Постанова

від 12.12.2022 по справі 756/820/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 756/820/20

провадження № 61-8952св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група

КМ-Букс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група КМ-Букс», подану адвокатом Сисовим Владиславом Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавнича група КМ-Букс» (далі - ТОВ «ВГ КМ-Букс», товариство) звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ВГ КМ-Букс» зазначало, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook поширила щодо позивача інформацію, яка, на його думку, є недостовірною,

а саме: «Історія з поганим запахом, яка тільки видається особистою. У березні 2017 у видавництві КМ БУКС вийшов з друку мій роман «

ІНФОРМАЦІЯ_1 » накладом 1 500 прим. Мало, але сказали, додрукують, як закінчиться

на складі (раніше там же вийшов роман «Я тут живу», але ця історія саме про « ІНФОРМАЦІЯ_6 »). Відбулась презентація в «Букві», автограф-сесії на Арсеналі, стартували продажі, всі раді. Квартальні звіти про продажі попри наявність

у видавця власної всеукраїнської мережі книгарень «БУКВА», інтернет-магазину та інших реалізаторів у сумі дали «шалений» результат для добре відомого читачу автора - 449 примірників за 10 місяців. Особливо мене вразили 16 проданих примірників за IV квартал (і в мережі, і поза нею) при тому, що за ці три місяці я сама їх купила більше - на подарунки і для сільських бібліотек. Продажі другого роману були не набагато кращими. Зі слів видавця - не продається українське, що поробиш. Тож я вирішила полегшити тяжку видавничу долю

і запропонувала викупити залишки і розірвати угоду між нами, повернувши собі права на тексти. Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_6»: Видано: 1 500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31 березня 2018 року і чек від 06 квітня 2018 року про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від 06 лютого 2019 року), але апофігєй апофеозу свіжий - та сама «Бабуся» представлена у списку книг видавництва КМ БУКС, запропонованому

в січні 2019 українським бібліотекам для замовлення!!! (фото додаю). ТОЖ КІЛЬКА ПИТАНЬ ДО ВИДАВЦЯ: Коли вже у вас закінчаться ті нещасні 49 примірників?! І ще - якщо ви й досі тою книжкою торгуєте попри розірвання наших стосунків і викуп автором усього, що залишилося, то чому автор уже рік

не отримує ні звітів, ні колишніх смішних роялті від вас (як і звіту за 1 квартал 2018 року ще до викупу)? Я знаю також, що чимало авторів ставлять собі

та колегам по перу подібні питання, тому що жоден не може перевірити правдивість інформації від видавця, але не наважуються їх озвучити, щоб

не накликати немилість, адже так хочеться побачити своє прізвище

на обкладинці. Але так уже сталося - я ціную порядність у людських стосунках

і у партнерських стосунках видавець-автор також, тому не змовчу.

ПС За сьогоднішньої відкритості багатьох процесів неважко прослідкувати, скільки «Бабусь» замовлять і отримають бібліотеки. І я прослідкую. ППС Після того, як я викупила книжки і повідомила про це на ФБ, не маючи власної мережі книгарень, я за 10 днів продала стільки, як видавці звітували мені за квартал по Україні. Добре, що товар не молочний, книжки помалу продаються, люди замовляють собі й на подарунки. Але я не планую конкурувати у продажах

із видавцем та потужними інтернет-магазинами, які, виходить, торгують тим, чого в природі бути не може, якщо вірити тому ж видавцю».

Вважаючи, що поширенням вказаної інформації завдано шкоди діловій репутації товариства, позивач просив суд визнати наведену вище інформацію недостовірною, зобов`язати відповідача видалити допис з недостовірною інформацією та розмістити на її сторінці в соціальній мережі Facebook резолютивну частину рішення у цій справі не пізніше п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили. Також позивач просив суд стягнути

з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі

200 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року позов ТОВ «ВГ КМ-Букс» до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію

ТОВ «ВГ КМ-Букс» інформацію, поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3

на особистій сторінці в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_4) такого змісту: «… Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_6»: Видано: 1500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31 березня 2018 року і чек від 06 квітня 2018 року про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від 06 лютого 2019)…».

Зобов`язано ОСОБА_1 спростувати поширену нею недостовірну та таку,

що порочить ділову репутацію ТОВ «ВГ КМ-Букс», інформацію шляхом публікації на сторінці ОСОБА_1 в соціальній мережі Facebook резолютивної частини цього рішення без зазначення персональних даних сторін справи протягом 10 днів дня набрання рішенням законної сили.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВГ КМ-Букс» компенсацію моральної шкоди в сумі 2 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що поширена ОСОБА_1 інформація такого змісту: «… Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_6»: Видано: 1500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків

від 31 березня 2018 року і чек від 06 квітня 2018 року про сплату за «залишки надрукованого та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від 06 лютого 2019 року)…» є недостовірною.

Така інформація, повідомлена відповідачем у стверджувальній формі, порушує особисті немайнові права ТОВ «ВГ КМ-Букс», зокрема право на ділову репутацію та її недоторканність, позаяк подібні висловлювання ОСОБА_1 виконують умовну (стимулюючу), підкріплюючу та дискримінативну функцію, оскільки транслюють соціальну негативну установку в якості відповідного сигналу для реакції реципієнтів і спрямовані до негативної оцінки ТОВ «ВГ КМ-Букс».

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що експресивні і логічні посили,

що містить згаданий інформаційний матеріал, потенціювали негативне ставлення інших користувачів соціальної мережі Facebook до діяльності

ТОВ «ВГ КМ-Букс».

З огляду на викладене, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року в частині задоволення позову скасовано і прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов висновку, що поширена ОСОБА_1 інформація, не є недостовірною, вона не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, а має характер оціночних та особистих суб`єктивних суджень автора.

Також апеляційний суд вважав, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що висловлювання ОСОБА_1 порушують особисті немайнові права товариства та суттєво впливають на його ділову репутацію, оскільки такі висловлювання не місять неправдивих фактичних даних, а є критичними висловлюваннями щодо ситуації, яка склалась, і виражають погляд відповідача на вказані події. Жодних доказів на спростування обставин, про які йдеться

у пості ОСОБА_1 , позивач суду не надав.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2022 року ТОВ «ВГ КМ-Букс», діючи через адвоката Сисова В. С., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року скасувати і залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року.

ТОВ «ВГ КМ-Букс» вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 04 липня

2018 року у справі № 761/7795/17.

Вказує, що апеляційний суд здійснив неправильне розмежування між фактами

та оціночними судженнями і не врахував, що поширена відповідачем інформація містить негативну установку, має негативне соціальне забарвлення і формує негативне ставлення читачів до діяльності позивача, про що свідчать коментарі під постом відповідача.

На думку заявника, відповідач не довела того, що позивач вчинив ті дії, про які вона написала в своєму пості, що свідчить про те, що позивач висловила

не оціночні судження, а здійснила наклеп.

Також, вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без позивача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, вказуючи на необґрунтованість її доводів, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, оскільки вона є законною

й обґрунтованою.

Зазначає про правомірність висновку апеляційного суду про те, що у своєму пості в мережі Facebook вона висловила оціночні судження щодо діяльності позивача.

Вказує, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, натомість суд першої інстанції, задовольняючи позов, неврахував, що позивач не довів належними і допустимими доказами недостовірність поширеної нею інформації.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Оболонського районного суду

м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що звернувшись з позовом, позивач вважав, що поширена

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) інформація такого змісту: «Історія з поганим запахом, яка тільки видається особистою. У березні 2017 у видавництві КМ БУКС вийшов з друку мій роман « ІНФОРМАЦІЯ_1 » накладом 1 500 прим. Мало, але сказали, додрукують, як закінчиться на складі. (раніше там же вийшов роман «Я тут живу», але ця історія саме про « ІНФОРМАЦІЯ_6 »). Відбулася презентація в «Букві», автограф-сесії на Арсеналі, стартували продажі, всі раді. Квартальні звіти про продажі попри наявність у видавця власної всеукраїнської мережі книгарень «БУКВА», інтернет-магазину та інших реалізаторів у сумі дали «шалений» результат для добре відомого читачу автора - 449 примірників за 10 місяців. Особливо мене вразили 16 проданих примірників за IV квартал (і в мережі, і поза нею) при тому, що за ці три місяці я сама їх купила більше - на подарунки і для сільських бібліотек. Продажі другого роману були не набагато кращими. Зі слів видавця - не продається українське, що поробиш. Тож я вирішила полегшити тяжку видавничу долю і запропонувала викупити залишки і розірвати угоду між нами, повернувши собі права на тексти. Тож про «ІНФОРМАЦІЯ_6»: Видано: 1 500 прим. Автору видано 10 прим. авторських. Продано згідно звітів 449 прим. Викуплено автором 992 прим. (угода про розірвання стосунків від 31 березня 2018 року і чек від 06 квітня 2018 року про сплату за «залишки надрукованого

та нереалізованого тиражу»). В сухому залишку - 49 примірників моєї книги десь «загуляли», буває. Але минуло вже більше 10 місяців, а мої книжки все

ще виринають в інтернет-магазинах « Буква » та «КМ БУКС», активно продаються в інших інтернет-книгарнях (додаю 5 свіжих скрінів від 06 лютого 2019), але апофігєй апофеозу свіжий - та сама «Бабуся» представлена у списку книг видавництва КМ БУКС, запропонованому в січні 2019 українським бібліотекам для замовлення!!! (фото додаю). ТОЖ КІЛЬКА ПИТАНЬ ДО ВИДАВЦЯ: Коли вже

у вас закінчаться ті нещасні 49 примірників?! І ще - якщо ви й досі тою книжкою торгуєте попри розірвання наших стосунків і викуп автором усього,

що залишилося, то чому автор уже рік не отримує ні звітів, ні колишніх смішних роялті від вас (як і звіту за 1 квартал 2018 ще до викупу)? Я знаю також,

що чимало авторів ставлять собі та колегам по перу подібні питання, тому

що жоден не може перевірити правдивість інформації від видавця, але

не наважуються їх озвучити, щоб не накликати немилість, адже так хочеться побачити своє прізвище на обкладинці. Але так уже сталося - я ціную порядність у людських стосунках і у партнерських стосунках видавець-автор також, тому

не змовчу. ПС За сьогоднішньої відкритості багатьох процесів неважко прослідкувати, скільки «Бабусь» замовлять і отримають бібліотеки.

І я прослідкую. ППС Після того, як я викупила книжки і повідомила про це на ФБ, не маючи власної мережі книгарень, я за 10 днів продала стільки, як видавці звітували мені за квартал по Україні. Добре, що товар не молочний, книжки помалу продаються, люди замовляють собі й на подарунки. Але я не планую конкурувати у продажах із видавцем та потужними інтернет-магазинами, які, виходить, торгують тим, чого в природі бути не може, якщо вірити тому

ж видавцю» (цитата зі збереженням особливостей авторського написання)

є недостовірною і такою, що негативно впливає на ділову репутацію товариства.

Позивач вказував, що допис відповідача є у вільному доступі в соціальній мережі Facebook, розміщений на її персональній сторінці, доступний необмеженому колу користувачів соціальної мережі Facebook.

Вказана обставина визнається відповідачем.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду від 26 вересня 2022 рокувказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Отже, звернувшись до суду з цим позовом, позивач вважав, що інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook, є недостовірною.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод,

що гарантуються Конституцією.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з базових умов прогресу суспільства

в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Касаційний суд бере до уваги, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які

будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При розгляді справ про спростування недостовірної інформації суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого

2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких

не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У цій справі спір виник щодо оспорювання інформації, розповсюдженої відповідачем на особистій сторінці соціальної інтернет-мережі Facebook. Інформація стосувалась спільної діяльності відповідача та позивача.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком апеляційного суду про недоведеність позивачем факту розповсюдження відповідачем саме недостовірної інформації, оскільки висловлювання у соціальній мережі

не містять неправдивих фактичних даних, а є критичними висловлюваннями щодо ситуації, яка сталася, і свідчать про вираження особистого погляду відповідача на спільну діяльність. Жодних доказів на спростування обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, позивач суду не подав.

Також слід звернути увагу на те, що ЄСПЛ на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що стаття 10 Конвенції обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

ЄСПЛ вказав, що «Інтернет як інформаційний і комунікаційний інструмент дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому,

що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права

на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету

та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси. Таким чином, підходи, які регулюють відтворення матеріалу з друкованих засобів масової інформації та Інтернету, можуть відрізнятися. Останній, безперечно, має коригуватися з урахуванням притаманних цій технології рис для того, щоб забезпечити захист зазначених прав і свобод та сприяння їм. Однак, беручи до уваги роль, яку відіграє Інтернет у контексті професійної діяльності засобів масової інформації, та його важливість для загального здійснення права на свободу вираження поглядів, Суд вважає, що відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без остраху наразитися

на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль «сторожового пса суспільства». На думку Суду, повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання у свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції. Під час провадження в національних судах заявники чітко наводили на свій захист принцип «умовного імунітету від відповідальності» передбачений відповідним законодавчим положенням. Зокрема, вони доводили, що не мали злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивача публікацією зазначеного матеріалу та що громадськість була зацікавлена в отриманні інформації. Крім того, вони стверджували, що, передруковуючи матеріал, попередньо опублікований в Інтернеті, вони мали намір сприяти обговоренню політичних питань, які становили значний інтерес для громадськості. Вони також доводили, що позивач не вжив жодних кроків для врегулювання спору з ними, незважаючи на той факт, що вони запросили будь-яку особу, що має до цього відношення, надавати до публікації свої коментарі. Проте суди повністю проігнорували їхні доводи. Таким чином, Суд доходить висновку, що, враховуючи недостатність у національному законодавстві належних гарантій для журналістів, які використовують інформацію, отриману з Інтернету, заявники

не могли достатньою мірою передбачати наслідки, до яких могла призвести оскаржувана публікація. Це дає Судові підставу вважати, що вимогу щодо законності, закріплену в другому пункті статті 10 Конвенції, дотримано не було» (EDITORIAL BOARD OF PRAVOYE DELO AND SHTEKEL v. UKRAINE, № 33014/05, § 63 - 66, ЄСПЛ, від 05 травня 2011 року).

Доводи касаційної скарги про те, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/7795/17, на увагу не заслуговують, оскільки ухвалені у цій справі рішення не суперечать цим висновкам.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують,

на законність судового рішення не впливають, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України є неприпустимим, оскільки згідно з цією нормою суд касаційної інстанції не може вдаватись в переоцінку доказів, так як встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є прерогативою судів першої й апеляційної інстанцій.

При вирішенні цієї справи, апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, повно і всебічно дослідив матеріали справи

та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, правильно застосував закон, що їх регулює.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавнича група КМ-Букс», подану адвокатом Сисовим Владиславом Сергійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська