Рішення

від 08.04.2024 по справі 640/20719/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року № 640/20719/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника відповідача-1 - Цатуряна Е.В., представника відповідача-2 - Гадаєвої В.Р., представника відповідача-3 - Лисюченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, Державної податкової служби України, про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) та ДФС України (замінені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року на Вишгородську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Київській області (далі - Вишгородська ДПІ), Державну податкову службу України (далі - ДПІ України відповідно)), у якому просив:

- стягнути з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на його користь середній заробіток у розмірі 97443,50 грн. за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 до 07.09.2018 у зв`язку із затримкою виконання Державною фіскальною службою України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 про поновлення на публічній службі, а саме на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі №826/14823/16 в частині поновлення на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, за період з 28.12.2017 по 06.09.2018 в сумі 95773,04 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 04 копійки). В іншій частині відмовлено.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2022 касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №640/20719/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд констатував, що обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у контексті спірних правовідносин та визначаючи Вишгородську ДПІ Головного управління ДПС у Київській області та Державну податкову службу України правонаступниками первісних відповідачів - Вишгородської ОДПІ та ДФС України, суди не дослідили питання компетенційного правонаступництва так само як і не встановили чи було внесено до єдиного державного реєстру записи про припинення відповідних органів, зокрема Державної фіскальної служби України. Як наслідок, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Державної податкової служби України.

Проте, встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вказав, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог зазначених приписів, Верховним Судом адміністративну справу №640/20719/18 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки Державна фіскальна служба України у період з 27.12.2017 по 07.09.2018 безпідставно не виконувалось судове рішення, яке набрало законної сили та яким позивача поновлено на роботі, то він має право отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.

У своїх поясненнях позивач зазначив про те, що у випадку коли центральний орган виконавчої влади, у даному випадку ДФС України та його територіальні органи, не є припиненим шляхом внесення запису до єдиного державного реєстру, то саме до ДПС України переходять усі права та обов`язки, у тому числі як і відповідача у справі.

Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби подало відзив на позовну заяву та заперечило проти задоволення позову з тих підстав, що ГУ ДФС у Київській області станом на час розгляду справи не є припиненим, а перебуває в стані припинення з 02.08.2019. З огляду на це вважає, що підстави для заміни відповідача у цій справі відсутні.

Державна податкова служба України подала додаткові пояснення по справі, у яких зазначила, що позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з ДПС України та її територіальними органами, а ДПС України є правонаступником Вишгородської ОДПІ лише в межах компетенційного адміністративного правонаступництва.

У судове засідання з`явились представники відповідачів, які надали пояснення по суті справи та проти задоволення позову заперечували повністю.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

Заслухавши сторін по справі, розглянувши подані ними докази, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, які також залишені без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2020 року, у справі №826/14823/16 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області. Стягнуто з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь позивача середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2016 по 27.12.2017 у розмірі 64 195,06 грн.

У зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України вказаного судового рішення у добровільному порядку в частині поновлення позивача на посаді, останній звернувся за виконанням рішення у примусовому порядку, внаслідок чого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.02.2018 було відкрито виконавче провадження №55838275.

В межах виконавчого провадження № 55838275, у зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України судового рішення, державним виконавцем неодноразово накладалися на боржника штрафи постановами від 17.05.2018 та від 17.07.2018.

Наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2018 №1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі №826/14823/16, з урахуванням постанови від 19.02.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55838275, скасовано наказ ДФС України від 05.08.2016 № 101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Вишгородської ОДПІ з 06.08.2016.

У зв`язку з виконанням судового рішення виконавче провадження № 55838275 було закінчено постановою державного виконавця від 19.10.2018.

Не погоджуючись із затримкою виконання судового рішення у межах справи №826/14823/16 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами другою-третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з частиною сьомою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.01.2022 у справі 580/5185/20.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, було фактично виконано Державною фіскальною службою України лише 07.09.2018 шляхом видання наказу від 07.09.2018 № 1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 ».

Суд зазначає, що Верховним Судом сформовано сталу і послідовну практику застосування статті 236 КЗпП України у правовідносинах, пов`язаних із поновленням на роботі публічних службовців.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №580/5185/20, виходячи із положень статі 19 Конституції України, статей 14, 370, 371, 372 КАС України, статті 235 КЗпП України, Суд указав, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Водночас Верховний Суд у вказаній постанові, з огляду на державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож, згідно зі статтею 236 КЗпП України, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Верховний Суд указав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Суд приходить до висновку, що у даному випадку мала місце затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з у період з 27.12.2017 до 07.09.2018, а отже на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Щодо питання правонаступництва у цій справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У постановах, зокрема від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18, від 13.10.2021 у справі № 803/130/16, від 02.11.2021 у справі № 816/1231/15, від 26.05.2022 у справі № 807/3591/14, від 28.07.2022 у справі № 807/3656/14, від 03.05.2023 у справі № 260/4620/21, від 01.06.2023 у справі № 803/746/15-а Верховний Суд констатував, що положення КАС України, на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим, за правилам КАС України, є доведення обставин вибуття сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, ураховуючи специфіку публічно-правових відносин, а саме: повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єктам владних повноважень. Якщо ж спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Матеріали справи свідчать, що спір у ній виник у відносинах публічної служби, зокрема, виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28.03.2018 №296 Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС реорганізується шляхом приєднання як структурного підрозділу до відповідних територіальних органів Служби, зокрема до Головного управління ДФС у Київській області.

У подальшому 18.12.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - Постанова №1200) якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р «Питання Державної податкової служби» (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від № 846 від 25.09.2019; далі - Розпорядження №682-р) вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Аналізуючи зміст Постанови №1200 та Розпорядження № 682-р, Верховний Суд у вже згаданій постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 та у постанові цій справі направляючи її на новий розгляд зазначив, що вони свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. У такому випадку ДПС України (її територіальні органи) може бути відповідачем у спорі, що виник у відносинах публічної служби, виключно у випадку фактичного вибуття ДФС України (її територіальних органів) унаслідок припинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС, зокрема, ГУ ДФС у Київській області реорганізовано шляхом приєднання до ГУ ДПС у Київській області.

Проте, територіальні органи ДФС, які реорганізуються, продовжували здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам ДПС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію ДПС України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) ДФС України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.

У свою чергу, судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи про припинення Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Київській області відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин до ДПС України та її структурних підрозділів перейшли частково повноваження ДФС України та її територіальних органів, а саме щодо сфери реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Як було встановлено вище, спір у цій справі виник у відносинах щодо стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду. У такому випадку заміна ДФС України та його територіальних підрозділів як відповідачів може мати місце виключно у випадку фактичного їх вибуття унаслідок припинення.

Оскільки суть спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент її вирішення судом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не були внесені записи про припинення ГУ ДФС у Київській області, то з урахуванням наведених вище мотивів обов`язок щодо виконання вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинен бути покладений на ГУ ДФС у Київській області.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток у розмірі 97443 (дев`яносто сім тисяч чотириста сорок три) грн. 50 коп. за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 до 07.09.2018 у зв`язку із затримкою виконання Державною фіскальною службою України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 про поновлення на публічній службі, а саме на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 19 липня 2024 р.