Постанова

від 19.07.2022 по справі 756/820/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 756/820/20 Номер провадження 22-ц/824/4702/2022Головуючий у суді першої інстанції Т.В. Андрейчук Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 20 липня 2022 року місто Київ

Справа №756/820/20

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

секретар судового засідання: Сіра Ю.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Видавнича група КМ - Букс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2

на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 листопада 2021 року, ухваленеу складі судді Андрейчука Т.В., в приміщенні Оболонського районного суду м.Києва, -

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook поширила щодо позивача інформацію, яка, на його думку, є недостовірною, а саме: «Історія з поганим запахом, яка тільки видається особистою. У ІНФОРМАЦІЯ_3 у видавництві КМ БУКС вийшов з друку мій роман « ІНФОРМАЦІЯ_2 » накладом 1 500 прим. Мало, але сказали, додрукують, як закінчиться на складі (раніше там же вийшов роман «ІНФОРМАЦІЯ_4», але ця історія саме про « ІНФОРМАЦІЯ_5 »). Відбулася презентація в «Букві», автограф-сесії на Арсеналі, стартували продажі, всі раді. Квартальні звіти про продажі попри наявність у видавця власної всеукраїнської мережі книгарень «БУКВА», інтернет-магазину та інших реалізаторів у сумі дали «шалений» результат для добре відомого читачу автора - 449 примірників за 10 місяців. Особливо мене вразили 16 проданих примірників за IV квартал (і в мережі, і поза нею) при тому, що за ці три місяці я сама їх купила більше - на подарунки і для сільських бібліотек. Продажі другого роману були не набагато кращими. Зі слів видавця - не продається українське, що поробиш. Тож я вирішила полегшити тяжку видавничу долю і запропонувала викупити залишки і розірвати угоду між нами, повернувши собі права на тексти. Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_5»: Видано: 1 500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31.03.2018 і чек від 06.04.2018 про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від ІНФОРМАЦІЯ_6), але апофігєй апофеозу свіжий - та сама «ІНФОРМАЦІЯ_5» представлена у списку книг видавництва КМ БУКС, запропонованому в ІНФОРМАЦІЯ_7 українським бібліотекам для замовлення!!! (фото додаю). ТОЖ КІЛЬКА ПИТАНЬ ДО ВИДАВЦЯ: Коли вже у вас закінчаться ті нещасні 49 примірників?! І ще - якщо ви й досі тою книжкою торгуєте попри розірвання наших стосунків і викуп автором усього, що залишилося, то чому автор уже рік не отримує ні звітів, ні колишніх смішних роялті від вас (як і звіту за 1 квартал 2018 ще до викупу)? Я знаю також, що чимало авторів ставлять собі та колегам по перу подібні питання, тому що жоден не може перевірити правдивість інформації від видавця, але не наважуються їх озвучити, щоб не накликати немилість, адже так хочеться побачити своє прізвище на обкладинці. Але так уже сталося - я ціную порядність у людських стосунках і у партнерських стосунках видавець-автор також, тому не змовчу. ПС За сьогоднішньої відкритості багатьох процесів неважко прослідкувати, скільки «ІНФОРМАЦІЯ_5» замовлять і отримають бібліотеки. І я прослідкую. ППС Після того, як я викупила книжки і повідомила про це на ФБ, не маючи власної мережі книгарень, я за 10 днів продала стільки, як видавці звітували мені за квартал по Україні. Добре, що товар не молочний, книжки помалу продаються, люди замовляють собі й на подарунки. Але я не планую конкурувати у продажах із видавцем та потужними інтернет-магазинами, які, виходить, торгують тим, чого в природі бути не може, якщо вірити тому ж видавцю».

Вважаючи, що поширенням вказаної інформації Товариству завдано шкоду його діловій репутації, позивач просив суд визнати наведену вище інформацію недостовірною, зобов`язати відповідача видалити допис з недостовірною інформацією та розмістити на її сторінці в соціальній мережі Facebook резолютивну частину рішення у цій справі не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили. Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 12 листопада 2021 року позов ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію ТОВ «Видавнича група КМ - Букс» інформацію, поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_8) такого змісту: «… Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_5»: Видано: 1500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31.03.2018 і чек від 06.04.2018 про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та « КМ БУКС », активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від ІНФОРМАЦІЯ_6)…». Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати поширену нею недостовірну та таку, що порочить ділову репутацію ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» інформацію шляхом публікації на сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі Facebook резолютивної частини цього рішення без зазначення персональних даних сторін справи протягом 10 днів дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» компенсацію моральної шкоди у сумі 2 500, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову безпідставно частково визнав викладену нею інформацію недостовірною, не врахувавши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами недостовірність інформації, поширеної відповідачем. При цьому судом не було враховано, що в укладеному між сторонами договорі не було визначено тиражу (кількості примірників), які мають бути надруковані. Тираж не визначався будь - якими іншими договорами чи додатковими угодами, а був самостійно визначений позивачем. Тираж книги «ІНФОРМАЦІЯ_2» надрукований у 1 500 примірників підтверджується видатковою накладною №1049 від 16.03.2017, а тому дане твердження є достовірним та не спростоване позивачем. Судом не було враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач реалізував кінцевим споживачем за відповідні періоди певну кількість примірників книги авторства відповідача та сплатив за це винагороду, передбачену договором. Достовірною вважає й інформацію щодо надрукованих та нереалізованих примірників книги у кількості 992 штук, що підтверджується умовами п. 3 Угоди про розірвання договору від 31.03.2018, укладеною між сторонами, на що суд уваги не звернув.

Звернула увагу на визнання позивачем інформації щодо надання їй 10 примірників книги з надрукованого тиражу 1 500 примірників. Також зазначила, що позивачем додано до позовної заяви копії електронних доказів (сторінок із соціальної мережі «Фейсбук»), що є недопустимими доказами у справі. Зокрема вважає недопустимим доказом у справі висновок комплексного експертно - психолого - лінгвістичного дослідження письменного мовлення №5294312 від 23.07.2019, оскільки експерти, яким було доручено проведення експертизи не були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених підстав.

Позивач ТОВ «Видавнича група КМ-Букс», будучи належним чином повідомленим про час та дату розгляду справи, у судове засідання явку свого представника не забезпечило. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від позивача не надходило.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач просить апеляційний суд повністю скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, проте ОСОБА_1 не наводить у апеляційній скарзі доводів щодо її незгоди із ухваленим судовим рішенням в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.

Відтак суд апеляційної інстанції переглядає рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 листопада 2021 року в частині задоволення позову, в решті законність та обґрунтованість рішення суду апеляційний суд не перевіряє, оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується відповідачем.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» не відповідає.

Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач доводить обґрунтованість свого позову поширенням відповідачем недостовірної інформації: ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_8) розмістила допис, який містив інформацію такого змісту: "Історія з поганим запахом, яка тільки видається особистою. У ІНФОРМАЦІЯ_3 у видавництві КМ БУКС вийшов з друку мій роман " ІНФОРМАЦІЯ_2 " накладом 1500 прим. Мало, але сказали, додрукують, як закінчиться на складі. (раніше там же вийшов роман "ІНФОРМАЦІЯ_4", але ця історія саме про " ІНФОРМАЦІЯ_5 "). Відбулася презентація в "Букві", автограф-сесії на Арсеналі, стартували продажі, всі раді. Квартальні звіти про продажі попри наявність у видавця власної всеукраїнської мережі книгарень "БУКВА", інтернет-магазину та інших реалізаторів у сумі дали "шалений" результат для добре відомого читачу автора - 449 примірників за 10 місяців. Особливо мене вразили 16 проданих примірників за IV квартал (і в мережі, і поза нею) при тому, що за ці три місяці я сама їх купила більше - на подарунки і для сільських бібліотек. Продажі другого роману були не набагато кращими. Зі слів видавця - не продається українське, що поробиш.Тож я вирішила полегшити тяжку видавничу долю і запропонувала викупити залишки і розірвати угоду між нами, повернувши собі права на тексти. Тож про "ІНФОРМАЦІЯ_5": Видано: 1500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31.03.2018 і чек від 06.04.2018 про сплату за "залишки надрукованого та нереалізованого тиражу"). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь "загуляли", буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах " Буква " та "КМ БУКС", активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від ІНФОРМАЦІЯ_6), але апофігєй апофеозу свіжий - та сама "ІНФОРМАЦІЯ_5" представлена у списку книг видавництва КМ БУКС, запропонованому в ІНФОРМАЦІЯ_7 українським бібліотекам для замовлення!!! (фото додаю). ТОЖ КІЛЬКА ПИТАНЬ ДО ВИДАВЦЯ: Коли вже у вас закінчаться ті нещасні 49 примірників?! І ще - якщо ви й досі тою книжкою торгуєте попри розірвання наших стосунків і викуп автором усього, що залишилося, то чому автор уже рік не отримує ні звітів, ні колишніх смішних роялті від вас (як і звіту за 1 квартал 2018 ще до викупу)? Я знаю також, що чимало авторів ставлять собі та колегам по перу подібні питання, тому що жоден не може перевірити правдивість інформації від видавця, але не наважуються їх озвучити, щоб не накликати немилість, адже так хочеться побачити своє прізвище на обкладинці. Але так уже сталося - я ціную порядність у людських стосунках і у партнерських стосунках видавець-автор також, тому не змовчу. ПС За сьогоднішньої відкритості багатьох процесів неважко прослідкувати, скільки "ІНФОРМАЦІЯ_5" замовлять і отримають бібліотеки. І я прослідкую. ППС Після того, як я викупила книжки і повідомила про це на ФБ, не маючи власної мережі книгарень, я за 10 днів продала стільки, як видавці звітували мені за квартал по Україні. Добре, що товар не молочний, книжки помалу продаються, люди замовляють собі й на подарунки. Але я не планую конкурувати у продажах із видавцем та потужними інтернет-магазинами, які, виходить, торгують тим, чого в природі бути не може, якщо вірити тому ж видавцю" (цитата зі збереженням особливостей авторського написання).

Допис відповідача є у вільному доступі в соціальній мережі Facebook, розміщений на її пересональній сторінці, отже доступний необмеженому колу користувачів соціальної мережі Facebook, що є поширенням інформації. Вказана обставина визнається відповідачем.

Характер поширеної інформації, що є предметом спору у цій справі, стосується договірних відносин, які склалися між сторонами, саме в частині тиражування та продажу примірників книги, автором якої є відповідач.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Видавнича група КМ-Букс», суд першої інстанції дійшов висновку, що поширена ОСОБА_1 інформація такого змісту: «… Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_5»: Видано: 1500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31.03.2018 і чек від 06.04.2018 про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від ІНФОРМАЦІЯ_6)…» є недостовірною. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди.

Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, у статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За частиною першою статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно із частиною першою статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини першої статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Так, судом було з`ясовано, що 01 березня 2017 року ОСОБА_1 (псевдонім « ОСОБА_1 ») (автор) та ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» було укладено договір №004.2017АВТ, відповідно до якого відповідач передала позивачеві виключні майнові права, перелічені у п. 2.1 договору, на використання літературного твору за умовною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », серія « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

На підставі угоди від 31 березня 2018 року указаний договір було розірвано, внаслідок чого ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» втратило виключні майнові права на твір, автором якого є відповідач.

У своєму дописі, розміщеному у соціальній мережі Facebook відповідач зазначала, що її роман було видано тиражем 1500 примірників, з яких 992 примірники 06 квітня 2018 року були викуплені самою авторкою, 10 видано їй у якості примірників автору, 449 продані позивачем, а решта 49 - десь «загуляли», отже, що вони залишилися поза звітністю та продовжують продаватись ТОВ «Видавнича група КМ-Букс».

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що умовами договору №004.2017.АВТ від 01.03.2017 сторони передбачили, що тираж твору не обмежується (п. 1.2.2). Про кількість прмірників в 1 500 штук ОСОБА_1 дізналася від ТОВ «Видавнича група КМ - Букс» у березні 2018 року при здійсненні викупу надрукованих та нереалізованих примірників книги в кількості 992 штуки. Такий тираж було визначено Товариством самостійно.

Факт друку книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_1 , у кількості 1 500 штук підтверджується видатковою накладною №1049 від 16.03.2017, виданою ТОВ «Видавнича група КМ - Букс».

Матеріалами справи засвідчується, що станом на 31 березня 2018 року у позивача було 935 примірників книги, які не були введені в цивільний обіг, та 57 примірників, які були введені в цивільний обіг за згоди відповідача, та повернуті Товариству покупцями. Отже, загальна кількість примірників становила 992 одиниці, які за актом від 06 квітня 2018 року № 2915 були передані ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи наведені вище норми закону та встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів вважає, що розповсюджена ОСОБА_1 інформація в зазначеній частині відповідає дійсності. Така інформація зокрема не заперчується позивачем, відтак є достовірною. Цю інформацію відповідач отримала саме від позивача, вона відображена у зведених відомостях, видатковій накладній №1049 від 14.03.2017, накладній від 31.03.2018 про повернення товару.

Доствоірною також є інформація про надання відповідачу 10 примірників тиражу книги роману «ІНФОРМАЦІЯ_2», які надаються безоплатно автору, оскільки така інформація визнається самим ТОВ «Видавнича група КМ - Букс», що чітко вбачається із матеріалів справи та пояснень представника Товариства.

Під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено, що примірники твору, які були продані ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» за час дії договору від 01 березня 2017 року № 004.2017АВТ, а потім викуплені видавництвом у покупців, введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу, згода ОСОБА_1 на їх повторний продаж не потрібна. 13 примірників книги, які були повернуті ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» після 31 березня 2018 року були введеними в цивільний обіг і не потребували згоди ОСОБА_1 на їх продаж.

Разом з тим, судом було встановлено, що після розрівання між сторонами договору від 01 березня 2017 року № 004.2017АВТ ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» продовжує продаж книги «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої є ОСОБА_1 у 2018 - 2019 роках, не маючи майнових авторських прав на роман, що вбачається із прайсу ТОВ «Видавнича група КМ-Букс» від 23.01.2019 наданого Публічною бібліотекою імені Лесі Українки на адвокатський запит, який надійшов до бібліотеки від позивача з пропозицією придбати книги, не зважаючи на розірвання всіх договірних зобов`язань між позивачем та відповідачем.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у контексті оскаржуваної інформації, з огляду на встановлені апеляційним судом обставини справи, вона має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень ОСОБА_1 , її особистому сприйнятті діяльності Товариства як бувшого працівника цього Товариства.

Отже, відповідачем висловлено особисту позицію щодо обставин, пов`язаних з тиражуванням та продажем видавництвом книги, автором якої вона є, поширено достовірну інформацію, що не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, врешті така інформація є оціночним судженням, у зв`язку із цим вона не підлягає спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.

Колегія суддів, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом оригіналів доказів у їх сукупності, приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи в частині задоволення позову, суд першої інстанції не встановив належним чином при вирішенні справи та помилково вважав, що поширена відповідачем інформація в частині задоволених позовних вимог є недостовірною.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку про те, що у даному випадку ОСОБА_1 поширила інформацію, що в силу зазначених вище норм закону не є недостовірною. Колегія суддів вважає, що позивач не довів належними та допустими доказами того, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію Товариства, оскільки вказані висловлювання не місять неправдивих фактичних даних, та є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, що є вираженням погляду відповідача на вказані події. Жодних доказів на спростування обставин, встановлених судом апеляційної інстанції позивач до суду не подав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушивши норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині задоволених позовних вимог, таке рішення суду в частині задоволення позову не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє ТОВ «Видавнича група КМ - Букс» у задоволенні вказаних позвних вимог, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди також не підлягають задоволенню оскільки є похідною від первісної вимоги, у задоволенні якої районним та апеляційним судом відмовлено.

Законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позову колегія суддів не перевіряє, оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди апелянта із ухваленим судом рішення в частині відмови Товариству у задоволенні позову. Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд першої інстанції не установив всіх обставин справи та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Видавнича група КМ - Букс».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ТОВ «Видавнича група КМ - Букс» не може вважатись законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Понесені відповідачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 761,20 грн підлягають відшкодуванню позивачем, оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволеній судом першої інстанції частині позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 листопада 2021 року в частині задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавнича група КМ - Букс» відмовити у задоволенні цієї частини позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група КМ - Букс» (код ЄДРПОУ 40062848, адреса: м. Київ, Богдана Хмельницького, 3-Б ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати у сумі 5 761 (п`ять тисяч сімсот шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 05 серпня 2022 року.

Судді

Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна