Окрема думка

від 31.01.2022 по справі 910/5179/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В., Сімоненко В. М.

справа № 910/5179/20 (провадження № 12-38 гс 21)

01 лютого 2022 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду в судовому засіданні розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» про визнання недійсними та скасування рішень за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року і постановою від 01 лютого 2022 рокукасаційну скаргу частково задовольнила, скасувала постанову Північного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року та рішення Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2020 року в частині задоволених вимог, а справу у зазначеній частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Водночас з рішенням Великої Палати Верхового Суду не можемо погодитися з огляду на таке.

1. Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, про те, що спір у цій справі підвідомчий господарським судам.

2. Обґрунтовуючи таку позицію Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила таке.

2.1. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

2.2. За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

2.3. Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

2.4. Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

2.5. Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).

2.6. Частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

2.7. Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

2.8. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - закону №2866-ІІІ). Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

2.9. Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

2.10. Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

2.11. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11?1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

3. Однак, критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

4. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по?перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

5. Відносини, що виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), згідно зі статтею 13 якого залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

6. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

7. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. Виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору (частина перша статті 1, 9, пункт 1 частини другої статті 21 Закону № 2189?VIII).

8. Надання управителем послуг з управління будинком породжує права та обов`язки між співвласниками багатоквартирних будинків і виконавцем таких послуг.

9. За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

10. Частина перша статті 19 ЦПК України прямо передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з житлових правовідносин.

11. З огляду на викладене, спір щодо прав і обов`язків особи з надання житлових послуг щодо утримання багатоквартирного будинку має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

12. Відтак Велика Палата Верховного Суду помилково відступила від правильної практики Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду щодо розгляду в порядку цивільного судочинства спорів власників (мешканців) житлових приміщень з ОСББ щодо встановлення внесків та порядку утримання багатоквартирного житлового будинку.

13. Також, щодо питання дійсності прийнятих зборами ОСББ від 17 квітня 2019 року рішень з питань 9 та 10 їх порядку денного Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про таке.

13.1. Вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що оспорювані позивачем рішення про затвердження кошторису та переліку і розміру щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку було прийнято установчими зборами співвласників як неповноважним органом, оскільки розгляд таких питань законодавцем віднесено до компетенції загальних зборів співвласників.

13.2. За доводами касаційної скарги, відповідач заперечує особливий правовий статус загальних зборів співвласників та не відмежовує їх від установчих зборів співвласників, обґрунтовуючи це тим, що як загальні, так і установчі збори скликаються та проводяться співвласниками багатоквартирного будинку, які приймають колективні рішення про створення ОСББ та щодо належного утримання, управління і використання спільного майна у багатоквартирному будинку.

13.3. З огляду на сформульовані висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що компетенція установчих зборів ОСББ не обмежується повноваженнями, визначеними частиною тринадцятою статті 6 Закону № 2866-ІІІ, а установчі збори вправі також приймати рішення, передбачені статтею 10 цього Закону, Велика Палата Верховного Суду погодилася із зазначеними доводами касаційної скарги.

13.4. Отже, рішення зборів співвласників щодо визначення розміру витрат на управління багатоквартирним будинком не може бути визнано недійсним тільки тому, що загальні збори співвласників відбулися у формі «установчих зборів», а не «загальних зборів», як це передбачено статтями 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, оскільки така процедура не нівелює волевиявлення самих співвласників щодо складу витрат на утримання багатоквартирного будинку (кошторису), розміру та порядку здачі співвласниками внесків на утримання спільного майна у ньому.

13.5. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що включення до порядку денного установчих зборів співвласників питання про затвердження кошторису витрат на новостворене ОСББ і розміру внесків його співвласників з оформленням відповідного рішення зборів у складі загальних питань, що розглядалися установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку, може бути самостійною підставою для визнання недійсним рішення зборів у зазначеній частині.

13.6. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що волевиявлення зборів співвласників багатоквартирного будинку не може спростовуватися з посиланням на «виключність компетенції установчих зборів співвласників» тільки щодо прийняття рішень про утворення ОСББ та затвердження його статуту, оскільки установчі збори є різновидом загальних зборів співвласників, до повноважень яких законодавцем віднесено прийняття усіх рішень з питань управління багатоквартирним будинком.

13.7. Отже, доводи касаційної скарги, спростовують висновки судів щодо недійсності рішення установчих зборів співвласників про затвердження кошторису і розміру внесків співвласників як таких, що прийняті з виходом за межі компетенції цих зборів, та беруться до уваги судом касаційної інстанції.

14. Проте, для правильного вирішення спору у цій справі потрібно з`ясувати правову природу загальних та установчих зборів співвласників, а також обсяг їх повноважень щодо управління багатоквартирним будинком.

15. Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , який застосовується до правовідносин з управління багатоквартирним будинком у випадках, якщо в багатоквартирному будинку в установленому законом порядку не утворено об`єднання зборів співвласників.

16. Згідно із частинами першою-третьою статті 6 Закону №2866-ІІІ об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій 02 квітня 2019 року було проведено установчі збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» та письмові опитування співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В», оформлені протоколом №1 від 17 квітня 2019 року.

18. На установчих зборах Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» були прийняті рішення, зокрема, про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території (пункт 9) та затвердження переліку та розміру внеску (пункт 10).

19. Частиною 13 статті 6 Закону №2866-ІІІ визначено, що до повноважень установчих зборів співвласників будинку відноситься прийняття рішень з двох питань: 1) про створення об`єднання; 2) про затвердження статуту об`єднання.

20. Інших питань, які б відносились до компетенції установчих зборів, норми статті 6 Закону №2866-ІІІ не містять.

21. Разом із тим відповідно до частини 9 статті 10 Закону №2866-ІІІ затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту і визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників.

22. Згідно з частиною 14 статті 6 Закону №2866-ІІІ державна реєстрація об`єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ОСББ «Квартет, 16-В» відбулась 22 квітня 2019 року, тобто саме з цієї дати ОСББ є утвореним відповідно до норм вказаного Закону.

24. Відтак повноваження установчих та загальних зборів співвласників чітко розмежовані законодавцем у статтях 6, 10 Закону №2866-ІІІ, якими не передбачено можливості делегування цих повноважень іншим органам.

25. Цей Закон не містить посилань, які б зумовлювали необхідність тлумачення норм статей 6, 10 таким чином, що установчі збори ОСББ уповноважені на прийняття рішень, які прямо не передбачені частиною тринадцятою статті 6 та віднесені статтею 10 цього закону до повноважень загальних зборів ОСББ.

26. Отже, вирішення питань щодо затвердження кошторису та встановлення щомісячних внесків віднесено до виключної компетенції загальних зборів ОСББ, що проводяться після створення та державної реєстрації ОСББ як юридичної особи, на відміну від установчих зборів, які скликаються співвласниками з метою створення ОСББ та затвердження його статуту.

27. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення в частині затвердження кошторису на утримання будинку та затвердження переліку та розміру внесків, оформлені протоколом № 1 від 17 квітня 2019 року, були прийняті правлінням ОСББ «Квартет, 16-В» із перевищенням своїх повноважень, що є порушенням приписів Закону №2866-ІІІ є правильними.

28. Велика Палата Верховного Суду помилково ототожнює правову природу установчих зборів співвласників із загальними зборами співвласників. Установчі збори співвласників не є органом управління ОСББ, оскільки на момент їх проведення ще не існує ОСББ як юридичної особи, а рішення про створення ОСББ приймається саме на установчих зборах співвласників. Водночас загальні збори співвласників є органом управління вже створеного ОСББ та проводяться після проведення державної реєстрації ОСББ як юридичної особи.

29. Також варто звернути увагу на те, що створене відповідно до норм Закону ОСББ приймаючи рішення має керуватися Законом №2866-ІІІ та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Таким чином, беручи до уваги викладене, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду дійшла помилкового висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квартет, 16-В» та скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволених вимог, тоді як належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду у цій справі було б залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судді В. В. Пророк

В. М. Сімоненко