Рішення

від 26.07.2022 по справі 761/41606/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41606/19

Провадження № 2/761/2125/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яницькій О.Л.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_6,

представника третьої особи 1: Самокиши В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти»</a>, треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Лівадія» про витребування нерухомого майна; скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-4, 168-171 т.1) до відповідача: ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти», третя особа: АТ «Укрсоцбанк» (далі по тексту - третя особа 1), в якому просив суд:

- витребувати у відповідача у свою власність квартиру АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 1);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48096588 від 05 серпня 2019р. 15:17:07, прийняте приватним нотаріусом Розсохою С.С. Київський міський нотаріальний округ, м. Київ (далі по тексту - вимога № 2).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить зазначена вище квартира.

З метою забезпечення виконання ним своїх зобов`язань перед банком за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 10-29/5889 від 21 березня 2008р. (далі по тексту - кредитний договір), укладеного між позивачем та третьою особою, ним було передано вказану квартиру в іпотеку банку, на підставі іпотечного договору № 02-10/978 від 21 березня 2008р., який також було укладено ним з банком (далі по тексту - договір іпотеки).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. по справі № 761/17649/13 було задоволено позов та звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на квартиру за третьою особою.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017р., яке набрало законної сили рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні позову було відмовлено.

На думку позивача, його право власності на спірну квартиру було відновлено.

В подальшому позивач дізнався, що 05 серпня 2019р. мало місце відчуження належної йому квартири, яку набув відповідач за договором купівлі -продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С.

Враховуючи те, що спірна квартира вибула з володіння позивача без відповідних правових підстав, без його згоди та волевиявлення, оскільки рішення суду першої інстанції по цивільній справі № 761/17649/13 було скасовано апеляційною інстанцією, то з метою захисту порушеного права він вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. від 23 жовтня 2019р. було відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

Розпорядженням за № 01-08-445 від 16 січня 2020р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2020р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. прийнято до розгляду цивільну справу № 761/41606/19 та призначено в підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2020р. судом залучено до участі у справі, в якості третьої особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха С.С. (далі по тексту - третя особа 2).

18 червня 2020р. на адресу суду надійшли письмові пояснення на позов від третьої особи 2 (а.с. 103, 104 т.1).

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2020р. судом залучено до участі у справі правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

23 лютого 2021р. на адресу суду надійшла заява сторони відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 122-126 т. 1).

03 червня 2021р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення на позов (а.с. 222-226 т. 1) від позивача, а також відповідь на заяву відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 227-233 т. 1).

Протокольною ухвалою суду від 22 червня 2021р. судом до участі у справ, в якості третіх осіб було залучено: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (далі по тексту - третя особа 3), ТОВ «Гранд Лівадія» (далі по тексту - третя особа 4).

09 листопада 2021р. на адресу суду надійшли письмові пояснення на позов від третьої особи 1 (а.с. 12-19 т. 2).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, просив суд позов задовольнити, наголошуючи, що банк, який станом на 05 серпня 2019р. не будучи власником спірної квартири, здійснив її відчуження третій особі 4, яка того ж дня відчужила цю квартиру відповідачу. Також на думку сторони позивача, ним не пропущено строки позовної давності, враховуючи час з якого відповідачем порушуються його права.

Представник третьої 1 проти позову заперечила, з підстав наведених у письмових поясненнях, підтримала подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності.

Решта учасників процесу, в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку.

Суд вважає за можливе справу розглянути справу, у відсутності осіб, які не з`явилися, в порядку ч. 3 ст.211 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи 1, Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це вставнолено судом, позивачу на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 09 жовтня 2008р. (а.с. 7 т. 1).

21 березня 2008р. між АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 490000,0 євро на строк до 20 березня 2023р.

В забезпечення умов виконання кредитного договору, 21 березня 2008р. між позивачем та АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до положень п. 1.1. якого, іпотекодавець ( ОСОБА_3 ), який виступає майновим поручителем ОСОБА_4 , передає в іпотеку Іпотекодержателя (банку) у якості забезпечення позичальником ( ОСОБА_4 ) зобов`язань за кредитним договором, нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення цього договору в майбутньому, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. по цивільній справі № 761/17649/13-ц, в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором у розмірі 8650000,0 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за АТ «Укрсоцбанк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017р., яке набрало законної сили, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. - скасовано та ухвалено нове, наступного змісту. В задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Судом встановлено, і не оспорювалося представниками в судовому засіданні, що 05 серпня 2019р. між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Гранд Лівадія» було укладено договір купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., зареєстровано в реєстрі за № 1231 (а.с. 3-7 т.2), відповідно до якого банком було відчужено спірну квартиру на користь ТОВ «Гранд Лівадія», не зважаючи на те, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. по цивільній справі № 761/17649/13-ц було скасовано.

При цьому, у розділі 1 зазначеного договору купівлі-продажу сторони зазначили, скасоване заочне рішення у якості правовстановлюючого документу АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру.

Таким чином, третьою особою 3, при посвідченні зазначеного договору купівлі - продажу, чинність зазначеного вище заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. у справі № 761/17649/13-ц, належним чином не перевірено.

05 серпня 2019р. третьою собою 3 на підставі вказаного договору купівлі-продажу проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Гранд Лівадія», про що винесено відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 2 т. 2).

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі по тексту норми зазначеного Закону наводяться у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), перелік документів для здійснення державної реєстрації прав та порядок державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015р. (далі по тексту - Порядок № 1127).

Згідно наведеного Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

В той же час, п. 2 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.3 цієї статті, державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстратор може відмовити у державній реєстрації права, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

В силу п. 9 ч. 1 ст. 27 цього Закону України державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником (ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У відповідності до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22 лютого 2022р. № 282/20595, відповідно до ч. І Глави 5-8, 11, 15 та ч. ІІ Глави 1-2 підчас вчинення нотаріальних дій, реєстрації нотаріальних дій та визнання таких дій вчиненими, нотаріус зобов`язаний перевірити цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи та справжність правовстановлюючих документів щодо майна, відносно якого плануються провадитись такі нотаріальні дії, в тому числі якщо майно набуте на підставі рішення суду, нотаріус зобов`язаний отримати копію такого рішення суду, що вступило в законну силу, перевіривши дійсність такого рішення шляхом отримання інформації безпосередньо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

У відповідності до Глави 6 Порядку нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення та дійсні наміри осіб при вчиненні нотаріальних дій.

Нотаріус зобов`язаний використовувати відомості єдиних державних реєстрів під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном та у відповідності до ст. 51 Закону України «Про нотаріат» у разі виявлення порушення законодавства, нотаріус зобов`язаний вчинити певні дії з метою недопущення такого порушення (ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат»).

Також судом встановлено, що 05 серпня 2019р. між ТОВ «Гранд Ліва дія» та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу квартири (а.с. 54, 55 т.1), посвідчений приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстровано в реєстрі за № 7759, відповідно до якого відповідач набув у власність спірну квартиру.

05 серпня 2019р., на підставі зазначеного договору купівлі - продажу квартири, третьою особою 2, проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «КУА «Будівельні проекти», по що винесено відповідне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 48096588, номер запису про право власності 32686723).

Згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав та не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦКУ вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуючи правові позиції Верховного Суду (постанова від 11 листопада 2020 р. у справі № 206/6702/17), витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речового правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014р. у справі № 6-52цс14 та від 24 червня 2015р. у справі № 6-535цс15, від 24 червня 2015р. у справі 6-251цс15.

Цей висновок також був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 грудня 2018р. у справах № 522/2110/15-ц та № 522/2201/15-ц.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019р. у справі № 911/3680/17 власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

У пунктах 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018р. у справі № 522/2201/15-ц вказано, що право власника згідно з ч.1 ст. 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язано з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017р. у справі № 6-54цс17).

За змістом ч, 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, якщо такий є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Судом встановлено, що сторони вищезазначених договорів купівлі - продажу спірної квартири від 05 серпня 2019р., при укладанні зазначених правочинів, не могли не знати про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 грудня 2013р. по цивільній справі № 761/17649/13-ц.

Таким чином, суд вважає, що під час укладення договору купівлі-продажу квартири від 05 серпня 2019р. відповідач, однозначно усвідомлював для себе ризики набуття права власності на квартиру на підставі правочину, проведеного на підставі рішення суду, що було скасоване і про що наявна інформація у відкритих загальнодоступних інформаційних джерелах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, при цьому судом враховані правові позиції Верховного Суду, висловлені у постанові від 17 грудня 2020р. у справі № 826/6821/13-а, укладення між афілійованими особами правочинів щодо об`єкту нерухомості з метою ускладнення (унеможливлення) повернення такого об`єкту первісному власнику є однозначним свідченням недобросовісності таких осіб.

Відповідно до приписів ст.ст. 387, 388 ЦК України право власника витребувати майно у недобросовісного набувача є безумовним.

При цьому, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 ЦК України).

Згідно з ч. 2ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В силу приписів ч, 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача № 1 і № 2 ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно поданої стороною відповідача, в порядку ст. 267 ЦК України, заяви, то суд, вважає, що стороною позивача строки позовної давності не пропущені з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, на думку суду, посилання сторони відповідача в обгрунтування поданої заяви, на правові позиції, наведені в постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019р. у справі № 914/3224/16 та від 30 січня 2019р. у справі 755/10947/17, є помилковими, оскільки сторона відповідача не врахувала той факт, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/17649/13-ц від 11 грудня 2013р. було скасовано рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 лютого 2017р. та відмовлено в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем, яке та залишено без змін постановою Верховного Суду від 27 лютого 2019р.

Таким чином, право власності позивача на спірне майно було відновлено, а тому станом на 05 серпня 2019р. він був єдиним законним власником цього майна, при цьому 05 серпня 2019р. (час посвідчення договорів купівлі - продажу спірної квартири) позивачу не було відомо, що належна йому квартира вибула з його власності, поза його волю, і останній дізнався із загальнодоступного інформаційного джерела - Державного реєстру речових права на нерухоме майно прав тільки в жовтні 2019 р., отримавши відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Згідно правових позицій (п. 89) постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018р. у справі № 653/1096/16-ц, факт заволодіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватись, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). З урахуванням цього, позивач має розглядатися такою особою, яка втратила володіння своїм майном з моменту державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку за відповідачами у передбачений законодавством спосіб.

Таким чином, на думку суду, саме з 05 серпня 2019р., тобто з моменту держаної реєстрації за відповідачем права власності на спірне майно, позивач визнається такою особою, що втратив володіння своєю квартирою.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 142, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 41, 47 Конституції України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 10 Загальної декларації прав людини; ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388, 392 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти»</a> (ЄДРПОУ 34764782, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52,), треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович (місцезнаходження: м. Київ, провул. Музейний, 2-Б), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна (місцезнаходження: АДРЕСА_4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Лівадія» (код ЄРДПОУ: 38908950, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 24) про витребування нерухомого майна; скасування рішення про державну реєстрацію права власності - задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти»</a> у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень №48096588 від 05 серпня 2019р, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою Сергієм Сергійовичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Будівельні проекти»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1921,0 /одна тисяча дев`ятсот двадцять один/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 серпня 2022р.

Суддя: