Постанова

від 03.08.2022 по справі 912/2836/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2022 року м. Дніпро Справа № 912/2836/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Рівна В.В.

представники сторін:

від прокуратури: Гонтар А. Д.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Терещенко Л.О.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Військової частини НОМЕР_2

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2022 р.

( суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький )

у справі

за позовом

Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері

Південного регіону в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції Придніпровського округу

( Дніпропетровська та Кіровоградська область ),

м. Кропивницький

до відповідача

Військової частини НОМЕР_2, військове містечко "ІНФОРМАЦІЯ_1",

м. Кропивницький

за участі третіх осіб,

які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатомія Еко",

м. Київ

- Квартирно - експлуатаційного відділу міста Кропивницький,

м. Кропивницький

про стягнення 1 817 256, 29 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу ( Дніпропетровська та Кіровоградська область ) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Військової частини НОМЕР_2, про стягнення шкоди, завданої державі в наслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки в загальному розмірі 1 817 256,29 грн., з покладенням на Відповідача судового збору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2022 р. позов задоволено частково - стягнуто з військової частини НОМЕР_2 шкоду, завдану державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства внаслідок засмічення земельної ділянки, в розмірі 1 259 802,45 грн., які перерахувати до місцевого бюджету с. Аджамка, Кропивницького району, Кіровоградської області за такими реквізитами: Найменування коду класифікації доходів бюджету грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код банку (МФО) 899998, отримувач: ГУК у Кіровоградської області, територіальна громада с.Аджамка, 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37918230, номер рахунку (стандарт ІВАИ) ИА988999980333119331000011531, код класифікації доходів бюджету 24062100. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Військова частина НОМЕР_2, в якій просить рішення суду від 07.02.2022 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник не згодний з ухваленим рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що під час підготовчої стадії розгляду справи суд першої інстанції неналежно оцінив порядок звернення Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу ( Дніпропетровська та Кіровоградська області ) ( надалі - Держекоінспекція ). Зокрема, Відповідач звертав увагу суду на те, що відсутність коштів на сплату судового збору не є підставою для звернення до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері метою захисту інтересів держави. При цьому Держекоінспекція не надала ніяких підтверджуючих документів, доказів щодо відсутності коштів для сплати судового збору, окрім цього, суд першої інстанції також проігнорував факт, що такі дії мали б законні підстави, якби Держекоінспекція не мала у своєму штаті структурний підрозділ, у особі юрисконсульта або юридичного відділу. Окрім цього, суд першої інстанції не врахував той факт, що предметом спору є засмічення земельної ділянки, на якій дислокується військова частина НОМЕР_2, проте, згідно Відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, про яку йде мова визначена як «Землі оборони», вона є державною власністю, власником є Кіровоградська обласна державна адміністрація.

Водночас, на думку Скаржника, важливе значення має той факт, що рішення суду першої інстанції спрямовує кошти в бюджет територіальної громади, коли власником земельної ділянки є Кіровоградська обласна державна адміністрація, при цьому, кошти які повинна сплатити Військова частина НОМЕР_2, це кошти Міністерства оборони України, які мають цільове призначення, а саме забезпечення Збройних Сил України. В умовах воєнного стану в Україні це є абсурдним та недоцільним. Таким чином, дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері підривають бойову готовність Військової частини НОМЕР_2 та обороноздатність держави вцілому.

При цьому Скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_2 дислокується на фондах військового містечка № 13 ( аеродром ІНФОРМАЦІЯ_1 ) починаючи з 2015 року. Наявність Акту приймання ( передачі ) для утримання і експлуатації будівель, споруд та території військового містечка від 20.06.2015 р. не наділяє Військову частина НОМЕР_2 речовими правами, оскільки Акт приймання ( передачі ) не є правовстановлюючим документом та підставою набуття будь-яких прав. Військова частина НОМЕР_2 являється користувачем вказаної земельної ділянки. Правокористувачем та балансоутримувачем земельної ділянки кадастровий номер 3522581500:02:000:2530 є квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький, власником зазначеної земельної ділянки є Кіровоградська обласна державна адміністрація, що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, Військова частина НОМЕР_2 наділена виключно правом постійного користування земельною ділянкою для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, а речові права зареєстровані за КЕВ м. Кропивницький, оскільки саме вказаний відділ є правокористувачем та балансоутримувачем земельної ділянки. Тобто, відповідальність за збереження та утримання земельної ділянки покладається саме на правокористувача земельної ділянки. Також у вказаному Акті від 20.06.2015 р. інформація про площу земельної ділянки не відповідає фактичним даним розміру земельної ділянки та відсутній кадастровий номер земельної ділянки, що спростовує будь-яку інформацію що мова йде саме про земельну ділянку на якій розташована Військова частина НОМЕР_2.

Скаржник наголошує на тому, що згідно Формуляру на військовий аеродром «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території земельної ділянки, нині кадастровий номер 3522581500:02:000:2530, за радянських часів функціонувала залізнична колія, якою здійснювалося забезпечення паливно-мастильними матеріалами та вугіллям відповідні об`єкти, які були розміщені в той період часу на вказаній території. Саме на зазначеній земельні ділянці відбувалося відвантаження та зберігання зазначених матеріалів, що пояснює наявність залишків вугілля. Зазначена колія була демонтована у 2006 році під час реформування Збройних Сил України. Підтвердженням цього є лист Міністерства оборони України від 15.12.2016 р. № 220/11881 на підставі розпорядження Кабінету міністрів України від 10.08.1994 р. № 595-р «Про прискорення виконання заходів щодо поліпшення екологічного стану навколишнього природного середовища» в додатку 1 якого зазначено аеродром «ІНФОРМАЦІЯ_1» як військовий об`єкт, що потребує проведення робіт спрямованих на поліпшення екологічного стану навколишнього природного середовища.

Скаржник вважає, що вказане у позовній заяві засмічення земельної ділянки не є результатом здійснення власної господарської діяльності Військової частини НОМЕР_2. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які результати відповідних експертиз, які б підтверджували факт зв`язку зазначених залишків з діяльністю Військової частини НОМЕР_2 або факту завдання шкоди природному навколишньому середовищу або життю та здоров`ю людини, саме тому, звинувачення Позивача щодо порушення посадовими особами Військової частини НОМЕР_2 вимог природоохоронного законодавства, допущення засмічення земель, що призвело до засмічення навколишнього середовища є також недоведеним.

Скаржник зазначає, що Акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 р. ( далі - Акт № 189/3.1/3.5/2 ) складений з суттєвими порушеннями, оскільки був порушений регламент проведення вказаного заходу оскільки фактичний склад комісії не відповідає передбаченому.

Проте, залишки вугілля не є результатом видобування або будь-якої господарської (виробничої) діяльності військової частини НОМЕР_2, а отже і не є відходами.

Крім того, враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_2 є юридичною особою, її господарська діяльність регулюється Господарським кодексом України, то відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Матеріали справи підтверджують відсутність у господарській діяльності Військової частини НОМЕР_2 всіх елементів господарського правопорушення. Докази, надані Позивачем не доводять наявності протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини Військової частини НОМЕР_2.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач та Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Від Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Прокуратура вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.02.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В..

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.03.2022 р., у зв`язку із припиненням повноважень судді Подобєда І.М., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіна Е.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2022 р. відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 р. розгляд апеляційної скарги призначити в судове засідання на 16.06.2022 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 р., судове засідання у справі № 912/2836/21, призначене на 16.06.2022 р., вирішено провести з Кропивницькою спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

В судовому засіданні 16.06.2022 р., оголошено перерву до 04.08.2022 р..

Від Військової частини НОМЕР_2 електронною поштою до суду надійшло клопотання про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon": ІНФОРМАЦІЯ_2, № тел. НОМЕР_1 .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2022 р., судове засідання у справі № 912/2836/21, призначене на 04.08.2022р., вирішено провести з Військовою частиною НОМЕР_2, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).

Позивач та треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та третіх осіб.

В судовому засіданні 04.08.2022р., оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

Відповідно до наказу Держекоінспекції Придніпровського округу від 11.07.2021 р. № 1164, направлення від 21.07.2021 р., у період з 22.07.2021 р. по 03.08.2021 р. на території військового містечка "ІНФОРМАЦІЯ_1" проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною НОМЕР_2 щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами проведення позапланової перевірки складено Акт № 189/3.1/3.5/2 від 22.07.2021 р. та винесено припис від 03.08.2021 р. № 3.1/21-58.

Згідно розрахунків, проведених спеціалістами Держекоінспекції Придніпровського округу відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, обумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 р. № 171 ( у редакції Наказу Мінприроди від 04.04.2007 р. № 149 та Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів від 04.11.2020 р. № 241, далі - Методика) збиток заподіяний державі внаслідок засмічення частини земельної ділянки військового містечка "ІНФОРМАЦІЯ_1" становить 1 259 802,45 грн., а внаслідок забруднення - 557 453,84 грн., загальна сума збитків склала 1 817 256,29 грн..

В межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021121050000017 від 31.05.2021 р. проведено інженерно-екологічну експертизу. Експертом надано висновки з поставлених питань: 1. Розмір шкоди, внаслідок забруднення нафтопродуктами земельної ділянки загальною площею 2216,34 кв.м. (згідно даних ДЕІ Придніпровського округу) кадастровий номер 3522581500:02:000:2530 на території військової частини НОМЕР_2, військового містечка "ІНФОРМАЦІЯ_1" становить 557 453,84 грн.. 2. Розмір шкоди, внаслідок засмічення земельних ділянок залишками вугілля площею 447 кв.м. ( згідно даних ДЕІ Придніпровського округу ) кадастровий номер 3522581500:02:000:2530 на території військової частини НОМЕР_2, військового містечка "ІНФОРМАЦІЯ_1" становить 1 264 831,20 грн.. 3. Отже до проведеного вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів ( протокол Державної екологічної інспекції Дніпровського округу № 8-21 ) відібраних на земельній ділянці на території Військової частини НОМЕР_2, кадастровий номер 3522581500:02:000:2530 , площа земельної ділянки 2 216,34 кв. м., встановлено перевищення по нафтопродуктам - 352 мг/кг, фон - 37 мг/кг. Оскільки є перевищення показника небезпечної речовини нафтопродуктів, відбулося забруднення земель і як наслідок створено вплив на довкілля.

Посилаючись на не відшкодування Військовою частиною вказаної шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, внаслідок засмічення та забруднення частини земельної ділянки військового містечка "ІНФОРМАЦІЯ_1", Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) просить стягнути кошти в судовому порядку.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, до суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область), звернулася Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VII.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) ящо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу, з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього наявні виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.

Відтак, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

У справі, що розглядається, Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону обґрунтувала наявність "інтересів держави" тим, що внаслідок недотримання посадовими особами Військової частини НОМЕР_2 вимог природоохоронного законодавства, допущено засмічення та забруднення земель, що призвело до забруднення навколишнього природного середовища у вигляді накопичення у ґрунтах забруднюючих речовин, чим навколишньому природному середовищу заподіяно шкоди, яка не відшкодована Відповідачем у зв`язку з чим прокуратурою подано позов.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що звернення прокурора до суду з таким позовом, спрямоване на задоволення суспільної потреби відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стягнення шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів.

Разом з тим, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що предметом позову є вимоги про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 до місцевого бюджету 1 817 256,29 грн., внаслідок засмічення земельної ділянки на якій дислокується військова частина. Тобто, спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері у своєму позові просить суд стягнути та спрямувати кошти які повинна сплатити Військова частина НОМЕР_2 ( які є коштами Міністерства оборони України, які мають цільове призначення, а саме забезпечення Збройних Сил України ) в бюджет територіальної громади, що як слушно зауважив Відповідач - в умовах воєнного стану в Україні не сприяє бойовій готовності Військової частини НОМЕР_2 та обороноздатність держави вцілому.

При цьому, пріоритет "інтересів держави" в умовах воєнного стану полягає у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної безпеки.

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, звертаючись з відповідним позовом до військової частини та обгрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави, не врахувала вищезазначених положень.

Окрім того, як зазначалося раніше, з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Державної екологічної інспекції Придніпровського округу ( Дніпропетровська та Кіровоградська область ), до суду звернулася Кропивницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону, тобто юридична особа, а не відповідна посадова особа органів прокуратури, як встановлено положенням чинного законодавства.

Так, у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що саме Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу ( ч. 3 ).

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ( ч. 1 ). Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством ( ч. 7 ).

Відтак, закріплені частиною 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» повноваження щодо підписання керівником регіональної прокуратури, у тому числі, позовної заяви повинні реалізуватись у чітко визначених законодавством випадках, а саме, у разі здійснення таким органом прокуратури представництва інтересів громадянина або держави в суді ( постанова Верховного Суду від 25.09.2019 р. у справі № 819/198/17 ).

Натомість, позовна заява в межах даної справи була подана на захист прав, свобод та інтересів Прокуратурою, у статусі юридичної особи, а не на виконання Прокурором функції щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у порядку, передбаченому ст 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб ( ч. 3 ст. 4 ГПк України ).

Отже, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що Кропивницькій спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону не надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб ( таке право має відповідний прокурор, як посадова особа державного правоохоронного органу ), суд апеляційної інстанції знаходить достатньо підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, який не врахував вищезазначених обставин.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_2 підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, у позові відмовлено.

10. Судові витрати.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Відповідача, судові витрати, понесені Військовою частиною НОМЕР_2, підлягають відшкодуванню та покладаються на Кропивницьку спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задовольнити.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.02.2022 р. у справі № 912/2836/21 скасувати.

В позові Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) відмовити.

Стягнути з Кропивницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на кристь Військової частини НОМЕР_2 суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в розмірі 40 888,50 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст рішення складено 05.08.2022 р.

Головуючий І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін