Постанова

від 03.08.2022 по справі 160/5247/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа №160/5247/20

адміністративне провадження № К/9901/38858/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/5247/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс Україна» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс Україна» (далі - позивач, ТОВ «З іноземними інвестиціями «Лідерпартс Україна») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами визнати протиправною і скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.11.2019 №148285.

2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що постановою Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області від 21.11.2019 №148285 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000,00 грн за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за перевезення вантажу, який перевищує встановлені норми для великогабаритного та великовагового вантажу. Однак позивач уважає, що накладення штрафу на позивача за порушення, встановлені під час перевірки транспортного засобу MAN (номерний знак НОМЕР_1 ), разом з напівпричепом TAD Classic 30-3 (номерний знак НОМЕР_2 ), є необґрунтованим, оскільки зазначений транспортний засіб на підставі договору оренди переданий ПП «Компанія Лінк», яке і здійснювало експлуатацію зазначеного транспортного засобу під час виявленого порушення.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 позовну заяву задоволено повністю.

4. Не погоджуючись зі судовим рішенням, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки оскаржив його в апеляційному порядку.

5. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції: документу про сплату судового збору в розмірі 3153 грн; заяви з належним обґрунтуванням, підтвердженим достатніми доказами, щодо наявності підстав для представництва у цій справі заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

6. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.08.2021 повернув апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020.

7. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності у цій справі підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

8. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що неподання Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки та/або Державною службою України з безпеки на транспорті апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції обумовлене відсутністю коштів на сплату судового збору для її подання. Водночас, на думку суду апеляційної інстанції, факт відсутності достатніх коштів для оплати судового збору сам по собі не може вважатися достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави від імені відповідного суб`єкта. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду за захистом інтересів держави і не має замінювати компетентний орган, який бажає захищати інтереси держави.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Не погодившись з ухвалою апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

10. У доводах касаційної скарги скаржник указує, що в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18, від 15.10.2019 в справі №903/129/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 02.04.2020 в справі №645/7199/18 (щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави), від 02.12.2020 в справі №0440/6739/18 (про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у разі неможливості сплати судового збору уповноваженим органом).

11. Скаржник також зазначає, що в апеляційній скарзі були доведені підстави звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до суду в інтересах держави.

12. Як на підставу для необхідності застосування представницьких повноважень, прокурор в апеляційній скарзі зазначив про нездійснення Державною службою України з безпеки на транспорті та Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки належного захисту порушених інтересів держави, оскільки уповноважені органи, знаючи про наявність цих порушень, не вжили заходів щодо апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020, що свідчить про невиконання ними покладених обов`язків із захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокурором інтересів держави у вказаній справі, шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

13. Також касаційна скарга обґрунтована тим, що прокурором дотримано процедуру, передбачену статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме: попередньо, до звернення до суду з позовом, фактично повідомлено уповноважений орган про порушення інтересів держави, чим надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави у належний спосіб.

14. Скаржник також наголошує, що суд апеляційної інстанції, у порушення статей 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не врахував, що відсутність в уповноваженого органу можливості сплатити судовий збір за подання до суду позову (заяви, скарги) свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, а тому прокурор набуває процесуальної дієздатності звернутися до суду з позовом в інтересах держави. Відсутність в матеріалах справи доказів звернення суб`єктів владних повноважень із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, його відстрочення, зменшення його розміру додатково підтверджує той факт, що уповноважені органи свідомо усунулися від обов`язку захисту інтересів держави у належний процесуальний спосіб.

15. Указана касаційна скарга надійшла на адресу Суду 27.10.2021.

16. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

17. Ухвалою Суду від 20.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2021 в справі №160/5247/20.

18. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Джерела права та акти їхнього застосування

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

21. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

22. Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

23. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

24. Частиною першою статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

25. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

26. Частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

27. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

28. У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

ІV. Позиція Верховного Суду

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість цієї касаційної скарги, Суд виходить з такого.

30. Зі змісту частини третьої статті 23 Закону №1697-VII випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

31. Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

32. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

33. Таке «не здійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

34. Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

35. Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

36. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом та які є підставами для звернення прокурора до суду.

37. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 в справі №826/13768/16.

38. З матеріалів справи вбачається, що звернення заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури до суду з апеляційною скаргою зумовлено неналежним виконанням Державною службою України з безпеки на транспорті, Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки покладених на них законодавством повноважень.

39. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпропетровською обласною прокуратурою листом від 28.05.2021 №15/2-1547вих-21 було витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті інформацію, зокрема щодо заходів оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 в справі №160/5247/20.

40. На цей лист Державна служба України з безпеки на транспорті листом повідомила Дніпропетровську обласну прокуратуру про те, що апеляційні скарги щодо запитуваних справ були підготовані, однак не подані у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

41. У подальшому, Дніпропетровською обласною прокуратурою листом від 31.05.2021 №15/2-1558вих-21 витребувано у Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки інформацію, зокрема, щодо заходів оскарження останнім рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 в справі №160/5247/20.

42. На зазначений лист Придніпровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом було повідомлено Дніпропетровську обласну прокуратуру про те, що останнім не було вжито заходів щодо оскарження рішень суду з огляду на відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційних скарг, зокрема, у цій справі.

43. Отож з аналізу наведеного випливає те, що неподання Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки та/або Державною службою України з безпеки на транспорті апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 в справі №160/5247/20 обумовлене відсутністю коштів на сплату судового збору за її подання.

44. Проте Суд зазначає, що неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави.

45. Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 11.11.2021 в справі №160/8411/20, і Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.

46. У Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль служби публічних обвинувачів у демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції обвинувачів обмежувалися сферою обвинувачення в справах про кримінальні правопорушення, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему кримінальної юстиції, а для виконання інших функцій були засновані окремі, належним чином розташовані та ефективні органи.

47. Судом не встановлено підстав, які перешкоджають захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесені повноваження щодо здійснення нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові та(або) габаритні параметри яких перевищують нормативні, - Державною службою України з безпеки на транспорті та/або Придніпровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

48. Отже, судом апеляційної інстанції правильно вказано, що державний орган у цій справі не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою про поновлення строків оскарження рішення суду першої інстанції, надавши при цьому докази сплати судового збору чи докази в підтвердження неможливості вчинення вказаної дії.

49. Помилковим є посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.12.2020 в справі №0440/6739/18, оскільки обставини справи №0440/6739/18 не є тотожними з обставинами цієї справи. Так, в справі №0440/6739/18 ставилось питання можливості звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення з товариства заборгованості, а не з апеляційною скаргою, як в цій справі.

50. Також, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, апеляційне оскарження рішення суду в справі за позовом юридичної особи є правом, а не обов`язком сторони, яка є суб`єктом владних повноважень. Виходячи зі змісту статті 2 КАС України, до завдань адміністративного судочинства не входить захист порушених прав суб`єкта владних повноважень, а тому неподання ним апеляційної скарги на рішення суду не може розцінюватися як не здійснення захисту або неналежне його здійснення останнім.

51. Посилання скаржника на позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №912/2385/18, від 15.10.2019 в справі №903/129/18, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 в справі №910/3486/18, від 02.04.2020 в справі №645/7199/18, також є безпідставними, оскільки вони здійснені на підставі інших фактичних обставин справи.

52. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.

53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

54. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Отже, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Судові витрати

56. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

57. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

58. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

59. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року залишити без змін.

60. Судові витрати не розподіляються.

61. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко