Постанова
від 17.12.2020 по справі 520/12300/19
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 р.Справа № 520/12300/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 25.06.20 року по справі № 520/12300/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРСТРОЙ МОНТАЖ , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд :

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 № 00000040513 за формою Р , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 2509013,75 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 №00000050513 за формою Р , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 2787792,50 грн.

- стягнути на користь ТОВ Дорстрой Монтаж Київ сплачений при зверненні до суду судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки перевірки, на підставі яких були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях та спростовуються наявними у підприємства позивача первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 № 00000040513 за формою Р , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 509 013,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.10.2019 №00000050513 за формою Р , відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 2 787 792,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 , п. 197.11 ст. 197, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що формальна наявність договорів, податкових і видаткових накладних, не є достатнім та беззаперечним доказом фактичного виконання господарських відносин ТОВ Дорстрой Монтаж Київ з його контрагентами-постачальниками: ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС , ТОВ БЦ ІНВЕСТ , ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД , ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ , ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ , ТОВ РЕЛАЙН ІНВЕСТ , ТОВ МАРГО ТРЕЙД та ТОВ ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ТАЛАН , ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ , ТОВ САНТОС ХОЛД . Взаємовідносини із даними контрагентами контролюючий орган вважає нереальними, посилаючись, крім іншого, на отриману податкову інформацію та недоліки оформлених документів, що, на погляд відповідача, свідчить про фактичне непроведення господарських операцій. Посилається на рішення Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 815/7386/16 та від 29.08.2018 у справі № 815/2119/17, від 06.09.2019 №820/2835/18, від 01.12.2015 №21-3788а15, від 18.12.2018 у справі №816/1118/17, від 21.11.2018 у справі №820/10515/14. Зважаючи на наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/12300/19, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ відмовити. Від ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а апеляційна скарга відповідача є безпідставною та необґрунтованою.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю Дорстрой Монтаж Київ є юридичною особою, яка зареєстрована відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.05.2012 року, ідентифікаційний код 38238694, перебуває на обліку у Чугуївській ДПI (Чугуївський район) Головного управління ДПС у Харківській області, зареєстроване за юридичною адресою: 63512, Харківська область, Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, буд. 65Б.

На підставі направлень від 24.06.2019 р. № 6180 та від 26.11.2019 р. № 6181 та на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 29.05.2019 року № 3770 посадовими особами Головного управління ДПС в Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Дорстрой Монтаж Київ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018р.

За результатами проведеної перевірки фахівцями контролюючого органу складено Акт № 1260 /20-40-14-03-06/38238694 від 15.04.2019 (т. 1 а.с. 42-150).

Позивач, не погодившись із висновками, викладеними в Акті перевірки, подав заперечення на акт перевірки (т. 1 а.с. 151-173).

За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Харківській області було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у порядку пп. 78.1.5. п. 78.1. ст. 78 ПКУ, згідно наказу Про призначення документальної позапланової виїзної перевірки від 29.05.2019 №3770 (т. 1 а.с. 124-125).

За результатами повторної перевірки складено акт № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019, з висновками якого Товариство позивача також не погодилось, а тому Акт був підписаний із зауваженнями (т. 1 а.с. 177-250, т. 2 а.с. 1-25)

Як встановлено за матеріалами справи позивачем подані заперечення № 239 від 29.07.2019 р. на акт перевірки № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019 та доповнення до заперечень (т. 2 а.с. 26-43).

За результатами розгляду заперечень Товариству надана відповідь ГУ ДПС у Харківській області Про розгляд заперечень № 39418/10/20-40-14-03-13 від 09.08.2019, якою повідомлено позивача, що висновки акту перевірки № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019 року залишені без змін (т. 2 а.с. 44-50).

Згідно висновків акту перевірки № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019 (т. 2 а.с. 23-25) фахівцями податкового органу встановлені наступні порушення:

1. В порушення ст. 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в зі від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями); п. 5,6,7 Положення (стандарт) перського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від дня 1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 18 зі змінами та доповненнями; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток у в сумі 5764031грн., у т.ч.: за 2016 рік в сумі 1991530грн., за І кв. 2017 року в сумі 219357 грн., за 3 кв. 2017 року в сумі 150177грн., за 4 кв. 2017 року в сумі 134100грн., за І кв. 2018 року в сумі 97004 грн., за 2 кв. 2018 року в сумі 1053844грн., за 3 кв. 2018 року в сумі 2118019грн., за рахунок:

а) заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2016 рік на суму 2 690 000,00грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 );.

б) заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 2500387,0 грн., за 4 кварта 2017 року в сумі 745 000грн. за рахунок неправомірно віднесених до собівартості реалізованих товарів (рядок 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Ф№ 2-м(2) Звіт про фінансові результати вартість матеріалів, робіт, послуг, які було придбано :

- за 2016 рік на загальну суму 2 500 387грн.; у ТОВ Боядера Компані ;

- за 4кв. 2017 року в сумі 745000 грн. у ТОВ САНТОС ХОЛД (код за ЄДРПОУ 41189726);

в) заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 декларації з податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 5873669,0 грн., за І кв. 2017 року в сумі - 1218652 грн у ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 40527639).; за І кв. 2018 року на загальну суму 538911грн., у т.ч.: у ТОВ Сталь Техно СТРОЙПОСТАЧ (код за ЄДРПОУ 41209857) в сумі 288404грн.; у ТОВ пожежно-технічне обладнання ТАЛАН (код за ЄДРПОУ 36077785) в сумі 250507грн.; - за 2кв. 2018 року на загальну суму 5854689грн., у т.ч.: у ТОВ пожежно-технічне обладнання ТАЛАН (код за ЄДРПОУ 36077785) в сумі 196628грн; у ТОВ Агро Пульс Сервіс (код за ЄДРПОУ 41328729) в сумі 4300535грн., у ТОВ Промислові Компоненти" ЄДРПОУ 39806198) в сумі 1279600грн.. ТОВ МАРГО ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 77926грн.:- за 3 кв. 2018 року на загальну суму 11766774 грн., у т.ч.: у ТОВ Агро Пульс Сервіс (ЄДРПОУ 41328729) в сумі 8147107грн., у ТОВ Промислові Компоненти (ЄДРПОУ 39806198) в сумі 3619667,0грн.

2. В порушення п. 197.11 ст.197, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового України, Порядку залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 6320177 грн., у т.ч.: за вересень 2016 року в сумі 635610грн., за жовтень 2016 року в сумі 764147грн., за грудень 2016 року в сумі 275054 грн., за травень 2017 року в сумі 230980грн., за жовтень 2017 року в сумі 11995грн., за листопад 2017 року в сумі 154976грн., за березень 2018 року в сумі 358506 грн., за травень 2018 року в сумі 281089грн., за червень 2018 року в сумі 1036246грн., за липень 2018 року в сумі 1317494 грн., за вересень 2018 року в сумі 1254080грн.., за рахунок :

- завищення податкового кредиту всього в сумі 620561грн., у т.ч.: за жовтень 201 року в сумі 5220грн., за грудень 2017 року в сумі 192450грн., за січень 2018 року в сумі 38038 грн., за лютий 2018 року в сумі 339106грн., за березень 2018 року в сумі 1675грн., за квітень 2018 року в сумі 56 грн., за липень 2018 року в сумі 44016грн. по операціям з постачання матеріалів та послуг у рамках проекту NIU 5/16 Е5Р 5/16 по реєстраційним карткам проекту - № 3598 від 31.03.2017 року, № 3598-01 від 24.11.2017 року, № 3598-02 від 05.11.2018 року;

- завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з :

-ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ за серпень 2016 року в сумі 500077 грн.,

- ТОВ САНТОС ХОЛД за листопад 2017 року в сумі 149000 грн.,

- ТОВ Глобал Торг Фінанс у грудні 2016 року в сумі 208398 грн.;

- ТОВ БЦ Інвест за серпень 2016 року на суму 48448грн, за вересень 2016 року на суму 27 789грн.. за жовтень 2016 року на суму 166 206грн.,

- ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД за жовтень 2016 року на суму 597 941грн., за листопад 2016 року на суму 66 656грн.,

- ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ ПДВ за січень 2017 року на суму 70035грн., за лютий 2017 року на суму 173 696грн.

- ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙ ПОСТАЧ за січень 2018 року на суму 21549грн., за лютий 2018 року на суму 36 131грн.;

- ТОВ Релайн Інвест за серпень 2016 року на суму 1613грн., за вересень 2016 року на суму 57 682грн.;

- ТОВ МАРГО ТРЕЙД за травень 2018року на суму 15 585грн.;

- ТОВ пожежно-технічне обладнання ТАЛАН за березень 2018 року на суму 50101 грн., за квітень 2018 року на суму 39 326грн.

- ТОВ Агро Пульс Сервіс за червень 2018року в сумі 860107грн., за липень 2018року в сумі 375 341грн., за вересень 2018 року в сумі 1254 080 грн.;

- ТОВ Промислові Компоненти за червень 2018року в сумі 255 920грн., за липень 2018року в сумі 723933грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки № 2403/20-40-14-03-06/38238694 від 12.07.2019 позивачем 29.07.2019 року подані заперечення на акт перевірки та доповнення до заперечень на акт перевірки (т. 2 а.с. 26-43).

Відповідачем надана відповідь від 09.08.2019р. №39418/10/20-40-14-03-13 про розгляд заперечень на акт перевірки, в якій комісією податкового органу висновки акту перевірки від 12.07.2019 року визнано такими, що відповідають чинному законодавству та залишені без змін (т.2 а.с. 44-50).

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом відносно позивача 14 серпня 2019 року прийняті податкові повідомлення - рішення: №00002731403 та №00002741403.

ТОВ Дорстрой монтаж Київ , не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою в порядку ст. 56 ПК України (т. 2 а.с. 57-78).

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняте Рішення від 25.10.2019 № 6955/6/99-00-08-05-01, яким скаргу частково задоволено, а податкові повідомлення-рішення №00002731403 та № 00002741403 від 14.08.19 частково скасовані.

Відповідачем з урахуванням рішення ДПС України за результатом розгляду скарги ТОВ Дорстрой Монтаж Київ прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 31.10.2019 № 00000040513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 2509013,75 грн. (т. 2 а.с. 51)

- від 31.10.2019 № 00000050513, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 2787792,50 грн. (т. 2 а.с.52).

ТОВ Дорстрой Монтаж Київ , не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями № 00000050513 та № 00000040513 від 31.10.2019, вважаючи їх такими, що суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам, звернулось до суду з даним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про безпідставне віднесення у перевіряємих періодах ТОВ Дорстрой Монтаж Київ до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС , ТОВ БЦ ІНВЕСТ , ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД , ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ , ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ , ТОВ РЕЛАЙН ІНВЕСТ , ТОВ МАРГО ТРЕЙД , ТОВ ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ТАЛАН , ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ , ТОВ САНТОС ХОЛД у зв`язку із твердженнями податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій при наявності податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача та ненадання певних первинних документів та недоліків наданих документів.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Підпунктами 16.1.2 п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в)ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України, порушення якого також вказано у акті перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Разом, з тим, в акті перевірки не зазначено, що спірні податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірною обставиною.

Як вбачається з акту перевірки податковий орган вважає, що господарські операції з контрагентами позивача не відбулись фактично на підставі податкової інформації, згідно якої не підтверджено походження товарів, що придбавалися у зазначених суб`єктів господарювання, тобто в ланцюгу постачання відсутні підприємства-виробники даної продукції, встановлено неможливість фактичного здійснення заявлених у первинних документах господарських операцій, здійснення операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, взаємовідносини з контрагентами, що не виконують своїх податкових зобов`язань.

При цьому, в Акті перевірки по кожному з зазначених вище контрагентів наведено перелік первинних документів, досліджених під час перевірки, у тому числі, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі на виконання робіт та надання послуг, платіжні документи.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: ата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724 VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час початку перевіряємого періоду), об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу ( п. 135.1 ст. 135 ПК України, в редакції, чинній на час початку перевіряємого періоду). При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Згідно п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірок та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення- рішення, на предмет їхньої відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоді, суд зазначає наступне. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС , ТОВ БЦ ІНВЕСТ , ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД , ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ , ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ , ТОВ РЕЛАЙН ІНВЕСТ , ТОВ МАРГО ТРЕЙД та ТОВ ПОЖЕЖНО-ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ ТАЛАН , ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ , ТОВ САНТОС ХОЛД .

Стосовно господарських взаємовідносин з ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ судом встановлено наступне.

Як встановлено за матеріалами справи, 01.07.2016 між ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Замовник) та ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ (Підрядник) був укладений Договір №01-07/16 на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання по наданню послуг з проведення будівельно-монтажних робіт по Капітальному ремонту автомобільної дороги М05 Київ-Одеса, Контракт № 1 - ділянка км 17+740 - 36+500, км. 42+000 - 87+000, Київська область. (т. 2 а.с. 104-107).

Позивач зазначає, що вартість послуг по влаштуванню 1 п.м. проколу методом горизонтального буріння, становила 2840,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 473 грн. 33 коп.

Позивач зазначає, що зазначена вартість робіт включала: розмічання траєкторії буріння; підготовку площадки для розміщення механізмів; подачу бурових штанг в установку; подачу матеріалів вручну та приготування бурового розчину в установці; буріння пілотної свердловини; відкачування технологічної суміші зі стартової та приймальної камер в процесі буріння; розширення пілотної свердловини до необхідного діаметра; відкачування технологічної суміші з стартової та приймального котловану при розширенні; розмотування технологічної суміші з стартової та приймального котловану при розширенні; розмотування та підготовка труб до протягування; розширення свердловини; протягування труб з розширювачем; відкачування мулу з котлованів в процесі протягування; засипку котлованів; ущільнення ґрунту.

Пунктом 4.1. укладеного договору сторони погодили, що щомісячна оплата Підряднику за виконані роботи проводиться протягом 30-ти днів після затвердження Сторонами актів наданих послуг, складених на основі фактично виконаних робіт, ДБН та розрахунків складених з урахуванням діючих цін на послуги.

Підрядник виконує роботи у відповідності до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил.

Приймання виконаних робіт здійснювалось підписанням сторонами актів наданих послуг з додатком у вигляді обсягів робіт та місцем виконання (п. 5.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору початок виконання робіт вважається день підписання Договору, датою завершення робіт є дата підписання акту наданих послуг (п. 6.2. Договору).

Відповідно до підписаної сторонами додаткової угоди до Договору від 03.07.2016, сторони визначили, що поліетиленові труби для виконання будівельно-монтажних робіт поставляє Підрядник. Вартість матеріалу входить у вартість послуг по влаштуванню 1 п.м. проколу методом горизонтального буріння (п. 1 Додаткової угоди) (т.2 а.с. 108).

Додатковою угодою від 05.07.2016 сторони у п. 1 погодили, що підрядник виготовляє та передає Замовнику на час підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт необхідну виконавчу документацію (сертифікати, паспорти і тд.) (т. 2 а.с. 109).

На виконання вказаного Договору Сторонами були підписані: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 03.08.2016 на суму 450140,64 грн; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 03.08.2016 на суму 450140,64 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 10.08.2016 на суму 399020,57 грн.; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 10.08.2016 на суму 399020,57 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 08.08.2016 на суму 397600,56 грн; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 08.08.2016 на суму 397600,56 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 10.08.2016 на суму 391920,55 грн; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 10.08.2016 на суму 391920,55 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 11.08.2016 на суму 394760,56 грн.; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 11.08.2016 на суму 394760,56 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 12.08.2016 на суму 397600,56 грн.; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 12.08.2016 на суму 397600,56 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 15.08.2016 на суму 391920,55 грн.; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 15.08.2016 на суму 391920,55 грн., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2016 від 16.08.2016 на суму 177500,26 грн; Акт здачі-прийняття виконаних робіт за серпень 2016 року від 16.08.2016 на суму 177500,26 грн. (т.2. а.с. 110-125)

Прийняті роботи оприбутковані та відображені на рахунку 631 у бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (т. 2 а.с. 126).

У зв`язку з виникненням податкового зобов`язання та на виконання приписів актів податкового законодавства України Постачальником на дати виникнення податкових зобов`язань були сформовані податкові накладні: № 118 від 16.08.2016 на суму 177500,26 грн.; №111 від 15.08.2016 на суму 391920,55 грн.; №106 від 12.08.2016 на суму 397600,56 грн.; №99 від 11.08.20016 на суму 394760,56 грн.; №87 від 10.08.2016 на суму 399020,57 грн.; №75 від 09.08.2016 на суму 326600,46 грн.; №58 від 08.08.2016 на суму 397600,56 грн.; №20 від 03.08.2016 на суму 450140,64 грн. (т. 2 а.с. 127-141)

Розрахунок за договором відбувався за наступними платіжними дорученнями: № 732 від 03.08.2016 на суму 450140,64 грн., № 1068 від 05.09.2016 на суму 550323,61 грн.; №1232 від 20.09.2016 на суму 500000,00 грн., № 1646 від 25.10.2016 на суму 1500000,00 грн. (т. 2 а.с. 143-146).

В Акті перевірки від 12.07.2019 контролюючий орган вважає дані взаємовідносини такими, що мають ознаки нереальності, посилаючись на відсутність форм КБ2 та КБ3 та наявність кримінальних проваджень відносно даного контрагента. Вказані висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та є припущеннями контролюючих органів.

Контролюючим органом в акті перевірки відносно взаємовідносин з ТОВ Баядера Компані зафіксовано, що надані документи, всупереч п. 3.18 та п. 6.4.2 ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, складені не за формою КБ-2в та відповідно не містять наступних даних (але не виключно): вартість матеріалів, виробів і конструкцій; заробітну плату працюючих на об`єктах осіб; вартість експлуатації машин; витрати труда робітників-будівельників, люд. год.; витрати труда робітників, що обслуговують машини.

Податковим органом зазначається, що до перевірки підприємством позивача не надано жодного документу, який би підтверджував передачу матеріалів ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ , ТОВ САНТОС ХОЛД для виконання робіт. Також, з отриманих актів здачі - прийняття виконаних робіт неможливо визначити: які матеріали використовували Виконавці при наданні послуг: власні чи отримані від ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ , якісні характеристики використаних матеріалів; які машини та механізми використовували Виконавці при наданні послуг: власні чи отримані від ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ , витрати труда робітників-будівельників та витрати труда робітників, що обслуговують машини, люд. год.

Суд зазначає, що Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: форма №КБ-2 - форма акта приймання виконаних будівельних робіт та форма №КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Відповідно пункту 1.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 : цей стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування (далі - будівництво).

Згідно пункт 1.2: Цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

Пункт 1.3 встановлює, що: Застосування даного стандарту обумовлюється договором.

Як встановлено в ході розгляду справи, виконані ТОВ Боядера Компані для ТОВ Дорстрой монтаж Київ роботи здійснювались не за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (що підтверджено в акті).

Договорами не передбачено застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 , або форм КБ 2 та КБ 3, про що також зазначено в акті перевірки.

Таким чином, в ході розгляду справи, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки господарські операції оформлені належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що недоліки форм актів приймання виконаних будівельних робіт та форма довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ САНТОС ХОЛД .

Як встановлено за матеріалами справи, 26.04.2017 між ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Замовник) та ТОВ САНТОС ХОЛД (Підрядник) було укладено Договір № 26-04/17, відповідно до якого Замовник доручає Підряднику, а Підрядник зобов`язується на власний ризик за завданням Замовника надати послуги з поточного ремонту вулично-шляхової мережі м. Харкова (улаштування осьової дорожньої розмітки стрічною шириною 150 мм (далі - роботи) (т. 2 а.с. 148-150).

Для проведення робіт Підрядник використовує власні інструменти, матеріали та технічні засоби, а також, в разі наявності потреби та необхідності, матеріали Замовника (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов укладеного Договору (п. 3.1.), роботи за Договором починаються протягом 1 (одного) робочих днів з моменту підписання даного Договору й завершуються в термін до 31.12.2017.

Після завершення робіт за Договором Підрядник повинен передати їх Замовникові по Акту про здачу робіт у термін й порядку, які передбачені даним Договором (п. 3.3. Договору). Пунктом 6.1. сторони обумовили вартість робіт за Договором - 745000,01 грн., крім того ПДВ 20 % 149000,01 грн. Загальна вартість робіт разом з ПДВ 20 % складає 894000,02 грн.

Згідно з п. 8.1 умов укладеного Договору Підрядник може залучати для виконання окремих робіт за Договором Субпідрядні організації самостійно проводити керівництво їх діяльністю при виконанні ними робіт і відповідати за якість робіт Субпідрядника.

На виконання вказаного Договору Сторонами були підписані: довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2017 року від 20.11.2017 на суму 244500,06 грн., Акт здачі-прийняття виконаних робіт за листопад 2017 від 20.11.2017 на суму 244500,06 грн.; довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2017 року від 21.11.2017 на суму 225000,00 грн., Акт здачі-прийняття виконаних робіт за листопад 2017 від 21.11.2017 на суму 225000,00 грн.; довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2017 року від 22.11.2017 на суму 230499,94 грн., Акт здачі-прийняття виконаних робіт за листопад 2017 від 22.11.2017 на суму 230499,94 грн; довідка про вартість виконаних робіт за листопад 2017 року від 23.11.2017 на суму 194000,02 грн., Акт здачі-прийняття виконаних робіт за листопад 2017 від 23.11.2017 на суму 194000,02 грн. (т. 2 а.с. 151-158)

У зв`язку з виникненням податкового зобов`язання та на виконання приписів актів податкового законодавства України Постачальником на дати виникнення податкових зобов`язань були сформовані та зареєстровані податкові накладні: №169 від 20.11.2017; № 170 від 21.11.2017; №171 від 22.11.2017; №172 від 23.11.2017 (т.2 а.с. 159-166).

Розрахунок за договором проведено відповідно до платіжного доручення №6139 від 21.12.2017 на суму 894000,02 грн. (т. 2 а.с. 167)

Взаємовідносини за даним контрагентом відображені у бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку (т. 2 а.с. 169).

В Акті перевірки від 12.07.2019 №2403/20-40-14-03-06/38238694 контролюючий орган вважає дані взаємовідносини такими, що мають ознаки нереальності, посилаючись на відсутність форм КБ2 та КБ3 та наявність кримінальних проваджень відносно даного контрагента. Вказані висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та є припущеннями контролюючих органів.

Відповідачем зазначається, що згідно аналізу інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС України та відкритих реєстрів, встановлено, що ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ та ТОВ САНТОС ХОЛД є учасниками кримінальних проваджень. На підставі даної інформації податковим органом робиться висновок про непідтвердження фактичного отримання послуг ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ від ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ та ТОВ САНТОС ХОЛД .

Так, Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 передбачено примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, які мають використовуватися з 01.01.2014 під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: форма №КБ-2 - форма акта приймання виконаних будівельних робіт та форма №КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Пункт 1.3 встановлює, що: Застосування даного стандарту обумовлюється договором.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи, які виконало ТОВ Сантос Холд для ТОВ Дорстрой монтаж Київ виконувались не за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії (що підтверджено в акті).

Договорами не передбачено застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 , або форм КБ 2 та КБ 3 (це також зазначено в акті перевірки).

Таким чином, висновки Відповідача щодо не підтвердження фактичного отримання послуг від вказаного контрагента через відсутність форм КБ-2 та КБ-3 є помилковими з огляду на вищевказані обставини.

Незважаючи на те, що у Акті перевірки описані такі первинні документи, як Акти виконаних робіт, контролюючий орган робить висновок про відсутність первинних документів за даними правовідносинами, та у якості порушення вказує про відсутність у таких Актах наступних даних: вартість матеріалів, заробітна плата, вартість експлуатації машин, витрати труда робітників-будівельників, витрата труда робітників, що обслуговують машини.

Колегія суддів зазначає, що статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність не передбачено таких вимог до первинних документів, про які зазначає відповідач.

Отже, в Акті перевірки однією з підстав для визнання господарських операцій нереальними вказано наявність кримінальних проваджень, у яких ТОВ Сантос Холд є учасником.

Судом в ході розгляду справи фактів, які свідчать про наявність вироків суду відносно посадових осіб ТОВ САНТОС ХОЛД - не виявлено.

Враховуючи вищенаведене, висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки господарські операції оформлені належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ПТО ТАЛАН судом встановлено наступне.

Як встановлено за матеріалами справи, 14.03.2018 між ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Покупець) та ТОВ ПТО ТАЛАН (Постачальник) було укладено Договір поставки №12, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (т. 2 а.с. 171-174).

За умовами договору Постачальник зобов`язався постачати Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору). Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом строку дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору(п. 1.3. Договору).

Сторони у п. 2.1. Договору погодили, що асортимент та ціна на Товар, що поставляється, визначаються на підставі Рахунків-фактур Постачальника, погодженої Покупцем, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Даний Договір набирав чинності в день його підписання уповноваженими представниками Сторін та посвідчення печатками і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 8.1. Договору).

В ході розгляду справи судом встановлено, що на виконання п. 1.2. Договору Постачальником були виставлені наступні рахунки: № 2 від 16.03.2018 на загальну суму 300607,96 грн.; № 3 від 16.04.2018 на загальну суму 235953,98 грн. (т. 2 а.с. 175-176).

На виконання даного Договору Постачальником було поставлено Товар згідно з видатковими накладними: № 2 від 16.03.2018 на суму 300607,96, в т.ч. ПДВ на суму 50101,33 грн.;

№ 3 від 16.04.2018 на суму 235953,98, в т.ч. ПДВ на суму 39325,66 грн. (т. 2 а.с. 177-178).

Постачальником з урахуванням вимог ПК України було сформовано та зареєстровано наступні податкові накладні: №13 від 16.03.2018 на суму 300607,96 грн.; №42 від 16.04.2018 на суму 235953,98 грн. (т. 2 а.с. 179-183).

Товар оприбутковано та відображено у бухгалтерському облік на рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. (т. 2 а.с. 184).

Товар було доставлено до місця поставки згідно до товарно-транспортних накладних: № 4 від 16.03.2018; № 5 від 16.04.2018 (т. 2 а.с. 185-186).

Розрахунок за Договором здійснено 10.04.2018 згідно з платіжним дорученням на суму 300607,96 грн., та 16.05.2018 згідно з платіжним дорученням №7584 на суму 235953,98 грн. (т. 2 а.с. 189-190).

Отже, господарська операція оформлена належним чином посвідченими документами.

Як встановлено під час розгляду справи позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносин з ТОВ РЕЛАЙН ІНВЕСТ .

Так, між ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (Покупець) та ТОВ РЕЛАЙН ІНВЕСТ (Постачальник) 01.08.2016 було укладено Договір поставки № РІ-0108-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та у порядку, визначених цим Договором (т. 2 а.с. 198-200).

За умовами укладеного договору Постачальник зобов`язувався поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках Замовлення (далі - Заявках) Покупця, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3. Договору). В ціну товару включені вартість тари та упаковки Товару (п. 2.4. Договору).

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару або інший строк, попередньо домовлений між Сторонами. Строк дії Договору - до 31.12.2016.

На виконання умов укладеного договору Постачальником було здійснено поставку Товару за наступними видатковими накладними: №РН-30/08-01 від 30.08.2016 на загальну суму 9678,00 грн; №РН-22/09-02 від 22.09.2016 на загальну суму 209817,00 грн.; № РН-22/09-03 від 22.09.2016 на загальну суму 33365,24 грн.; № РН-23/09-01 від 23.09.2016 на загальну суму 102912,66 грн. (т. 2 а.с. 201-204).

Вказаний товар було оприбутковано та відображено на рахунку 631 у бухгалтерському обліку позивача. (т. 2 а.с. 221)

За правилом першої події на виконання вимог Податкового кодексу були зареєстровані податкові накладні: від 30.08.2016 № 3003 на суму 9678,00 грн.; від 22.09.2016 № 2205 на загальну суму 209817,00 грн.; від 22.09.2016 № 2204 на загальну суму 33365,24 грн.; від 23.09.2016 № 2303 на загальну суму 102912,66 грн. (т. 2 а.с. 205-213)

Оплата за поставку товару була здійснена відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи: від 20.09.2016 № 1248 на суму 9678,00 грн.; від 03.10.2016 №1434 на суму 346094,90 грн. (т. 2 а.с. 215-216).

Доставка Товару здійснювалась власними силами, що підтверджується подорожніми листами: №076802 за період 30-31 серпня 2016 року; №076803 за період 22-25 вересня 2016 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ МАРГО ТРЕЙД судом встановлено, що 16.05.2018 між ТОВ МАРГО ТРЕЙД (у якості постачальника) та ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (у якості Покупця) було досягнуто домовленості щодо поставки Товару згідно номенклатури на загальну суму 93510,74 грн., внаслідок чого Покупцеві було виставлено до оплати Рахунок № 1 від 16.05.2018 (т. 2 а.с. 224).

16.05.2018 ТОВ Марго ТРЕЙД на адресу ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ було здійснено поставку Товару згідно з видатковою накладною № 2 від 16.05.2018 на загальну суму 93510,74 грн., в т.ч. ПДВ 15585,12 грн. (т. 2 а.с. 225).

Доставка Товару була здійснена на адресу Покупця 16.05.2018, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 16.05.2018 №Р2 (т. 2 а.с. 226).

16.05.2018 Постачальником було виставлено рахунок на оплату № 1 на суму 93510,74 грн.

На виконання вимог ПК України Постачальником було зареєстровано податкову накладну від 16.05.2018 № 6 на суму 93510,74 грн. (т. 2 а.с. 228)

Розрахунки за поставлений Товар були проведені відповідно до платіжного доручення №7931 від 12.06.2018 (т. 2 а.с. 231).

Позивачем до суду надані пояснення, що навантажувально-розвантажувальні роботи виконувались силами Постачальника.

Товар було повністю оприбутковано, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за серпень 2016-вересень 2018 року (т. 2 а.с. 232).

Щодо посилань відповідача на те що позивачем до суду не надано договір на поставку ТМЦ, колегія суддів зазначає наступне.

Хоча між сторонами не було підписано Договору поставки у формі єдиного документу, однак між сторонами виникли господарські відносини з поставки Товару, які підтверджуються перерахованими вище документами.

Така форма укладення договорів не протирічить цивільному та господарському кодексу України.

За таких обставин, судом робиться висновок, що господарська операція оформлена належним чином посвідченими документами бухгалтерського та податкового обліку та відповідала діловій меті підприємства.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 01.08.2016 між ТОВ БЦ ІНВЕСТ (Постачальник) та ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Покупець) було укладено Договір поставки № І-0108-16, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором (т. 2 а.с. 236-238).

За умовами укладеного між сторонами договору Постачальник зобов`язувався поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках Замовлення (далі - Заявках) Покупця, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору).

В ціну товару включені вартість тари та упаковки Товару (п. 2.4. Договору). Поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому зазначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний зв`язок або факсимільний зв`язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника Постачальника (п. 4.1. Договору). Строк дії Договору відповідно до п. 8.1. становив до 31.12.2016 року.

Сторони узгодили поставку наступних партій товару згідно з рахунками: № СФ-23/08-08 від 23.08.2016 на суму 765,96 грн.; № СФ-23/08-09 від 23.08.2016 на суму 117872,45 грн.; № СФ-25/08-15 від 25.08.2016 на суму 167648,38 грн.; № СФ-25/08-16 від 25.08.2016 на суму 4400,20 грн.; № СФ-27/09-06 від 27.09.2016 на суму 3292,20 грн.; № СФ-27/09-04 від 27.09.2016 на суму 163184,17 грн.; № СФ-27/09-05 від 27.09.2016 на суму 259,56 грн.; № СФ-04/10-10 від 04.10.2016 на суму 10117,80 грн.; № СФ-04/10-09 від 04.10.2016 на суму 987120,00 грн.

Товар було поставлено згідно з видатковими накладними: № РН-23/08-09 від 23.08.2016 на суму 765,96 грн.; № РН-23/08-10 від 23.08.2016 на суму 117872,45 грн.; № РН-25/08-15 від 25.08.2016 на суму 167648,38 грн.; № РН-25/08-16 від 25.08.2016 на суму 4400,20 грн.; № РН-27/09-06 від 27.09.2016 на суму 3292,20 грн.; № РН-27/09-04 від 27.09.2016 на суму 163184,17 грн.; № РН-27/08-05 від 27.09.2016 на суму 259,56 грн.; № РН-05/10-11 від 05.10.2016 на суму 10117,80 грн.; № РН-05/10-10 від 05.10.2016 на суму 987120,00 грн. (т. 2 а.с. 239-250; т. 3 а.с. 1-6).

Прийнятий товар було оприбутковано та відображено у бухгалтерському обліку позивача на рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю. (т. 3 а.с. 7).

На виконання вимог ПК України, Постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні: № 2310 від 23.08.2016 на суму 765,96 грн.; № 2311 від 23.08.2016 на суму 117872,45 грн.; № 2512 від 25.08.2016 на суму 167648,38 грн.; № 2513 від 25.08.2016 на суму 4400,20 грн.; № 2706 від 27.09.2016 на суму 3292,20 грн.; № 2707 від 27.09.2016 на суму 163184,17 грн.; № 2707 від 27.09.2016 на суму 259,56 грн.; № 509 від 05.10.2016 на суму 10117,80 грн.; № 510 від 05.10.2016 на суму 987120,00 грн. (т. 3 а.с. 8-28).

Доставка товару відбувалась за рахунок постачальника на адресу Покупця згідно з наступними товарно-транспортними накладними: № 168 від 23.08.2016; № 170 від 25.08.2016; №169 від 27.09.2016; № 173 від 05.10.2016 (т. 3 а.с. 29-32).

Розрахунки за Договором були проведені відповідно до наступних платіжних доручень: №1249 від 20.09.2016 на суму 290686,99 грн.; №1645 від 24.10.2016 на суму 987120,00 грн.; №1644 від 24.10.2016 на суму 10117,80 грн.; № 1927 від 22.11.2016 на суму 166735,93 грн.(т. 3 а.с. 39-42).

Щодо посилань відповідача, в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано договір купівлі - продажу з ТОВ БЦ ІНВЕСТ , колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище між ТОВ БЦ ІНВЕСТ (Постачальник) та ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Покупець) було укладено Договір поставки № І-0108-16. Даний договір міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 236-238).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ судом в ході розгляду справи встановлено, що 03.01.2018 між ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Покупець) та ТОВ СТАЛЬ-ТЕХНО-СТРОЙПОСТАЧ (Постачальник) було укладено Договір поставки № 1300, відповідно до якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар у повному обсязі на умовах та у порядку, визначених цим Договором (т. 3 а.с. 48-51).

За умовами укладеного договору Постачальник зобов`язався поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Заявках Замовлення (далі - Заявках) Покупця, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2. Договору). Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.3. Договору). В ціну товару включені вартість тари та упаковки Товару (п. 2.4. Договору).

Поставка товарів здійснювалась Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору відповідно до попереднього замовлення покупця, в якому зазначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний зв`язок або факсимільний зв`язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника Постачальника (п. 4.1. Договору). Строк дії Договору відповідно до п. 8.1. становить до 31.12.2018 року.

Сторони домовились про поставку наступних партій товару згідно з рахунками на оплату: №2 від 16.01.2018 на суму 129296,27 грн.; № 2 від 16.02.2018 на суму 216788,80 грн. (т. 3 а.с. 52-53)

Товар було поставлено згідно з видатковими накладними: №2 від 16.01.2018 на суму 129296,27 грн.; № 2 від 16.02.2018 на суму 216788,80 грн. (т. 3 а.с. 54-55)

Доставка товару відбувалась за рахунок та силами Постачальника згідно з ТТН: №Р128 від 16.01.2018; №36 від 16.02.2018 (т. 3 а.с. 56-58).

Поставлений товару було оприбутковано та відображено у бухгалтерському обліку на рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю (т. 3 а.с.67).

У відповідності до вимог ПК України постачальником було зареєстровано у ЄРПН наступні податкові накладні: № 7 від 16.01.2018 на суму 129296,27 грн.; №23 від 16.02.2018 на суму 216788,78 грн. (т. 3 а.с. 60-62).

Розрахунок за Договором проведено відповідно до платіжних доручень: №201 від 09.02.2018 на суму 129296,27 грн. та №6882 від 19.03.2018 на суму 216788,8 грн. (т. 3 а.с. 65-66).

Таким чином, в ході розгляду справи, судом встановлено, що господарські операції оформлені належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо взаємовідносин підприємства позивача з ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ судом встановлено, що 04.01.2017 між ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ (Покупець) та ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ було укладено Договір купівлі-продажу № 04/01/17, відповідно до якого Продавець зобов`язувався передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити Товар на умовах даного Договору (т. 3 а.с. 75-79)

Відповідно до п. 2.1. укладеного Договору Продавець зобов`язувався: надати покупцеві всю необхідну документацію на товар, а саме: (п. 2.1.1. ):

Видаткову накладну на товар, підписану уповноваженою особою, скріплену основною печаткою продавця; Податкову накладну, складену в електронній формі, Рахунок-фактуру; Специфікацію за наявності; Сертифікат якості.

Постачання Товару здійснювалось за рахунок Покупця на умовах ЕХW, пункт відвантаження: м. Житомир відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.2 укладеного Договору сторони обумовили, що загальна сума Договору складається з суми видаткових накладних, які підписані обома сторонами за весь час дії Договору. Покупець сплачує Товар за ціною, вказаною в рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. Строк дії Договору: до 31.12.2017 (п. 11.1 Договору).

Як і було обумовлено сторонами, Постачальником було виставлено рахунки на оплату товару: № 15 від 18.01.2017 на загальну суму 116423,33 грн.; № 16 від 18.01.2017 на загальну суму 23407,34 грн.; № 17 від 18.01.2017 на загальну суму 120206,47 грн.; № 18 від 18.01.2017 на загальну суму 160170,06 грн.; № 54-070217 від 07.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 55 від 08.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 56 від 08.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 57 від 08.02.2017 на загальну суму 1786621,02 грн.; № 58 від 09.02.2017 на загальну суму 59533,58 грн. (т. 3 а.с.80-88).

Товар було поставлено згідно з видатковими накладними: № 15 від 18.01.2017 на загальну суму 116423,33 грн.; № 16 від 18.01.2017 на загальну суму 23407,34 грн.; № 17 від 18.01.2017 на загальну суму 120206,47 грн.; № 18 від 18.01.2017 на загальну суму 160170,06 грн.; № 54 від 08.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 55 від 08.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 56 від 08.02.2017 на загальну суму 267993,04 грн.; № 57 від 08.02.2017 на загальну суму 1786621,02 грн.; № 58 від 09.02.2017 на загальну суму 59533,58 грн. (т. 3 а.с. 89-97)

Доставка товару відбувалась за рахунок та силами Постачальника згідно з ТТН: №Р10 від 18.01.2017; №Р12 від 08.02.2017; №Р12 від 09.02.2017 (т. 3 а.с.98-104).

Товар оприбутковано у повному обсязі та відображено на рахунку 631.

На виконання приписів чинного законодавства Продавцем було зареєстровано наступні податкові накладні: від 18.01.2017 №15 на суму 116423,33 грн., від 18.01.2017 № 16 на загальну суму 23407,34 грн.; від 18.01.2017 № 17 на загальну суму 120206,47 грн.; від 18.01.2017 № 18 на загальну суму 160170,06 грн.; від 07.02.2017 № 54 на загальну суму 267993,04 грн.; від 07.02.2017 № 55 на загальну суму 267993,04 грн.; від 07.02.2017 № 56 на загальну суму 267993,04 грн.; від 07.02.2017 №57 на загальну суму 178662,02 грн., від 07.02.2017 № 58 на суму 59533,58 грн. (т. 3 а.с.105-126).

Розрахунки по господарській операції відбувались, згідно платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи: №2725 від 07.02.2017 на суму 267993,04 грн., №2726 від 07.02.2017 на суму 267993,04 грн., №2727 від 07.02.2017 на суму 267993,04 грн., №2728 від 07.02.2017 на суму 178662,02 грн., №2729 від 07.02.2017 на суму 59533,58 грн. (т. 3 а.с. 127-133).

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що 14.11.2016 між ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (Покупець) та ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 14/11/16, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору (т. 3 а.с. 137-141).

Постачання Товару здійснювалось за рахунок Покупця на умовах ЕХW, пункт відвантаження: м. Київ відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року (п. 3.1. Договору). Загальна сума Договору складається з суми видаткових накладних, які підписані обома сторонами за весь час дії Договору (п. 4.2. Договору). Строк дії Договору до 31.12.2016 (п. 11.1 Договору).

На виконання досягнутих домовленостей Постачальником було здійснено поставку Товару за наступними видатковими накладними: №ДСМ1412/01 від 14.12.2016 на загальну суму 22596,88 грн.; №ДСМ1412/02 від 14.12.2016 на загальну суму 82663,16 грн.; №ДСМ1412/03 від 14.12.2016 на загальну суму 250182,23 грн.; №ДСМ1412/04 від 14.12.2016 на загальну суму 73007,34 грн.; №ДСМ1412/05 від 14.12.2016 на загальну суму 19048,55 грн.; №ДСМ1412/06 від 14.12.2016 на загальну суму 19336,75 грн.; №ДСМ1412/07 від 14.12.2016 на загальну суму 22715,24 грн.; №ДСМ1412/08 від 14.12.2016 на загальну суму 16969,98 грн.; №ДСМ1412/09 від 14.12.2016 на загальну суму 86723,03 грн.; №ДСМ1412/10 від 14.12.2016 на загальну суму 116213,15 грн.; №ДСМ1412/11 від 14.12.2016 на загальну суму 33010,57 грн.; №ДСМ1412/12 від 14.12.2016 на загальну суму 14255,00 грн.; №ДСМ1412/13 від 14.12.2016 на загальну суму 379,20 грн.; №ДСМ1412/14 від 14.12.2016 на загальну суму 274200,00 грн.; №ДСМ1412/15 від 14.12.2016 на загальну суму 219360,00 грн. ( т. 3 а.с. 142-156).

Товар було доставлено до складу покупця відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: №Р270 від 14.12.2016; №Р272 від 14.12.2016; №Р273 від 14.12.2016; №Р274 від 14.12.2016 (т. 3 а.с.157-160).

Постачальником на виконання умов Договору було виставлено наступні рахунки на оплату за поставлений Товар: №ДСМ1412/01 від 14.12.2016 на загальну суму 22596,88 грн.; №ДСМ1412/02 від 14.12.2016 на загальну суму 82663,16 грн.; №ДСМ1412/03 від 14.12.2016 на загальну суму 250182,23 грн.; №ДСМ1412/04 від 14.12.2016 на загальну суму 73007,34 грн.; №ДСМ1412/05 від 14.12.2016 на загальну суму 19048,55 грн.; №ДСМ1412/06 від 14.12.2016 на загальну суму 19336,75 грн.; №ДСМ1412/07 від 14.12.2016 на загальну суму 22715,24 грн.; №ДСМ1412/08 від 14.12.2016 на загальну суму 16969,98 грн.; №ДСМ1412/09 від 14.12.2016 на загальну суму 86723,03 грн.; №ДСМ1412/10 від 14.12.2016 на загальну суму 116213,15 грн.; №ДСМ1412/11 від 14.12.2016 на загальну суму 33010,57 грн.; №ДСМ1412/12 від 14.12.2016 на загальну суму 14255,00 грн.; №ДСМ1412/13 від 14.12.2016 на загальну суму 379,20 грн.; №ДСМ1412/14 від 14.12.2016 на загальну суму 274200,00 грн.; №ДСМ1412/15 від 14.12.2016 на загальну суму 219360,00 грн. (т. 3 а.с. 161-175). Станом на час проведення перевірки оплата за поставлений товар не здійснювалась.

Вказаний товар було оприбутковано та відображено на рахунку 631 у бухгалтерському обліку позивача.

За правилом першої події на виконання вимог Податкового кодексу були зареєстровані податкові накладні: №8 від 14.12.2016 на загальну суму 22596,88 грн.; № 9 від 14.12.2016 на загальну суму 82663,16 грн.; № 10 від 14.12.2016 на загальну суму 250182,23 грн.; № 11 від 14.12.2016 на загальну суму 19048,55 грн.; № 111 від 14.12.2016 на загальну суму 19336,75 грн.; №112 від 14.12.2016 на загальну суму 22715,24 грн.; № 113 від 14.12.2016 на загальну суму 16969,98 грн.; № 114 від 14.12.2016 на загальну суму 86723,03 грн.; № 155 від 14.12.2016 на загальну суму 116213,15 грн.; № 156 від 14.12.2016 на загальну суму 33010,57 грн.; № 157 від 14.12.2016 на загальну суму 14255,00 грн.; № 158 від 14.12.2016 на загальну суму 379,20 грн.; №159 від 14.12.2016 на загальну суму 274200,00 грн.; №160 від 14.12.2016 на загальну суму 219360,00 грн. (т. 3 а.с. 176-213).

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що 30.09.2016 між ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (Покупець) та ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД (Постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу № 30/09/16, відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця товарно-матеріальні цінності (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язувався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах даного Договору (т. 3 а.с. 233-237).

Постачання Товару здійснювалось за рахунок Покупця на умовах ЕХW, пункт відвантаження: м. Вишгород відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року (п. 3.1. Договору). Загальна сума Договору складається з суми видаткових накладних, які підписані обома сторонами за весь час дії Договору (п. 4.2. Договору). Сторони у п. 4.3. погодили, що оплата вартості Товару здійснюється шляхом передплати у розмірі 100% вартості Товару безготівковим розрахунком. Строк дії Договору до 31.12.2016 (п. 11.1 Договору).

На виконання досягнутих домовленостей Постачальником було здійснено поставку Товару за наступними видатковими накладними: № 17/10-106 від 17.10.2016 на суму 124776,00 грн.; № 17/10-101 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн., №17/10-102 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн.; №17/10-105 від 17.10.2016 на суму 207960,00 грн., №17/10-501 від 17.10.2016 на суму 89502,41 грн.; №17/10-402 від 17.10.2016 на суму 318185,64 грн.; №17/10-401 від 17.10.2016 на суму 257670,00 грн.; №17/10-301 від 17.10.2016 на суму 335205,00 грн.; №17/10-201 від 17.10.2016 на суму 283,93 грн.; №20/10-101 від 20.10.2016 на суму 48152,22 грн.; №20/10-102 від 20.10.2016 на суму 146306,40 грн.; № 21/10-102 від 21.10.2016 на суму 20220,00 грн.; №21/10-103 від 21.10.2016 на суму 1266,55 грн.; №21/10-101 від 21.10.2016 на суму 71771,28 грн.; № ТГ 025101 від 25.10.2016 на суму 366581,53 грн.; №ТГ025102 від 25.10.2016 на суму 200979,04 грн.; № ТГ 021101 від 02.11.2016 на суму 355011,48 грн.; №ТГ141102від 14.11.2016 на суму 4872,96 грн.; № ТГ 141101 від 14.11.2016 на суму 11989,56 грн., № 211116-1 від 22.11.2016 на суму 1459,62 грн., № 211116-2 від 22.11.2016 на суму 2096,29 грн., № 241116-1 від 24.11.2016 на суму 15461,24 грн., № 241116-2 від 24.11.2016 на суму 9043,86 грн. (т. 3 а.с. 238 -250, т. 4 а.с. 1-12).

Поставлений товар був оприбуткований та відображений у бухгалтерському обліку на рахунку 631, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю, колпія якої міститьься в матеріалах справи (т. 4 а.с. 102).

Перевезення Товару відбувалось відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: №Р-136 від 14.11.2016; №Р-109 від 21.10.2016; №Р-136 від 02.11.2016; №Р-117 від 25.10.2016; № Р-128 від 25.10.2016; №Р-137 від 14.11.2016; № Р - 131 від 21.10.2016; № Р-120 від 17.10.2016; №Р-122 від 17.10.2016; №Р-126 від 17.10.2016; №Р-120 від 20.10.2016; №Р-141 від 22.11.2016; № Р-148 від 24.11.2016 (т. 4 а.с 13-25).

На виконання вимог ПК України Постачальником було скеровано на реєстрацію до ЄРПН наступні податкові накладні: № 74 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн., №75 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн.; №76 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн.; №77 від 17.10.2016 на суму 291144,00 грн.; №78 від 17.10.2016 на суму 207960,00 грн., №79 від 17.10.2016 на суму 124776,00 грн.; №80 від 17.10.2016 на суму 283,93 грн.; №81 від 17.10.2016 на суму 335205,00 грн.; №84 від 17.10.2016 на суму 257670,00 грн.; №85 від 17.10.2016 на суму 318185,64 грн.; №86 від 17.10.2016 на суму 89502,41 грн.; №87 від 20.10.2016 на суму 48152,22 грн.; №88 від 20.10.2016 на суму 146306,40 грн.; № 89 від 21.10.2016 на суму 71771,28 грн.; № 90 від 21.10.2016 на суму 20220,00 грн.; №91 від 21.10.2016 на суму 1266,55 грн.; № 146 від 25.10.2016 на суму 366581,53 грн.; №147 від 25.10.2016 на суму 200979,04 грн.; №148 від 25.10.2016 на суму 234209,90 грн; № 17 від 02.11.2016 на суму 355011,48 грн; №77 від 14.11.2016 на суму 4872,96 грн.; №78 від 14.11.2016 на суму 11989,56 грн.; № 160 від 22.11.2016 на суму 1459,62 грн.; № 161 від 22.11.2016 на суму 2096,29 грн.; № 177 від 24.11.2016 на суму 15461,24 грн.; № 178 від 24.11.2016 на суму 9043,86 грн. (т. 4 а.с. 39-93)

Розрахунок за Договором проведений за наступними платіжними дорученнями: №1878 від 15.11.2016 на суму 53481,00 грн.; № 1930 від 22.11.2016 на суму 1459,62 грн; №1931 від 22.11.2016 на суму 2096,29 грн.; №1955 від 24.11.2016 на суму 9043,86 грн.; № 1954 від 24.11.2016 на суму 15461,24 грн; №2092 від 06.12.2016 на суму 11989,56 грн.; №2091 від 06.12.2016 на суму 4872,96 грн.; №2383 від 29.12.2016 на суму 1300000,00 грн. (т. 4 а.с. 94-101)

Таким чином в ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції ТОВ Дорстрой Монтаж Київ оформлені належним чином складеними документами, відповідають діловій меті підприємства. Доказів щодо їх нереальності в ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом таких фактів не встановлено.

Крім того, на підтвердження реальності перелічених вище господарських операцій в ході розгляду справи судом встановлено, що позивач має відповідну матеріально-технічну базу для виконання перелічених договорів, а саме:

- нежитлові приміщення за адресою: Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська 65 загальною площею 223 кв.м. (договір оренди нежитлових приміщень від 01.02.2016, від 03.01.2017 та від 02.01.2018, акти приймання-передачі приміщень та акти наданих послуг додаються);

- нежитлові приміщення за адресою: Чугуївський район, с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська 65 Б загальною площею 19.3 кв.м. (договір оренди нежитлових приміщень від 04.01.2016, акти приймання-передачі приміщень, додаткові угоди та акти наданих послуг додаються);

- нежитлове приміщення загальною площею 70 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Перемоги 18 (Договір оренди про оренду нежилого приміщення від 01.02.2016, акти приймання-передачі приміщень, додаткові угоди та акти наданих послуг додаються);

- транспортні засоби відповідно до Договору суборенди транспортних засобів № А010616-2 від 01.06.2016, Договору суборенди транспортних засобів № А010616-4 від 01.06.2016; Договору суборенди транспортних засобів № А010216-11 від 01.02.2016, а також інші машини, механізми та засоби для виконання перелічених вище договорів.

Піддаючи системному аналізу доводи сторін, встановлені судом обставини та наведені нормативні положення та оцінивши правочини, укладені позивачем з його контрагентами за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, такі визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ Дорстрой Монтаж Київ , наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо наявності податкової інформації відносно контрагентів позивача - ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС , ТОВ БЦ ІНВЕСТ, ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД ,ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ , ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ та ТОВ САНТОС ХОЛД, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів.

Суд вказує, що зазначене не можна брати до уваги в підтвердження нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Окрім цього, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом , зокрема, у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Щодо посилань відповідача, в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано документів щодо перевезення отриманих ТМЦ від ТОВ Релайн Інвест (товарно - транспортних накладних), колегія суддів зазначає наступне.

ТТН не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .

Щодо доводів відповідача стосовно того, що згідно з наданими до перевірки договорами оренди ТОВ ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ за вказаною адресою орендує лише кімнату №42 площею 14,3 кв.м. та частину кімнати №3 (цокольне приміщення площею 5 кв.м.) та те, що до перевірки надано лише оборотно- сальдові відомості по рахунку 631 та не надано акти виконаних робіт, розрахункові документи та документи щодо передачі приміщення у фактичне користування, колегія суддів зазначає наступне.

До позовної заяви було додано допустимі, належні та достатні докази, які підтверджують передачу приміщення в оренду. В Акті перевірки від 12.07.2019р. на сторінці 38 в абз. 8 зазначено про надання актів приймання здачі об`єкту, що орендується.

Крім того, позивачем в відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що водії, які доставляють вантаж, надають документи до офісного приміщення за адресою с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, 65Б. В подальшому (враховуючи габарити та вид вантажу) розвантаження здійснюється або на складі (с. Кам`яна Яруга, вул. Харківська, 65Б) або на площадці (яка розташована поряд з будинком 65Б по вул. Харківській).

Щодо решти тверджень відповідача про певні недоліки в первинних документів, суд зазначає, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року справа №820/13056/13-а.

Щодо посилання на те, що контрагенти позивача ТОВ ГЛОБАЛ ТОРГ ФІНАНС , ТОВ БЦ ІНВЕСТ, ТОВ ТРАЙФОРД ГРАНД ,ТОВ АГРОЕКО-ІНВЕСТ , ТОВ БОЯДЕРА КОМПАНІ та ТОВ САНТОС ХОЛД є учасниками кримінальних проваджень, відповідачем до суду в ході розгляду справи доказів на підтвердження таких суджень, а також що зазначені підприємства відносяться до юридичних осіб, відносно яких здійснюється кримінальне провадження - не надано, відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень будь-які вироки щодо службових осіб зазначених юридичних осіб у суду - відсутні.

Належних та допустимих доказів на підтвердження таких доводів представником відповідача під час розгляду справи - не надано, вироків, відносно таких контрагентів не має, із встановлених судами обставин щодо протиправності дій саме позивача або недійсності укладених договорів судом в ході розгляду справи - таких фактів не виявлено.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 , сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Обґрунтувань відповідача, в розрізі приписів ст.78 КАС України не містяться жодних посилань на фіктивність діяльності контрагентів позивача та/або неможливість ведення ними господарської діяльності, із чого можна було б зробити висновок про статус фіктивності, нелегальності зазначених підприємств, який є несумісним з легальною підприємницькою діяльністю, а встановлено виключно протиправність формування цими юридичними особами податкового кредиту на підставі певних податкових накладних, виписаних суб`єктами господарювання, до яких позивач не належить.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що укладені правочини між позивачем та його контрагентами, були визнані недійсними у судовому порядку.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що для можливості відповідачу надати додаткові документи (докази) щодо кримінальних проваджень оформлені у відповідності до ст. 94, 99 КАС України, у розгляді справи оголошувалась перерва.

Проте відповідачем знову надано до суду не завірені копії документів щодо кримінальних проваджень.

При цьому, колегія суддів зазначає, що самі посилання позивача на наявність кримінальних проваджень, носять загальний характер.

Податковий орган посилається виключно на факт наявності кримінальних проваджень, а не на певні докази та обставини встановлені в ході цих кримінальних проваджень.

Щодо посилань податкового органу, як на підставу відсутності реальності операцій позивача та контрагентів на відтунтість у контрагентів у контрагента матеріально-технічної та технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення, тимчасового зберігання відповідних обсягів товару колегія суддів зазначає наступне.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами .

Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Дані посилання є підставами у сумніві реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 14.05.2019 р. у справі № 814/814/15.

При цьому суд виходить з того, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.03.19 у справі №820/4779/15 та враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Щодо посилання відповідача на наявну податкову інформацію щодо контрагентів позивача з питань здійснення фінансово - господарської діяльності по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками, колегія суддів зазначає наступне.

Така податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС "Податковий блок" щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не відповідності номенклатури придбаних товарів (робіт, послуг) у номенклатурі поставлених товарів (робіт, послуг) та те, що згідно з даними баз АІС "Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України " встановлено розбіжність між задекларованим кредитом ТОВ "ДОРСТРОЙ МОНТАЖ КИЇВ" та податковими зобов`язаннями контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Наведене стосується наявності можливих порушень з боку контрагентів позивача, та не свідчить про такі порушення з боку самого позивача.

Оцінивши вищевказані первинні документи суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкової стосовно фіктивності контрагента не є вичерпним доказом нереальності операцій.

Також колегія суддів зазначає, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, як зазначалось вище, обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.73 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено суму податку до податкового кредиту, визначену актом перевірки.

Зворотне відповідачем не доведено.

Доказів спростування наданих позивачем документів відповідачем не надано.

Встановлені судом фактичні обставини, надані документи, засвідчують правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості наданих послуг, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних ПДВ операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, належних доказів, що свідчать про безтоварність здійснених операцій відповідачем до суду не надано.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно позивача податкових повідомлень від 31.10.2019 №00000040513, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 2509013,75 грн. та № 00000050513, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість на суму 2787792,50 грн.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року по справі № 520/12300/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 22.12.2020 року


Дата ухвалення рішення	17.12.2020
Оприлюднено	23.12.2020
Номер документу	93706251
Судочинство	Адміністративне