Постанова

від 22.06.2022 по справі 380/7384/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/7384/20 пров. № А/857/5718/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахнич Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року (ухвалене головуючим-суддею Ланкевичем А.З. у письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Захід-клас», Фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунального підприємства Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, визнання протиправними та скасування вимог,

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року Приватне підприємство «Захід-клас», Фізичні особи-підприємці: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із зазначеним позовом, в якому просили визнати протиправними та нечинними п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6, 3.9.4, розділу 7 (п.п.7.1-7.7.2) Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015, визнати протиправною та скасувати вимогу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди №35-вих-66190 від 27.08.2020, адресовану ОСОБА_1 , визнати протиправною та скасувати вимогу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди №32-вих-66614 від 31.08.2020, адресовану ПП «Захід-Плюс», визнати протиправною та скасувати вимогу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди №35-вих-68181 від 04.09.2020, адресовану ОСОБА_3 , визнати протиправною та скасувати вимогу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди №34-вих-69130 від 08.09.2020, адресовану ОСОБА_4 , визнати протиправною та скасувати вимогу Комунального підприємства Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління» про демонтаж тимчасової споруди №2410 Б-в1724 від 28.08.2020, адресовану ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та нечинним, з моменту набрання рішенням суду законної сили, Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015, в частині пунктів 3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6 та 3.9.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачам у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Львівська міська рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади, тобто жителів міста, які і обрали склад ради та приймати від імені територіальної громади рішення щодо питань місцевого значення в межах Конституції і законів України, що передбачено Законом України «Про місцевого самоврядування». Впорядкування розміщення тимчасових споруд у м. Львові є питанням місцевого значення. Вказує, що Львівська міська рада мала підстави та повноваження для внесення змін у порядок отримання та демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, шляхом прийняття ухвали №6107 від 26.12.2019 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» та ухвали №4625 від 23.04.2015 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові». Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оспорюване Положення в частині п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6 та 3.9.4 не відповідає Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку , будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 (далі Положення №244), оскільки таке лише конкретизує його. Також звертає увагу на пропущення позивачами строку звернення до суду з даним позовом, оскільки на момент звернення до суду договори оренди не були чинними, договори не виконані по даний час, а саме не демонтовано тимчасові споруди, які позивачі зобов`язались демонтувати після закінчення термінів оренди. Крім того, позивачам було відомо про оспорювані в Положенні пункти, проте лише після спливу 5 років з моменту прийняття ухвали №4526 від 23.04.2015 вони звернулись до суду.

Позивачі не скористались правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Представники сторін не з`явилися в судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, клопотань не заявляли.

З урахуванням положень ч.2 ст.313 КАС України, колегія суду ухвалила проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачам у задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ФОП ОСОБА_1 є власником тимчасової споруди за адресою : АДРЕСА_1 , на підставі договору №Ф-1813-17 від 22.12.2017, з наступними змінами згідно договору від 07.08.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 16.01.2019.

ПП «Захід-клас» є власником тимчасової споруди за адресою : АДРЕСА_2 , на підставі договору №3-1320-17 від 26.10.2017, з наступними змінами згідно договору від 26.06.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 28.02.2018.

ФОП ОСОБА_2 є власником тимчасової споруди за адресою : АДРЕСА_3 на підставі договору №Ф-1096-17 від 18.09.2017, з наступними змінами згідно договору від 17.08.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 03.05.2018.

ФОП ОСОБА_3 є власником тимчасової споруди за адресою : АДРЕСА_4 на підставі договору №Ф-1263-17 від 09.10.2017, з наступними змінами згідно договору від 27.08.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 21.05.2018.

ФОП ОСОБА_4 є власником тимчасової споруди за адресою : АДРЕСА_5 на підставі договору №Ф-1687-17 від 07.12.2017, з наступними змінами згідно договору від 31.08.2018, а також згідно паспорту прив`язки від 21.05.2018.

У зв`язку із закінченням строку дії вищезгаданих договорів та паспортів прив`язок, позивачі звернулися до Львівської міської ради з пакетом документів для продовження їх строку дії.

Натомість у відповідь отримали спірні вимоги №35-вих-66190 від 27.08.2020, №2410 Б-в1724 від 28.08.2020, №32-вих-66614 від 31.08.2020, №35-вих-68181 від 04.09.2020 та №34-вих-69130 від 08.09.2020 про демонтаж належних їм тимчасових споруд.

Як вказано у даних вимогах при нездійсненні демонтажу власними силами, тимчасові споруди підлягають демонтажу відповідно до розділу 7 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване Положення в частині п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6 та 3.9.4 є протиправним та нечинним, оскільки не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, а саме Положенню №244. Крім того, Положення у вищезазначеній частині порушує права позивачів на реалізацію своїх законних прав та інтересів у сфері спірних правовідносин на підставі закону та з дотриманням вимог закону з боку суб`єктів владних повноважень.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, до яких суд прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом (що є предметом апеляційного розгляду в межах доводів та вимог апеляційної скарги) про визнання протиправними та нечинними п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6, 3.9.4, розділ 7 (п.п.7.1-7.7.2) Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015.

У ході підготовки справи та здійснення апеляційного перегляду було встановлено, що у матеріалах справи відсутнє Положення, у якому наявні оспорювані позивачами пункти.

Відповідно до п.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У зв`язку з цим, судом апеляційної інстанції було зобов`язано відповідача надати вищевказане положення.

На виконання вимоги судуу було встановлено, що в ухвалі Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 відсутні оспорювані позивачами п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6, 3.9.4, розділу 7 (п.п.7.1-7.7.2), на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, колегія суддів вказує на відсутність предмета спору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вирішуючи спір про визнання протиправними та нечинними оспорюваних п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6, 3.9.4, розділу 7 (п.п.7.1-7.7.2) Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015, не перевірив належним чином матеріали справи, не надав належної оцінки оспорюваному Положенню та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Зважаючи на відсутність предмета спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року по справі №380/7384/20 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Приватному підприємству «Захід-клас», Фізичним особам-підприємцям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунального підприємства Львівської міської ради «Адміністративно-технічне управління» про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, визнання протиправними та скасування вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко У зв`язку із перебуванням судді Носа С.П. та судді Обрізка І.М. у відпустці повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 08.08.2022.