Постанова

від 13.12.2022 по справі 640/20719/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 640/20719/18

адміністративне провадження № К/990/23897/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/20719/18

за позовом ОСОБА_1

до Вишгородської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України

про зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Державної податкової служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, прийняте у складі головуючого судді Федорчука А.Б.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) та ДФС України (замінені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року на Вишгородську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Київській області (далі - Вишгородська ДПІ), Державну податкову службу України (далі - ДПІ України відповідно)), в якому просив:

1.1. стягнути з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) на його користь середній заробіток у розмірі 97443,50 грн. за час вимушеного прогулу з 27.12.2017 до 07.09.2018 у зв`язку із затримкою виконання Державною фіскальною службою України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 про поновлення на публічній службі, а саме на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.

2. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки Державна фіскальна служба України у період з 27.12.2017 по 07.09.2018 безпідставно не виконувалось судове рішення, яке набрало законної сили та яким позивача поновлено на роботі, то він має право отримання середнього заробітку за час затримки виконання такого рішення.

3. Представник Вишгородської ОДПІ подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що прав позивача в межах даного предмету спору не порушував, оскільки відповідне судове рішення в частині, що стосувалося Вишгородської ОДПІ нею виконано. Також зазначив, що оскільки позивач не був працівником Вишгородської ОДПІ у спірний період, то виплата заробітної плати за нього не передбачена законом.

4. Представник ДФС України подав письмові пояснення на позовну заяву, в яких наголосив, що оскільки Позивач не був працівником Вишгородської ОДПІ у спірний період, то виплата заробітної плати за нього не передбачена законом. При цьому зазначив, що задоволення вимоги Позивача у заявлений ним спосіб буде неможливим, оскільки станом на 29.12.2018 спеціальні реєстраційні рахунки, що відкриті в органах казначейської служби для зарахування власних надходжень територіальних органів ДФС (районного рівня) закриті.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, які також залишені без змін постановою Верховного Суду від 30 червня 2020 року, у справі №826/14823/16 позов задоволено.

5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8) від 05.08.2016 №101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення».

5.2. Поновлено ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на публічній службі, а саме: на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

5.3. Стягнуто з Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39466569, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, пр. Шевченка, 1-А) на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2016 по 27.12.2017 у розмірі 64 195,06 грн. (шістдесяти чотирьох тисяч ста дев`яноста п`яти грн. 06 копійок).

6. У зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України вказаного судового рішення у добровільному порядку в частині поновлення позивача на посаді, останній звернувся за виконанням рішення у примусовому порядку, внаслідок чого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.02.2018 було відкрито виконавче провадження №55838275.

7. При цьому, у межах виконавчого провадження № 55838275, у зв`язку з невиконанням Державною фіскальною службою України судового рішення, державним виконавцем неодноразово накладалися на боржника штрафи постановами від 17.05.2018 та від 17.07.2018.

8. У свою чергу, Наказом Державної фіскальної служби України від 07.09.2018 №1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року у справі №826/14823/16, з урахуванням постанови від 19.02.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55838275, скасовано наказ ДФС України від 05.08.2016 № 101-ДС «Про накладення дисциплінарного стягнення» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Вишгородської ОДПІ з 06.08.2016.

9. У зв`язку з виконанням судового рішення виконавче провадження № 55838275 було закінчено постановою державного виконавця від 19.10.2018.

10. Не погоджуючись із затримкою виконання судового рішення у межах справи № 826/14823/16 та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково.

11.1. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16 в частині поновлення на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області, за період з 28.12.2017 по 06.09.2018 в сумі 95773,04 грн. (дев`яносто п`ять тисяч сімсот сімдесят три гривні 04 копійки). В іншій частині відмовлено.

11.2. При цьому, керуючись статтею 52 КАС України, судом першої інстанції у рішенні від 18 січня 2022 року замінено у справі Вишгородську ОДПІ та ДФС України на Вишгородську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Київській області та Державну податкову службу України.

12. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/14823/16, яке набрало законної сили, яким позивача поновлено на посаді начальника Вишгородської ОДПІ, фактично виконано було Державною фіскальною службою України лише 07.09.2018 шляхом видання наказу від 07.09.2018 № 1609-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.12.2017 по 06.09.2018.

12.1. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для заміни відповідачів у справі.

12.2. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що Кабінетом Міністрів України у постанові №311 визначено конкретних правонаступників територіальних органів Міндоходів - територіальні органи ДФС, до яких вони приєднуються, зокрема, Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів реорганізована шляхом приєднання до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС.

12.3. Надалі з дати початку виконання Головним управлінням ДПС у Київській області функцій та повноважень Головного управління ДФС в Київській області відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегульовали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень Головне управління ДФС в Київській області до Головного управління ДПС в Київській області.

12.4. Також постанова № 1200 та розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво ДПС України, тобто про перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

12.5. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області в силу вказаного Положення є обов`язком голови Державної податкової служби України, а відтак, витрати по виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року у справі №826/14823/16 повинна нести саме ДПС України.

ІV. Касаційне оскарження

11. На вказані рішення суду першої та апеляційної інстанцій Державною податковою службою України подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 вересня 2022 року.

12. В касаційній скарзі Державної податкової служби України зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

13. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

14. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

15. На обґрунтування зазначених підстав касаційного оскарження, Державною податковою службою України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме:

15.1. невірне застосування статті 52 КАС України та постанови КМУ №1200, відповідно до яких ДПС судами визначено правонаступником Державної фіскальної служби у відносинах публічної служби;

15.2. незастосування висновків Верховного Суду щодо відсутності правонаступництва від ДФС до ДПС, відображених у справах №№826/9815/18, 826/18481/14, 826/14904/18,826/2850/17, 640/19105/19, 803/130/16, 816/1231/15.

15.3. прийнято рішення про стягнення за час затримки виконання рішення з органу, у трудових відносинах з яким позивач не перебував, всупереч вимогам статей 1 та 4 Закону України "Про оплату праці" та висновкам Верховного Суду з цього питання.

15.4. В касаційній скарзі скаржник наголошує, що по-перше, порушенням норм процесуального права є те, що судом першої інстанції одночасно з прийняттям рішення здійснено заміну сторони правонаступником. По-друге, судом першої інстанції не досліджено питання правонаступництва від Державної фіскальної служби України до Державної податкової служби України, а суд апеляційної інстанції не лише погодився із неправомірними висновками суду першої інстанції, а й проігнорував пояснення ДПС з приводу правонаступництва, які були основною частиною апеляційної скарги ДПС.

16. В касаційній скарзі Державна податкова служба України просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

17. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участю представника Державної податкової служби України.

18. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В., суддів Білак М.В., Смоковича М.І., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи №640/20719/18.

19. 10 листопада 2022 року справа № 640/20719/18 надійшла до Верховного Суду.

20. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу Державної податкової служби України не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

21. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

25. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

26. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

28. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

29. За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

30. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

31. 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

34. Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

34.1. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

35. Постановою Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28 березня 2018 року №296 вказано, що Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС реорганізується шляхом приєднання як структурний підрозділ до відповідних територіальних органів Служби, зокрема, до Головного управління ДФС у Київській області.

36. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Головне управління ДПС у Київській області, водночас Головне управління ДФС у Київській області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київській області.

37. 28 серпня 2019 року Державною податковою службою України прийнято наказ №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

V. Позиція Верховного Суду

38. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

39. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Державної податкової служби України Верховний Суд виходить з такого.

41. У світлі аргументів касаційної скарги слід зазначити, що у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі №826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі №826/2850/17, від 03 червня 2021 року №640/19105/19, від 13 жовтня 2021 року у справі № 803/130/16, від 02 листопада 2021 року у справі №816/1231/15, від 18 квітня 2022 року у справі № 826/18481/14 Верховний Суд, вирішуючи питання поновлення осіб на посадах публічної служби після їх незаконного звільнення, звернув увагу, що за правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

42. У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що Постанова № 1200 та Розпорядження № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Держаної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

43. Верховний Суд у наведених справах також зазначив, що у такому випадку заміна ДФС України як відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

44. Ураховуючи, що суть спору у справах №826/9815/18, №826/18481/14, №826/14904/18, №826/2850/17, №640/19105/19, №803/130/16 та №816/1231/15 не стосується публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судом питання про заміну відповідача до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України, у наведених справах Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо вибуття ДФС України і наявності підстав для її заміни на ДПС України.

45. Додатково у постанові від 18 квітня 2022 року у справі № 826/18481/14 Верховний Суд зазначив, що правонаступником Міністерства доходів і зборів є Державна фіскальна служба України і в цьому випадку Міністерство доходів і зборів не може бути замінено на Державну податкову службу України до фактичного вибуття Державної фіскальної служби України унаслідок припинення.

46. Такий висновок узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, у якій Верховний Суд, вирішуючи питання правонаступництва органів публічного управління, виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

47. У наведеній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

48. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

49. У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.

50. Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

51. У постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270 Верховний Суд указав на те, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

52. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 05.08.2016 №101-ДС, який визнано протиправним та скасовано, звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

53. За доводами касаційної скарги Державна податкова служба України не є правонаступником Державної фіскальної служби України у спорах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, та наголошує, що підстави для такого правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

54. Як установив суд апеляційної інстанції, постановою Кабінету Міністрів України «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» від 28.03.2018 №296 Вишгородська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС реорганізується шляхом приєднання як структурного підрозділу до відповідних територіальних органів Служби, зокрема до Головного управління ДФС у Київській області.

55. Тобто правонаступником Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є Головне управління ДФС у Київській області.

56. Суд апеляційної інстанції також установив, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено відомості щодо перебування в стані припинення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

57. Разом з тим, запис про припинення ДФС України у Єдиному державну реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент вирішення судом питання про заміну сторони у справі був відсутній, а тому суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку, що ДФС України відповідає ознакам вибулої сторони.

58. Ураховуючи, що суть спору у цій справі не стосується публічно-владних функцій, переданих ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну сторони до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України, як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним.

59. Аналогічна за своєю суттю правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 826/14904/18, від 13 травня 2021 року у справі № 826/2850/17, від 03 червня 2021 року у справі № 640/19105/19.

60. З аналізу змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що суди попередніх інстанцій, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у контексті спірних правовідносин та визначаючи Вишгородську ДПІ Головного управління ДПС у Київській області та Державну податкову службу України правонаступниками первісних відповідачів - Вишгородської ОДПІ та ДФС України, не дослідили питання компетенційного правонаступництва так само як і не встановили чи було внесено до єдиного державного реєстру записи про припинення відповідних органів, зокрема Державної фіскальної служби України. Як наслідок, передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Державної податкової служби України.

61. Проте, встановлення зазначених обставин має значення для правильного вирішення справи.

62. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак оскаржувані судові рішення не є таким, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

63. Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

64. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

65. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України.

66. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права, а також прийняти рішення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VІІ. Судові витрати

67. Оскільки за наслідками касаційного розгляду Верховним Судом не ухвалюється нове рішення, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №640/20719/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови буде виготовлено протягом п`яти днів.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді: М. В. Білак

М. І. Смокович