Постанова

від 27.07.2022 по справі 760/21312/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/21312/21 Головуючий у суді І інстанції Українець В.В.

Провадження № 22-ц/824/3292/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт»на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Домус», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про визнання договорів іпотеки недійсними,

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК Горизонт», треті особи: ТОВ «Домус», приватний нотаріус КМНО Іванова Л.М., про визнання договорів іпотеки недійсними.

Одночасно позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити Державному підприємству «Сетам» проведення електронних торгів у межах реалізації майна, яке йому належить на праві власності, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви зазначив, що предметом спору у цій справі є оскарження договорів іпотеки, на підставі яких здійснюється примусове стягнення на належну йому на праві власності квартиру, тому невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони проведення ДП «Сетам» електронних торгів у межах реалізації обтяженого майна істотно ускладнить забезпечення ефективного захисту та поновлення його оспорюваних прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено проведення ДП «Сетам» електронних торгів у межах реалізації майна, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, а саме квартири АДРЕСА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за змістом позовної заяви ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , а предметом спору між сторонами є оскарження договорів іпотеки, у забезпечення яких було передано вказану квартиру, яку виставлено на торги, а тому вимога про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ТОВ «ФК Горизонт»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Аргументи апеляційної скарги зводяться до того, що нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу як боржнику, було передано на реалізацію ДП «Сетам» в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, тому застосований судом захід забезпечення позову фактично призводить до блокування виконання рішення суду від 23 квітня 2013 року у справі № 760/3660/13-ц і за умови недоведеності порушення прав заявника укладенням спірних правочинів, свідчить про його неспівмірність та порушує збалансованість інтересів сторін. Суд не врахував вимоги пункту 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України, а позивач питання про визнання права власності на нерухоме майно, реалізація якого зупинена, не ставив.

Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасника справи, що з`явився в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу або іншим особам здійснювати певні дії.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Судом встановлено, що 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 через представника - адвоката Мороза В.П. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК Горизонт», треті особи: ТОВ «Домус», приватний нотаріус КМНО Іванова Л.М., в якому просив визнати недійсним договір іпотеки № 56617 від 11 червня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 , та договір іпотеки № 56617-2 від 15 серпня 2007 року, укладений між цими сторонами.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом іпотеки за вказаними вище правочинами є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 .

У заяві про забезпечення позову представник позивача вказав, що 26 серпня 2021 року о 09:00 год. ДП «Сетам» у межах виконавчого провадження № 65554777 має проводити електронні торги, на яких планується реалізація нерухомого майна - іпотечної квартири за номером лоту 484147, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Тому наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між оскарженням договорів іпотеки та проведенням електронних торгів, які він просить зупинити.

Разом з тим встановлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року у справі № 760/3660/13-ц було задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, загальною площею 118, 80 кв. м, житловою площею 65,50 кв. м, що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , за рахунок якого задоволено вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 11167654000 (САП - кредитна лінія у валюті суб`єкту господарської діяльності) від 11 червня 2007 року, а саме: сума заборгованості за кредитом - 1 197435,81 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 35 874,58 грн; розмір нарахованих відсотків за кредитом - 722 353,48 грн; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 69 870,63 грн; шляхом його реалізації на прилюдних торгах за ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 9 червня 2022 року, за заявою ПАТ «Дельта Банк» видано дублікат виконавчого листа № 2-1987/13 на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року та поновлено пропущений строк пред`явлення до виконання цього виконавчого документа про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 січня 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК Горизонт».

Як вказувало ТОВ «ФК Горизонт» 24 травня 2021 року приватний виконавець виконавчого органу м. Києва Іванов А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 65554777 з примусового виконання виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки, а 3 червня 2021 року - постанову про опис та арешт майна боржника, а саме спірної квартири за присутності ОСОБА_1 .

Згідно із пунктами 2, 5 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зобороною вчиняти певні дії та зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 та його представник - адвокат Мороз В.П. не обгрунтували, а суд першої інстанції не перевірив у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про визнання договорів іпотеки недійснимиз огляду на те, що спірна квартира була передана банку в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, заборгованість за якими підлягала погашенню за рахунок здійсненого в судовому порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив чи дійсно між сторонами виник спір та чи не спрямована позовна заява на зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, на виконання якого приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 65554777 проводиться реалізація іпотечного майна шляхом його продажу ДП «Сетам» на електронних торгах.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, районний суд фактично зупинив виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року у справі № 760/3660/13-ц, яке набрало законної сили, тоді як матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому законом порядку оскаржив зазначене судове рішення чи звертався з вимогами про визнання права власності на об`єкт житлової нерухомості - трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , та/або про зняття з неї арешту.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Заборона проводити електронні торги та зупинення реалізації арештованого нерухомого майна порушує права ТОВ «ФК Горизонт», як стягувача у виконавчому провадженні, а тому оскаржуване судові рішення не можна визнати законним та обгрунтованим.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову у запропонований стороною позивача спосіб в межах пред`явлених позовних вимог, оскільки недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Такий висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) та у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 308/10747/20 (провадження № 61-16849св21).

Отже, розглядаючи заяву позивача, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, та не оцінив рівноцінність та адекватність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог.

За таких обставин, оскаржувана ухваласуду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ДП «Сетам» проведення електронних торгів у межах реалізації нерухомого майна, яке належить позивачу на праві власності, не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті заявлених вимог не розглядається.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 760/21312/21 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: М.В. Мережко

С.І. Савченко