288.5.1- 2.88.5.2. ст. 288 Податкового кодексу України).

За приписами п. 10.2-1 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Згідно із рішеннями Марковецької сільської ради ''Про встановлення місцевих податків і зборів на території Марковецької сільської ради'' від 20.06.2019 №1-16/18, від 31.05.2019 №1-20/19, від 12.06.2020 №1-25/20 (п. 11.2 додатків до цих рішень - Положення про оподаткування платою за землю на території Марковецької сільської ради ) встановлено ставку податку для земель промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості - 1%.

Враховуючи викладене, а також те, що договір оренди землі між сторонами не укладено, правові підстави для застосування ставки 3% нормативно грошової оцінки земельної ділянки відсутні.

5.6. З огляду на викладене, відповідач здійснив належні платежі в 2019 та 2020 роках, а в 2021 році недоплатив 15 130, 88 грн (2 600 843, 64 грн х 0,01 - 10 877, 56 грн).

5.7. Щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за січень 2022 року суд виходить з того, що позивач не направляв відповідачу вимогу за цей період з відповідним розрахунком. А тому згідно з ч. 1 ст. 1214 ЦК України обов`язок по сплаті таких коштів у відповідача не виник.

6. Висновки суду.

6.1. З огляду на викладене суд висновує про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 15 130, 88 грн безпідставно збережених коштів. У стягненні 110 187, 39 грн належить відмовити.

7. Судові витрати.

7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

7.2. Позивач, як судові витрати, визначив судовий збір у розмірі 2 481 грн (платіжне доручення від 02.05.2022 № 278).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 299, 56 грн.

7.3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В позовній заяві Тисменицька міська рада заявила про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

За вимогами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Позивач в позовній заяві вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, проте попереднього (орієнтовного) розрахунку цих витрат і документів на його обґрунтування не подав. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 1 ст. 124 ГПК України)

На підтвердження вказаних витрат позивач подав договір про надання професійної правничої допомоги від 02.05.2022 № Ю-29/04/22, акт наданих послуг від 30.05.2022 № 1.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги ( ч. 2 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Суд вважає, що позивач не довів, зокрема, погодження порядку обчислення гонорару, оскільки договір про надання професійної правничої допомоги 02.05.2022 № Ю-29/04/22 таких умов не містить. А в акті наданих юридичних послуг від 30.05.2022 вказана їх загальна вартість. Вартість кожної послуги окремо не встановлена. Як наслідок, це позбавляє іншу сторону можливості доводити співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката відповідно до ч. 4 - 6 ст. 126 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не подав попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та належним чином не довів їх розмір, а тому відсутні підстави для вирішення питання про їх розподіл.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франквськмінерал- цемент" (вул. Тичини, 1, м. Івано-Франківськ, 76019, ідентифікаційний код 41330461) на користь Тисменицької міської ради (вул. Галицька, 17, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, ідентифікаційний код 04356165) 15 130, 88 грн (п`ятнадцять тисяч сто тридцять гривень вісімдесят вісім копійок) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, а також 299, 56 грн (двісті дев`яності дев`ять гривень п`ятдесят шість копійок) судових витрат.

Відмовити в позові в частині стягнення 110 187, 39 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.08.2022.

Суддя О. В. Малєєва