Ухвала

від 02.08.2022 по справі 357/1256/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/1256/21 Головуючий у суді І інстанції Цуранов А.Ю.

Провадження № 22-з/824/491/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожен окремозвернулися до суду з позовами Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 (далі - КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3, КЗ БМР БМШ № 3), Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, який перейменовано на Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, в яких просили: 1) визнати протиправними та скасувати накази КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 № 32-к від 16 грудня 2020 року «Про розірвання трудового договору з слюсарем-сантехніком КЗ БМР БМШ № 3 ОСОБА_1 » та № 33-к від 16 грудня 2020 року «Про розірвання трудового договору з сумісним костюмером КЗ БМР БМШ № 3 ОСОБА_2 »; 2) поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка, а ОСОБА_2 на посаді костюмера КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 з 17 грудня 2020 року; 3) стягнути з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000 грн кожному, 4) вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 квітня 2021 року за клопотанням представника позивачів об`єднано цивільну справу № 357/1256/21 за позовом ОСОБА_1 з цивільною справою № 357/1341/21 за позовом ОСОБА_2 в одне провадження та замінено відповідача Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області у справі на належного відповідача - Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2021 року позови задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано накази КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 № 32-к та № 33-к від 16 грудня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря-сантехніка КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 з 17 грудня 2020 року.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді костюмера (0,5 ставки) КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 з 17 грудня 2020 року.

Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 27 381,50 грн, судовий збір у розмірі 908 грн та 4 000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 127,55 грн, судовий збір у розмірі 908 грн та 2 000 грн моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачів на роботі.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2021 року- без змін.

27 червня 2022 року представник позивачів - адвокат Запаскін М.Р. подав до апеляційного суду засобами електронного зв`язку заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, підписану його електронно-цифровим підписом, в якій просив стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 3 000,00 грн на користь кожного з позивачів, які були понесені ними під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування заяви представник зазначив, що під час судового засідання до закінчення судових дебатів він зробив заяву про надання доказів щодо витрат позивачів, пов`язаних з розглядом апеляційної скарги відповідачів, протягом п`яти днів після оголошення судового рішення по суті та просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення згідно із вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України. У якості підтвердження витрат на правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом надає докази, а саме: копію договорів про надання правничої допомоги № 164 та № 165 від 23 листопада 2021 року з відповідними додатковими угодами від 23 листопада 2021 року; копії актів про надання правничої допомоги № 59/164/01-09 та № 60/165/01-09 від 22 червня 2022 року; рахунки № 59/164/01-08 та № 60/165/01-08 від 22 червня 2022 року, відповідно до яких позивачі солідарно у рівних частках несуть витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокатів АО «Арбітріум Ліберум».

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Запаскін М.Р. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, останній надіслав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без їх участі, вимоги щодо розподілу судових витрат підтримуються у повному обсязі.

Представники КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 та Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області також в судове засідання не з`явилися, про розгляд заяви повідомлялися належним чином, про причини неявки до апеляційного суду не повідомили і заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не направили.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників на підставі наявних у справі доказів,

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та заявлені вимоги, колегія суддів вважає, що у прийнятті додаткового рішення слід відмовити з таких підстав.

Згідно з вимогами статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, із резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі.

Судом встановлено, що у липні 2021 року КЗ БМР Білоцерківська музична школа № 3 та Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області через представників за довіреностями звернулися безпосередньо до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2021 року про часткове задоволення позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, а саме: подання документів, що підтверджують доплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; належним чином оформлену редакцію апеляційної скарги, визначивши в ній бажаний результат апеляційного перегляду рішення суду за заявленими у справі позовними вимогами, які частково були задоволенні судом першої інстанції.

На виконання вимог зазначеної ухвали 9 серпня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшла заява представників відповідачів про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію про доплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі та уточнену редакцію апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 6 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено право позивачів подати відзив на апеляційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 360 ЦПК України, у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали.

Вказану ухвалу разом з копіямиапеляційної скарги та доданими до неї матеріаламиОСОБА_1 отримав засобами поштового зв`язку 11 вересня 2021 року, а ОСОБА_2 - 13 вересня 2021 року, однак відзиви на апеляційну скаргу, які є першим процесуальним документом (заявою) позивачів по суті спору на стадії апеляційного провадження, останні не подавали, питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції не порушували, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вони понесли і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи не наводили.

У межах даної справи в суді апеляційної інстанції було проведено три судові засідання, а саме: 1 грудня 2021 року, 26 січня 2022 року, 22 червня 2022 року, в останньому з яких представник позивачів - адвокат Запаскін М.Р. зробив усуну заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу у разі залишення апеляційної скарги відповідачів без задоволення, а відповідні докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу відповідачів залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 червня 2021 року- без змін.

28 червня 2022 року до апеляційного суду надійшла заява представника позивачів - адвоката Запаскіна М.Р. від 27 червня 2022 року про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, а саме стягнення з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 3 000,00 грн на користь кожного з позивачів, які були понесені ними під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Статтею 30 Закону України № 5076-VI від 5 липня 2012 року«Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина друга статті 141 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

При вирішенні питання про відшкодування судових витрат на правову допомогу у даній справі колегія суддів враховує положення частин першої, другої статті 134 ЦПК України, згідно яких разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, аналіз частини другої статті 134 ЦПК Українисвідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 викладено висновок щодо застосування положень частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України, які є тотожними за змістом частині другої статті 134 ЦПК України, та вказано, що «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».

Крім того, до подібних висновків щодо застосування положень частин першої-другої статті 134 ЦПК України дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17 та у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному конкретному випадку виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України цілком залежало від дій та волі позивачів та їхнього представника, з яким вони уклали договори-доручення про надання правничої (правової) допомоги та додаткові угоди до них, в яких передбачено оплату наданих послуг протягом 30 днів з моменту підписання актів про надання послуг, ще 23 листопада 2021 року, втім разом із відзивом на апеляційну скаргу чи в окремому порядку протягом розгляду справи в Київському апеляційному суді попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суду подано не було.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Вищевикладене дає підстави вважати, що позивачами не дотримано належне виконання вимог частини першої статті 134 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України, що є підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, які з огляду на умови укладених договорів з додатками будуть понесені стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подана їхнім представником - адвокатом Запаскіним М.Р., про стягнення з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а тому правові підстави для прийняття додаткової постанови щодо відшкодування витрат на правову допомогу згідно вимог статей 246, 270 ЦПК України відсутні.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 246, 270, 368, 381 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3, Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній