Постанова

від 24.08.2022 по справі 260/557/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/557/22 пров. № А/857/9606/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Большакової О.О., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.

представника позивачаОлійника Р.Б.

розглянувши в режимі відеоконференції в м. Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» Олійника Романа Богдановича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі № 260/557/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2022 Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 260/557/22 - без змін.

10.08.2022 на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Представника позивача в режимі відеоконференції подану заяву підтритмав, просив задовольнити таку у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час розгляду заяви, в судове засідання не з`явився.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про необхідність винесення додаткового судового рішення виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 статті 139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у клопотанні про відшкодування витрат із доказами їх понесення.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 26.11.2018, рахунок № 002170 05.08.2022 акт виконаних робіт від 05.08.2022, платіжне доручення № 2518 від 08.08.2022 та детальний опис робіт, наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З акту виконаних робіт та детального опису робіт встановлено, що адвокатським об`єднанням були надані клієнту юридичні послуги згідно наступного переліку: підготовка відзиву на апеляційну скаргу (2 год.), участь в судовому засіданні (30 хв) та підготовка заяви про винесення додаткової постанови (30 хв).

При визначенні суми відшкодування колегія суддів, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надані послуги передбачені умовами договору про надання правової допомоги, заявлені витрати є співмірними із складністю справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.

Отже, представлені суду апеляційної інстанції матеріали доводять факт понесення відповідачем витрат на правову допомогу саме під час апеляційного розгляду адміністративної справи № 260/557/22.

Окрім цього, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Отже, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області в розмірі 3000 грн.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку про необхідність прийняття додаткового судового рішення та задоволення клопотання позивача.

Керуючись статтями 139, 229, 252, 310, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» Олійника Романа Богдановича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у адміністративній справі № 260/557/22 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргіт» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар