Постанова

від 03.08.2022 по справі 260/557/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/557/22 пров. № А/857/9606/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Большакової О.О., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивачаОлійника Р.Б.,

представника відповідачаСатмарі Н.М.,

розглянувши в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 260/557/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Маєцька Н.Д. в м. Ужгород Закарпатської області 13.05.2022 о 13:33 год., повний текст судового рішення складено 18.05.2022), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маргіт» (далі ТзОВ «Маргіт», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі ГУ Держгеокадастру, відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держгеокадастру від 30.07.2021 року, винесений щодо ТОВ «Маргіт».

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що у результаті проведеної позапланової перевірки, встановлено зокрема, що земельна ділянка комунальної власності, земель оздоровчого призначення, що надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, площею 0,3115 га, що використовується ТзОВ «Маргіт», не відповідає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням та використовуються в промислових цілях та порушує вимоги пункту 1 статті 20 Земельного кодексу України (далі ЗК України) в частині використання земельної ділянки відповідно до рішення органу місцевого самоврядування при наданні вищевказаної земельної ділянки в користування та статті 1 Закону України від 16.06.2003 № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі Закон № 963-IV), відповідно до якої невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень) - є невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив таку залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні, яке відбулося в режимі відеоконференції, представник відповідача просив задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача заперечив щодо доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру Грибом Сергієм Іллічем у присутності керівника ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ПАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» Ганинець Павла Павловича відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону № 963-IV, на виконання наказу ГУ Держгеокадастру від 09.07.2021 № 622-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів» шляхом проведення позапланової перевірки стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, яка розташована в с. Солочин, Мукачівського району Закарпатської області.

За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 30.07.2021 № 622 - ДК/644/АП/09/01/-21 (надалі - Акт перевірки).

Згідно даного Акта перевірки ТзОВ «Маргіт» здійснює діяльність по виробництву безалкогольних напоїв, виробництву мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки в промислових цілях на площі 0,3115 га на земельній ділянці, земель комунальної власності, оздоровчого призначення, площею 4.77 га за кадастровим номером 2124085601:03:001:0082 наданих ДП «Санаторій «Квітка полонини» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» в користування на правах оренди для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів в с. Солочин, 1а Мукачівського району Закарпатської області, а також, що вищевказана земельна ділянка за вищевказаною адресою комунальної власності, земель оздоровчого призначення, що надана для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, площею 0,3115 га, що використовується ТзОВ «Маргіт», не відповідає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням та використовуються в промислових цілях та порушує вимоги ст. 20 п. 1 ЗК України в частині використання земельної ділянки відповідно до рішення органу місцевого самоврядування при наданні вищевказаної земельної ділянки в користування та ст. 1 Закону № 963-1V.

За результатами вказаної перевірки було складено припис № 622-ДК/0198Пр/03/01/-21 від 30.07.2021 року, у відповідності до якого зобов`язано позивача у 30-денний термін усунути порушення земельного законодавства.

При цьому, складений відповідачем акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 30.07.2021 р., на підставі якого в свою чергу складено оскаржуваний припис від 30.07.2021 р., стосується перевірки ДП «Санаторій «Квітка полонини» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця», про що прямо зазначено в графі посада, прізвище, ім`я та по батькові керівника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, що перевіряється, свідків, які були присутні при перевірці.

Водночас, припис був складений стосовно ТОВ «Маргіт», яке не є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2124085601:03:001:0082, тобто стосовно зовсім іншого суб`єкта господарювання, відмінного від того суб`єкта, що перевірявся.

В той же час, жодних перевірок господарської діяльності ТОВ «Маргіт» у сфері земельних відносин відповідачем не проводилось.

Також судом встановлено, що у відповідності до договору суборенди приміщення № 52 від 02 липня 2018 року ТзОВ «Сузір`я» передало в тимчасове платне користування ТзОВ «Маргіт» приміщення господарського корпусу, загальною площею 455,9 кв.м для здійснення підприємницької діяльності, а саме для розливу лікувальних мінеральних вод.

При цьому орендоване ТзОВ «Маргіт» для здійснення розливу мінеральних вод приміщення знаходиться на землях оздоровчого призначення в межах курорту - санаторію «Квітка Полонини».

Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що з аналізу змісту оскаржуваного припису від 30.07.2021 року, як акту індивідуальної дії видно, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим, а отже підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 47 ЗК України передбачено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Основною правовою передумовою для віднесення тих чи інших територій до земель оздоровчого призначення є виявлення на них відповідних природних лікувальних ресурсів в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2026-ІІІ «Про курорти» (далі Закон № 2026-ІІІ) виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних та інших дослідницьких робіт.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2026-ІІІ лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. А курорт - це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На землю курортів побудовані необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об`єктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації, тоді як на лікувально-оздоровчих місцевостях такі об`єкти відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЗК України на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

З огляду на вищевказані норми встановлено, що до складу земель оздоровчого призначення входять лікувально-оздоровчі місцевості та курорти.

По суті аналогічний поділ земель оздоровчого призначення на складові частини закріплений і Законом № 2026-ІІІ, і ЗК України.

Згідно з ст. 6 Закону № 2026-ІІІ до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об`єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

В свою чергу, відповідно до Ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, реєстраційний № 1970 від 19 серпня 1999 року власнику ліцензії ТзОВ «Санаторій «Квітка Полонини» надано право на видобування мінеральних вод, придатних для застосування у лікувальних цілях та промислового розливу зі свердловини № 4-Е на ділянці «Квітка Полонини» Голубинського родовища.

При цьому факт віднесення мінеральних вод зі свердловини № 4-Е на ділянці «Квітка Полонини» Голубинського родовища до лікувальних підтверджується медичним (бальнеологічним) висновком № 95 від 25.09.2006 р.

Зокрема, у даному висновку констатовано, що «За результатами НДР, іншої документації: Мінеральна природна лікувальна вода свр. № 4-Е сан. «Квітка Полонини» Закарпатської області може використовуватися з лікувальною метою при внутрішньому застосуванні та для промислового фасування як мінеральна природна лікувально-столова вода «Лужанська 4».

Також, ТзОВ «Санаторій «Квітка Полонини» згідно договору про відпуск мінеральної води від 27.12.2018 р. поставляє (відпускає) ТзОВ «Маргіт» мінеральну воду зі свердловини № 4-Е для розливу її у пляшки.

Цілісний майновий комплекс Санаторію «Квітка Полонини», до складу якого входять і орендовані ТзОВ «Маргіт» будівлі, являє собою єдиний цілісний комплекс будівель призначених для лікування та оздоровлення людей, і знаходиться на єдиній земельній ділянці площею 4,77 га за єдиним кадастровим номером 2124085601:03:001:0082.

Відповідно, оскільки Санаторій «Квітка Полонини» являє собою цілісний лікувально-оздоровчий заклад, який знаходиться на територій курорту та на підставі спеціального дозволу (ліцензії) видобуває лікувальну мінеральну воду, діяльність по розливу такої лікувальної мінеральної води у повній мірі відповідає використанню землі з метою оздоровлення, і не повинна трактуватися як використання землі за нецільовим призначенням.

Відтак, вищевказане свідчить про те, що позивач, здійснюючи розлив мінеральної лікувальної води, не порушує вимоги ст. 20 ЗК України, оскільки орендована ТзОВ «Санаторій «Квітка Полонини» (правонаступник ДП «Санаторій «Квітка Полонини») земельна ділянка використовується за цільовим призначенням у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2021 р., якою директора ТОВ «Маргіт» ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (використання земельної ділянки не за цільовим призначенням), відповідальність за яке передбачена статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що була винесена за підсумками проведеної відповідачем перевірки, була скасована рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.10.21 р. по справі № 308/10863/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року.

При цьому суд першої інстанції, зокрема, констатував, що ТОВ «Маргіт», яке орендує приміщення господарського корпусу площею 455,9 м.кв, розміщене на території ДП «Санаторій «Квітка Полонини» ЗАТ ЛОЗП «Укрпрофоздоровниця», жодним чином не порушені вимоги ст. 20 ЗК України, позаяк, орендована земельна ділянка за кадастровим № 2124085601:03:001:0082, в с. Солочин 1а, Мукачівського району, Закарпатської області, надана в користування на правах оренди саме ДП «Санаторій «Квітка Полонина» ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів, використовується за призначенням у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з статтею 10 Закону № 963-IV до повноважень державного інспектора віднесено, зокрема, надання обов`язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частин першої статті 4 КАС України).

Таким чином, припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога уповноваженого органу щодо усунення порушень вимог законодавства. Заходи в приписі, спрямовані на усунення порушень вимог закону, а відтак, мають бути чітко сформульовані та конкретизовані.

Разом з тим, оскаржуваний в межах даної справи припис містить висновки про виявлені під час проведення перевірки нібито порушення вимог законодавства, однак, не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання для усунення виявлених порушень.

З огляду на правову природу припису, такий породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, а відтак, наділений рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. При цьому «законність» припису передбачає його обґрунтованість.

У даній справі зміст спірного припису, який є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для адресата, полягає в тому, щоб усунути виявлені в результаті перевірки порушення вимог земельного законодавства, встановлені уповноваженою особою. Додатково про обов`язковий характер даного припису свідчать застереження в ньому про те, що його невиконання є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Зазначивши у приписі про необхідність усунути виявлені в результаті перевірки порушення вимог земельного законодавства відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення встановлених перевіркою порушення вимог законодавства.

Відповідно, з аналізу змісту оскаржуваного припису від 30.07.2021 року, як акту індивідуальної дії видно, що такий винесений з порушенням вимог законодавства щодо його змісту, оскільки є неконкретизованим, а отже підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №806/1723/18, від 16 липня 2020 року у справі № 819/1781/17 та інших.

Крім того, оскаржуваний припис адресований ТзОВ «Маргіт», яке не є орендарем земельної ділянки, що була предметом перевірки (земельна ділянка з кадастровим номером 2124085601:03:001:0082), і, відповідно, не може вчиняти дії спрямовані на виконання припису.

Вказане знову ж таки свідчить про дефектність оскаржуваного припису та наявність підстав для його скасування.

Щодо покликання апелянта на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2022 р. по справі № 260/2790/21, як аналогічну даній справі, апеляційний суд зазначає, що дані справи не є тотожні, оскільки у таких різний суб`єктний склад, підстави позову та фактичні обставини, зокрема, у межах справи № 260/2790/21 припис щодо усунення порушення земельного законодавства складений стосовно орендаря земельної ділянки (ТОВ «Санаторій «Поляна»), хоча фактично розлив мінеральних вод на землях рекреаційного призначення здійснює інший суб`єкт господарювання у межах договору про спільну діяльність. Водночас, у межах даної справи припис складений стосовно суб`єкта господарювання, який не є орендарем земельної ділянки, а лише здійснює розлив лікувальних мінеральних вод в приміщеннях на території санаторію на землях рекреаційного призначення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що прийнятий відповідачем припис від 30 липня 2021 року № 622-ДК/0198Пр/03/01-21 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.

Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 260/557/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 08.08.2022