Постанова

від 03.08.2022 по справі 480/2680/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 480/2680/20

адміністративне провадження № К/9901/43354/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року (суддя: Глазько С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (судді: Жиглій С.П., Присяжнюк О.В., Перцова Т.С.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" (далі - ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000280502, № 0000290502 та №0000300502.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року позов було задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 21.01.2020 № 0000280502 та №0000300502. У задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції в частині мотивів до задоволення позовних вимог, з огляду на те, що судом першої інстанції помилково були застосовані положення пп.14.1. 27 пункту 14.1 ст.14, ст. 134, п.п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, яка діяла до виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що документальне оформлення спірних господарських операцій відбувалось лише з метою одержання податкової вигоди позивачем, оскільки ПП "МЕТАЛ-РЕСУРС", ТОВ "БРУХТПОСТАЧ", ТОВ "РЕЯ СТАР" та ТОВ "ІНВЕСТМЕТ - С" не відповідають законодавчим вимогам щодо спеціалізованого підприємства, яке могло б здійснювати операції з металобрухтом. З викладених підстав, вказує, що позивачем завищено витрати та занижено фінансовий результат до оподаткування внаслідок відображення у бухгалтерському та податковому обліках операцій з поставки різних видів металобрухту від ПП "МЕТАЛ-РЕСУРС", TOB "БРУХТПОСТАЧ", TOB "РЕЯ СТАР" та TOB "ІНВЕСТМЕТ - С, джерело походження яких не підтверджується. Крім того, зазначив, що позивачем було завищено адміністративні витрати на загальну суму 17215362 грн. за рахунок безпідставного включення до складу витрат сум страхових платежів за договорами добровільного страхування, укладеними з ПрАТ «Страхова Компанія «КАШТАН» та АТ «Страхова Компанія «Кремінь».

Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КАС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.08.2021 року по справі № 805/1692/17-а, від 28.05.2020 по справі №826/15364/17, від 10.12.2020 року по справі №804/10796/15, від 23.04.2021 року по справі №200/7209/19-а, від 10.04.2020 року у справі № 816/4409/15, від 31.03.2020 року по справі №824/434/15-а, від 21.02.2020 по справі №826/17443/15, від 31.07.2018 № 808/2549/17, від 27.07.2018 №810/2775/17, від 30.10.2018р. у справі № 807/4320/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №816/1422/17, від 20.05.2021 року по справі №826/16627/18, від 14.01.2020 року по справі №826/9337/16.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб", за результатами якої складено Акт від 18.12.2019 №330/18-28-05-02/30991664/34.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем:

- п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.140.4 п.п.14.5.9 п.140.5 ст.140 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток станом на 30.06.2019 на суму 119823688,0 грн, у тому числі за 4 квартал 2017 року в сумі - 21858697 грн, за 2018 рік - 92332824 грн, за І півріччя 2019 року - 119823688 грн;

- п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2018 року в сумі 306196 грн;

- п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою накладення на платника податку штрафу, передбаченого п.п. 120-1.2. ст. 120-1 Кодексу, в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

21 січня 2020 року на підставі вказаного акту відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення: № 0000300502 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 6 місяць 2019 року на суму 119823688 грн; № 0000280502 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 306196 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 76549 грн; № 0000290502 про застосування штрафу у розмірі 153098 грн за складення та/або реєстрацію податкової накладної у ЄПРН.

Вищезазначені податкові повідомлення - рішення отримані позивачем 27.01.2020 та оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, рішенням якої скарга позивача залишена без задоволення.

Не погоджуючись з встановленими відповідачем порушеннями та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, які були задоволені судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення відповідача з даною касаційною скаргою.

Задовольняючи позовні вимоги в оскаржуваній частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області від 21.01.2020 № 0000280502 та №0000300502 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб`єкта владних повноважень.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 42 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пп. 135.1 ст. 135 ПК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «МЕТАЛ-РЕСУРС», TOB «БРУХТПОСТАЧ», TOB «РЕЯ СТАР» та TOB «ІНВЕСТМЕТ - С», у яких придбавав металобрухт.

Відповідач не заперечує сам факт отримання та використання позивачем у власній господарській діяльності металобрухту за первинними документами, які складені вказаними контрагентами. Разом з тим, відповідач ставить під сумнів можливість контрагентами позивача фактично здійснити реалізацію металобрухту.

Проаналізувавши такі доводи податкового органу суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказані висновки відповідача фактично зводяться до припущень на основі лише частини інформації про контрагентів, а саме: відсутність трудових та матеріальних ресурсів для здійснення діяльності контрагентів, відсутність даних у відповідача про майданчики для зберігання металобрухту, закріплені за такими контрагентами, невиконання контрагентами обов`язку щодо реєстрації платниками ПДВ та відсутність зареєстрованих податкових накладних.

Разом з тим, судами зауважено, що акт перевірки не містить будь-яких відомостей про фактичні порушення або невідповідність первинних документів у спірних правовідносинах, окрім зазначення в ТТН певних недостовірних даних, а саме: місця навантаження, номерів транспортних засобів.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власних та/або орендованих спеціальних приміщень для виконання такого роду поставок та робіт, суди попередніх інстанцій враховали позицію Верховного Суду, відповідно до якої чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Крім того, за висновками судів, чинним законодавством не передбачено кількісного показника щодо наявності трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була б достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Щодо доводів відповідача про невідповідність номерного знаку автомобіля КАМАЗ, а саме щодо того, що вказаний номерний знак зареєстрований за мотоциклом, судами було встановлено, що реєстрація номерного знаку НОМЕР_1 була здійсненна за мотоциклом MUSSTANG G МТ150-8 лише 18.10.2018. Окрім того, в підтвердження наявності автомобіля КАМАЗ з вказаним номерним знаком, позивачем надано знімок автомобіля, зроблений системою відеоспостереження позивача .

Відтак за висновком судів попередніх інстанцій, наведені доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, ґрунтуються лише на припущеннях. Якщо ж у контролюючого органу є сумніви щодо реальності правочинів, він повинен, керуючись наданими законодавством повноваженнями, здійснити всі заходи контролю з метою отримання доказів на підтвердження таких висновків.

Однак, з акту перевірки вбачається, що зустрічні звірки (перевірки) з контрагентами по ланцюгу постачання не проводились.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачу його контрагентами податкових накладних, колегія суддів зазначає, що предметом вказаного вище порушення не є податок на додану вартість та правомірність формування податкового кредиту. Окрім того, відповідно до п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, операції з постачання металобрухту звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлені відповідачем порушення не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеними вище висновками суду, а відтак, є необґрунтованими та неправомірними.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.01.2020 № 0000300502 слугувало також те, що ДП "Завод ОБ та ВТ" було завищено адміністративні витрати на загальну суму 17215362 грн за рахунок безпідставного включення до складу витрат сум страхових платежів за договорами добровільного страхування, укладеними з ПрАТ "Страхова Компанія "КАШТАН" та АТ "Страхова компанія "Кремінь".

Так, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що за 4 квартал 2017 року ДП "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" сформувало адміністративні витрати в сумі 10578443 грн з вартості послуг зі страхування майнових інтересів, отриманих від ПАТ "Страхова Компанія "КАПІТАН", код ЄДРПОУ 32071894.

Однак реальний характер наданих послуг заперечується відповідачем наявною у контролюючого органу податковою інформацією щодо надавача цих послуг, оскільки згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "КАШТАН" фігурує у кримінальному провадженні за №42018101060000187 від 10.09.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за фабулою якого службові особи ПрАТ "СК "Каштан", зловживаючи своїми повноваженнями, завдали шкоди охоронюваним законом правам. Таким чином, на думку відповідача, правомірність формування підприємством позивача витрат з метою визначення фінансового результату до оподаткування за взаємовідносинами з ПрАТ "Страхова Компанія "КАШТАН" не підтверджується.

Аналогічні послуги зі страхування позивач, згідно з наявними первинними документами, отримував протягом 2018 року та І півріччя 2019 року і від ПАТ Страхова компанія "Кремінь", у відношенні якого також проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04.10.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017100000001244, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212 КК України.

Також АТ "Страхова компанія "Кремінь" фігурує у кримінальному провадженні за №12018270010002449 від 06.04.2018, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

За таких обставин, відповідач вважає, що первинні документи, складені на виконання договорів добровільного страхування із сумнівними страховими компаніями, не можуть бути підставою для формування витрат та зменшення фінансового результату до оподаткування.

З даного приводу судами попередніх інстанцій було встановлено, що ухвали суду, на які посилається відповідач, дійсно, містять вказані обґрунтування, однак зазначені обставини в ухвалах суду вказано виключно як обґрунтування клопотання прокурора, тобто такі обставини не є встановленими судом, як беззаперечний факт, що також підтверджується і відсутністю відповідного вироку суду у вищевказаних справах.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Вирішуючи питання щодо правомірності висновків відповідача у даній частині порушення, під час судового розгляду справи судами також були досліджені й підстави необхідності відповідного страхування та порядок визначення їх вартості.

Так, позивачем на підтвердження необхідності вказаного страхування зазначено, що остання була зумовлена обов`язком, визначеним у кредитних угодах, укладених між позивачем та ПАТ "СБЕРБАНК".

Відповідно до пункту 4.4.11 Договору застави, укладеного між позивачем, що є майновим поручителем ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання ім. М.В. Фрунзе" (боржник) та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (сторона), не пізніше 15 днів з дати укладення цього договору за власний рахунок повинна застрахувати на користь заставодержателя предмет застави від усіх можливих ризиків випадково знищення, пошкодження або псування предмету застави.

Балансова вартість майна, що було застраховано, підтверджується звітами про вартість належного позивачу майна, складених ТОВ "ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ", що має відповідне свідоцтво №611 від 30.04.2014.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства за вказаними епізодами також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Аналізуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0000280502, судами було встановлено наступне.

Так, відповідачем в акті перевірки зазначено, що, в порушення п. 198.5 ст.198 ПК України позивач не нарахував податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2017 рік, у зв`язку з використанням матеріалів (брухту вуглеводного) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Окрім того, відповідач зазначає, що, як встановлено актом перевірки, позивач в порушення пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України не нараховував податкові зобов`язання та не склав податкові накладні і не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 306196 грн ПДВ з вартості матеріалів, які не використовувались у господарській діяльності платника податку.

Аналізуючи такі твердження податкового органу суди попередніх інстанцій встановили, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що в грудні 2017 року позивачем списано брухт чорних металів за результатами інвентаризації у зв`язку з встановленням нестачі.

Брухт був придбаний позивачем без сплати податку на додану вартість, що підтверджено первинними документами, дослідженими при перевірці та описаними у акті, що відповідає вимогам п. 23 підрозділу 2 розділу XX ПК України, згідно з яким операції з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Вказані обставини не заперечувались відповідачем.

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

З огляду на те, що брухт був придбаний позивачем без податку на додану вартість, суми за такими операціями не включались до складу податкового кредиту позивача, а тому використання брухту у негосподарській операції (списання нестачі), не повинно тягнути нарахування, декларування та сплату податку на додану вартість позивачем.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.01.2020 №0000280502 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська