Постанова

від 02.08.2022 по справі 916/2666/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/2666/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" Рибачок А.О., ордер серія АО №1063493 від 22.06.2022;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" Ромашкін С.В, довіреність №б/н від 17.09.2021.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 року

по справі №916/2666/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92"

про стягнення 502 506 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон"

про стягнення 194 375,04 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Літвінов С.В., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" (далі ТОВ «ВП «Акватон») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" (далі ТОВ «СТРУМ-92») про стягнення 502506 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору N27/04-15 від 27.04.2015 щодо оплати поставленого товару.

08.10.2021 ТОВ "СТРУМ-92" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до ТОВ "ВП "Акватон" про стягнення 194375,04 грн.

У зустрічному позові ТОВ "СТРУМ-92" стверджує, що під час виконання своїх зобов`язань у ТОВ "ВП "Акватон" виникла заборгованість на загальну суму 194 375,04 грн., у зв`язку з непоставкою товару, що був передплачений позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 позов ТОВ "ВП "Акватон" до ТОВ "СТРУМ-92" про стягнення 502506 грн. задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "СТРУМ-92" на користь ТОВ "ВП "Акватон" заборгованість у розмірі 502506 грн. та судовий збір у сумі 7537,59 грн., в задоволенні зустрічного позову ТОВ "СТРУМ-92" до ТОВ "ВП "Акватон" про стягнення 194375,04 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «СТРУМ-92» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю та задовольнити зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 194375,04 грн.

Апелянт зазначає, що незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції полягає у незастосуванні цивільного, податкового закону, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин в розрізі наслідків реєстрації податкових накладних за фіктивними господарськими операціями, за якими фактичного постачання не відбулось, а також у неправильному дослідженні та оцінкі доказів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що податкові накладні, що складені постачальником та перелічені судом: №1689 від 10.06.2021 на суму 180621,84 грн.; №1742 від 15.06.2021 на суму 75621,84 грн.; №1742 від 15.06.2021 на суму 75000,00 грн.; №1894 від 25.07.2021 на суму 170100,00 грн., складалися за першою подією-фактом передплат, що зідйснювало ТОВ «СТРУМ-92» на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур, а не за фактом складання постачальником видаткових накладних. Податкові накладні жодним чином не підтверджують та не мають прямого відношення до видаткових накладних постачальника.

Заявник апеляційної скарги вказує, що видаткові накладні №149/З-2 від 28.05.2021 на суму 518506,00 грн., №179/З-2 від 30.06.2021 на суму 180621,84 грн., №180/З-2 від 30.06.2021 на суму 450300,00 грн., №183/З-2 від 30.06.2021 на суму 502506,00 грн. ТОВ «СТРУМ-92» не підписувало, інших осіб на підписання не уповноважувало, товар не замовлявся та не постачався.

Крім того, на думку апелянта, наведений в накладних опис товару «Емальпровід ПЕТД-200» не відповідає прайс-листам самого ТОВ «ВП «Акватон». Такий опис «Емальпровід ПЕТД-200» - це лише посилання на родову ознаку товару-марку, ціни на такий товар «Емальпровід ПЕТД-200» у прайс-листі ТОВ ВП «Акватон» теж не значаться.

Також апелянт зазначає, шо судом першої інстанції не досліджено питання вартості товару, його замовлення та перевезення та проігноровано питання, за якими первинними документами ТОВ «СТРУМ-92» мав прийняти товар.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2666/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя -Принцевська Н.М., судді - Діброва Г.І., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано з Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/2666/21.

18.03.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/2666/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "СТРУМ-92" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21, призначено розгляд справи №916/2666/21 на 23.06.2022 року об 11-00 год.

23.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ВП «Акватон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апелянта та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СТРУМ-92» в повному обсязі.

У відзиві позивач за первісним позовом зазначає, що за наявними видатковими накладними у ТОВ «Струм-92» прослідковується чітко визначена заборгованість на суму 502 506,00 грн. Вказані видаткові накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а неточність рахунків на оплату є лише неістотними недоілками даних документів.

Також позивач зазначає, що на момент здійснення відповідних поставок у ТОВ «ВП «Акватон» не було обов`язку щодо зазначення відповідного найменування товару відповідно до міжнародного стандарту ГОСТ 21428-75.

Крім того, ТОВ «ВП «Акватон» вказує, що додані до справи прайс-лист та технічний сертифікат є такими, що не можуть бути прийняті судом.

Позивач за первісним вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 у справі №916/2666/21 є законним, обгрунтованим та таким, що грунтується на засадах верховенства права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 оголошено перерву в судовому засіданні по справі №916/2666/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022: до 07.07.2022 року о 12-00 год.

29.06.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні по справі №916/2666/21 в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/2666/21 поза межами приміщення суду; розгляд справи №916/2666/21 призначено на 07.07.2022 року о 12-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.07.2022 оголошено перерву по справі №916/2666/21 до 25.07.2022 року до 11-00 год.,

20.07.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Струм-92» надійшли пояснення по справі, в яких відповідач за первісним позовом повторно звернув увагу суду на відсутність поставок за накладними №179/з-2 від 30.06.2021 на суму 180621,84 грн., №180/з-2 від 30.06.2021 на суму 450300,00 грн., №183/з-2 від 30.06.2021 на суму 502506,00 грн.

25.07.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ВП «Акватон» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач за первісним позовом заперечував проти доводів апелянта та наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні, яке відбулось 25.07.2022, оголошено перерву по справі №916/2666/21 до 03.08.2022 року до 11-00 год.

В судовому засіданні, яке неодноразово відкладалось, представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені письмово. Представник апелянта підтримував доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник позивача за первісним позовом заперечував проти доводів скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, засухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" та ТОВ "СТРУМ-92" укладено договір поставки № 27/04-15 від 27.04.2015.

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, у встановлений строк, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити у встановлений строк мідний емальований провід (далі - Товар), в кількості та на умовах, які передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору сторони передбачили марку товару: ПЕТ-155, ПЕТД2 200.

Відповідно до умов п.2.1 Договору ціна на партію товару за Договором становить 194,9 грн., в т.ч. ПДВ на емальпровід марки ПЕТ 155 і 197,9 грн. в т.ч. ПДВ на емальпровід марки ПЕТД2-200 і вказується в рахунку, що виставляється Постачальником чи Специфікації, якщо інше не передбачено Сторонами.

Пункт 2.4 Договору передбачає, що розрахунки по Договору проводяться шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок Постачальника у обсязі 100% вартості Товару протягом 2-х днів з моменту надання рахунку.

Покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар (вартість партії Товару) до моменту його передачі (100 % попередня оплата). (пункт 2.5 Договору)

Пункт 2.6 Договору: датою поставки Товару є дата прийняття-передачі товару, що вказана в накладній чи інших документах.

У відповідності до п.3.1 Договору сторони визначають найменування, асортимент, кількість та строк поставки Товару в партії відповідно до Специфікації або відповідно до погодженої заявки, яка надіслана та погоджена сторонами у відповідності з цим Договором.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що відвантаження (передача) Товару може здійснюватися як Покупцеві, так і Ванатажоодержувачу, вказаному Покупцем.

Пункт 3.4 Договору передбачає, що строк поставки партії Товару складає 10 днів з дня зарахування 100 % вартості партії Товару на рахунок Постачальника та за умови своєчасного отримання заявки на партію Товару, якщо інше не передбачено сторонами окремо в Специфікації.

Відповідно до умов п.3.5 Договору Постачальник передає Покупцеві разом з товаром належним чином оформлену податкову накладну, накладну та інші документи.

Якщо відванатження (передача Товару) здійснюється Вантажоодержувачу, останньому разом з товаром передається лише належним чином оформлена товаро-транспортна накладна.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що поставка Товару невеликими партіями здійснюється за рахунок Покупця. Поставка товару більше 3000 кг здійснюється за рахунок Постачальника.

За змістом п.п. 7.1 та 7.2 Договору вбачається, що між сторонами було досягнуто згоди про пролонгацію Договору на тих же умовах у випадку ненадходження повідомлення про припинення чи зміну договору протягом строку його дії.

Позивач за первісним позовом вказує, що за умовами п. 1.1 Договору поставки ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" поставило ТОВ "СТРУМ-92" Товар відповідно до видаткових накладних: № 179/З-2 від 30.06.2021 на суму 450 300,00 грн; № 180/З-2 від 30.06.2021 на суму 180 621,84 грн.; № 183/З-2 від 30.06.2021 на суму 502 506,00 грн.

В матеріалах справи наявні наступні податкові накладні: №1689 від 10.06.2021 на суму 180 621,84 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної; № 1742 від 15.06.2021 на суму 75 000,00 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної; № 1894 від 25.06.2021 на суму 170 100,00 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної; № 1689 від 30.06.2021 на суму 170 100,00 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної; № 2026 від 30.06.2021 на суму 450 300,00 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної; № 2027 від 30.06.2021 на суму 87 306,00 грн, з квитанцією про прийняття податкової накладної, які, на переконання ТОВ «Виробниче підприємство «Акватон», підтверджують факт поставки.

Позивач зазначає, що починаючи з 10.06.2021, Відповідач почав попередню оплату Товару та здійснив її на загальну суму 595 821,84 грн., а саме: 180 621,84 грн, що підтверджується платіжним дорученням №273 від 10.06.2021; 75 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №279 від 15.06.2021; 170 100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №305 від 25.06.2021; 170 100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №327 від 30.06.2021.

Позивач за первісним позовом також зазначає, що 02.07.2021 відповідач здійснив оплату уже отриманого товару у розмірі 35 100,00 грн, що була зарахована в рахунок боргу за виконання Договору.

Позивачем зазначає, що 30.06.2021 ним було здійснено 3 поставки Товару, загальна вартість яких становить 1 133 427,84 грн, на підтвердження чого надав видаткові накладні: №179/З-2 від 30.06.2021 на суму 450 300,00 грн; № 180/З-2 від 30.06.2021 на суму 180 621,84 грн; №183/З-2 від 30.06.2021 на суму 502 506,00 грн.

Позивач вказує, що видаткові накладні № 179 та № 180 були оплачені повністю, а заборгованість ТОВ «Струм-92» перед ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" за поставлений Товар складає суму 502 506,00 грн. за видатковою накладною №183/3-2 від 30.06.2021.

ТОВ "СТРУМ-92" заперечує факт прийняття товару на загальну суму 1 133 427,85 грн., і жодна із сум зареєстрованих податкових накладних не була віднесена до податкового кредиту ТОВ «Струм-92».

Крім того, відповідач за первісним позовом стверджує, що видаткові накладні № 179/З-2, № 180/З-2, № 149/З-2 та № 183/З-2 є підробленими та за своїм змістом фіктивними.

Також, ТОВ "СТРУМ-92" зазначає, що 10 червня 2021 на виконання умов Договору та на підставі Рахунку на оплату №152/з-2 від 02.06.2021 ТОВ «СТРУМ-92» здійснило Відповідачу передплату в розмірі 180621.84грн. що підтверджується платіжним дорученням № 273 від 10.06.21. Позивач поставив за видатковою накладною №188 від 10.06.21 товар на суму 187151,00 грн., що на 6529.16 грн. більше здійсненої передплати. 15.06.2021 та 25.06.2021 ТОВ «СТРУМ-92» здійснило передплату в розмірі 245100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 279 на суму 70039,95 та № 305 на суму 183253.40 грн.

На підставі передплати та здійснених ТОВ «СТРУМ-92» замовлень позивач поставив товар на суму 253293,35 грн., що підтверджується видатковою накладною № 227 від 07.07.21 на суму 183253.40 грн. та № 228 від 07.07.21 на суму 70039.95 грн. За цією операцією ТОВ «ВП «Акватон» поставило товар на 8193,35 грн. більше розміру передплати. На підставі Рахунку на оплату № 165/з-2 від 30.06.2021 ТОВ «СТРУМ-92» здійснило передплату на загальну суму 205 200,00 грн.. що підтверджується платіжними дорученнями № 327 від 30.06.2021 на суму 170100,00 грн. та № 330 від 02.07.2021 на суму 35100.00 грн.

Відповідач за первісним позовом вказує, що ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" належним чином не виконувало свої зобов`язання, що у свою чергу призвело до накопичення заборгованості останнього перед ТОВ "СТРУМ-92", розмір якої становить 194 375,04 грн., що і стало підставою для звернення із зустрічним позовом.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.ст. 530, 610 - 612 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Як зазначалося раніше та вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено Договір поставки № 27/04-15 від 27.04.2015.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Так, як зазначалося раніше, в позовній заяві та письмових поясненнях по суті справи позивач за первісним позовом вказує, що за умовами п. 1.1 Договору поставки ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" поставило ТОВ "СТРУМ-92" Товар відповідно до видаткових накладних: №179/З-2 від 30.06.2021 на суму 450 300,00 грн.; №180/З-2 від 30.06.2021 на суму 180 621,84 грн.; №183/З-2 від 30.06.2021 на суму 502 506,00 грн. З урахуванням часткових оплат, неоплаченою залишилась видаткова накладна на суму 502 506,00 грн.

Як вбачається з видаткової накладної №179/З-2 від 30.06.2021 на суму 450300,00 грн., в якості підстави поставки вказано рахунок-фактуру №152/з-2 від 02.06.2021. У вказаній накладній вказано найменування товару «Емальпровід ПЕТД-200», однак не вказано жодних обов`язкових якісних харектеристик відповідно до умов п.1.4 Договору поставки №27/04-15 від 27.04.2015.

У видатковій накладній №180/З-2 від 30.06.2021 на суму 180 621,84 грн., в якості підстави поставки вказано рахунок-фактуру №157/з-2 від 15.06.2021. У вказаній накладній також вказано найменування товару «Емальпровід ПЕТД-200», однак не вказано жодних обов`язкових якісних харектеристик відповідно до умов п.1.4 Договору поставки №27/04-15 від 27.04.2015.

Як вбачається з видаткової накладної №183/З-2 від 30.06.2021 на суму 502506,00 грн. вказана накладна не містить посилань на будь-які рахунки, а також не містить жодних обов`язкових якісних харектеристик товару відповідно до умов п.1.4 Договору поставки №27/04-15 від 27.04.2015.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем видаткові накладні, не мають обов`язкових складових первинних документів у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також як того передбачає укладений між сторонами Договір поставки.

Стосовно посилань позивача на зареєстровані податкові накладні, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Згідно з ч. 1, 2 ст.3Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на наявність складених податкових накладних судовою колегією не приймаються, оскільки факт складення податкових накладних жодним чином не підтверджує та не засвідчує факту поставки товару.

Водночас, колегія суддів критично оцінює твердження позивача щодо доказової сили акту звірки взаєморозрахунків, а також оборотно-сальдова відомість по рахунку ТОВ «ВП «Акватон», оскільки вказані документи не є зведеними обліковими документами, а є лише технічними (фіксуючими) документами, за якими бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображають стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств. Вказані документи мають інформаційний характер, тобто мають статус документів, які підтверджують тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 916/2620/20, від 05.03.2019 року у справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 року у справі N 916/2403/18.

Наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків, а також оборотно-сальдова відомість по рахунку ТОВ «ВП «Акватон» можуть підтверджувати наявну заборгованість суб`єкта господарювання та її розмір лише за умови, що інформація, яка відображена, підтверджена первинними документами, а акт взаєморозрахунків містить підписи на його підписання осіб.

Проте, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції первинних документів, що б підтверджували інформацію, зазначену у акті звірки взаєморозрахунків. Крім того, Акт звірки взаєморозрахунків не підписано відповідачем за первісним позовом, а оборотно-сальдова відомість не відображає реальні правовідносини сторін з поставки товару, оскільки не містить інформацію щодо реалізації товару, в ній зазначено лише оплати відповідача, які за даними позивача продубльовані в графі «кредит».

Крім того, враховуючи заперечення відповідача щодо факту поставки товару за спірною видатковою накладною на суму 502506 грн., позивач в якості доказу здійснення такої поставки надав лише видаткову накладну, не підтверджуючи поставку будь-якими іншими доказами, як-то товаро-транспортну накладну, докази відвантаження товару, з огляду на його специфіку (мідний провід), заявку на цей товар чи специфікацію, рахунок на його оплату, оскільки умовами договору передбачено 100% передплата товару.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На даний час у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, а саме змінено назву ст.79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997р. наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Також, слід зазначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог не підтверджують факт поставки пшениці м`якої 3-го класу врожаю 2019 року до Приватного підприємства "БГФ-Агро" в заявленому розмірі, оплату за яку позивач просить стягнути з відповідача. Тобто, надані позивачем докази не є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції, за відсутності документального підтвердження факту поставки товару в заявленій позивачем кількості, зазначає про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення з відповідача 502506,00 грн. за поставлений товар.

Стовно висновку суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

В зустрічній позовній заяві відповідач за первісним позовом вказує, що ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" належним чином не виконувало свої зобов`язання щодо поставки товару, що у свою чергу призвело до накопичення заборгованості останнього перед ТОВ "СТРУМ-92" складає 194 375,04 грн., яка підлягає поверненню.

Як зазначалося раніше, згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, у встановлений строк, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити у встановлений строк мідний емальований провід, в кількості та на умовах, які передбачені цим Договором.

Пункт 2.4 Договору передбачає, що розрахунки по Договору проводяться шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок Постачальника у обсязі 100% вартості Товару протягом 2-х днів з моменту надання рахунку.

Відповідно до п. 2.5 Договору покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар (вартість партії Товару) до моменту його передачі (100 % попередня оплата).

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та умови Договору, на позивача за первісним позовом покладено обов`язок поставки товару, внаслідок чого у відповідача виникає грошове зобов`язання щодо оплати поставленого товару перед позивачем. Відтак, у ТОВ «ВП «Акватон» відсутнє перед ТОВ «СТРУМ-92» будь-яке грошове зобов`язання за Договором поставки №2704-15 від 27.04.2015 року.

За змістом ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судова колегія звертає увагу, що згідно наявного в матеріалах справи листа ТОВ «СТРУМ-92» від 09.09.2021, надісланого на адресу позивача, апелянт вимагає останнього здійснити поставку раніше оплаченого товару на суму 194375,04 грн. Відтак, апелянт не відмовлявся від поставки, а навпаки вимагав її здійснення та не наполягав на поверненні здійсненої ним предоплати.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів відмови від поставки та вудсутності вимоги повернення грошових коштів, судова колегія вважає, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «СТРУМ-92» про стягнення коштів задоволенню не підлягають, а рішення місцевого господарського суду в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" про стягнення 502 506 грн. про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з мотивів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Акватон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92" про стягнення 502 506 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 10.01.2022 по справі №916/2666/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.08.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош