Рішення

від 27.07.2022 по справі 924/99/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2022 р. Справа № 924/99/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Адамчук І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс", с. Великі Гаї, Тернопільський район. Тернопільська область.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" м. Вінниця,

2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці, Хмельницький р-н., Хмельницька обл.,

про солідарне стягнення 4 498 000 грн. оплати за товар , 2 250 000,00 грн. штрафу, 2 568 318,24 грн. 96% річних, 154 800,00 грн. інфляційних, 453 326,58 грн. пені.

Представники сторін:

від позивача, Н.О. Раац, згідно ордеру ВХ №1027394;

від відповідача 1, Швець В.М. директор;

від відповідача 2, не з`явився

Відповідно до cтатті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю Кристал Моторс звернулось до Господарського суду області до осіб, що можуть набути статус учасника справи (відповідача) - Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс, Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці із заявою про забезпечення позову (до його подання).

Ухвалою суду від 04.02.2022року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кристал Моторс (вх. від 03.02.2022р.) про вжиття заходів забезпечення позову (до його подання) задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ Агро Дельта Плюс ( код ЄДРПОУ: 40955355, м. Вінниця, площа Героїв Чорнобиля,1) і знаходяться у нього чи в інших осіб у межах ціни позову - 9 924 444,82 грн. і судових витрат - 150 107,50 грн. (з яких 148 867,00 грн. - за подачу позовної заяви і 1 240,50 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову), всього - 10 074 552.32грн. Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ ТОВ Агро Дельта Плюс ( код ЄДРПОУ: 40955355, м. Вінниця, площа Героїв Чорнобиля, 1), а саме: готельний комплекс Південний Буг загальною площею 10920,4 кв.м (адреса: Вінницька обл., м. Вінниця, площа Героїв Чорнобиля, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1790691105101); земельну ділянку площею 0,8956 га (кадастровий номер: 0510100000:03:007:0409, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2120205805101).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс", звернулось до Господарського суду області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс", Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 9 924 444,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Кристал Моторс (надалі - Покупець, Позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс (надалі - Постачальник, Відповідач) укладено договір поставки № 05032019-3 (надалі - Договір). Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у передбачені Договором строки: бетон М200 СІ2/15 Р1-4 фр,5-10-350 куб.м., бетон М300 С20/25 Р5-9 др.фр.\У4Н 50-306 куб.м., бетон М400 С25/30Р5-9фр.5-10-350 куб.м., арматуру 10мм А500С-138 тонн, (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, обумовлену цим Договором. Загальна вартість Товару складає 4 500 000,00 коп., в т.ч. ПДВ 20% ( п.2.1 Договору).

Позивач стверджує, що 19.04.2021 року у зв`язку із істотною зміною обставин, якими Сторони керувались при укладенні Договору поставки, а саме неможливістю Постачальником виконати свої зобов`язання, передбачені п.1.1 Договору, Сторони погодили, що Постачальник зобов`язується повернути Покупцю у повному обсязі оплачені згідно умов Договору кошти за Товар до 30 червня 2021 року включно. Сторони погодили, що сума, яка повертається Покупцю становить 4 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. (п.1. Додаткової угоди від 19.04.2021 року). Станом на 02.02.2022 року заборгованість ТОВ Агро Дельт Плюс за договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і додаткової угоди в 19.04.2021 року до договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року становить 9 924 444,82 грн., з яких: 453 326,58 гри., 2 250 000,00 грн. - штрафних санкції 2 568 318,24 грн. 96% річних та 154 800,00 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2022 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 03.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.05.2022 року.

У засіданні 03.05.2022р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 08.06.2022р.

У засіданні 08.06.2022р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви на 20.06.2022р.

У засіданні 20.06.2022р. постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви на 22.06.2022р.

Ухвалою суду від 22.06.2022року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2022року. Також судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про відмову у задоволенні клопотання відповідача 1 про призначення почеркознавчої експертизи підпису у додатковій угоді від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р., оскільки Грушецьким Б.А. у нотаріально посвідченій заяві від 21.06.2022р. підтверджено факт особистого підписання додаткової угоди від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р. Окрім цього, згідно з положеннями статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (кореспондується з п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23 березня 2012 року №4).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного суд самостійно визначає обсяг необхідних йому доказів для повного та всебічного розгляду справи по суті. Водночас рішення приймається на підставі всебічної, повної, об`єктивної оцінки всієї сукупності наявних в матеріалах справи доказів та не приймається виключно на підставі висновків судових експертів, а також судом враховується чи не доведений той чи інший факт іншими доказами, зібраними у справі.

У клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи ТОВ Агро Дельта Плюс ставить під сумнів підпис директора ТОВ Агро Дельта Плюс Грушецького Б.А. у додатковій угоді від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р.

В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що дійсність додаткової угоди від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р ТОВ Агро Дельта Плюс в судовому порядку не оскаржувалась.

Таким чином, на момент розгляду даного спору в суді вказана додаткова угода від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р в судовому порядку недійсною не визнана, а отже відповідно до ст.204 ЦК України є правомірною.

Крім того, із встановлених судом обставин вбачається, що підписання правочину директором ТОВ Агро Дельта Плюс підтверджується наявністю на спірному правочині відтиску печатки ТОВ Агро Дельта Плюс , як юридичної особи.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, у зв`язку з наявністю відбитку печатки ТОВ Агро Дельта Плюс на цьому документі, ТОВ Агро Дельта Плюс має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття її з володіння ТОВ Агро Дельта Плюс або використання її іншою особою ТОВ Агро Дельта Плюс не надано. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 23.07.2019 року у справі №918/780/18 та від 24.02.2021 року у справі №926/2308/19.

Зважаючи на наявність у додатковій угоді від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р. підпису директора ТОВ Агро Дельта Плюс, який засвідчений відбитком печатки даної юридичної особи, враховуючи, що відповідач 1 не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась проти волі відповідача 1.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини, викладені у клопотанні відповідача 1, суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення почеркознавчої експертизи, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосується предмету доказування у даній справі, а спір може бути розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо усного клопотання відповідача, заявленого у судовому засіданні, про відкладення розгляду справи на іншу дату суд враховує, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до ч. 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Однак, оскільки у матеріалах справи наявна правова позиція відповідача 1 , зважаючи на необґрунтованість заявленого клопотання, враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Суд констатує, що представник відповідача мав можливість в межах строку розгляду справи по суті скористатись процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, в тому числі у приміщенні суду, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи по суті; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні , визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено. А тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні .

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 04.07.2022року занесеною до протоколу судового засідання продовжено строк розгляду справи по суті за клопотанням позивача та відкладено на 28.07.2022р. на 15:00 год.

Ухвалою суду від 04.07.2022року визнано клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс про відвід судді Заярнюк І.В. від розгляду справи № 924/99/22 необґрунтованим. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс про відвід судді Заярнюк І.В. від розгляду справи № 924/99/22.

У відзиві на позов відповідач 1 наголошує на тому, що вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Договір поставки від 05.03.2019 №05032019-3 є таким, що не був спрямований на настання правових наслідків, обумо влених даним правочином, а укладений лише з метою накопичення обігових коштів ТОВ Агро Дельта Плюс з метою придбання цілісного майнового комплексу - готельного комплексу Південний Буг. 14.02.2019 року між Вінницькою міською радою та ТОВ Агро Дельта Плюс було ук ладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Відповідно до п. 2.3. вказаного Договору, ТОВ Агро Дельта Плюс мало перерахувати на рахунок Вінницької міської ради протягом тридцяти календарних днів вартість комплексу в розмірі 40 956 294,26 грн. Саме з метою наповнення активів ТОВ Агро Дельта Плюс було укладено Договір по ставки №05032019-3 від 05.03.2019 року. З аналогічною метою було укладено: Договір поставки №05032019-2 від 05.03.2019 р. між ТОВ Гранд Мотор та ТОВ Агро Дельта Плюс; Договір поставки №050-3201-9-1 від 05.03.2019 р. між ТОВ ТД Фаворит-Авто та ТОВ Агро Дельта Плюс: Договір поставки №05022019-1 від 05.02.2019 р. між ТОВ Преміум Моторос та ТОВ Агро Дельта Плюс; Договір поставки №28022019-2 від 28.02.2019 р. між ТОВ Технічний центр Поділля- Інвест та ТОВ Агро Дельта Плюс; Договір поставки №28022019 від 28.02.2019 р. між ТОВ Холдинг-Інвест та ТОВ Агро Дельта Плюс.

Сторони договору достеменно усвідомлювали, що виконання цього Договору є неможливим і його укладення має на меті лише поповнення балансу ТОВ Агро Дельта Плюс. У відзиві міститься висновок про те, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є під ставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Також як наголошено у відзиві, ТОВ Агро Дельта Плюс із матеріалів справи стало відомо про існування Додаткової угоди від 19.04.2021 року до Договору поставки, а також Договору поруки. Укладення Додаткової угоди до Договору поставки №05032019 повністю заперечується Відповідачем.

У відповіді на відзив позивач наголошує на тому, що Відповідач-1 умисно ухиляється від виконання зобов`язань, встановлених Договором. На поточний момент, строк невиконання зобов`язання становить - 343 дні, що завдає істотної шкоди в процесі ведення господарської діяльності та призводить до погіршення власної ділової репутації Позивача, оскільки ускладнює можливість планування та проведення розрахунків із власними контрагентами.

Також відповідачем 1 подано клопотання від 04.07.2022року про зупинення провадження до розгляду кримінального провадження №12022025020000299 органами досудового розслідування.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши подані суду докази, суд приходить до наступного.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні по господарській справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.

Підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Розгляд кримінального провадження №12022025020000299 органами досудового розслідування не є розглядом іншої справи судом. За таких обставин, суд відмовляє представнику відповідача 1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження до вирішення кримінального провадження №12022025020000299.

Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" своїми процесуальними правами не скористався, відзив на позов не надав. Так, ухвали суду було направлено на адресу відповідача с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31322.

Проте зазначену кореспонденцію повернуто на адресу суду без доказів вручення з відміткою пошти "адресат відсутній" .

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, розумний строк розгляду справи це такий строк, який гарантує всім учасникам справи права на судовий захист.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

05 березня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю Кристал Моторс (надалі - Покупець, Позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс (надалі - Постачальник, Відповідач) укладено договір поставки № 05032019-3 (надалі - Договір),

Згідно п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у передбачені Договором строки: бетон М200 СІ2/15 Р1-4 фр,5-10-350 куб.м., бетон М300 С20/25 Р5-9 др.фр.\У4Н 50-306 куб.м., бетон М400 С25/30Р5-9фр.5-10-350 куб.м., арматуру 10мм А500С-138 тонн, (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, обумовлену цим Договором.

Загальна вартість Товару складає 4 500 000 (чотири мільйона п`ятсот тисяч гривень),00 коп., в т.ч. ПДВ 20% ( п.2.1 Договору).

Умовами п.3.1 Договору Сторони узгодили, що Постачальник зобов`язується поставити та передати Товар Покупцю до 31.12.2019 року.

При цьому, Сторонами зазначено, що покупець зобов`язується здійснити оплату Товару у розмірі 4 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника до 01.04.2019 року ( п.4.1 Договору).

За умовами п.4.3 Договору, у випадку, якщо Товар не буде поставлений Постачальником Покупцю в строки, зазначені в цьому. Договорі, Постачальник повертає Покупцю сплачені кошти за Товар у повному обсязі протягом 10 робочих днів від дня. коли поставка повинна була бути здійснена

31.12.2019 року Сторони дійшли згоди змінити строк поставки Товару - до 31.12.2020 року. Про вказане Сторони уклали Додаткову угоду від 31.12.2019 року до Договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року.

31.12.2020 року Сторони знову підписали Додаткову угоду до Договору поставки, у п.1 якої дійшли згоди змінити п.3.1. Договору та продовжити строк поставки Товару до 31.12.2021 року.

19.04.2021 року у зв`язку із істотною зміною обставин, якими Сторони керувались при укладенні Договору поставки, Сторони погодили, що Постачальник зобов`язується повернути Покупцю у повному обсязі оплачені згідно умов Договору кошти за Товар до 30 червня 2021 року включно. Сторони погодили, що сума, яка повертається Покупцю становить 4 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. (п.1. Додаткової угоди від 19.04.2021 року).

Пунктом 2 додаткової угоди до Договору Сторони визначили про те, що у разі порушення Постачальником погодженого Сторонами строку повернення Покупцю сплачених згідно умов Договору коштів за Товар, що визначений в п.1 цієї Додаткової угоди, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю: подвійну облікову ставку НБУ за кожен день порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості, а також у випадку порушення строку повернення коштів, що визначені у п.1. цієї Додаткової угоди більш ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми, що вказана у п. 1. цієї Додаткової угоди; 96 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами за весь період порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України.

Сторони узгодили, що нарахування пені і штрафних санкцій, визначених умовами даного пункту додаткової угоди здійснюється до фактичного виконання зобов`язань, вказаних у п.1 цієї додаткової угоди. Строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення нарахованої суми пені і штрафних санкцій - 3 роки.

Згідно з умовами п. 3 додаткової угоди від 19.04.2021 року, виконання зобов`язань, визначених у п.1, 2 Додаткової угоди забезпечується Договором поруки між Покупцем - ТОВ Кристал Моторс (Кредитором) і виробничим сільськогосподарським кооперативом Шпичинці (Поручителем), за яким ТОВ Агро Дельта Плюс і ВСК Шпичинці солідарно відповідають за зобов`язаннями по договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і додаткової угоди від 19.04.2021 року до договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року, Додаткової угоди від 19.04.2019 року до Договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року, між ТОВ Кристал Моторс (Кредитор) і виробничим сільськогосподарським кооперативом Шпичинці (надалі ВСК Шпичинці, Поручитель) укладено договір поруки.

Згідно умов вказаного Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ Агро Дельта Плюс (Боржником) зобов`язань за Основним договором - Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року, в т.н. і додаткової угоди від 19.04.2021 року до цього Договору ( п.1.1 Договору поруки).

Відповідно до умов п.2.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник.

Пунктом 2.2 Договору поруки визначено, що розмір зобов`язань Боржника визначається відповідно до Основного Договору.

Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків ( п.2.3 Договору поруки).

При цьому, п.3.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель вправі у день настання строку виконання зобов`язань Боржника здійснити його належне виконання за Боржника повністю або частково.

Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (п.3.9 Договору).

На виконання умов вказаного Договору Позивач перерахував кошти за поставку Товару на загальну суму 4 500 000,00 грн., а саме 06.03.2019 року в сумі 2 000 000,00 грн. , 07.03.2019 року на суму 2 500 000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень № 2750 від 06.03.2019 року і № 2776 від 07.03.2019 року.

З огляду на умови п. 1 Додаткової угоди до Договору, Відповідач-1 зобов`язаний був повернути сплачені Позивачем кошти за Товар в сумі 4 500 000,00 грн. до 30.06.2021 року включно.

19.01.2022 року Позивачем на адресу Відповідача-1 було направлено вимогу про сплату, протягом 3 -х днів з дня отримання цієї вимоги, неповерненої попередньої оплати за не поставку Товару згідно Договору поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і Додаткової угоди від 19.04.2021 до цього Договору.

27.01.2022 року Позивач направив вимогу про виконання зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2021 року та додаткової угоди від 19.04.2021 року до цього договору Поручителю - ВСК Шпичинці.

ВСК Шпичинці надіслано відповідь про те, що Поручитель визнає, що є Поручителем за виконання зобов`язань ТОВ Агро Дельта Плюс за договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і за додатковою угодою від 19.04.2021 року до вказаного договору поставки. Однак, ВСК Шпичинці не може виконати зобов`язання ТОВ Агро Дельта Плюс у повному обсязі, скільки ВСК Шпичинці є поручителем за зобов`язаннями ТОВ Агро Дельта Плюс за іншими господарськими договорами, зобов`язання за якими ТОВ Агро Дельта Плюс, також, не виконує. У зв`язку з цим, до ВСК Шпичинці, як до поручителя пред`явлено вимоги кредиторів на загальну суму - 43 190 102,86 грн.

01.02.2022 року, в рахунок часткового погашення зобов`язань ТОВ Агро Дельта Плюс за Договором № 05032019-3 від 05.03.2019 року, на поточний рахунок Позивача надійшли кошти в сумі 2 000,00 грн. від Поручителя - СВК Шпичинці (виписка по банківському рахунку). Залишок коштів в сумі 4 498 000,00 грн. Відповідачами не сплачено, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Доказів поставки товару або сплати коштів матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи Позивач перерахував кошти за поставку Товару на загальну суму 4 500 000,00 грн., а саме 06.03.2019 року в сумі 2 000 000,00 грн. , 07.03.2019 року на суму 2 500 000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень № 2750 від 06.03.2019 року і № 2776 від 07.03.2019 року.

З огляду на умови п. 1 Додаткової угоди до Договору, Відповідач-1 зобов`язаний був повернути сплачені Позивачем кошти за Товар в сумі 4 500 000,00 грн. до 30.06.2021 року включно.

01.02.2022 року, в рахунок часткового погашення зобов`язань ТОВ Агро Дельта Плюс за Договором № 05032019-3 від 05.03.2019 року, на поточний рахунок Позивача надійшли кошти в сумі 2 000,00 грн. від Поручителя - СВК Шпичинці (виписка по банківському рахунку). Залишок коштів в сумі 4 498 000,00 грн. Відповідачами не сплачено.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК України).

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідачі не надали доказів на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань за Договором поставки.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року по справі №910/15009/17, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.2 ст.693 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу, оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2021 щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4 498 000 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідачів суму 96% річних у розмірі 2 568 318,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 154 318,24 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Так, дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2021 року та додатковій угоді від 19.04.2021 року строк на повернення коштів, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 96% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними (в межах можливих нарахувань), а тому суд задовольняє позов у цій частині.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 453 326,58 грн. пені та 2 250000 грн. штрафу у відповідності до додаткової угоди від 19.04.2021 .

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2 додаткової угоди до Договору від 19.04.2021 року сторони визначили про те, що у разі порушення Постачальником погодженого Сторонами строку повернення Покупцю сплачених згідно умов Договору коштів за Товар, що визначений в п.1 цієї Додаткової угоди, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю: подвійну облікову ставку НБУ за кожен день порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості, а також у випадку порушення строку повернення коштів, що визначені у п.1. цієї Додаткової угоди більш ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми, що вказана у п. 1. цієї Додаткової угоди.

Сторони узгодили, що нарахування пені і штрафних санкцій, визначених умовами даного пункту додаткової угоди здійснюється до фактичного виконання зобов`язань, вказаних у п.1 цієї додаткової угоди. Строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення нарахованої суми пені і штрафних санкцій - 3 роки.

Тобто, умовами Додаткової угоди сторони погодили застосування у разі порушення термінів повернення коштів пені та штрафу, визначивши при цьому різні підстави для їх нарахування.

Судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 №904/5770/18. Згідно позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов`язань за договором, не суперечить вимогам закону та умовам договору.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що останній є арифметично вірним, обґрунтованим, тому вимога про стягнення 453 326,58 грн. пені та 2 250 000 штрафу підлягає задоволенню.

Посилання відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс») на те, що Товар, який мав бути поставлений Відповідачем Позивачу за договором поставки від 05.03.2019 №05032019-3 не є товаром, який використовується у виробничій діяльності ТОВ «Агро Дельта Плюс» та ТОВ «Кристал Моторс» судом оцінюються критично, оскільки сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Посилання відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс») на те, що договір поставки від 05.03.2019 №05032019-3 є фіктивним правочином з приховуванням справжніх намірів учасників правочину судом оцінюються критично, оскільки фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Такий правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Таку правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 903/439/18. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Тобто, укладаючи договір, його сторони не бажають виникнення, зміни, припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не збігається з їх внутрішньою волею. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як зазначив КГС ВС, «укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України».

Разом з тим, якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду у справі № 331/8830/15-ц. Суд, дослідивши обставини, які передували укладенню договору поставки від 05.03.2019 №05032019-3 , не встановив обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, дійшов висновку, що волевиявлення сторін правочину було спрямовано на постачання товару та передання у власність Покупця у передбачені Договором строки: бетон М200 СІ2/15 Р1-4 фр,5-10-350 куб.м., бетон М300 С20/25 Р5-9 др.фр.\У4Н 50-306 куб.м., бетон М400 С25/30Р5-9фр.5-10-350 куб.м., арматуру 10мм А500С-138 тонн, (надалі - Товар) в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, та виникнення у Покупця зобов`язання прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, обумовлену цим Договором, що відповідає правовій природі договору поставки.

Отже, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Власне невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин (постанова КЦС ВС у справі № 607/15555/17-ц). Як було встановлено судом, на виконання умов вказаного Договору Позивач перерахував кошти за поставку Товару на загальну суму 4 500 000,00 грн., а саме 06.03.2019 року в сумі 2 000 000,00 грн. , 07.03.2019 року на суму 2 500 000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень № 2750 від 06.03.2019 року і № 2776 від 07.03.2019 року. Тобто позивач вчинив необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені договором поставки.

Окрім цього, у матеріалах господарської справи відсутні докази визнання оспорюваного правочину фіктивним у встановленому законом порядку.

КГС ВС у справі № 903/439/18 нагадав, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

При цьому, відповідачем не надано доказів які б свідчили про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме поповнення обігових коштів відповідача 1.

Посилання відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс») на те, що укладення Додаткової угоди до Договору поставки №05032019 повністю заперечується Відповідачем судом оцінюються критично, оскільки Грушецьким Б.А. у нотаріально посвідченій заяві від 21.06.2022р. підтверджено факт особистого підписання додаткової угоди від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р. Зважаючи на наявність у додатковій угоді від 19.04.2021року до договору поставки № 050032019-3 від 05.03.2019р. підпису директора ТОВ Агро Дельта Плюс, який засвідчений відбитком печатки даної юридичної особи, враховуючи, що відповідач 1 не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась проти волі відповідача 1.

Посилання відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс») на те, що додатковою угодою було внесено зміни до договору поставки №05032019 на вкрай не вигідних для Товариства умовах судом оцінюються критично, оскільки ч.1 ст.625 ЦК законодавець виклав імперативно: «Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а прострочивши його виконання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Відсотки та інфляційні, передбачені в ст.625 ЦК, мають компенсаційний характер. Мета захист кредитора шляхом отримання від недобросовісного боржника плати за користування коштами, законодавець передбачив можливість визначити в договорі за згодою сторін інший розмір річних. У постанові КГС від 15.10.2019 у справі №914/235/19 суд наголосив, що в законодавстві передбачено право сторін за домовленістю погодити в договорі інший розмір процентів річних, ніж установлений цією нормою.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, то слід зазначити таке.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлений ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17 ).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Посилання відповідача 1 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дельта Плюс») на те, що обсяг відповідальності, встановлений Додатковою угодою до Договору поставки від 19.04.2021 року є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам порушення зо бов`язання судом оцінюються критично, оскільки свобода договору є одним з основоположних принципів сучасного цивільного права. У ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що сторони, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно із статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Згідно з ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчить наданий до суду Договір поруки, Відповідач-2 поручився за належне виконання Вдповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і додаткової угоди від 19.04.2021 року до договору поставки №05032019-3 в 05.03.2019 року. Отже, Відповідач- 2 несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі Договору поставки разом з Відповідачем - 1.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.01.2022 року Позивач направив вимогу про виконання зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05.03.2021 року та додаткової угоди від 19.04.2021 року до цього договору і Поручителю - ВСК Шпичинці.

ВСК Шпичинці надіслано відповідь про те, що Поручитель визнає, що є Поручителем за виконання забовязань ТОВ Агро Дельта Плюс за договором поставки №05032019-3 від 05.03.2019 року і за додатковою угодою від 19.04.2021 року до вказаного договору поставки. Однак, ВСК Шпичинці не може виконати зобов`язання ТОВ Агро Дельта Плюс у повному обсязі, скільки ВСК Шпичинці є поручителем за зобов`язаннями ТОВ Агро Дельта Плюс за іншими господарськими договорами, зобов`язання за якими ТОВ Агро Дельта Плюс, також, не виконує. У зв`язку з цим, до ВСК Шпичинці, як до поручителя пред`явлено вимоги кредиторів на загальну суму - 43 190 102,86 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів сум боргу та санкцій за договором поставки.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.02.2022року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кристал Моторс (вх. від 03.02.2022р.) про вжиття заходів забезпечення позову (до його подання) задоволено .

Згідно ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відтак, у відповідності до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду області від 04.02.2022 року у справі №924/99/22 зберігають свою дію протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс", с. Великі Гаї, Тернопільський район. Тернопільська область до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" м. Вінниця, 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", с. Шпичинці, Хмельницький р-н., Хмельницька обл., про солідарне стягнення 4 498 000 грн. оплати за товар , 2 250 000,00 грн. штрафу, 2 568 318,24 грн. 96% річних, 154 800,00 грн. інфляційних, 453 326,58 грн. пені задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Дельта Плюс (площа Героїв Чорнобиля,1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 40955355) і Виробничого сільськогосподарського кооперативу Шпичинці (с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ: 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" (с. Великі Гаї, Тернопільський район. Тернопільська область, код ЄДРПОУ 35708603) 2 250 000,00 грн. штрафу, 2 568 318,24 грн. 96% річних, 154 800,00 грн. інфляційних, 453 326,58 грн. пені, 4 498 000 грн. оплати за товар, 150107,50 грн. витрат по сплаті судового збору (з яких 148 867,00 грн. за подачу позовної заяви і 1 240,50 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Господарського суду області від 04.02.2022 року у справі №924/99/22 зберігають свою дію протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Повне рішення складено 08.08.2022 р.

Суддя І.В.Заярнюк

Відрук.: 4 примір.

1 - до справи,

2 - позивачу (вул. Підлісна,40, с. Великі Гаї, Тернопільський район. Тернопільська область 47722) ;

3 - відповідачу -1 (площа Героїв Чорнобиля,1, м. Вінниця, 21000) надісл. реком. з повідомл.;

4 - відповідачу - 2 (с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 31322) надісл. реком. з повідомл.