Постанова

від 07.08.2022 по справі 932/9920/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4837/22 Справа № 932/9920/21 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Кругман А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 14.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3170511952-1661073 відповідно до умов якого останній отримав у позику 20 400,00 грн. з кінцевим строком повернення до 12.09.2021 на умовах визначених вказаним договором зі сплатою відсотків у розмірі 803% річних.

З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОШІ КОМ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №3170511952-1661073 у сумі 63 305,00 грн. та судовий збір 2270 грн.(а.с. 1-6).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансовакомпанія «ЄГРОШІ КОМ»було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що договором позики №3170511952-1661073 від 14.08.2021року (укладеного в електронній формі), між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Є ГРОЩІ КОМ» та ОСОБА_1 визначено, що останньому надається у позику сума в розмірі 20 400,00 грн. з кінцевим терміном повернення 12.09.2021, зі сплатою відсотків за користування грошима.

Вказаним договором також визначено наступне:

-Пунктом 1.1. Договору визначено, що позика надається шляхом перерахування грошей на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 ;

-Пунктом 1.2. Договору визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця за умови ідентифікації та верифікації позичальника та використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електрону комерцію»; позичальник підтверджує, що усвідомлює наслідки підписання цього Договору аналогом власноручного підпису електронним підписом одноразовим ідентифікатором, і погоджується з такою формою укладення Договору та його наслідками;

-пунктом 1.4.1. Договору передбачено, що комісія за обслуговування позики складає 0,20% від суми позики, вказаної в п.1.1. Договору позики, щоденно;

-пунктом 1.5.1 Договору визначено, що протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3. Договору, розмір відсотків за користування коштами складає: 2,00% від суми позики щоденно, що за календарний рік становить 730% річних;

- порядок нарахування пені визначений розділом 4 Договору.

Відповідно до додаткової угоди від 12.09.2021 визначено, що строк повернення позики до 12.10.2021 та встановлено, що на момент укладення цієї угоди позичальником сплачено 7 900,00 грн.

Згідно довідки наданої директором ТОВ «ФК «ФІН ПЕЙ» від 10.11.2021, ТОВ «ФК «Є ГРОШІ КОМ» 14.08.2021 перерахувало суму у розмірі 19 890,00 грн. згідно договору №1661073 на карту № НОМЕР_2 .

На підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором №3170511952-1661073, згідно якого заборгованість за договором позики становить 82 030,00 грн. та складається з: 18 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 27 774,00 грн. заборгованість за процентами; 33 480,00 грн. заборгованість за пенею; 2 776,00 грн. заборгованість за комісією.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог товариства, суд першої інстанції виходив з того, що хоча матеріалами справи і доведено факт укладення між сторонами договору кредиту, однак матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідачу дійсно було надано грошові кошти.

Надана довідка позивача про отримання коштів та документ без назви, дати, номеру, підпису у якому вказано про надсилання коштів, суд не прийняв як докази, що підтверджують здійснення перерахування коштів та вважав, що такі не можна визнати об`єктивними, оскільки такі сформовані позивачем самостійно.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

До апеляційної скарги ТОВ «Фінансовакомпанія «ЄГРОШІ КОМ»на підтвердженняотримання коштіву сумі19890,00грн.відповідачем,надало судуапеляційної інстанціїкопію платіжногодоручення №697573від 14серпня 2022року,а такожкопію електронноїквитанції.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватисяна припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 78 ЦПК Українисуд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частинах другій, четвертій статті 83 ЦПК України зазначено, щопозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертоїшостої статті 95 ЦПК Україниписьмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього,своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи абоз власної ініціативи може витребуватиу відповідної особи оригінал письмового доказу.Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з частинами першоютретьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Належність доказів це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів вирішується судом.

Зважаючи на вищенаведене, з урахуванням того, що справа в суді першої інстанції була розглянута без виклику сторін, колегія суддів вирішує даний спір за належними та допустимими доказами у справі, наданими суду апеляційної інстанції ТОВ «Фінансовакомпанія «ЄГРОШІ КОМ» в обґрунтування позовних вимог.

Так, статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням порядку надання грошових коштів позивачем та вимог Закону України «Про електронну комерцію», та того, що надана позивачем копія електронного кредитного договору містить СМС код який є одноразовим ідентифікатором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про факт укладення між сторонами договору кредиту.

Крім того, до апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» на підтвердження отримання коштів у сумі 19 890,00 грн. відповідачем, надало суду апеляційної інстанції копію платіжного доручення №697573 від 14 серпня 2022 року, а також копію електронної квитанції.

Оцінюючи вказані докази, апеляційний суд вважає, що вони підтверджують отримання відповідачем коштів у сумі 19 890,00 грн. за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 допустив невиконання своїх обов`язків за договором щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла заборгованість, в тому числі за тілом кредиту у сумі 18 000,00 грн.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 18 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, пунктом 1.5.1 Договору визначено, що протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3. Договору, розмір відсотків за користування коштами складає: 2,00% від суми позики щоденно, що за календарний рік становить 730% річних;

Згідно п. 1.3 Договору, строк кредитування (строк позики) за цим Договором складає 30 календарних днів, позика має бути повернута у термін до 12.09.2021 року включно.

Додатковою угодою від 12.09.2021 року визначено, що строк повернення позики змінився до 12.10.2021 року, проте така угода є нікчемною та не приймається судом до уваги, оскільки у ній відсутній будь-який підпис відповідача, в тому числі і електронний чи одноразовий ідентифікатор СМС код.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

Таким чином, заборгованість по відсоткам за користування кредитом в межах дії строку кредитного договору, складає 2% х 20400 грн. х 30 днів = 12 240 грн., та у зв`язку з вищевикладеним підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Між тим, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як встановлено з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом, банк просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне і неналежне виконання умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням ст. 2 ЦПК України щодо загальних засад та завдань цивільного судочинства та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України відносно обов`язку суду сприяти сторонам в здійсненні їхніх прав, застосовуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки (пені) як цивільно-правової відповідальності боржника за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц (провадження № 14-442цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

У розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України істотними обставинами можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В ході судового розгляду встановлено, що заборгованість за тілом кредиту складає 18 000 грн., в той час як заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання відповідачем кредитних зобов`язань складає 33 480,00 грн.

Таким чином, очевидним є те, що заявлений позивачем розмір пені є не співмірним з розміром основного збитку, завданого відповідачем і не відповідає визначеним п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, що також передбачено в абз.2 п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №7-рп/13.

Враховуючи встановлену неспівмірність, розмір основного збитку, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача з 33 480,00 грн. до 10 000 грн.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості, заборгованість за комісією становить - 2 776,00 грн., яка нарахована позивачем у відповідності до умов кредитного договору та підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ».

Таким чином, загальна сума до стягнення становить 43 016,00 грн.: 18 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12 240,00 грн. заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. заборгованість за пенею; 2 776,00 грн. заборгованість за комісією.

Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ».

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансовакомпанія «ЄГРОШІ КОМ» слідстягнути судовівтрати понесеніпозивачем усуді першоїта апеляційноїінстанції пропорційнодо розмірузадоволених вимог67,95%у сумі 3856,16 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» задовольнити частково.

Рішення Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від11квітня 2022року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» заборгованість за кредитним договором від 14 серпня 2021 року №3170511952-1661073 в розмірі - 43 016,00,00 грн., яка складається з: 18 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12 240,00 грн. заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. заборгованість за пенею; 2 776,00 грн. заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є ГРОШІ КОМ» судовий збір у сумі 3 856,16 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко