Постанова

від 18.09.2022 по справі 910/5179/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2022 р. Справа№ 910/5179/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від позивача: Іщенко Денис Юрійович (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Гнатуш Н.В. (в залі суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КВАРТЕТ, 16-В"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 (повний текст складено 29.06.2022)

за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КВАРТЕТ, 16-В" про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/5179/20 (суддя Князьков В.В.)

за позовом ОСОБА_2

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КВАРТЕТ, 16-В"

про визнання недійсними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

06.06.2022 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КВАРТЕТ, 16-В" (далі - ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В») звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) 73 732,00 грн судових витрат, в т.ч. на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 60 375,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» вказує, що станом на 06.06.2022 понесло судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60 375,00 грн, витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/5179/20 в сумі 3153,00 грн, витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову від 26.01.2021 Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у цій справі в сумі 4204,00 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 заяву ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» господарський суд першої інстанції вказав, що передбачених законом підстав для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат у справі не встановлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» вказує, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, матеріального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Скаржник посилається на вказівки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.02.2022, які стосуються позивача ОСОБА_2 в частині доведення саме позивачем ОСОБА_2 порушення його прав як співвласника багатоквартирного будинку з огляду на результати його голосування зі спірних питань 9 і 10 порядку денного зборів ОСББ та з урахуванням принципу добросовісності при користуванні правом на судовий захист (доктрини заборони суперечливої поведінки). Апелянт вважає, що такі вказівки свідчать про обов`язковість встановлення та фіксацію судами обставин необґрунтованих дій позивача ОСОБА_2 і є мотивом подання ОСОБА_2 заяви про залишення позову без розгляду Господарським судом міста Києва 30.05.2022.

ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» вважає, що недобросовісний позивач ОСОБА_2 мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача своїми умисними діями щодо судового оскарження рішення установчих зборів.

У апеляційній скарзі ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» також вказало, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, окрім судового збору, які воно понесло і очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги, складає 5 000 гривень.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5179/20. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 до надходження матеріалів справи №910/5179/20.

27.07.2022 матеріали справи №910/5179/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 апеляційну скаргу ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5179/20 залишено без руху. Надано ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору в сумі 2 481,00 грн у встановленому порядку та для надання доказів направлення копії апеляційної скарги (з доданими до неї документами) позивачу - ОСОБА_2 у встановленому порядку. Попереджено ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В", що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5179/20, розгляд справи призначено на 07.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2022 заяву представника ОСОБА_2 адвоката Іщенка Д.Ю. про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.09.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

07.09.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2022 на підставі ст. 216 ГПК України, повідомлено, що наступне судове засідання відбудеться в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи.

ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5179/20 без змін, а апеляційну скаргу ОСББ «Квартет, 16-В» без задоволення.

ОСОБА_2 у поданому відзиві вважає вказану апеляційну скаргу необґрунтованою та зазначає, що його дії не можна вважати необґрунтованими. Для подачі позову у позивача були всі підстави, позивач очевидно не зловживав своїм правом на подачу позову, підстави, які зазначались у позові, були визнані слушними попередніми судовими інстанціями, підставою для цього була саме неконструктивна поведінка відповідача (приховування документів, інформації). Позов не був надуманим і численні докази, наявні у справі, яскраво засвідчують, що для подачі позову були всі підстави.

ОСОБА_2 вважає, що подана відповідачем заява про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованою та не підлягає задоволенню також тому, що у цій справі не було ухвалено рішення по суті позовних вимог, оскільки позов було залишено без розгляду ухвалою суду; відповідач не обґрунтував поважність того, що докази понесених судових витрат не були подані раніше. Як видно, вказані документи складені у строк від 4 місяців до 2 років до залишення позову без розгляду, однак відповідач не обґрунтував неможливість подання вказаних доказів до 01.06.2022; відповідач пропустив строк подання доказів понесення судових витрат та не заявив клопотання про його поновлення.

Від ОСББ "Квартет, 16-В" надійшла заява щодо неможливості подання підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів, у якій відповідач просить вважати поважними причини неподання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, та вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті.

В обґрунтування поданої заяви ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» вказує, що станом на 07.09.2022 розрахунки з представником за надану правничу допомогу не здійснено, гонорар не сплачено, а тому воно не має можливості надати такі докази до закінчення судових дебатів.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" про визнання недійсними та скасування рішень №9 "Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території" та №10 "Затвердження переліку та розміру внесків" установчих зборів співвласників ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В", оформлених протоколом №1 від 17.04.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/5179/20 позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення №9 "Затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території" та №10 "Затвердження переліку та розмірів внесків" установчих зборів співвласників ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В", оформлені протоколом №1 від 17.04.2019. У іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/5179/20 в частині задоволених вимог скасовано, справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

30.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2022 залишено без розгляду позов ОСОБА_2

06.06.2022 ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Обґрунтування вказаної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою від 14.06.2022 розгляд заяви ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» призначено на 29.06.2022.

ОСОБА_2 надав заперечення проти ухвалення додаткового рішення, у якому вважає подану ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач у поданому запереченні вказує, що у цій справі не було ухвалено рішення по суті позовних вимог, оскільки позов було залишено без розгляду ухвалою суду (судовий збір не може бути покладений на позивача, оскільки відсутнє рішення про відмову у позові); відповідач не обґрунтував поважність того, що докази понесених судових витрат не були подані раніше; у матеріалах справи відсутній Договір про надання правової (правничої) допомоги №11 21/05/2020 від 21.05.2020, а тому акт №1 про прийняття-передачі наданих послуг не може бути взятий судом до уваги; дії позивача не можна вважати необґрунтованими.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1 ст. 244 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом з тим у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Частиною 5 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Отже, відповідно до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: ст. 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та ст. 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК України.

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення і підтвердження необґрунтованості дій позивача.

Колегія суддів враховує, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17) очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, ч. 5 ст. 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Суд враховує положення ст. ст. 2, 4, 14, 130, 191 ГПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача, який цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.

Водночас саме по собі пред`явлення позову та подання заяви про залишення позову без розгляду в порядку ст. 226 ГПК України, навіть під час нового розгляду справи, не може свідчити про необґрунтованість дій позивача, оскільки звернення до суду за судовим захистом є диспозитивним правом заявника (ст. ст. 4, 14 ГПК України), гарантованим йому Конституцією України.

Колегія суддів також бере до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 07.07.2020 у справі №906/961/17, відповідно до якого сам по собі факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Аналогічний за змістом висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №640/1029/18.

В даному випадку колегія суддів вважає за допустиме зробити такий самий висновок у разу залишення позову без розгляду за заявою позивача.

Апеляційний господарський суд зауважує, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 13 ГПК України).

Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).

Однак у поданій до Господарського суду міста Києва заяві про ухвалення додаткового рішення ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» не вказувало взагалі про будь-які необґрунтовані дії позивача під час звернення з позовною заявою.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчили би про необґрунтовані дії з боку позивача, в т.ч. згідно з вимогами ч. 9 ст. 129 цього Кодексу (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони). Тобто, заявник не довів, що витрати на сплату судового збору за оскарження в апеляційному та касаційному порядку судових рішень у справі, а також на оплату послуг професійної правничої допомоги було понесено саме внаслідок неправомірних дій позивача.

Про вказані обставини зазначив господарський суд першої інстанції під час розгляду поданої ОСББ «КВАРТЕТ, 16-В» заяви. Під час перегляду ухвали суду першої інстанції апеляційний господарський суд також не встановив того, що позивач діяв недобросовісно, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, вважає за необхідне зазначити таке.

У поданій апеляційній скарзі в обґрунтування її вимог ОСББ «КВАРТЕТ-16-В» наводить доводи, на які не посилалось у заяві про ухвалення додаткового рішення, що була предметом розгляду господарського суду першої інстанції. Відповідач у цій заяві взагалі не вказував на необґрунтованість дій позивача в ході розгляду справи та у чому вони полягали, а також не вказував на наявність підстав для застосування ст. 130 ГПК України.

Частина 5 ст. 269 ГПК України вказує, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відтак, підстави покладення на позивача судових витрат у цій справі, які не були вказані відповідачем у заяві про ухвалення додаткового рішення, на які скаржник посилається у апеляційній скарзі, оцінені апеляційним господарським судом з урахуванням зазначених норм процесуального закону.

За наведених підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що заява ОСББ "КВАРТЕТ, 16-В" про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат не підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду у цій справі є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КВАРТЕТ, 16-В" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5179/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5179/20 залишити без змін.

3. Справу №910/5179/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.09.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко