Постанова

від 03.08.2022 по справі 2040/5718/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа №2040/5718/18

касаційне провадження № К/9901/14001/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Григоров А.М., Подобайло З.Г.)

у справі № 2040/5718/18

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішення й вимоги, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - ДПАТ «НАК «Украгролізинг»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області щодо застосування (зарахування з переплати) нарахованих на підставі рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 штрафних санкцій до прийняття вищим органом доходів і зборів рішення про результати розгляду скарги від 18 травня 2018 року № 14/582, а також застосування (зарахування) суми недоїмки в розмірі 1594,58 грн та пені в розмірі 241,34 грн згідно з вимогою від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки) до закінчення строку на оскарження вимоги; визнати протиправною та скасувати вимогу від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки).

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19 жовтня 2018 року адміністративний позов задовольнив частко. Визнав протиправним та скасував рішення від 07 травня 2018 року № 0063621301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Визнав протиправною та скасував вимогу від 21 червня 2018 року № Ю-86567-17 про сплату боргу (недоїмки). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

В судовому засіданні 20 лютого 2019 року представником позивача - адвокатом Чмілем Василем Вікторовичем зроблено заяву про відшкодування судових витрат.

В подальшому 21 лютого 2019 року та 27 лютого 2019 року від адвоката до суду апеляційної інстанції надійшли клопотання про відшкодування судових витрат, понесених ДПАТ «НАК «Украгролізинг» на правничу допомогу, разом з доказами, що підтверджують їх розмір.

Додатковою постановою від 17 квітня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області витрати на правничу допомогу в розмірі 2300,00 грн.

ГУ ДФС у Харківській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні клопотання відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому звертає увагу, що позивачем не надано належних документів, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.

24 червня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат, яке надійшло до суду 21 лютого 2019 року, адвокат вказав, що за договором від 15 лютого 2019 року № 50, укладеним між ДПАТ «НАК «Украгролізинг» та адвокатом Чмілем Василем Вікторовичем, останньому надано право бути представником у Другому апеляційному адміністративному суду у справі № 2040/5718/18, подавати та підписувати процесуальні документи.

На виконання умов зазначеного договору адвокатом здійснено ознайомлення з матеріалами справи № 2040/5718/18, підготовлено та підписано відзив на апеляційну скаргу, клопотання. Результати наданих послуг оформлено актом на суму 900,00 грн (Додаток № 2).

На підтвердження розміру понесених витрат адвокатом надано належним чином завірені копії наступних документів: договір від 15 лютого 2019 року № 50; додаток до договору про надання правової допомоги (послуг) адвокатом в Другому апеляційному адміністративному суді у справі № 2040/5718/18, в якому зазначено розрахунок вартості однієї години надання послуг: вивчення справи та ознайомлення з матеріалами справи; складання процесуальних документів (відзив, заперечення, заяви, клопотання тощо) - 300,00 грн; представництво та захист інтересів клієнта в судовому засіданні (одне судове засідання) - 500,00 грн; акт наданих послуг від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого адвокатом надано клієнту такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи № 2040/5718/18 (кількість годин - 0,5; вартість однієї години - 300,00 грн; загальна сума - 150,00 грн); підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, який направлявся на електронну адресу відповідача та суду (кількість годин - 2; вартість однієї години - 300,00 грн; загальна сума - 600,00 грн); підготовка, оформлення клопотання про учать у судовому засіданні в режимі відеоконференції (кількість годин - 0,5; вартість однієї години - 300,00 грн; загальна сума - 150,00 грн).

В обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат, яке надійшло до суду 27 лютого 2019 року, адвокат вказав, що додатково, окрім послуг, що надано згідно з актом від 19 лютого 2019 року, ним надано послуги з підготовки клопотання від 19 лютого 2019 року про відшкодування витрат, прийняття участі в судовому засіданні в Другому апеляційному адміністративному суді в режимі відеоконференції, підготовлено проект клопотання про остаточні витрати, понесені на правничу допомогу.

До клопотання адвокатом долучено підписані електронним цифровим підписом копії: акта наданих послуг від 22 лютого 2019 року, відповідно до якого ним надано ДПАТ «НАК «Украгролізинг» такі послуги: підготовлено та оформлено клопотання від 19 лютого 2019 року про відшкодування попередньо розрахованих витрат на правничу допомогу у справі № 2040/5718/18 (кількість годин - 2; вартість одної години - 300,00 грн; загальна сума - 600,00 грн); прийнято участь у судовому засіданні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції (загальна сума - 500,00 грн); підготовлено проект клопотання про вирішення питання розподілу судових витрат (витрат на правничу допомогу), остаточно понесених позивачем при розгляді справи № 2040/5718/18 у Другому апеляційному адміністративному суді, (кількість годин - 1; вартість одної години - 300,00 грн; загальна сума - 300,00 грн).

Також адвокатом надано копії платіжних доручень від 25 лютого 2019 року № 6774 та від 25 лютого 2019 року № 6775 про оплату позивачем понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 900,00 грн та 1400,00 грн відповідно. Загальна сума витрат складає 2300,00 грн.

Слід зазначити, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на викладене, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із позовними вимогами.

Водночас ГУ ДФС у Харківській області як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом у цій справі робіт. Клопотань відповідачем із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2300,00 грн, оскільки розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним предмету спору, а також співмірним із виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт, та обсягом, наданих адвокатом послуг, а доводи контролюючого органу щодо недоліків подах документів є надмірним формалізмом.

Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення Другий апеляційний адміністративний суд не допустив порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова