Вирок

від 08.08.2022 по справі 750/2891/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/2891/22

Провадження № 1-кп/750/204/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2022 року Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

з участю: секретарів

судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

предст. потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8

перекладача ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10

обвинуваченого ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022270000000042 від 08 червня 2022 року щодо

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новословянка, Кемеровської області Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого за ч. 1 ст. 438 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще

49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН

від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України

від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, місто Севастополь, а також міста Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

У відповідності до статті 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18 серпня 1989 року, цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад житловий будинок чи інші житлові будови для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях.

Згідно статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до IV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, які Нотою Міністерства закордонних справ СРСР відносно Гаагської конвенції і декларацій 1899 і 1907 років від 07 березня 1955 року визнані Урядом СРСР, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.

Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України»

від 12.09.1991 Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Статтею 7 указаного закону визначено, що Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних сил Російської Федерації, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і Збройними силами РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних сил РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому, вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації, на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Ураховуючи, що територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації, це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території Кримського півострова.

Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців Збройних сил РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і Збройних сил РФ.

Починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме Автономної Республіки Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів Збройних сил РФ.

У подальшому військовослужбовцями Збройних сил РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади Автономної Республіки Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того, здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин Збройних сил України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.

Всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами Збройних сил РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Представниками влади і Збройними силами РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України також на іншій території України.

Так, вказаними особами у березні квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та Збройних сил РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією здійснення терористичної діяльності - створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.

Під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та Збройних сил РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, що функціонують і по теперішній час.

Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та Збройних сил РФ.

Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці Збройних сил РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому, учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами РФ та Україна з

20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Оскільки окупація Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв`язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням Збройних сил РФ та інших військових формувань РФ.

З листопада 2021 року представники влади та Збройні сили РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.

Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.

З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та Збройними силами РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами Збройних сил України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.

Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ так званих «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних сил України.

На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».

18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.

19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності так званих Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності так званих Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.

В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.

24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

Цього ж дня Збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних сил України та цивільним об`єктам, а також підрозділами Збройних сил та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи Збройних сил та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації міст України, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення понад 2 тисяч цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.

До зазначеної злочинної діяльності співучасники злочину залучили військовослужбовця Збройних сил Російської Федерації старшого сержанта ОСОБА_11 , який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади у складі НОМЕР_3 загальновійськової армії РФ, яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , на посаді командира танка.

На ОСОБА_11 співучасниками злочину з числа військового командування покладено обов`язки щодо безпосереднього ведення бойових дій, а саме здійснення, із застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння, вогневого ураження військових цілей та об`єктів цивільної інфраструктури, які завідомо не є військовими цілями, на території України. ОСОБА_11 , усвідомлюючи тяжкі наслідки своїх дій, у тому числі і у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, погодився їх виконувати.

При цьому, ОСОБА_11 , будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та додатковими протоколами до них, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із іншими невстановленими на цей час військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, 24.02.2022 у ранковий час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у складі танкового екіпажу танку Т-72Б, бортовий номер НОМЕР_4 , у якості оператора-навідника, рухаючись під керівництвом командира танкового батальйону НОМЕР_2 окремої гвардійської мотострілецької бригади ОСОБА_12 , який на той час виконував також обов`язки командира вказаного танка, у колоні танків та БМП, з мотивів безумовного виконання отриманих бойових наказів військового керівництва та з метою вчинення нападів на цивільне населення перетнув державний кордон України з боку Республіки Білорусь в районі с. Сеньківка Чернігівської області та продовжив рух в напрямку м. Чернігова.

26.02.2022 у післяобідній час (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), рухаючись на танку Т-72Б, бортовий номер НОМЕР_4 , по вул. Кільцевій у м. Чернігові у напрямку аеродрому, що розташований у районі мікрорайону «Півці», знаходячись на відстані приблизно 20 метрів після перехрестя з вулицею С. Єфремова, ОСОБА_11 отримав наказ від командира ОСОБА_12 розвернути башту танка та здійснити прицільний постріл осколково-фугасним снарядом калібру 125 мм по житловому багатоповерховому будинку, який знаходився позаду танка в зоні прямого ураження на відстані 253 м. На виконання зазначеного наказу, оператор-навідник ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, у порушення статті 52 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року, статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до ІV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, розвернув башту танка дулом у напрямку житлового будинку, зарядив танкову гармату осколково-фугасним снарядом калібру 125 мм та натиснув кнопку на відкриття вогню, здійснивши прицільний постріл по багатоповерховому житловому будинку АДРЕСА_3 , тобто по об`єкту, що не є військовою ціллю та не використовується для військових потреб.

Згідно висновку експерта судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/125-22/2918-ВТХ від 03.06.2022, у квартирі за адресою АДРЕСА_4 мав місце вибух осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36, який відноситься до категорії боєприпасів. Пошкодження навколишньої обстановки, зафіксовані у протокол огляду місця події від 19.05.2022, спричинені вибухом боєприпасу, а саме, осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36. Об`єкти у кількості 9 шт., надані на дослідження є частинами боєприпасу, а саме, 125-мм осколково-фугасним пострілом типу ЗВОФ36.

В результаті прямого попадання осколково-фугасного танкового снаряду калібру 125 мм відповідно до висновку експертів комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 14491/14492/22-42/812/22-24 від 07.06.2022 заподіяно матеріальних збитків на суму 918 662,45 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 45 коп. внаслідок пошкодження квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , а також технічного поверху, розташованого над квартирою АДРЕСА_6 , у тому числі: квартири АДРЕСА_5 208752,45 грн та технічного поверху, розташованого над квартирою121-а 264363,71 грн, власником яких є ТОВ «ФОРЕСТ-3», а також квартири 121-а 445546,29 грн, яка на праві власності належить ОСОБА_13 .

Обвинувачений ОСОБА_11 свою провину в інкримінованому йому правопорушенні за ч. 1 ст. 438 КК України визнав повністю та суду повідомив, що є військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації, має звання старшого сержанта.

23 лютого 2022 року за місцем їх дислокації надійшов наказ отримати зброю, медичні аптечки та сухпайки на 3 дні. Опівночі повідомили, що вони будуть рухатись до кордону для його посилення. О 02-й год. 24.02.2022 колоною з 5 танків, 1 БТРа та 2 БМП, де він перебував у складі танкового екіпажу танку Т-72Б, бортовий номер НОМЕР_4 , у якості оператора-навідника, вони вирушили у напрямку Республіки Білорусь та вийшли до монументу на межі кордонівБілорусі,РосіїтаУкраїни.Коли близько 06 год. 24.02.2022 перетнули кордон та побачили знак населеного пункту «Сеньківка», за українською літерою «і» йому стало зрозуміло, що вони перетнули кордон з Україною, у зв`язку з чим поцікавились у командира танка майора ОСОБА_12 причиною перебування в іншій державі, на що той відповів, що йому про це нічого невідомо. До вечора 24.02.2022 вони рухались у невідомому йому напрямку та зупинились на ночівлю у лісі біля якогось населеного пункту. Наступного дня зранку 25.02.2022 продовжили рух, по дорозі техніка грілась та ламалась, що сповільнювало їх рух. Увечері 25.02.2022 прибули у с. Товстоліс, де був підірваний міст, тому зупинилися за наказом командира, а інженери стали зводили міст. Переправу відновити не вдалось, тому залишились ночувати. Зранку 26.02.2022 колона техніки пішла далі, а їх танковий екіпаж залишився. Близько 11 год. вони в об`їзд села, де була знайдена переправа, рухались ґрунтовою польовою дорогою та вийшли до с. Терехівка, де їх почали обстрілювати артилерійським вогнем. Був отриманий наказ спостерігати, звідки ведеться вогонь, та роз`їхатись у різні сторони. Вони виїхали у поле, після чого командир вказав йому напрямок між лісом та лісосмугою, куди потрібно було здійснити три постріли, щоб переконатися, чи є там артилеристи та налякати їх. Він здійснив три постріли, але нікого не побачили, тому повернулись на дорогу та рухались далі. Було чути постріли, один танк підбили у с. Терехівка, інші тактичні групи роз`їхались у невідомому напрямку. Вони через с. Терехівка прибули до м. Чернігова, де зупинились у передмісті та почали запитувати командира про те, що відбувається, на що командир відповів, що їх завданням є добратися до аеропорту Чернігова та закріпитися на місці. Позаду них рухались ще три танки і в такому складі вони зайшли у місто. Їх танк об`їхав багатоповерхівку та вийшов на асфальтовану дорогу, де вже був населений пункт. Проїхавши метрів сто від будинку, командир викрикнув: «РПГ позаду у багатоповерхівці» та словами вказав напрямок і за його наказом він розвернув башту та здійснив постріл з гармати танка у напрямку багатоповерхового будинку. Особисто він військовослужбовців Збройних сил України чи військової техніки до вчинення пострілу не бачив. Продовжили рух далі, і поки він розвертав башту танка, спереду метрів за сто виїхав український танк та здійснив у їх сторону постріл, внаслідок чого вони відчули удар, система управління відмовила, всередині танка спалахнуло полум`я, машиніст загинув, а командир був поранений та затиснутий у башті танка. Він допоміг командиру вибратися та пішли подалі від танка, так як у будь-яку мить міг здетонувати боєкомплект. Удвох вони перелізли через цегляний паркан на подвір`я приватного будинку та сховались в сараї, де були кури та складені дрова, просиділи там кілька годин. Почули на подвір`ї жіночі голоси, після чого жінка похилого віку зайшла до цього сараю, нагодувала курей, а помітивши їх, вийшла. Хвилин через 20 вона знову повернулась до сараю. Його командир, перебуваючи в шоковому стані та, мабуть побоюючись за своє життя, направив на неї пістолет. Він відвів його руку з пістолетом у сторону та намагався поговорити з жінкою, щоб вона їх не видала, однак вона сама розвернулась на вихід та сказала, що нічого не знає і не бачила, їй потрібна була лише драбина. Після цього вони зрозуміли, що за ними прийдуть і хвилин через 20 з`явився молодий чоловік, який представився власником будинку та запропонував їм здатися, що вони і зробили. Їх обшукали, після чого повели до підбитого танка, який був понівечений, та посадили на бордюрі. Їх знову обшукали, зняли військову форму та повезли до госпіталю, де надали необхідну допомогу, після чого помістили у приміщення на зразок слідчого ізолятора. Фізичну силу до них не застосовували, поводились належно, як з військовополоненими. Наголошує, що діяв за наказом командира, тому зобов`язаний був беззаперечно його виконувати, при цьому, у скоєному щиро кається, просить вибачення у народу України за свої протиправні дії.

Крім визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_11 , його вина у вчиненні інкримінованого йому діяння за ч. 1 ст. 438 КК України повністю підтверджується наступними доказами.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що проживає в районі вул. Кільцевої м. Чернігова. 26 лютого 2022 року під час обстрілу міста він перебував у підвалі, а по його закінченню близько 17-18 год. пішов по вул. Кільцевій до вул. 1-го Травня у м. Чернігові у напрямку ТЦ «Епіцентр» оглянути місцевість. Перед круговим розворотом на перехресті вулиць Кільцевої та 1-го Травня праворуч побачив підбитий танк та двох військовослужбовців, що сиділи на бордюрі біля зупинки громадського транспорту. Люди у військовій формі, що їх оточували, розповіли, що це військові Російської Федерації, які обстріляли з танка бгатоповерховий будинок. Один із російських військових назвав своє військове звання сержант і тепер він впізнає цю особу як обвинуваченого. Спілкувався з ним і він повідомив, що їхали на військові навчання, але опинилися на території України, механік цього танка загинув, як підбили танк, не говорив. Другий військовий ні з ким не спілкувався, сказали, що він контужений. Біля них лежали 2 пістолети, набої та шприци з якоюсь рідиною. Сам танк стояв у напрямку Епіцентру, куди були повернуті його башня та ствол, він не пригадує. Відстань від танка до новобудови, по якій було вчинено постріл, в прямій видимості за його уявленням складала близько 300-400 метрів.

Свідок ОСОБА_15 повідомила суду,що 26лютого 2022року упісляобідній часудвох зсестрою вонисиділи упідвалі свогобудинку АДРЕСА_7 , де хвилин через 20 почався обстріл, їх будинок задрижав, посипались вікна, тому з сестрою вони перемістились у підвал до сусідки. Обстріл тривав хвилин 20 та десь після 16-ї год. по його закінченню вона повернулась до свого подвір`я нагодувати курей. Відчинивши двері сараю, вона побачила всередині двох чоловіків у військовій формі з чорними обличчями, тому вирішила, що це не наші військові. Вони направили на неї пістолет, вона злякалась та відповіла, що начебто нічого не бачила, зачинила двері та втекла. Її не переслідували, тому вона повідомила сусідів, а ті зателефонували військовим, які прибули в межах однієї години. При їх затриманні вона присутня не була, залишилась у сусідки. Багатоповерховий будинок, який був обстріляний з російського танка, від її будинку розташований на відстані до ста метрів. Сам танк стояв розбитий та спалений і вона зрозуміла, що це саме російський танк, так як інший танк стояв навпроти цілий.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила,що ТОВ«Форест 3» є замовником будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_3 та є власником 21 квартири у ньому. Даний об`єкт є цивільним, усі квартири будувалися для житла, військовослужбовцям у цьому будинку квартири не надавались і Збройні Сили України замовником квартир у цьому будинку не виступали. Усі квартири в будинку попередньо були продані, а право власності на квартиру АДРЕСА_5 ще не було оформлене.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що у травні 2022 року була присутня в якості понятої в ході огляду місця події будинку на АДРЕСА_3 . Чотирикімнатна квартира на верхніх поверхах будинку була розгромлена, вибиті вікна, зруйновані стіни, у 2-х кімнатах знайшли багато осколків від снаряду. Присутній експерт повідомив, що це осколки від снаряду 125-го калібру, які були зібрані та передані слідчому. Слідів крові у квартирі не виявили. Розбитий та спалений російський танк, який вони теж оглядали, стояв метрів за 100 від будинку. Один із присутніх учасників слідчої дії запускав дрон для вимірювання відстані від обстріляної квартири до підбитого російського танка чи до місця, з якого він стріляв.

Аналогічні свідчення надав суду свідок ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_18 повідомила, що на початку червня 2022 року була понятою при проведенні слідчої дії впізнання свідком ОСОБА_19 обвинуваченого ОСОБА_11 . Впізнання відбувалось за фотознімками, за якими прикметами було впізнано особу, вона на даний час не пам`ятає, але свідок стверджував, що особисто бачив обличчя цього чоловіка. Впізнання проводилось на АДРЕСА_8 , неподалік місця проживання свідка.

Такі ж свідчення надала суду свідок ОСОБА_20 , додавши, що впізнання проводилось за пред`явленими 4-ма чорно-білими фотознімками, де свідок впізнав обвинуваченого за загальними рисами обличчя та темним волоссям.

Свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що в якості понятого був присутнім при тому, як обвинувачений ОСОБА_11 у приватному секторі в районі Олександрівка в м. Чернігові пояснював, звідки вони заходили у м. Чернігів, як стріляв та хто давав йому команду. Повідомив, що зі слів ОСОБА_11 вони рухались колоною з 5 танків, де вони були в колоні першими. Заїжджали з боку с. Товстоліс та за наказом старшого він вистрілив з гармати танка у напрямку багатоповерхівки, після чого їх теж обстріляли і трапилось влучання в танк, тому він з командиром покинули його та переховувались у приватному секторі.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив свідчення ОСОБА_21 та додав, що обвинувачений ОСОБА_11 в ході слідчого експерименту повідомив, що вони отримали наказ вийти на аеродром м. Чернігова, куди заходили з району Олександрівки через приватний сектор. За 50 м. від світлофору перед перехрестям командир повідомив йому, що перед ними на 8-9 поверсі багатоповерхового будинку знаходиться диверсійно-розвідувальна група та наказав стріляти в тому напрямку, у зв`язку з чим він здійснив один гарматний постріл по будинку.

Свідок ОСОБА_23 , допитаний у суді як спеціаліст, суду повідомив, що на стадії досудового розслідування залучався як спеціаліст-вибухотехнік при огляді багатоповерхового будинку на АДРЕСА_3 та підбитого танка. У ході огляду квартири будинку було виявлено відсутність фасадної стіни, вікон, а також наявність у кімнатах уламків танкового снаряду та його нижньої частини стабілізатора. Оглядаючи російський танк Т-72, що стояв підбитий метрів за 250-300 від місця влучання, він дійшов висновку, що саме з гармати цього танка було здійснено постріл у напрямку будинку, а виявлені у квартирі руйнування спричинені вибуховою дією випущеного з нього снаряду. Руйнування фасадної стіни квартири будинку могли виникнути від одного пострілу з гармати танка.

Свідок ОСОБА_24 суду повідомила, що приймала участь як експерт у огляді зруйнованої вибухом квартири по АДРЕСА_3 , її завданням було встановити тип та марку бойового снаряду у разі виявлення його уламків у квартирі. Було встановлено, що виявлені уламки є елементами 125-ти міліметрового гладкоствольного снаряду. За допомогою квадрокоптера були проведені заміри прямої відстані для пострілу, а також застосовувався геодезичний прилад бусоль для вимірюваннямагнітних азимутів, магнітних румбів і внутрішніх кутів, результати замірів якого показали нахил кута 7% з місця пострілу, що відповідає параметрам танка Т-72Б з гарматою НОМЕР_5 . Під таким кутом вказаний танк міг влучити у будинок, що підтверджують виявлені у квартирі осколки снаряду 125-го калібру.

Вина ОСОБА_11 підтверджується також наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

-протоколом огляду місця події від 19.05.2022, проведеного за участі судових експертів в розташованій на 10-му поверсі квартирі АДРЕСА_6 , де виявлено та вилучено предмети та уламки, схожі на частини 125 мм танкового боєприпасу;

-протоколом огляду місця події від 19.05.2022 на проїжджій частині біля перехрестя АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , де на відстані 22 м від паркану житлового будинку по АДРЕСА_7 на зустрічній смузі з лівого боку в бік АДРЕСА_10 знаходиться обгорілий та пошкоджений вибухом танк Т-72 російського виробництва. На протилежному боці від напрямку руху танка в зоні видимості по АДРЕСА_3 розташований одинадцятиповерховий багатоквартирний будинок, будь-які інші споруди між ним та танком відсутні. Між 9-м та 11-м поверхами зазначеного будинку з боку, де знаходиться танк, маються пошкодження у вигляді відсутності стіни однієї з квартир на 10-му поверсі та частково зруйнованих стін, віконних рам квартир дев`ятого та десятого поверху, що розташовані поруч, частково зруйнованого міжповерхового перекриття між 10-м та 11-м поверхом;

-протоколом огляду місця події від 21.05.2022, проведеного за участі головного сержанта взводу управління артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_6 , де за допомогою дальноміра КТД-22А встановлено відстань від танка до будинку, а саме, 253,2 метри. Застосувавши перископічну артилерійську бусоль ПАБ-2М № Ш885, встановлено кут підйому ствола танка, що відповідає висоті виявленого ураження між дев`ятим та одинадцятим поверхом багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , який становить 7 градусів;

-висновком експерта № 14491/14492/22-42/812/22-24 від 07.06.2022 встановлено, що розмір матеріальних збитків, заподіяних внаслідок пошкодження квартири АДРЕСА_5 , квартири АДРЕСА_5 та технічного поверху над квартирою АДРЕСА_6 , у результаті збройної агресії становить 918662,45 (дев`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 45 копійок, у тому числі: квартири АДРЕСА_5 - 208 752,45 грн; квартири АДРЕСА_5 - 445 546,29 грн; приміщення техповерху над квартирою АДРЕСА_5 - 264 363,71 грн;

- висновком експерта № СЕ-19/125-22/2918-ВТХ від 03.06.2022, відповідно до якого у квартирі АДРЕСА_6 , мав місце вибух осколково-фугасного пострілу типу ЗВОФ36, який відноситься до категорії боєприпасів. Пошкодження навколишньої обстановки, зафіксовані у протоколі огляду місця події від 19.05.2022, спричинені вибухом цього боєприпасу, а вилучені об`єкти у кількості 9 шт. є частинами боєприпасу, а саме 125-мм осколково-фугасним пострілом типу ЗВОФ36.

-протоколом слідчого експерименту від 27.05.2022, де обвинувачений розповів та на місці події показав напрям руху колони із 4-5 танків, в якій він рухався, зі сторони с. Товстоліс в бік багатоповерхівок в районі вул. Кільцевої; перехрестя, куди виїхав танк та зупинився; місце, звідки було проведено постріл по багатоповерховому будинку, та при яких обставинах. Також обвинувачений вказав напрямок, в якому він з командиром відповзали після загорання танка, домогосподарство, в якому вони переховувалися.

Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими, здобутими у відповідності із вимогами закону, такими, що узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також доводять вину обвинуваченого.

Аналізуючи в сукупності надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою та свідченнями обвинуваченого, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_11 у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а його дії вірно кваліфікованими за ч. 1 ст. 438 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_11 про те, що він є військовослужбовцем і зобов`язаний був беззаперечно виконувати накази командира, суд розцінює як захисну версію, спрямовану на пом`якшення своєї відповідальності за скоєне.

Згідно ч. 2 ст. 41 КК України наказ аборозпорядження єзаконними,якщо вонивіддані відповідноюособою вналежному порядкута вмежах їїповноважень іза змістомне суперечатьчинному законодавствута непов`язаніз порушеннямконституційних правта свободлюдини ігромадянина. Таким чином, виконанню підлягає тільки законний наказ.

Відповідно до положень Женевської конвенцій від 12 серпня 1949 року, цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій. У разі сумніву в тому, чи не використовується об`єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад житловий будинок чи інші житлові будови для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об`єкт використовується в цивільних цілях. Обвинувачений ОСОБА_11 в суді підтвердив, що обстріляний ним багатоповерховий житловий будинок стояв осторонь, військовослужбовців чи військової техніки він не бачив, відтак у нього не мало бути сумнівів у тому, що будинок по АДРЕСА_3 є цивільним об`єктом.

Таким чином,є незаконнимта злочиннимвиконання обвинуваченим ОСОБА_11 наказу командира,який суперечить статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є Додатком до ІV Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, згідно якогозабороняється будь-якимспособом атакуватичи бомбардуватинезахищені міста,селища,житлові будинкичи споруди.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують його покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин.

ОСОБА_11 має на утриманні двох малолітніх дітей 2017 та 2018 року народження, є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом в Збройних силах РФ у званні старшого сержант, який розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави.

З врахуванням зазначеного, з огляду на те, що вчинений обвинуваченим злочин є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни становлять величезну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений санкцією статті, за якою він засуджується.

У зв`язку з наявністю матеріальної шкоди, яка є невідшкодованою, відсутні підстави до застосування положень ст. 69-1 КК України щодо обмеження максимальногостроку призначенняпокарання занаявності обставин,що пом`якшуютьпокарання.

Процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в розмірі 25 065 грн 04 коп. належить стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_11 визнати винуватим за ч. 1 ст. 438 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з моменту його фактичного затримання у ході виконання вироку.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- об`єкти у кількості 9 шт., що є частинами боєприпасу, а саме 125-мм осколково-фугасним пострілом типу ЗВОФ36, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення судових експертиз в сумі 25 065 грн. 04 коп.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_1