Постанова

від 22.11.2022 по справі 159/6612/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/6612/21 Головуючий у 1 інстанції: Волкова Ю. Ф. Провадження № 22-ц/802/906/22 Категорія: 76 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання - Ганжа М. І.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Пініса І. О., Химюк С. Б., Пащука В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 про зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час порушеного права та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2022 року,

В С Т А Н О В И В :

08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 19 вересня 2019 року він був прийнятий на посаду водія автотранспортного засобу у Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 у м Ковелі.

30 вересня 2021 року його було звільнено з посади водія у зв`язку із скороченням чисельності (штату ) працівників.

У день звільнення роботодавець не видав йому трудову книжку, письмово повідомив, що документ вилучено старшим слідчим Головного управління Національної поліції у Волинській області у межах кримінального провадження.

Незважаючи на його постійні звернення до голови комісії з припинення РЖКП № 2 ОСОБА_3 , останній відмовляв у видачі трудової книжки та у порушення вимог ст. 47 КЗпП України, п. п. 4.1, 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вважав, що йому самостійно необхідно звернутися до слідчих органів для отримання трудової книжки.

Ураховуючи наведене, у зв`язку із порушеннями трудового законодавства, просив зобов`язати відповідача Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 в особі голови комісії з припинення ОСОБА_3 видати йому трудову книжку.

Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час порушення його прав, а також 20 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2022 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представники відповідача (кожен зокрема) апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невидачі позивачу при звільненні трудової книжки, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що позивач працював у відповідача і був звільнений з 30.09.2021 відповідно до наказу № 149/К/ТР від 29.09.2021 - у зв`язку зі скороченням чисельності (штату) працівників (а.с.6).

Відповідач при звільненні трудову книжку позивачу не вручив, а листом від 30.09.2021 повідомив, що її вилучено слідчими органами 21.08.2020 на підставі ухвали слідчого-судді і порадив позивачу звернутися за трудовою книжкою у Головне управління Національної поліції у Волинській області (а.с.7).

Облік трудової діяльності позивача в електронній формі відповідач не здійснив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 48 КЗпП України порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» (у редакції на вересень 2021 року) встановлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, у представництвах іноземних суб`єктів господарювання, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку (п. 3). Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п. 4).

Згідно з вимогами п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, законодавець покладає саме на роботодавця не право, а обов`язок у день звільнення працівника видати йому трудову книжку із внесеним до неї записом про звільнення, а при затримці видачі трудової книжки сплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Посилання відповідача, що його вина у невидачі трудової книжки позивачу відсутня, оскільки трудова книжка вилучена працівниками слідчих органів на підставі ухвали слідчого-судді - відхиляються апеляційним судом з таких підстав.

Трудова книжка позивача була вилучена у відповідача ще за один рік до винесення наказу про його звільнення.

Позивач не являється учасником кримінального провадження.

Відповідач усвідомлював про свій обов`язок видати позивачу в день звільнення трудову книжку. Однак, жодних дій для виконання свого обов`язку відповідач не вчинив, безпідставно покладаючи цей обов`язок на позивача.

Якщо правоохоронними органами чи органами прокуратури у ході кримінального провадження проведено виїмку трудових книжок працівників підприємства та долучено їх до матеріалів провадження, то відповідно до норм статті 100 Кримінального процесуального кодексу України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

Отже, задля вивільнення працівника у спосіб, передбачений чинним законодавством, керівнику підприємства необхідно було звернутися до правоохоронних органів чи прокуратури з клопотанням про повернення оригіналу трудової книжки.

Ураховуючи наведене, а саме бездіяльність відповідача та не вручення у день звільнення позивачу його трудової книжки, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Визначений позивачем в апеляційній скарзі середньоденний заробіток у розмірі 406,77 грн відповідачем не спростовано, не оспорено і фактично підтверджено довідкою про доходи та розрахунковими листами (а.с.93-95).

Середній заробіток необхідно стягнути за період після дня звільнення позивача (з 01.10.2021) і по день ухвалення цього судового рішення (22.11.2022) - за 293 робочих дні, що становить 119 183,61 грн (406,77 х 293).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що із-за відсутності трудової книжки та не переведення її відповідачем у електронну форму він уже тривалий період часу позбавлений можливості стати на облік як безробітний у центр зайнятості, позбавлений працевлаштуватися самостійно, позбавлений засобів для проживання.

Разом із тим, у позовній заяві позивач не навів розрахунку заявленого до стягнення розміру - 20 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні належного до стягнення розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції ураховує тривалу бездіяльність відповідача щодо покладеного на нього законодавчого обов`язку видати трудову книжку, що призвело до необхідності позивачу укладати додаткових зусиль для організації свого життя, відшуковувати засоби для забезпечення усім необхідним.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням того, що саме по собі відновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача видати трудову книжку і стягнення середнього заробітку також слід вважати частковою сатисфакцією позивачу на відшкодування завданої моральної шкоди, апеляційний суд доходить висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково і з відповідача на користь позивача стягнути моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову у позові зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.

Як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної скарги судами першої і апеляційної інстанцій було звільнено позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено три окремі позовні вимоги, які відповідно до вимог пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у 2021 році підлягали оплаті судовим збором у розмірі 2724 грн (908 х3), а за подання апеляційної скарги підлягали оплаті судовим збором у розмірі 4086 грн (150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Ураховуючи наведене, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України за розгляд справи судами першої і апеляційної інстанцій необхідно стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 6810 грн (2724 + 4086).

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 2 видати ОСОБА_1 трудову книжку.

Стягнути з Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 на користь ОСОБА_1 119 183 (сто дев`ятнадцять тисяч сто вісімдесят три) грн 61 коп. середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та 5 000 (п`ять тисяч) грн моральної шкоди.

Стягнути з Ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 в дохід держави 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн судового збору за розгляд справи судами першої і апеляційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий - суддя

Судді