Рішення

від 24.07.2022 по справі 159/6612/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/6612/21

Провадження № 2/159/224/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 в особі голови комісії з припинення Чуліпи Івана Ростиславовича про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час порушеного права та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 (далі РЖКП №2) в особі голови комісії з припинення Чуліпи Івана Ростиславовича про зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час порушеного права та стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

1.1. Із 19.09.2019 по 30.09.2021 ОСОБА_1 працював у РЖКП №2; звільнений у зв`язку із скороченням чисельності штатів на підставі наказу № 85/К/ТР. У день звільнення роботодавець не видав позивачу трудову книжку, письмово повідомив, що документ вилучено старшим слідчим Головного управління Національної поліції у Волинській області у межах кримінального провадження. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до голови комісії з припинення РЖКП №2 Чуліпи І.Р. останній відмовляв позивачу у видачі трудової книжки, що є порушенням статті 47 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), пунктів 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У зв`язку із зазначеними порушеннями трудового законодавства роботодавець зобов`язаний сплатити звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі частини четвертої статті 235 КЗпП.

Заявлену суму моральної шкоди позивач обґрунтував тим, що у зв`язку із відсутністю у нього трудової книжки, протягом 8 місяців він не може стати на облік у центр зайнятості для пошуку роботи, не працевлаштувався, позбавлений засобів для проживання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

1.2. У відзиві на позов відповідач його вимог не визнав. Зазначив, що у межах кримінального провадження за результатами огляду місця події у тому числі трудову книжку ОСОБА_1 вилучено як доказ. Позивач не позбавлений права самостійно звернутись в орган досудового розслідування або суду із заявою про повернення йому оригіналу трудової книжки. Вважає, що вини у невидачі трудової книжки звільненому працівнику у даному випадку немає.

Керуючись наведеним у задоволенні позову просить відмовити. Справу просить розглядати без участі представника відповідача.

2. Процесуальні дії.

Ухвалою від 26.11.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 13.04.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду; позивача звільнено від сплати судового збору.

3.Фактичні обставини.

Протоколом огляду від 21.08.2020 зафіксовано виявлення і вилучення у РЖКП №2 трудової книжки ОСОБА_3 (арк. спр. 9-14).

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.08.2020 у тому числі на оригінал трудової книжки ОСОБА_1 накладено арешт як на речовий доказ у кримінальному провадженні № 12020030000000003 від 02.01.2020.

Наказом 149/К/ТР (розпорядження) про припинення трудового договору ОСОБА_1 із 30.09.2021 звільнений з посади водія автотранспортного засобу у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників (арк. спр. 6).

Листом № 156 від 30.09.2021 голова комісії з припинення РЖКП №2 повідомив ОСОБА_1 про те, що на підставі протоколу огляду від 21.08.2020 трудову книжку останнього вилучено старшим слідчим ГУНП у Волинській області; роз`яснено право звернутись в органи Нацполіції для отримання трудової книжки.

4.Позиція суду, застосовані норми права та оцінка аргументів сторін.

За частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Як визначено у статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За змістом статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Обставини щодо перебування сторін у трудових відносинах у межах даного судового розгляду доведено (копіями наказу про звільнення, протоколу огляду, яким вилучено оригінал трудової книжки позивача).

Статтею 47 КЗпП передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до пунктів 2.4,2.5 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктом 4.1 та пунктом 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Частиною п?ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, обов`язок доведення розподіляється між сторонами таким чином: позивач повинен довести факти, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, відповідач - факти, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що затримка видачі трудової книжки позивачу відбулася не з вини роботодавця, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з затримкою видачі йому трудової книжки, відсутні.

Доводи позивача про обов`язок відповідача вжити необхідних заходів щодо повернення у його володіння трудової книжки ОСОБА_1 судом відхиляються, оскільки право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обставинами щодо фактичного володіння документом, обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

На переконання суду, роботодавець створив усі залежні від нього умови для видачі звільненому працівнику трудової книжки повідомив ОСОБА_3 про місце зберігання його трудової книжки, причини неможливості видати документ.

У судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердив, що станом на липень 2022 року не звертався із заявою про повернення трудової книжки ані до органу досудового розслідування, ані до суду.

Визначена статтею 13 ЦПК України диспозитівність судового процесу передбачає право учасників справи довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте позивачем не доведено, що він був позбавлений можливості отримати трудову книжку у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку шляхом звернення із відповідною заявою до органу досудового розслідування або суду.

Вказані обставини свідчать про відсутність умисних винних дій (бездіяльності) роботодавця у затримці видачі трудової книжки у розумінні положень частини п`ятої статті 235 КЗпП України.

Із наведених міркувань суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для оплати його вимушеного прогулу через несвоєчасну видачу трудової книжки, оскільки в затримці видачі трудової книжки немає вини відповідача.

Суд звертає увагу, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов`язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов`язань, як і зловживання правами, не допускається.

Отже, вибуття із володіння роботодавця трудової книжки поза його волею та не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у законодавчо-визначений спосіб (звернення із клопотанням про повернення оригіналу документа до органу досудового розслідування або суду) після звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

При вирішенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди у сумі 20 000 грн суд керується таким.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У межах розгляду даного спору судом не встановлено порушення роботодавцем прав позивача, що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 в особі голови комісії з припинення Чуліпи Івана Ростиславовича про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час порушеного права та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Найменування, імена сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - Ремонтного житлово-комунальне підприємство № 2 в особі голови комісії з припинення Чуліпи Івана Ростиславовича, Волинська область, місто Ковель, вулиця Д.Галицького, 6-А; код ЄДРПОУ 30514430.

Повний текст судового рішення виготовлено 03.08.2022

Головуючий:Ю. Ф. ВОЛКОВА