Постанова

від 04.08.2022 по справі 486/658/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 486/658/19

провадження № 61-6449св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа - Южноукраїнська міська рада Миколаївської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 08 листопада 2016 року він придбав нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 75, 9 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 0, 0202 га, яка належить на праві власності Южноукраїнській міській радіМиколаївської області.

12 січня 2017 року він уклав з міської радою та ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 2016 року, за умовами якої став співорендарем вказаної земельної ділянки, призначеної для комерційного використання.

Маючи намір здійснити реконструкцію магазину, він звернувся до органів місцевого самоврядування з заявою про надання містобудівних умов та обмежень забудови, проте йому було відмовлено через відсутність згоди співорендаря ОСОБА_2 . Шляхом перемовин, а також зверненням за вирішенням земельного спору до міського голови сторони згоди не досягли.

Посилаючись на викладене, просив визначити порядок користування земельною ділянкою Южноукраїнської міської радиМиколаївської області площею 0, 2002 га між ним та ОСОБА_2 у рівних частках відповідно до графічного зображення, яке міститься у додатку до позовної заяви.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила встановити порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до наданого нею графічного плану.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2013 року є власником нежитлової будівлі (магазину) за адресою: АДРЕСА_2 , що розташована на вищевказаній земельній ділянці площею 0, 0202 га.

22 лютого 2016 року вона зареєструвала своє право оренди на земельну ділянку, яке виникло в неї на підставі укладеного з міською радою договору оренди земельної ділянки.

Нежитлове приміщення, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , розташоване під належним їй магазином, має окремий вхід, але останній бажає здійснити реконструкцію свого приміщення та добудувати додатковий вхід, проти чого вона заперечує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 листопада 2020 року в задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з неможливості встановити між сторонами порядок користування земельною ділянкою, з огляду на те, що висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, відповідно до якого були розроблені варіанти порядку користування земельною ділянкою, є недостатньо об`єктивним та невмотивованим, а клопотань про повторну чи додаткову експертизу сторони не заявляли.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 листопада 2020 року в частині вимог первісного позову скасовано й ухвалено нове рішення про його задоволення.

Визначено порядок володіння і користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4810800000:11:001:0004, загальною площею 0, 0202 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під розміщення нежитлових будівель магазинів по АДРЕСА_1 за п`ятим варіантом судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 19-1054/1055 від 27 березня 2020 року.

У володіння і користування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 101 м2, у тому числі: в особисте користування - 53 м2, у загальне користування (під будівлею) - 48 м2, а у володіння і користування ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 101 м2, у тому числі: в особисте користування - 53 м2, в загальне користування (під будівлею) - 48 м2.

В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявний в матеріалах справи висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, яким запропоновано п`ять варіантів встановлення порядку користування спірною земельною ділянко, три з яких розроблено за принципом рівності часток сторін у праві оренди, є належним доказом у справі, а тому висновок суду першої інстанції про неможливість вирішення спору з використанням вказаної експертизи є помилковим.

Проаналізувавши запропоновані експертом варіанти, апеляційний суд дійшов висновку, що розроблений за ініціативою самого експерта п`ятий варіант є найбільш збалансованим з точки зору розподілу площ в особисте користування як з фасадної сторони магазинів, так і з тильної, дає змогу кожному орендарю користуватись розташованими на земельній ділянці магазинами за цільовим призначенням, не суперечить санітарним та протипожежним правилам, не порушує прав сторін, у зв`язку з чим вирішив спір з урахуванням цього варіанту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 березня 2021 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, не врахував, що запропонований експертом п`ятий варіант порядку користування земельною ділянкою порушує її право на користування належним їй магазином, не взяв до уваги запропонований нею варіант користування земельною ділянкою, який є найбільш доцільним, внаслідок чого безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 червня 2021 року справа № 486/658/19 надійшла до Верховного Суду.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 статті 396 ЦПК України, або залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Перевіривши клопотання, підстав для закриття касаційного провадження колегія суддів не встановила.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що рішеннями Южноукраїнської міської ради №№ 918, 919 від 25 квітня 2013 року надано згоду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для надання в довгострокову оренду під розміщення належних їм магазинів по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 орієнтованими загальними площами по 0, 0131 га із земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

03 листопада 2013 року інженером-землевпорядником ОСОБА_4 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка надається фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (Ѕ частка земельної ділянки площею 0, 0101 га), ОСОБА_2 (Ѕ частка земельної ділянки площею 0, 0101 га).

Рішеннями Южноукраїнської міської ради № 1437 від 25 грудня 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, яка надається в довгострокову оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі під розміщення належних їм магазинів за рахунок земель комунальної власності.

18 лютого 2016 року між орендодавцем Южноукраїнською міською радою і орендарями фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договір оренди, за умовами якого останні отримали вказану земельну ділянку загальною площею 0, 0202 га в користування на 10 років з орендною платою 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору оренди, земельна ділянка надається фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (Ѕ частка земельної ділянки площею 0, 0101 га) та ОСОБА_2 (Ѕ частка земельної ділянки площею 0, 0101 га).

На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 липня 2016 року ОСОБА_5 набув право власності на нежитлову будівлю (магазин) по АДРЕСА_1 , загальною площею 75, 9 м2.

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_5 вказану нежитлове приміщення.

12 січня 2017 року між Южноукраїнською міською радою і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди від 18 лютого 2016 року, за умовами якої співорендар фізична особа-підприємець ОСОБА_6 замінений на нового - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час придбання позивачем нежитлового приміщення), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки (стаття 88 ЗК України).

Загальні правила вирішення спорів щодо порядку володіння й користування земельною ділянкою застосовуються також у випадку, коли належний особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається, насамперед, їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, у зв`язку з чим при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

Частиною п`ятою статті 319 ЦК України встановлено, що право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.

Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Частиною першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками нежитлових приміщень (магазинів), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0, 0202 га, що перебуває у їх користуванні на підставі договору оренди, згідно з яким кожному з них надано по 1/2 частці земельної ділянки.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28 серпня 2019 року за клопотаннями сторін в справі призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

На виконання цієї ухвали Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України надав висновок експерта № 19-1054/1055 від 27 березня 2020 року, у якому запропонував п`ять можливих варіантів користування земельної ділянкою, три з яких розроблено за принципом рівності часток сторін у праві оренди.

Проаналізувавши запропоновані експертом варіанти, апеляційний суд дійшов висновку, що варіанти № 3 (розроблений за побажанням позивача) та № 4 (розроблений за побажанням відповідача) є найменш прийнятними, оскільки не відповідають принципу рівності часток сторін у праві оренди. До того ж останній варіант унеможливлює для позивача ОСОБА_1 влаштування евакуаційного виходу з приміщення магазину, що суперечить протипожежним нормам і правилам.

Варіанти №№ 1 та 2 експертизи (розроблені за побажанням позивача) апеляційний суд також відхилив, з огляду на те, що в першому випадку відповідач ОСОБА_2 буде повністю позбавлена земельної ділянки позаду магазину, а в другому така площа земельної ділянки складає лише 6 м2, що є недостатнім для повноцінного користування об`єктом комерційного призначення.

Водночас варіант № 5, який розроблений за ініціативою експерта, відповідно до якого площа під будівлею залишається у загальному користуванні, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 виділяється частина земельної ділянки перед будівлею 29, 37 кв.м та позаду будівлі 23, 63 кв.м, ОСОБА_2 виділяється перед будівлею 40, 63 кв.м та позаду будівлі 12, 37 кв.м, апеляційний суд вважав таким, що не порушує прав жодної із сторін, оскільки є більш збалансованим з точки зору розподілу площ в особисте користування як з фасадної сторони магазинів, так і з тильної, дає змогу кожному орендарю користуватись розташованими на земельній ділянці магазинами за цільовим призначенням, не суперечить санітарним та протипожежним правилам.

Таким чином, установивши, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши належним чином висновок експерта, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно з п`ятим варіантом експертизи, який відповідає розміру часток сторін та не порушує їх права на вільне користування належним їм майном.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко