Рішення

від 28.07.2022 по справі 159/1711/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1711/21

Провадження № 2/159/25/22

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретарясудового засідання Щесюк Н.Й.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62", з участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області, про визнання умов праці шкідливими,

в с т а н о в и в:

у березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом про визнання його роботи у період з 09 липня 1985 року по 21 серпня 1992 року на посаді майстра в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР з шкідливими умовами праці, яка включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (розділ XXIX пункт «б»), затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року та включена і на сьогодні у діючий Список № 2, який затверджено Кабінетом Міністрів України від 11 березня 1994 року у розділі XXVII «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об`єктів № 22901006-23419 (майстри)».

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 09 липня 1985 року по 21 серпня 1992 року ОСОБА_1 працював на посаді майстра монтажних та будівельно-монтажних організацій в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР (у подальшому - Приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62") з шкідливими умовами праці (усього 16 років 08 місяців 10 днів, з яких 7 років 1 місяць 12 днів до вступу у силу Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, 09 років 06 місяців 28 днів після вступу у силу вказаного Порядку), зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Маючи більше половини стажу роботи із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 7 років 1 місяць 12 днів (який не потрібно підтверджувати відомостями про проведення атестації робочого місця), позивач вважає, що набув права на призначення пенсії за віком у 58 років.

У січні 2020 року (із досягненням 58-річного віку) ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У призначенні пенсії ГУ ПФУ позивачу відмовило у зв`язку із не підтвердженням необхідного пільгового стажу відповідною довідкою про пільговий характер роботи.

Стаж роботи на посаді, яка віднесена до виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, підтверджується записами у трудовій книжці. Уточнююча довідка надається роботодавцем у разі відсутності у трудовій книжці відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер.

У видачі уточнюючої довідки про наявність пільгового стажу ПАТ "Ковельська ПМК-62" ОСОБА_1 відмовило у зв`язку із відсутністю документального підтвердження несприятливих умов праці на посаді майстра дільниці, а також факту проведення атестації відповідного робочого місця. Відсутність такої довідки позбавляє позивача права реалізувати його право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що окрім трудової книжки його пільговий стаж підтверджено відомостями особової справи; призначення пенсій на пільгових умовах іншим працівникам Ковельської ПМК-62, які працювали на аналогічних посадах, також підтверджує особливий характер роботи ОСОБА_1 у спірний період.

1.2. У відзиві на позов від 07.04.2021 (арк. спр. 50-52, т. 1) відповідач його вимог не визнав. Зазначив, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 30.01.2020 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Рішенням Ковельського міськрайонного суд Волинської області від 10.07.2020 у справі № 159/1833/20 ОСОБА_1 відмовлено у визнанні протиправними дій ПАТ «Ковельська ПМК-62» щодо відмови у видачі уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий характер роботи; зобов`язанні ПАТ «Ковельська ПМК-62» видати уточнюючу довідку на підтвердження наявності пільгового трудового стажу, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за професією майстра за період з 09.07.1985 року по 19.03.2002 року. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 20.08.2020, встановлено, що у спірний період за характером виконуваних робіт позивач мав звичайні умови праці.

Окрім того, межах розгляду справи № 159/5032/16-а позивачем не доведеного пільгового характеру умов праці.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві, додатково пояснила, що інших документів, окрім наданих у межах даного провадження, щодо стажу роботи ОСОБА_1 у ПАТ немає. Просила врахувати встановлені попередніми судовими рішеннями обставини, у задоволенні позову відмовити.

1.3. У письмових поясненнях на заявлений позов від 06.04.2021, 17.02.2022 (арк.спр. 45-47, 200-201, т.1) представник третьої особи ГУ ПФУ у Волинській області Олексюк О.П. висловив позицію, що у даному випадку існує спір про право, який має бути вирішений у позовному провадженні. Із 24.11.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із досягненням останнім пенсійного віку.

2. Рух справи в суді. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.

Позовна заява надійшла до суду 23.03.2021. Провадження у цивільній справі відкрите 24.03.2022 (арк. спр. 29, т. 1).

Ухвалою суду від 16.09.2021 провадження у даній справі закрите на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України з огляду на те, що даний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Постановою Волинського апеляційного суду від 25.11.2021 ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16.09.2021 про закриття провадження у справ скасовано; справу направлено для продовження розгляду (скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із суб`єктного складу спірних правовідносин) (арк. спр. 105-106, 156-157, т. 1).

Із 26.01.2022 дана справа перебуває у провадженні головуючого судді Волкової Ю.Ф.; справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк.спр. 193, т. 1).

Ухвалами суду від 23.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача від 23.12.2021 про закриття провадження у справі; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (арк. спр. 8-11, т.2).

3. Фактичні обставини справи.

3.1. На підставі записів у трудовій книжці ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , розпочатої 18.09.1978) встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 09.07.1985 прийнятий майстром дільниці в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР; станом на 21.08.1992 продовжував працювати на вказаній посаді (звільнився 19.03.2002) (арк. спр. 13-14, т. 1).

Обставини щодо працевлаштування ОСОБА_1 із 09.07.1985 майстром дільниці в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР, у подальшому за результатами процесів ліквідації, об`єднання, приватизації, перетворення ПАТ «Ковельська ПМК-62», стверджуються також довідкою відповідача № 41 від 07.11.2016 (арк. спр. 15, т. 1).

3.2. ОСОБА_1 22.04.2020 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області із позовом про визнання протиправними дій ПАТ «Ковельська ПМК-62» щодо відмови у видачі уточнюючої довідки, що підтверджує пільговий характер роботи; зобов`язання ПАТ «Ковельська ПМК-62» видати уточнюючу довідку на підтвердження наявності пільгового трудового стажу, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за професією майстра за період з 09.07.1985 року по 19.03.2002 року.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2020 у справі № 159/1833/20, яке набрало законної сили 20.08.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3.3. У березні 2021 ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до ПАТ «Ковельска ПМК-62» про визнання його роботи у період з 09 липня 1985 року по 21 серпня 1992 року на посаді майстра в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР з шкідливими умовами праці.

4. Застосовані норми права. Мотиви прийнятого рішення.

4.1. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третястатті 12 ЦПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина перша, другастатті 76 ЦПК).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша-третястатті 77 ЦПК України).

4.2. Як вбачається із матеріалів справи, спір між позивачем і відповідачем ПАТ «Ковельська ПМК-62» виник з приводу не визнання його роботи у період з 09 липня 1985 року по 21 серпня 1992 року на посаді майстра в Ковельській ПМК-62 треста «Волиньводбуд» Мінмеліоводхозу УССР з шкідливими умовами праці, яка включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що унеможливлює ОСОБА_1 реалізувати своє право на призначення пільгової пенсії. Відтак, спір стосується права позивача на пенсійне забезпечення.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять зокрема від роботодавців, застрахованих осіб.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки (частина друга статті 21 Закону 1058).

Персональна електронна облікова картка застрахованої особи (у частині, що відображає страховий стаж, заробітну плату, розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат) повинна містити зокрема ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Керуючись наведеним, необхідно дійти висновку, що повноваження щодо обчислення страхового стажу та оцінка такого стажу на предмет наявності ознак особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення, покладено на територіальні органами Пенсійного фонду.

Спосіб реалізації таких компетенцій визначено наступним.

Згідно зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII)та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як визначено підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) вказано, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Участь роботодавця у даному випадку обмежується обов`язком надати на вимогу органу Пенсійного фонду документи (або повідомити про їх відсутність), необхідні для реалізації повноважень останнього при прийнятті рішення щодо призначення відповідного виду пенсії.

Суд зазначає, що законодавством на сьогодні не врегульовано порядок надання та використання інформації саме застрахованою особою, яка необхідна для підтвердження позивачем права на призначення пенсії коли доступ у позивача до такої інформації відсутній з причин, що не залежать від його волі.

Враховуючи позицію відповідача у даному спорі, право ОСОБА_1 на призначення пенсії на пільгових умовах не визнається і оспорюється відповідачем.

З огляду на зміст права, за захистом якого звернувся позивач (визнання умов праці шкідливими з метою реалізації права на призначення пенсії на пільгових умовах), характер його порушення, невизнання і оспорення відповідачем (заперечення шкідливого характеру умов праці у зв`язку із відсутністю підтверджуючих документів), суд знаходить необхідним оцінити наслідки прийнятого у даній справі рішення.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Судове рішення про визнання роботи ОСОБА_1 у період із 09.07.1985 по 21.08.1992 з шкідливими умовами не є підставою для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, а тому відповідна позовна вимога до роботодавця (страхувальника у сфері системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування) не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

У випадку відмови ГУ ПФУ у Волинській області у призначенні пільгової пенсії, зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу фізичної особи (застрахованої особи) відповідає позовна вимога до пенсійного органу про визнання протиправним і скасування рішення територіального органу Пенсійного фонду про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №2 або позовна вимога, пов`язана із обов`язком зарахування пільгового стажу роботи позивача.

У випадку прийняття судом рішення про задоволення такої позовної вимоги, у пенсійного органу виникне обов`язок вчинити дію, спрямовану на реалізацію права позивача щодо пенсійного забезпечення.

Отже, у даному випадку судом встановлено обрання позивачем неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

З огляду на зміст права, за захистом якого звернувся позивач, коло учасників спірних правовідносин, відповідний спір може бути вирішено за правилами адміністративного судочинства, із урахуванням правил територіальної підсудності - Волинським окружним адміністративним судом.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 4, 12-13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Ковельська ПМК-62", з участю третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області, про визнання умов праці шкідливими, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Найменування, імена сторін та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Приватне акціонерне товариство "Ковельська ПМК-62", вулиця Грушевського, 106, місто Ковель, Волинська область, код ЄДРПОУ 01036721;

третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області, вулиця Кравчука, 22-В, місто Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13358826.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.08.2022.

Головуючий:Ю. Ф. ВОЛКОВА