Постанова

від 02.08.2022 по справі 520/12300/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/12300/19

адміністративне провадження № К/9901/23744/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у складі головуючого судді Бідонька А.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у складі колегії суддів: Григорова А.М., Чалого І.С., Бартош Н.С. у справі № 520/12300/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» (далі - позивач, ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2019 № 00000040513 та №00000050513.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 № 00000040513 за формою «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 509 013,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 № 00000050513 за формою «Р», відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 787 792,50 грн.

Стягнуто на користь ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» судовий збір у сумі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту та витрат за операціями з контрагентами, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем протиправно.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 25.02.2019 по 08.04.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт № 1260 /20-40-14-03-06/38238694 від 15.04.2019.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у порядку підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) згідно з наказом від 29.05.2019 № 3770.

За результатами повторної перевірки складено акт № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019, з висновками якого ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» також не погодилося, а тому акт підписано із зауваженнями.

Розглянувши заперечення позивача на вказаний акт перевірки, ГУ ДПС у Харківській області надало відповідь № 39418/10/20-40-14-03-13 від 09.08.2019 про залишення висновків акта перевірки без змін.

Відповідно до висновків акта перевірки № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

1) статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 5 764 031 грн, зокрема за 2016 рік - 1 991 530 грн, за 1 квартал 2017 року - 219 357 грн, за 3 квартал 2017 року - 150 177 грн, за 4 квартал 2017 року - 134 100 грн, за 1 квартал 2018 року - 97 004 грн, за 2 квартал 2018 року - 1 053 844 грн, за 3 квартал 2018 року - 2 118 019 грн, за рахунок:

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2016 рік на суму 2 690 000 грн по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 );

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 2 500 387 грн, за 4 квартал 2017 року на суму 745 000 грн за рахунок неправомірного віднесення до собівартості реалізованих товарів (рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» Ф№ 2-м(2) «Звіт про фінансові результати» вартості матеріалів, робіт, послуг, які було придбано у 2016 рік на загальну суму 2 500 387 грн у ТОВ «Боядера Компані», у 4 кварталі 2017 року на суму 745 000 грн у ТОВ «САНТОС ХОЛД» (код за ЄДРПОУ 41189726);

- заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 декларації з податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 5 873 669 грн; за 1 квартал 2017 року на суму 1 218 652 грн у ТОВ «АГРОЕКО-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 40527639), за 1 квартал 2018 року на загальну суму 538 911 грн, зокрема у ТОВ «Сталь Техно СТРОЙПОСТАЧ» (код за ЄДРПОУ 41209857) на суму 288 404 грн, у ТОВ пожежно-технічне обладнання «ТАЛАН» (код за ЄДРПОУ 36077785) на суму 250 507 грн; за 2 квартал 2018 року на загальну суму 5 854 689 грн, зокрема у ТОВ пожежно-технічне обладнання «ТАЛАН» (код за ЄДРПОУ 36077785) на суму 196 628 грн, у ТОВ «Агро Пульс Сервіс» (код за ЄДРПОУ 41328729) на суму 4 300 535 грн, у ТОВ «Промислові Компоненти» (код за ЄДРПОУ 39806198) на суму 1 279 600 грн, у ТОВ «МАРГО ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 41978085) на суму 77 926 грн; за 3 квартал 2018 року на загальну суму 11 766 774 грн, зокрема у ТОВ «Агро Пульс Сервіс» (ЄДРПОУ 41328729) в сумі 8 147 107 грн, у ТОВ «Промислові Компоненти» (ЄДРПОУ 39806198) в сумі 3 619 667 грн;

2) пункту 197.11 статті 197, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 153 «Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 6 320 177 грн, зокрема: за вересень 2016 року - 635 610 грн, за жовтень 2016 року - 764 147 грн, за грудень 2016 року - 275 054 грн, за травень 2017 року - 230 980 грн, за жовтень 2017 року - 11 995 грн, за листопад 2017 року - 154 976 грн, за березень 2018 року - 358 506 грн, за травень 2018 року - 281 089 грн, за червень 2018 року - 1 036 246 грн, за липень 2018 року - 1 317 494 грн, за вересень 2018 року - 1 254 080 грн, внаслідок:

- завищення податкового кредиту всього на суму 620 561 грн, зокрема: за жовтень 2017 року - 5220 грн, за грудень 2017 року - 192 450 грн, за січень 2018 року - 38 038 грн, за лютий 2018 року - 339 106 грн, за березень 2018 року - 1675 грн, за квітень 2018 року - 56 грн, за липень 2018 року - 44 016 грн, по операціям з постачання матеріалів та послуг у рамках проекту NIU 5/16 Е5Р 5/16 по реєстраційним карткам проекту: № 3598 від 31.03.2017, № 3598-01 від 24.11.2017, № 3598-02 від 05.11.2018;

- завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «БОЯДЕРА КОМПАНІ» за серпень 2016 року на суму 500 077 грн; ТОВ «САНТОС ХОЛД» за листопад 2017 року на суму 149 000 грн; ТОВ «Глобал Торг Фінанс» у грудні 2016 року на суму 208 398 грн; ТОВ «БЦ Інвест» за серпень 2016 року на суму 48 448 грн, за вересень 2016 року на суму 27 789 грн, за жовтень 2016 року на суму 166 206 грн; ТОВ «ТРАЙФОРД ГРАНД» за жовтень 2016 року на суму 597 941 грн, за листопад 2016 року на суму 66 656 грн; ТОВ «АГРОЕКО-ІНВЕСТ» за січень 2017 року на суму 70 035 грн, за лютий 2017 року на суму 173 696 грн; ТОВ «СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙ ПОСТАЧ» за січень 2018 року на суму 21 549 грн, за лютий 2018 року на суму 36 131 грн; ТОВ «Релайн Інвест» за серпень 2016 року на суму 1613 грн, за вересень 2016 року на суму 57 682 грн; ТОВ «МАРГО ТРЕЙД» за травень 2018 року на суму 15 585 грн; ТОВ пожежно-технічне обладнання «ТАЛАН» за березень 2018 року на суму 50 101 грн, за квітень 2018 року на суму 39 326 грн; ТОВ «Агро Пульс Сервіс» за червень 2018 року на суму 860 107 грн, за липень 2018 року на суму 375 341 грн, за вересень 2018 року на суму 1 254 080 грн; ТОВ «Промислові Компоненти» за червень 2018 року на суму 255 920 грн, за липень 2018 року на суму 723 933 грн.

