Постанова

від 03.08.2022 по справі 520/1708/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/1708/19

адміністративне провадження № К/9901/22799/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду 25.06.2019 (колегія суддів: Кононенко З.О., Сіренко О.І., Мельнікова Л.В.) у справі №520/1708/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просила суд:

- визнати дії Харківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у перерахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 неправомірними;

- зобов`язати Харківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2018 у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 06.08.2018 № 04-52/450 з урахуванням здійснених виплат, з 01.12.2018 в розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 20.12.2018 № 707 з урахуванням здійснених виплат, з 01.01.2019 у розмірі 86 відсотків заробітної плати на підставі довідки територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області від 15.01.2019 № 43 з урахуванням здійснених виплат;

- визнати дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо надання позивачу довідок від 20.12.2018 № 707 та від 15.01.2019 № 43 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неправомірними;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області надати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня 2018 року з урахуванням 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.2018, що складає 55 845 грн. (3723 грн.*15), виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 - 15 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01.01.2019, що становить 62 595 грн. (4173 грн.*15), виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.);

- зобов`язати Харківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання: з 01.12.2018 у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу для обчислення щомісячного довічного грошового судді у відставці, виходячи із суми 15 мінімальних заробітних плат, що становить 55 845 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) грн. - (3723 грн. * 15), виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2018 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (39 091,50 грн.) та з 01.01.2019 року 62 595 грн. (шістдесят дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. (4173 грн. * 15), виходячи з даних про мінімальну заробітну плату згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", надбавку за вислугу років 70 відсотків (43 816,50 грн.).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 адміністративний позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 по справі № 520/1708/19 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, однак без урахування висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні №11-р/2018 від 04.12.2018. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості застосування положень Закону України №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до визначення розміру суддівської винагороди. Вказує, що довічне грошове утримання повинне розраховуватись із суддівської винагороди, яка в свою чергу визначена законом в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, а не прожиткових мінімумів.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2019 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідачі просять відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-УІІІ "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Нововодолазького районного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

З 18.10.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Харківському приміському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду Харківської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86 % грошового утримання судді.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області 06.08.2018 видана довідка № 04-52/450 від 06.08.2018 про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що з врахуванням надбавки за вислугу років складає 31422,33 грн.

06.08.2018 позивач звернулася до Харківського приміського управління ПФУ з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіальної Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018.

Згідно протоколу перерахунку пенсії від 06.08.2018 Харківського приміського управління ПФУ ОСОБА_1 проведено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вищезазначеної довідки, починаючи з 01.08.2018 в сумі 25760,44 грн. з обрахунку суддівської винагороди в розмірі 15 прожиткових мінімумів, а не з 01.01.2018 і не в розмірі суддівської винагороди, який обраховано виходячи із 15 мінімальних заробітних плат, як просить позивач.

На звернення позивачки від 15.01.2019 до Харківського приміського управління ПФУ про проведення перерахунку довічного грошового утримання, починаючи з 01.01.2018 на підставі довідки № 04-52/450 від 06.08.2018 відповідач відмовив листом від 28.01.2019, посилаючись на те, що Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" від 15.05.2018 № 2415-УІІІ, яким внесено зміни до Законів України в частині застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 як розрахункової величини, набрав чинності 22.07.2018, а тому відсутні підставі для такого перерахунку з 01.01.2018. Також відповідач послався на п. 4 розділ ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, згідно якого перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

В подальшому ТУ ДСА в Харківській області позивачці видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №707 від 20.12.2018, що складає 47133,50 грн.

Згідно матеріалів пенсійної справи позивача 28.12.2018 органом ПФУ проведено перерахунок її довічного грошового утримання на підставі довідки №707 від 20.12.2018.

Відповідно до довідки ТУ ДСА в Харківській області № 43 від 15.01.2019, виданої ОСОБА_1 , суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 51386,70 грн., зокрема оклад - 28815,00 грн., надбавка за вислугу 20170,50 грн., інші виплати 2401,25 грн.

23.01.2019 органом ПФУ проведено перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі цієї довідки.

Видача ТУ ДСА України у Харківській області довідок про суддівську винагороду для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з обрахуванням окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати та непроведення органом ПФУ перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 на підставі довідок Територіальної Державної судової адміністрації України в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018, №707 від 20.12.2018, № 43 від 15.01.2019, стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності обчислення відповідачем суддівської винагороди позивача, виходячи з розміру посадового окладу у 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а не 15 мінімальних заробітних плат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову виходив з того, що за змістом пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017. Відтак відсутні правові підстави для зобов`язання видати довідку та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018, виходячи з розрахункової величини для обчислення посадового окладу судді у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Так, Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» №2415-VIII від 15.05.2018, який набрав чинності 22.07.2018, внесені зміни до абзацу 2 пункту 3 розділу ІІ Закону України №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зокрема слово та цифри « 1600 грн.» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

Даною нормою Закону запроваджено застосування для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, в тому числі і суддів, нової розрахункової величини - «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року». Крім того встановлено початок застосування цієї нової розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат - 1 січня 2017 року.

Крім того, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становив 1600 грн., що фактично відповідає розміру розрахункової величини, з якої визначалась суддівська винагорода працюючим суддям у 2017 році і відповідно нараховувалося і виплачувалося щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці.

Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року встановлено в розмірі 1762 грн.

З огляду на зазначене, з 01 січня 2018 року посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762 гривні, а зміна суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Вказаний перерахунок необхідно здійснити на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018.

Особливості призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України врегульовано Порядком, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1.

Цим Порядком передбачено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивач у серпні 2018 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання з 01.01.2018.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

У постанові від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а, обставини та правові питання якої є подібними, Верховний Суд дійшов висновку, що частина 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, яка передбачає здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди діючого судді, не містить відповідні часові обмеження здійснення виплати за наслідками перерахунку, які у даному випадку фактично позбавляють особу на реалізацію права отримання належного розміру грошового утримання за один місяць та пов`язує право на перерахунок щомісячного довічного утримання саме зі зміною розміру складових суддівської винагороди.

Натомість пункт 4 розділу ІІ Порядку позбавляє позивача права на отримання довічного грошового утримання судді з урахуванням проведеного перерахунку у відповідності до вимог статті 142 Закону № 1402-VIII за той місяць, коли було змінено розмір складових суддівської винагороди судді.

Колегія суддів вважає, що відповідач протиправно посилається на пункт 4 розділу ІІ Порядку, тобто підзаконного нормативно-правового акта, а не Закону № 1402-VIII, що має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, апеляційний суд суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача здійснити необхідний перерахунок довічного грошового утримання позивача з 01.01.2018 на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018.

До аналогічних висновків Верховним Суд дійшов у постановах від 24.06.2020 у справі №200/13067/18-а, від 23.09.2021 у справі № 120/654/19-а.

Стосовно обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розрахункової величини у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Базовий розмір посадового окладу судді визначається, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

04.12.2018 Конституційним Судом України за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.ч. 3, 10 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") ухвалено рішення №11-р/2018, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України від 07.07.2010 №245З-IV "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд").

Відповідно до п. 1 вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII) підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018 положення ч.ч. 3, 10 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII, які визнані неконституційними п. 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, саме з 04.12.2018 втратили чинність положення ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VІII) та відновили свою дію положення цієї статті в його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом".

Слід зазначити, що норма ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-то пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, а саме з 22.07.2018) установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік".

Крім того, колегія суддів відмічає, що положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати, також не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.

Таким чином, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати у 2018 - 2019 роках.

Відтак позовні вимоги до ТУ ДСА в Харківській області про зобов`язання видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з грудня 2018 року з урахуванням розрахункової величини посадового окладу судду у розмірі 15 мінімальних заробітних плат та в подальшому перерахунок довічного грошового утримання є безпідставними.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2018 та 23.01.2019 відповідачем прийнято рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіальної Державної судової адміністрації України в Харківській області №707 від 20.12.2018 та № 43 від 15.01.2019 відповідно.

Однак судом апеляційної інстанції не встановлено, з якої дати проведено вказаний перерахунок.

Враховуючи вище вказані нормативні приписи, перерахунок довічного грошового утримання позивача на підставі довідки №707 від 20.12.2018 повинен бути проведений з 01.12.2018, а на підставі довідки № 43 від 15.01.2019 - з 01.01.2019.

Також орган пенсійного фонду наполягає, що в 2019 році позивачу проведено перерахунок з 01.01.2018 на підставі довідки ТУ ДСА в Харківській області № 04-52/450 від 06.08.2018, що також не досліджено при розгляді справи, не встановлено механізм такого перерахунку та розмір збільшеного довічного грошового утримання.

Вказані обставини залишилися недослідженими, наявним матеріалам пенсійної справи правоваоцінка не надана.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду 25.06.2019 скасувати.

Справу № 520/1708/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук