Постанова
від 03.08.2022 по справі 640/20719/18
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20719/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України, в якому просив: стягнути з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на його користь середній заробіток у розмірі 97443,50 грн. за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 до 07.09.2018 у зв`язку із затримкою виконання Державною фіскальною службою України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 про поновлення на публічній службі, а саме на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки Державна фіскальна служба України у період з 27.12.2017 по 07.09.2018 безпідставно не виконувалось судове рішення, яке набрало законної сили та яким позивача поновлено на роботі, то він має право отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16 в частині поновлення на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, за період з 28.12.2017 по 06.09.2018 в сумі 95773,04 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 04 копійки). В іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна податкова служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обов`язок боржника, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної політики, що були передані ДПС відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року.

На думку апелянта, Державна податкова служба України не була роботодавцем ОСОБА_1 , а тому не може бути належним відповідачем у даній справі.

Так, відповідно до практики Верховного Суду належним відповідачем в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в даній справі є орган, в якому проходив службу позивач - Головне управління ДФС у Київській області, а не Державна податкова служба України.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, які також залишені без змін постановою Верховного Суду від 30.06.2020, за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, окрім іншого: ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Вишгородської ОДПІ; стягнуто з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2016 по 27.12.2017 у розмірі 64 195,06 грн.

У зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України вказаного судового рішення у добровільному порядку в частині поновлення позивача на посаді, останній звернувся за виконанням рішення у примусовому порядку, внаслідок чого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.02.2018 було відкрито виконавче провадження №55838275.

При цьому, у межах виконавчого провадження № 55838275, у зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України судового рішення, державним виконавцем неодноразово накладалися на боржника штрафи постановами від 17.05.2018 та від 17.07.2018.

У свою чергу, Наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2018 №1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, у справі № 826/14823/16 з урахуванням постанови від 19.02.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55838275, скасовано наказ ДФС України від 05.08.2016 № 101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Вишгородської ОДПІ з 06.08.2016.

У зв`язку з виконанням судового рішення виконавче провадження № 55838275 було закінчено постановою державного виконавця від 19.10.2018.

Не погоджуючись із затримкою виконання судового рішення у межах справи № 826/14823/16 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на посаді начальника Вишгородської ОДПІ, фактично виконано було Державною фіскальною службою України лише 07.09.2018 шляхом видання наказу від 07.09.2018 № 1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2017 по 06.09.2018.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), відповідно до частини першої статті 64 якого за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

У силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною другою цієї ж статті дисциплінарними проступками є, зокрема порушення Присяги державного службовця.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

При цьому, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

У той же час приписами Закону № 889-VIII не врегульовано питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення особи на посаді внаслідок незаконного звільнення.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

У даному випадку, КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).

Приписами статті 235 Кодексу законів про працю України закріплено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У даному випадку, середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

За приписами пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналіз зазначених правових норм, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

У той же час, відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У даному випадку, стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати, що передує даті видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, було фактично виконано Державною фіскальною службою України лише 07.09.2018 шляхом видання наказу від 07.09.2018 № 1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до переконання про допущення з боку Державної фіскальної служби України протиправної бездіяльності щодо невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, у період з 28.12.2017 до 06.09.2018, що свідчить про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за вказаний період, який підлягає стягненню з Державної податкової служби України.

У той же час, апелянт звертає увагу на те, що він не є належним відповідачем по даній справі, так як позивача було звільнено з займаної посади у Вишгородській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, що свідчить про необхідність стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017.

Перевіряючи вказані доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16 поновлено ОСОБА_1 на публічній службі - на посаді начальника Вишгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області та стягнуто з Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2016 по 27.12.2017 у розмірі 64 195,06 грн.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №160 утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінету Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» від 06 серпня 2014 року № 311, яка набрала законної сили 12 серпня 2014 року, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України у постанові №311 визначено конкретних правонаступників територіальних органів Міндоходів - територіальні органи ДФС, до яких вони приєднуються, зокрема, Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28.03.2018 №296 вказано, що Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС реорганізується шляхом приєднання як структурний підрозділ до відповідних територіальних органів Служби, зокрема до Головного управління ДФС у Київській області.

Надалі, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДПС у Київській області, водночас Головне управління ДФС у Київській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київській області.

Надалі, 28.08.2019 Державною податковою службою України прийнято наказ №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Отже, з 29 серпня 2019 року Головне управління ДФС в Київській області втратило повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, відповідно, не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, яким є Головне управління ДПС в Київській області.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», затверджено положення, зокрема про Головне управління ДПС у Київській області.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.07.2019 внесений запис в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

У той же час, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо перебування в стані припинення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Відтак, у даному випадку з дати початку виконання Головним управлінням ДПС у Київській області функцій та повноважень Головного управління ДФС в Київській області відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Головне управління ДФС в Київській області до Головного управління ДПС в Київській області.

У той же час, саме Державною фіскальною службою України було видано наказ від 07.09.2018 № 1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », що зумовило затримку виконання рішення суду.

Слід зазначити, що 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби та Державної митної служби України» якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Розпорядженням № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, Постанова № 1200 та розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

При цьому, відповідно до пункту 10 Положення про Головне управління ДПС у Київській області, затверджене Наказом Державної податкової служби України №643 від 12.11.2020 Головне управління ДПС очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою ДПС, відповідно до законодавства про державну службу за погодженням з Міністром фінансів, у тому числі у разі покладання обов`язків за вакантною посадою.

Таким чином, винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області в силу вказаного Положення є обов`язком голови Державної податкової служби України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16 повинна нести саме ДПС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 820/5002/16 та від 27 грудня 2019 року у справі № 808/2422/16.

З огляду на вказане необґрунтованими доводи ДПС України щодо відсутності підстав для стягнення спірних сум, враховуючи, що позивач в органах ДПС не працював.

Так, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Підпунктом «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) визначено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Виходячи з даних Мінпраці щодо норм тривалості робочого часу у 2017-2018 роках, загальна кількість робочих днів за період 28.12.2017 по 06.09.2018 становить 172 дні.

У відповідності до довідки про середню заробітну плату позивача, що міститься в матеріалах справи, його середньоденна заробітна плата складає 556,82 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що за період з 28.12.2017 до 06.09.2018, підлягає стягненню з ДПС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16 в сумі 95773,04 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 04 копійки).

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді Т.Р. Вівдиченко

І.О. Лічевецький

СудШостий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення03.08.2022
Оприлюднено08.08.2022
Номер документу105576703
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —640/20719/18

Ухвала від 25.05.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Щавінський В.Р.

Постанова від 13.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Ухвала від 12.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Ухвала від 18.10.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Ухвала від 19.09.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Постанова від 03.08.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 10.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 10.07.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 12.06.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Рішення від 18.01.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Федорчук А.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні