Постанова

від 02.08.2022 по справі 826/8929/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/8929/17

адміністративне провадження № К/9901/48296/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №826/8929/17

за позовом Фермерського господарства "Канюк Олександр Валерійович" до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду 13.03.2018 (головуючий суддя Федотов І.В., судді: Літвіна Н.М., Парінов А.Б.),

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Фермерське господарство "Канюк Олександр Валерійович" (далі також - позивач, Господарство) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі також - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправним дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації, голови Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_1, які полягали у виданні Наказу від 23 травня 2017 року №1767/7 «Про відмову у задоволенні скарги Фермерського господарства «Канюк Олександр Валерійович» від 24 квітня 2017 року» на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України від 12.05.2017, який винесений неправомочним складом;

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 23 травня 2017 року №1767/7 «Про відмову у задоволенні скарги Фермерського господарства «Канюк Олександр Валерійович» від 24.04.2017 року та, як наслідок, визнати дії протиправними;

- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу Фермерського господарства "Канюк Олександр Валерійович" від 24.04.2017 з урахуванням того, що скаржник при поданні цієї скарги підтвердив факт порушення його прав у результаті прийнятого рішення про державну реєстрацію іншого речового права за ТОВ «ОЛІМП» (ЄДРПОУ 32230658) на земельну ділянку з кадастровим номером 7121887000:02:000:0197.

В обґрунтування позовних вимог Господарство зазначало, що між ним та власником земельної ділянки з кадастровим номером 7121887000:02:000:0197 09 серпня 2010 року було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років, однак згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо про те, що 02 червня 2016 року реєстратором Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області Конюшенко Світланою Миколаївною було проведено реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за TOB «ОЛІМП». Зазначене стало підставою подання Господарством в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги на рішення реєстратора.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково.

Скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 23 травня 2017 року №1767/7 «Про відмову у задоволенні скарги Фермерського господарства «Канюк Олександр Валерійович» від 24 квітня 2017 року».

Зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути скаргу Фермерського господарства "Канюк Олександр Валерійович" від 24 квітня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Так, судами встановлено, що 24 квітня 2017 року Фермерське господарство "Канюк Олександр Валерійович" звернулось до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення про державну реєстрацію іншого речового права за ТОВ «ОЛІМП» на підставі договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7121887000:02:000:0197) №Б/Н від 31.05.2016.

Скарга Товариства мотивована тим, що вищевказана земельна ділянка з 09 серпня 2010 року перебуває в оренді у Фермерського господарства "Канюк Олександр Валерійович" на підставі договору оренди землі від 09 серпня 2010 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 22 листопада 2010 року за №041078500003, строк дії договору 49 років.

Проте позивачу стало відомо, що 02 червня 2016 року реєстратор Кам`янської районної державної адміністрації Черкаської області Конюшенко Світлана Миколаївна прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 7121887000:02:000:0197) за ТОВ «ОЛІМП», що спонукало в квітні 2017 року позивача звернутися зі скаргою до Міністерства юстиції України.

23 травня 2017 року Міністерство юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 12 травня 2017 за результатами розгляду скарги Господарства від 24 квітня 2017 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2017 року за №11913-0-33-17, прийняло рішення у формі наказу №1767/7 «Про відмову у задоволенні скарги Фермерського господарства «Канюк Олександр Валерійович» від 24 квітня 2017 року» .

Вказана відмова мотивована тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав.

Позивач, вважаючи прийнятий наказ протиправним, звернувся до суд з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірний наказ Міністерства юстиції України прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування такого наказу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент реєстрації державним реєстратором права оренди спірної земельної ділянки за TOB «ОЛІМП», взаємовідносини між позивачем та власником земельної ділянки не були припинені, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав Господарства у результаті здійснення таких реєстраційних дій.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодилося Міністерство юстиції України та подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить його скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована відсутністю у Державному реєстрі прав відомостей щодо державної реєстрації речових прав позивача на спірну земельну ділянку, що свідчить про законність та обґрунтованість спірного наказу.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 дійшла наступного правового висновку.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту «Про відмову у задоволенні скарги Фермерського господарства «Канюк Олександр Валерійович» від 24 квітня 2017 року».

Скарга подана Господарством у зв`язку з реєстрацією права оренди земельної ділянки за третьою особою. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на спірні земельні ділянки внаслідок реєстрації права користування на земельні ділянки за TOB «ОЛІМП».

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін, в даному випадку, має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між юридичними особами.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, а також те, що спірні правовідносини щодо права користування земельною ділянкою виникли між юридичними особами, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року по справі №826/8929/17 підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року у справі №826/8929/17 - скасувати.

Провадження по справі №826/8929/17 - закрити.

Роз`яснити Фермерському господарству "Канюк Олександр Валерійович", що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук