Постанова

від 03.08.2022 по справі 820/5124/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 820/5124/18

адміністративне провадження № К/9901/30028/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Русанова В.Б., Перцова Т.С.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу перед Державним бюджетом України у розмірі 3 478 127,59 грн. за рахунок майна Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позов задоволено.

Вважаючи, що під час прийняття рішення судом першої інстанції було порушено норми законодавства, заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що таке подання здійснюється в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 7 частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Верховний Суд, дійшовши висновку, що у даній справі заступником прокурора належним чином зазначено, які саме інтереси держави порушено, а судом апеляційної інстанції не виконано в повній мірі обов`язку щодо перевірки його тверджень про допущення відповідними державними органами бездіяльності, яка призвела до незахищеності інтересів держави, своєю постановою від 04 червня 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради задовольнив, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року скасував, а справу направив до цього ж суду для продовження розгляду.

В подальшому, Другий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу повернув скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

При цьому, таке своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) повноваження щодо здійснення представництва регіональної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно; проте апеляційну скаргу підписано заступником прокурора Харківської області без подання доказів в підтвердження повноважень на вчинення таких дій (відсутності прокурора Харківської області та його першого заступника станом на день підписання та подання апеляційної скарги). При цьому, суд апеляційної інстанції послався на правові висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №819/198/17 та від 27 травня 2020 року у справі №819/478/17.

Не погоджуючись із постановленою апеляційним судом ухвалою, заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якій просив її скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, заступник керівника Харківської обласної прокуратури посилався на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права й, зокрема, наголошував, що апеляційна скарга подавалася у порядку, визначеному частиною 4 статті 24 Закону №1697-VII, за змістом якої право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Проте, суд апеляційної інстанції помилково ототожнив статус заступника прокурора регіональної прокуратури, який під час підписання та подання апеляційної скарги здійснював представництво інтересів держави, зі статусом представника у суді відповідно до вимог статті 53 КАС України.

Податковий орган у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а ухвалу апеляційного суду, яку він просив залишити без змін, - обґрунтованою та законною.

Інші учасники справи своїм правом на подання письмових відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як визначено пунктом 3 частини 1, частиною 2 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзацами 1-3 частини 4 статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У свою чергу, відповідно до частин 3 - 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Отже, представництво інтересів держави в суді є однією з конституційних функцій прокуратури, яка виконується у порядку, встановленому Законом №1697-VII, та з дотриманням процесуальних норм статті 53 КАС України. Прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави чи конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Частиною ж 3 статті 24 Закону №1697-VII передбачено, що право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Як вже вказувалось в цій постанові, звертаючись до Другого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою заступник прокурора Харківської області визначив, що остання подається в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради.

Таким чином, заступник прокурора Харківської області мав право на підписання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року в силу вимог наведеної норми статті 24 Закону №1697-VII.

При цьому, суд апеляційної інстанції помилково послався на положення статті 11 Закону №1697-VII, за змістом якої повноваження щодо здійснення представництва обласної прокуратури у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями належить її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно.

Верховний Суд наголошує, що дана норма встановлює загальне правило щодо представництва обласної прокуратури її керівником, зокрема, у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, натомість, у випадку спірних правовідносин, заступником прокурора Харківської області здійснювалося представництво інтересів держави у суді на підставі та у порядку, визначених статтями 23 - 24 Закону №1697-VII, норми яких є спеціальними у відношенні до інших норм цього Закону та, відповідно, підлягали застосуванню судом апеляційної інстанції.

Питання застосування вказаних норм права вже було предметом розгляду Верховного Суду, який з цього приводу в постановах від 21 січня 2021 року у справі №580/1503/20 та від 21 жовтня 2021 року у справі №620/3825/20 виклав правові висновки.

Водночас, слід відхили й посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію, наведену в постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №819/198/17 та від 27 травня 2020 року у справі №819/478/17, оскільки правовідносини, правовий висновок в яких надавався в означених справах, не є релевантними спірним у даній справі.

Пунктом 1 частини 4 статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Проте, в даному випадку, у суду апеляційної інстанції не було підстав стверджувати, що подана заступником прокурора Харківської області апеляційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року підписана особою, яка не мала права її підписувати, та підлягала поверненню у відповідності до вимог пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

За приписами частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на наведене вище, оскаржувана ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги постановлена з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню із направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.Я.Олендер