Ухвала

від 23.06.2021 по справі 380/7384/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/7384/20

УХВАЛА

з питань залишення позову без розгляду

23 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача, Львівської міської ради, про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Приватного підприємства Захід-клас , Фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської ради, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунального підприємства Львівської міської ради Адміністративно-технічне управління про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, визнання протиправними та скасування вимог, за правилами спрощеного позовного провадження,-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися з позовом, в якому просять:

- визнати протиправними та нечинними п.п.3.2.3, 3.7.3, 3.7.5, 3.7.6., 3.9.4, розділ 7 (п.п.7.1-7.7.2) Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди від 27.08.2020 №35-вих-66190, адресовану ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди від 31.08.2020 №32-вих-66614, адресовану ПП Захід-Плюс ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди від 04.09.2020 №35-вих-68181, адресовану ОСОБА_3 ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про демонтаж тимчасової споруди від 08.09.2020 №34-вих-69130, адресовану ОСОБА_4 ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Комунального підприємства Львівської міської ради Адміністративно-технічне управління про демонтаж тимчасової споруди від 28.08.2020 №2410 Б-в1724, адресовану ОСОБА_2 .

Від представника відповідача, Львівської міської ради, надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивачі дізналися у серпні 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, однак з даним позовом звернулися до суду лише 11.09.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску позивачами не надано. З огляду на наведене, посилаючись на ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, просить суд залишити позов без розгляду.

Від представника позивачів надійшло заперечення на вищевказане клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Вважає таке клопотання безпідставним, адже з огляду на приписи ч.3 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

При постановленні ухвали суд враховує таке.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Натомість ч.3 ст.264 КАС України визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

У цьому контексті суд враховує, що в ч.1 ст.4 КАС України наведено визначення понять нормативно-правовий акт та індивідуальний акт .

Зокрема, нормативно-правовим актом вважається акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п.18 ч.1 ст.4 КАС України).

Водночас індивідуальним актом є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.18 ч.1 ст.4 КАС України).

З наведеного випливає, що предметом оскарження в суді адміністративної юрисдикції, з-поміж іншого, може бути як індивідуальний акт, так і нормативно-правовий акт.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України у їхньому взаємозв`язку з положеннями ч.3 ст.264 цього Кодексу дає підстави стверджувати, що КАС України як закон, який регулює порядок судового розгляду адміністративних справ, регламентує різні темпоральні межі оскарження до суду кожного із зазначених видів рішень.

Зокрема, за загальним правилом перебіг процесуального строку звернення особи до адміністративного суду з позовом починається з дня, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такий строк становить шість місяців (ч.2 ст.122 КАС України).

Ці правила також застосовуються й до відносин, пов`язаних з оспорюванням рішень суб`єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, оскільки КАС України не містить застережень щодо можливості визначення іншого строку для звернення до суду з позовом для оскарження таких актів.

Водночас КАС України визначає особливості щодо строку на оскарження нормативно-правових актів. Наведене зумовлюється тим, що дія нормативно-правового акта є постійною (він діє тривалий час) та не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто упродовж усього часу чинності такого акта.

Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів у разі дії нормативно-правового акта може мати триваючий характер. З огляду на те, що чинний нормативно-правовий акт може призводити до триваючого порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строком звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у такому разі вважається увесь час чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Отже, КАС України встановлює шестимісячний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи у разі оскарження індивідуально-правового акта, а також спеціальний строк, якщо оспорюється нормативно-правовий акт, який може бути оскаржений протягом всього строку його чинності.

Таким чином, обґрунтованість аргументів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду залежить від визначення правової природи предмета оскарження - Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 №4526, а саме: є він індивідуальним актом чи нормативно-правовим актом.

На переконання суду, вищевказане Положення є саме нормативно-правовим актом, оскільки: 1) ухвалене уповноваженим суб`єктом владних повноважень - Львівською міською радою; 2) встановлює приписи, що розраховані на регламентацію однотипних суспільних відносин - порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові; 3) поширює свою дію на невизначене коло осіб; 4) розраховане на довгострокове та неодноразове застосування в межах відносин,

У цьому контексті суд відзначає, що суб`єкт правовідносин, до якого застосовується чи буде застосований нормативно-правовий акт, якщо вважатиме, що цей нормативний документ порушує або порушуватиме його права або інтереси, за наявності відповідного обґрунтування може оскаржити відповідний акт/його окремі положення як відразу після часу набрання ним чинності, так і в будь-який час, доки нормативно-правовий залишається чинним та продовжує регулювати певні відносини, в межах яких, на думку суб`єкта правовідносин, відбувається порушення його прав та/або законних інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що звернення позивачів до суду не може розцінюватися як здійснене з порушенням порядку та строків, передбачених ст.122 КАС України. Вимога про захист порушених прав від негативної триваючої дії окремих положень чинного нормативного-правового акта - Положення Львівської міської ради - може бути заявлена позивачами упродовж всього строку чинності цього Положення на підставі приписів ч.3 ст.264 КАС України.

За таких обставин, у задоволенні клопотання представника відповідача, Львівської міської ради, про залишення без розгляду позовної заяви належить відмовити.

Керуючись ст.ст.122, 123, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання представника відповідача, Львівської міської ради, про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ланкевич А.З.