14 серпня 2019 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення № 00002731403 та № 00002741403.

ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 25.10.2019 № 6955/6/99-00-08-05-01, згідно з яким скаргу задоволено частково, а податкові повідомлення-рішення №00002731403 та № 00002741403 від 14.08.19 частково скасовані.

Відповідачем з урахуванням рішення ДПС України за результатом розгляду скарги ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» прийняті нові податкові повідомлення - рішення від 31.10.2019:

- № 00000040513, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 2 509 013,75 грн;

- № 00000050513, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 2 787 792,50 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про безпідставне віднесення позивачем у перевіряємих періодах до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС», ТОВ «БЦ ІНВЕСТ», ТОВ «ТРАЙФОРД ГРАНД», ТОВ «СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ», ТОВ «АГРОЕКО-ІНВЕСТ», ТОВ «РЕЛАЙН ІНВЕСТ», ТОВ «МАРГО ТРЕЙД» , ТОВ ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ «ТАЛАН», ТОВ «БОЯДЕРА КОМПАНІ», ТОВ «САНТОС ХОЛД» у зв`язку з відсутністю факту реального здійснення господарських операцій при наявності податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача та ненадання певних первинних документів, а також недоліків наданих документів.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме застосування судами пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 814/1553/16.

На думку відповідача, судами проігноровано такі доводи:

- відсутність доцільності замовлення послуг ремонту доріг, зважаючи на наявність у самого позивача спеціалізованої автодорожньої ремонтної техніки, кваліфікованого персоналу у штаті;

- наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів, якою зафіксовано відсутність основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для надання послуг ремонту доріг;

- контрагенти позивача є учасниками ряду кримінальних проваджень;

- ненадання до перевірки актів приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3. До перевірки надано акти довільної форми, складені не за формою № КБ-2в та не містять усіх даних;

- згідно з даними баз АІС «Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» та податковими зобов`язаннями контрагентів;

- невідповідність номенклатури придбаних товарів (робіт, послуг) у номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг);

- ненадання жодних первинних документів на підтвердження перевезення товарно-матеріальних цінностей.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими та такими, що винесені з повним з`ясуванням судами обставин, які мають значення для справи, та правильним застосуванням норм матеріального права без порушень норм процесуального права. Натомість доводи ГУ ДПС у Харківській області є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» до матеріалів справи копіями належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

На підтвердження господарських взаємовідносин із указаними контрагентами позивачем надано: договори, акти здачі-прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, які містять дані щодо учасників господарських операцій, зміст виконаних робіт, а також договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, які містять дані щодо учасників господарських операцій, кількість проданих товарів, їх номенклатуру та ціну продажу.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Натомість судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має відповідну матеріально-технічну базу для виконання укладених із контрагентами договорів, а саме:

- нежитлові приміщення за адресою: Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, 65 загальною площею 223 кв.м (договір оренди нежитлових приміщень від 01.02.2016, від 03.01.2017 та від 02.01.2018, акти приймання-передачі приміщень та акти наданих послуг наявні у матеріалах справи);

- нежитлові приміщення за адресою: Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, 65 Б загальною площею 19.3 кв.м (договір оренди нежитлових приміщень від 04.01.2016, акти приймання-передачі приміщень, додаткові угоди та акти наданих послуг наявні у матеріалах справи);

- нежитлове приміщення загальною площею 70 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Перемоги 18 (договір оренди про оренду нежилого приміщення від 01.02.2016, акти приймання-передачі приміщень, додаткові угоди та акти наданих послуг наявні у матеріалах справи);

- транспортні засоби відповідно до договору суборенди транспортних засобів №А010616-2 від 01.06.2016, договору суборенди транспортних засобів №А010616-4 від 01.06.2016; договору суборенди транспортних засобів №А010216-11 від 01.02.2016, а також інші машини, механізми та засоби для виконання договорів із контрагентами.

Твердження ГУ ДПС у Харківській області про те, що контрагенти ТОВ «ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ» не мали необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Більше того, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

До того ж, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону (постанови від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Щодо доводів податкового органу про заповнення товарно-транспортних накладних із недоліками як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних правовідносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 803/1712/13-а, від 20.05.2021 у справі № 280/760/19.

З приводу посилання ГУ ДПС у Харківській області на наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва, в яких фігурують контрагенти позивача, то вони об`єктивно не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі № 817/992/15.

При цьому, ні вироків, ні жодних доказів, встановлених у ході здійснення кримінальних проваджень, які б свідчили про нереальний характер господарських операцій між позивачем та контрагентами, відповідач до суду не надав.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ`єктивність доводів контролюючого органу щодо неправомірності відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.09.2020 у справі №814/1553/16.

У вказаній постанові викладено висновок про те, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податку повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписаними уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема й щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, контролюючий орган, як вище зазначено, посилається на правову позицію Верховного Суду, пов`язану виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеній скаржником постанові суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судове рішення, на яке посилається ГУ ДПС у Харківській області, ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко