Рішення

від 03.07.2022 по справі 753/6247/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.07.2022Справа № 753/6247/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика»

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими,

Представники:

від позивача ОСОБА_2

від відповідача не прибув

від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Дарницького районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Укрспецпромгеофізика» (далі - Товариство) про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Київський апеляційний суд своєю постановою від 23.11.2021 скасував рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.08.2021, закрив провадження у справі № 753/6247/21, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 06.12.2021 задовольнив заяву ОСОБА_1 та передав справу до Господарського суду міста Києва.

Позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати припиненими з 12.03.2021 трудові відносини між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика» у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

Відповідно до наказу №1-К від 02 квітня 2012 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ТОВ «Укрспецпромгеофізика» на посаду директора вказаного товариства у зв`язку із його призначенням рішенням загальних зборів Товариства. Одноособовий учасник (власник 100% статутного капіталу) ОСОБА_4 не опікується своїм підприємством, Товариство не має найманих працівників окрім директора в його особі, вказане Товариство не виконує поставлені економічні завдання. За таких обставин позивач втратив економічну та іншу зацікавленість у перебуванні у трудових відносинах з ТОВ «Укрспецпромгеофізика» й має бажання звільнитися з посади в товаристві, однак власник 100% статутного капіталу ОСОБА_4 не виходить на зв`язок. Так, позивач двічі вживав заходи щодо скликання загальних зборів ТОВ «Укрспецпромгеофізика», на порядок денний яких 22 лютого 2021 року та 12 березня 2021 року виносилось питання про звільнення позивача, проте збори не відбулись у зв`язку із неявкою ОСОБА_4 .

Відповідач відзиву на позов не подав.

Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація надала свої пояснення, зазначивши, що державна адміністрація, як суб`єкт державної реєстрації, при проведенні державної реєстрації та інших реєстраційних дій користується програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2015 № 1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстраторів, держателем яких є Міністерство юстиції України» адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначене державне підприємство «Національні інформаційні системи».

На момент надходження цієї позовної заяви до суду, у програмному забезпеченні Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не реалізована технічна можливість проведення державної реєстрації (іншої реєстраційної дії), наслідком якої буде відсутність відомостей про керівника виконавчого органу юридичної особи.

Відомості про керівника виконавчого органу юридичної особи, які є обов`язковими для зазначення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визначені пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон про реєстрацію). Такими відомостями є: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Таким чином, у разі відсутності в судовому рішенні відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на заміну відомостей про ОСОБА_1 , як керівника ТОВ «Укрспецпромгеофізика», виконання такого судового рішення буде технічно неможливим.

У разі визнання в судовому порядку факту розірвання трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Укрспецпромгеофізика» з 12.03.2021 позивач буде позбавлений можливості подати визначені в статті 25 Закону про реєстрацію документи, оскільки виникає підстава для відмови в проведенні державної реєстрації, визначена пунктом 1 частини першої статті 28 Закону про реєстрацію (документи подані особою, яка не має на це повноважень).

Таким чином задоволення такої редакції позовних вимог не буде мати наслідком забезпечення (доведення до відома) державних органів, органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту інформації про факт розірвання трудових відносин засобами Єдиного державного реєстру.

Одночасно Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація зазначила, що внесення відомостей щодо наявності судового рішення про визнання трудових відносин припиненими технічно можливе лише шляхом внесення довільного тексту (наприклад, посилання на відповідне судове рішення) у блок «дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» без виключення інших відомостей про керівника виконавчого органу (максимальна кількість символів - 250).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Загальні збори учасників ТОВ «Укрспецпромгеофізика» своїм рішенням від 02.04.2012, оформленим протоколом №1, призначили ОСОБА_1 на посаду директора Товариства строком на 5 років.

Відповідно до наказу №1-К від 02 квітня 2012 року позивач прийнятий на роботу до ТОВ «Укрспецпромгеофізика» на посаду директора вказаного товариства у зв`язку із його призначенням рішенням загальних зборів Товариства.

Загальні збори учасників ТОВ «Укрспецпромгеофізика» своїм рішенням від 28.04.2015, оформленим протоколом №2, обрали ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з 28 квітня 2015 року на невизначений строк.

Наразі єдиним учасником ТОВ «Укрспецпромгеофізика» є ОСОБА_4 , який володіє часткою 100% голосів статутного капіталу ТОВ «Укрспецпромгеофізика».

Згідно з п. 8.6 статуту Товариства призначення та звільнення директора Товариства належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

18 січня 2021 року позивач власноруч склав заяву про звільнення, адресовану єдиному учаснику ТОВ «Укрспецпромгеофізика» ОСОБА_4 , в якій позивач просив звільнити його з посади директора ТОВ «Укрспецпромгеофізика» з 02 лютого 2021 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Разом із заявою про звільнення позивач надіслав повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасника Товариства на 22 лютого 2021 року у зв`язку з достроковим звільненням позивача.

Заява про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасника Товариства були надіслані цінним листом з описом за адресою місця реєстрації єдиного учасника, вказаною у статуті, що підтверджується накладною «Укрпошта» №3601101172648 від 18 січня 2021 року.

Також позивач звернувся з листом до редакції газети «Урядовий кур`єр» про опублікування оголошення про скликання позачергових загальних зборів учасника ТОВ «Укрспецпромгеофізика» з порядком денним про зміну директора ТОВ «Укрспецпромгеофізика» у зв`язку з достроковим звільненням директора ОСОБА_1 за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України.

26 січня 2021 року в офіційному друкованому засобі «Урядовий кур`єр» було опубліковано оголошення про скликання позачергових загальних зборів учасника ТОВ «Укрспецпромгеофізика» на 22 лютого 2021 року о 14 год. 00 хв. за адресою місцезнаходження ТОВ «Укрспецпромгеофізика».

Згідно з відомостями з офіційного сайту Укрпошти ОСОБА_4 не отримав заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасника Товариства.

22 лютого 2021 року був складений протокол № 1 про те, що позачергові загальні збори учасників ТОВ «Укрспецпромгеофізика» не відбулися у зв`язку із неявкою єдиного учасника ТОВ «Укрспецпромгеофізика» ОСОБА_4 .

25 лютого 2021 року позивач склав чергову заяву про звільнення на ім`я єдиного учасника ТОВ «Укрспецпромгеофізика» ОСОБА_4 , в якій просив звільнити позивача з посади директора ТОВ «Укрспецпромгеофізика» з 12 березня 2021 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Позивач надіслав на адресу ОСОБА_4 заяву про звільнення та протокол про те, що призначені на 22.02.2022 позачергові загальні збори учасників Товариства не відбулись (накладні «Укрпошта» №3601101239149 та №3601101239165 від 25 лютого 2021 року).

17 березня 2021 року лист із заявою про звільнення та протоколом про те, що позачергові загальні збори учасників Товариства не відбулись було повернуто за зворотною адресою позивачу.

Таким чином подана позивачем заява від 24 лютого 2021 року про звільнення з 12 березня 2021 року не розглянута, відповідач не видав наказ про звільнення позивача.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 ГК України).

Порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом (ч. 1 ст. 79 ГК України).

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників визначає Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).

Управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється її органами. Вищим органом управління є загальні збори товариства (ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Директор товариства з обмеженою відповідальністю є виконавчим органом товариства, який здійснює управління поточною діяльністю товариства (ч. 1 ст. 39 Закону) .

Обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства (п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону).

З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників. Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ст. 39 Закон).

Отже, наслідком обрання одноосібного виконавчого органу є виникнення трудових відносин між останнім та товариством, що засновані на безстроковому трудовому договорі.

Трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ст. 2 КЗпП України).

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ч. 1 ст. 3 КЗпП України).

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65))

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та Естатіус інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

За таких обставин суд знаходить обґрунтованими вимоги позивача, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається 2270,00 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика».

Визнати припиненими з 12 березня 2021 року трудові відносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецпромгеофізика» (вул. Архітектора Вербицького, 30А, м. Київ, 02121, код 36272204) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2270,00 грн судового збору.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 2270,00 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 08.08.2022.

Суддя С. А. Ковтун