Постанова

від 24.11.2022 по справі 924/99/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року Справа № 924/99/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Раац К.В. (адвокат)

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 (повний текст складено 08 серпня 2022 року, суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс"

та до 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці"

про солідарне стягнення 4498000 грн. оплати за товар, 2250000,00 грн. штрафу, 2568318,24грн. 96% річних, 154800,00 грн. інфляційних, 453326,58 грн. пені.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" та до Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" про солідарне стягнення 4498000 грн. оплати за товар, 2250000,00 грн. штрафу, 2568318,24 грн. 96% річних, 154800,00 грн. інфляційних, 453326,58 грн. пені.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" (площа Героїв Чорнобиля,1, м. Вінниця, код ЄДРПОУ: 40955355) і Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., код ЄДРПОУ: 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" (с. Великі Гаї, Тернопільський район. Тернопільська область, код ЄДРПОУ 35708603) 2250000,00 грн. штрафу, 2568318,24 грн. 96% річних, 154800,00 грн. інфляційних, 453326,58 грн. пені, 4498000 грн. оплати за товар, 150107,50 грн. витрат по сплаті судового збору (з яких 148867,00 грн. за подачу позовної заяви і 1240,50 грн. - за подачу заяви про забезпечення позову).

Вказане рішення мотивоване тим, що беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 4 498 000 грн., оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2021 року щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано. Дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2021 року та додатковій угоді від 19 квітня 2021 року строк на повернення коштів, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки 96% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними (в межах можливих нарахувань), а тому суд задовольнив позов у цій частині. Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що останній є арифметично вірним, обґрунтованим, тому задоволив вимогу про стягнення 453326,58 грн. пені та 2250000 штрафу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 - ТОВ "Агро Дельта Плюс" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 з направленням справи за встановленою законом підсудністю - до Господарського суду Вінницької області.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що відсутність товару у відповідача свідчить про укладення договору поставки без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, зокрема, без наміру реальної поставки продукції, передбаченої цим договором. Відсутність реального вчинення господарських операцій, якими опосередковується виконання спірного правочину, відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети свідчить про недійсність укладеного договору. Судом не надано належної оцінки обставинам справи і доводам щодо фіктивності договору поставки від 05 березня 2019 року №05032019-3, незважаючи на ґрунтовне цитування ним судової практики з цього питання. Процитовані судом правові позиції в повній мірі вказують на фіктивність зазначеного правочину.

Апелянт посилається на неодноразове порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, вважає, що у судовому засіданні 28 липня 2022 року головуючим було безпідставно позбавлено права на ознайомлення з матеріалами справи представника товариства - нового директора Швеця В.М. При цьому, відповідь на відзив була прийнята судом незважаючи на те, що вона подана представником позивача з пропуском строку на її подання і без клопотання про поновлення такого строку. Вказане підтверджує обгрунтованість заяви про відвід судді Заярнюка І.В., яку ним також безпідставно було відхилено. Також, на думку апелянта, безпідставно і з надуманих мотивів судом було відхилено клопотання ТОВ "Агро Дельта Плюс" про призначення судової почеркознавчої експертизи Додаткової угоди від 19 квітня 2021 року, з неспроможним посиланням на наявність на ній відтиску печатки, що суперечить загальним засадам укладання правочинів, визначеним Цивільним та Господарським кодексами України. Доводи про відсутність додаткової угоди у ТОВ "Агро Дельта Плюс" і про те, що про її існування відповідачу стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи №924/99/22, судом проігноровані, як і проігноровано вимогу про витребування оригіналу даної додаткової угоди у позивача і її навіть не досліджено судом і у рішенні суду відсутня мотивація цього. Висновок судової почеркознавчої експертизи має стати однією з підстав для визначення дійсності додаткової угоди від 19 квітня 2021 року.

Скаржник звертає увагу суду, що справу було розглянуто з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), про що наголошувалось суду першої інстанції. Відповідно до зазначеної нікчемної додаткової угоди було складено також недійсний договір поруки, єдиною метою якого стала зміна підсудності справи з Господарського суду Вінницької області на Господарський суд Хмельницької області.

Апелянт також посилається на те, що при вирішенні питання щодо відповідальності за невиконання зобов`язання судом недотримано засад диспозитивності, добросовісності, розумності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 та надано апелянту 10-денний строк з дня вручення даної ухвали для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання доказів сплати судового збору на суму 223300 грн. та клопотання про уточнення вимог апеляційної скарги.

28 жовтня 2022 року від ТОВ "Агро Дельта Плюс" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору та уточнення вимог апеляційної скарги.

В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог про направлення справи за встановленою законом підсудністю до Господарського суду Вінницької області, товариство зазначає, що згідно з частиною 15 статті 30 ГПК України, яка регулює питання виключної підсудності, у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання. У відзиві на позовну заяву серед іншого відповідач-1 посилався на те, що укладений між Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (надалі - відповідач-2) і позивачем договір поруки від 19 квітня 2021 року, останнім був використаний для штучної зміни територіальної підсудності даної справи (за місцезнаходженням відповідача-2), а справа, відповідно визначених частиною 15 статті 30 ГПК України правил виключної підсудності, має розглядатись за місцезнаходженням основного боржника (Відповідача-1), тобто Господарським судом Вінницької області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Олексюк Г.Є.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 та призначено дату судового засідання на "24" листопада 2022 р. об 15:10 год.

21 листопада 2022 року від позивача ТОВ "Кристал Моторс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

23 листопада 2022 року від представника ТОВ "Агро Дельта Плюс" Зажирко Ю.Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з необхідністю участі у розгляді справи №127/18042/20 у Вінницькому апеляційному суді, призначеної до розгляду на 09:00 год 24 листопада 2022 року.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно з частиною 11 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про таку участь як обов`язкову і в ухвалі про призначення судового засідання.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи Північно-західний апеляційний господарський суд, призначив розгляд даної справи на 24 листопада 2022 року раніше, ніж Вінницький апеляційний суд у справі №127/18042/20 (що вбачається із дат ухвал про призначення судових засідань та інформації про дату і час судових засідань), а надання переваги одним судовим засіданням перед іншими залежало виключно від волевиявлення заявника. ТОВ "Агро Дельта Плюс" було завчасно повідомлене про судове засідання та не було позбавлене можливості забезпечити участь іншого представника. Правова позиція викладена відповідачем 1 у апеляційній скарзі, у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги (де уточнювались вимоги апеляційної скарги), відома суду та іншим учасникам процесу. Представник апелянта посилаючись на зайнятість у іншому судовому засіданні на 09-00 год у місті Вінниці не був позбавлений можливості заявити клопотання про участь у судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду на 15-10 год в режимі відеоконференції.

Отже, з огляду на викладене, обставини неможливості взяти участь в засіданні суду представника відповідача колегія суддів не може визнати поважними, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Безпосередньо в судовому засіданні 24 листопада 2022 року представник ТОВ "Кристал Моторс" повністю підтримав вимоги і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кристал Моторс" (надалі "Покупець", "Позивач") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" (надалі "Постачальник", "Відповідач") укладено договір поставки №05032019-3 (надалі "Договір").

Згідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у передбачені Договором строки: бетон М200 СІ2/15 Р1-4 фр, 5-10-350 куб.м., бетон М300 С20/25 Р5-9 др.фр.\У4Н 50-306 куб.м., бетон М400 С25/30Р5-9фр.5-10-350 куб.м., арматуру 10мм А500С-138 тонн, (надалі "Товар") в асортименті, кількості, за номенклатурою та за цінами, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, обумовлену цим Договором.

Загальна вартість Товару складає 4 500 000 (чотири мільйона п`ятсот тисяч гривень),00 коп., в т.ч. ПДВ 20% (пункт 2.1 Договору).

Умовами пункту 3.1 Договору сторони узгодили, що Постачальник зобов`язується поставити та передати Товар Покупцю до 31 грудня 2019 року.

При цьому, сторонами зазначено, що покупець зобов`язується здійснити оплату Товару у розмірі 4 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника до 01 квітня 2019 року (пункт 4.1 Договору).

За умовами пункту 4.3 Договору, у випадку, якщо Товар не буде поставлений Постачальником Покупцю в строки, зазначені в цьому Договорі, Постачальник повертає Покупцю сплачені кошти за Товар у повному обсязі протягом 10 робочих днів від дня, коли поставка повинна була бути здійснена.

31 грудня 2019 року сторони дійшли згоди змінити строк поставки Товару - до 31 грудня 2020 року. Про вказане сторони уклали Додаткову угоду від 31 грудня 2019 року до Договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року.

31 грудня 2020 року сторони знову підписали Додаткову угоду до Договору поставки, у пункті 1 якої дійшли згоди змінити пункт 3.1. Договору та продовжити строк поставки Товару до 31 грудня 2021 року.

19 квітня 2021 року у зв`язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору поставки, сторони погодили, що Постачальник зобов`язується повернути Покупцю у повному обсязі оплачені згідно умов Договору кошти за Товар до 30 червня 2021 року включно. Сторони погодили, що сума, яка повертається Покупцю становить 4 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. (пункт 1 Додаткової угоди від 19 квітня 2021 року).

Пунктом 2 додаткової угоди до Договору Сторони визначили про те, що у разі порушення Постачальником погодженого Сторонами строку повернення Покупцю сплачених згідно умов Договору коштів за Товар, що визначений в пункті 1 цієї Додаткової угоди, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю: подвійну облікову ставку НБУ за кожен день порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості, а також у випадку порушення строку повернення коштів, що визначені у пункті 1 цієї Додаткової угоди більш, ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми, що вказана у пункті 1 цієї Додаткової угоди; 96 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами за весь період порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Сторони узгодили, що нарахування пені і штрафних санкцій, визначених умовами даного пункту додаткової угоди здійснюється до фактичного виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1 цієї додаткової угоди. Строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення нарахованої суми пені і штрафних санкцій - 3 роки.

Згідно з умовами пункту 3 додаткової угоди від 19 квітня 2021 року, виконання зобов`язань, визначених у пунктах 1, 2 Додаткової угоди забезпечується Договором поруки між Покупцем - ТОВ "Кристал Моторс" ("Кредитором") і Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" ("Поручителем"), за яким ТОВ "Агро Дельта Плюс" і ВСК "Шпичинці" солідарно відповідають за зобов`язаннями по договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року і додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року, Додаткової угоди від 19 квітня 2019 року до Договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року, між ТОВ "Кристал Моторс" ("Кредитор") і Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (надалі "ВСК "Шпичинці", "Поручитель") укладено договір поруки.

Згідно умов вказаного Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання ТОВ "Агро Дельта Плюс" ("Боржником") зобов`язань за Основним договором - Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року, в т.н. і додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до цього Договору (пункт 1.1 Договору поруки).

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору поруки Поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Боржника у їх повному обсязі як солідарний Боржник.

Пунктом 2.2 Договору поруки визначено, що розмір зобов`язань Боржника визначається відповідно до Основного Договору.

Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (пункт 2.3 Договору поруки).

При цьому, пунктом 3.1 Договору поруки встановлено, що Поручитель вправі у день настання строку виконання зобов`язань Боржника здійснити його належне виконання за Боржника повністю або частково.

Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (пункт 3.9 Договору).

На виконання умов вказаного Договору Позивач перерахував кошти за поставку Товару на загальну суму 4 500 000,00 грн., а саме 06 березня 2019 року в сумі 2 000 000,00 грн., 07 березня 2019 року на суму 2 500 000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень №2750 від 06 березня 2019 року і №2776 від 07 березня 2019 року.

З огляду на умови пункту 1 Додаткової угоди до Договору, відповідач-1 зобов`язаний був повернути сплачені Позивачем кошти за Товар в сумі 4 500 000,00 грн. до 30 червня 2021 року включно.

19 січня 2022 року Позивачем на адресу Відповідача-1 було направлено вимогу про сплату, протягом 3-х днів з дня отримання цієї вимоги, неповерненої попередньої оплати за не поставку Товару згідно Договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року і Додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до цього Договору.

27 січня 2022 року Позивач направив вимогу про виконання зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2021 року та додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до цього договору Поручителю - ВСК "Шпичинці".

ВСК "Шпичинці" надіслано відповідь про те, що Поручитель визнає, що є Поручителем за виконання зобов`язань ТОВ "Агро Дельта Плюс" за договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року і за додатковою угодою від 19 квітня 2021 року до вказаного договору поставки. Однак, ВСК "Шпичинці" не може виконати зобов`язання ТОВ "Агро Дельта Плюс" у повному обсязі, скільки ВСК "Шпичинці" є поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Агро Дельта Плюс" за іншими господарськими договорами, зобов`язання за якими ТОВ "Агро Дельта Плюс", також, не виконує. У зв`язку з цим, до ВСК "Шпичинці", як до поручителя пред`явлено вимоги кредиторів на загальну суму - 43 190 102,86 грн.

01 лютого 2022 року, в рахунок часткового погашення зобов`язань ТОВ "Агро Дельта Плюс" за Договором №05032019-3 від 05 березня 2019 року, на поточний рахунок Позивача надійшли кошти в сумі 2000,00 грн. від Поручителя - СВК "Шпичинці" (виписка по банківському рахунку). Залишок коштів в сумі 4 498 000,00 грн. Відповідачами не сплачено, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Доказів поставки товару або сплати коштів матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 172 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В статті 665 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року по справі №3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (частина 3 статті 693 Цивільного кодексу України).

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що позивач перерахував кошти за поставку Товару на загальну суму 4 500 000,00 грн., а саме 06 березня 2019 року в сумі 2 000 000,00 грн., 07 березня 2019 року на суму 2 500 000,00 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень №2750 від 06 березня 2019 року і №2776 від 07 березня 2019 року.

За умовами договору відповідач зобов`язувався здійснити поставку товару до 31.12.2019 року, додатковою угодою від 31.12.2019 строк поставки було продовжено до 31.12.2020, а додатковою угодою від 31.12.2020 - до 31.12.2021.

Водночас, 19.04.2021 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою змінено зобов`язання відповідача щодо поставки товару у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме неможливістю постачальника (відповідача) виконати свої зобов`язання. Отже, сторони даною угодою змінили зобов`язання постачальника щодо поставки товару за договором від 05.03.2019 на зобов`язання повернути грошові кошти, які були перераховані покупцем за таким договором, а також встановили строк виконання нового зобов`язання і відповідальність за його невиконання або виконання поза межами узгодженого строку. Умови, додаткової угоди від 19.04.21 узгоджуються з вимогами ст. 693 ЦК України, оскільки предметом зобов`язання за такою угодою фактично є попередня оплата здійснена позивачем.

З огляду на умови пункту 1 Додаткової угоди до Договору, Відповідач-1 зобов`язаний був повернути сплачені Позивачем кошти за Товар в сумі 4 500 000,00 грн. до 30 червня 2021 року включно.

01 лютого 2022 року в рахунок часткового погашення зобов`язань ТОВ "Агро Дельта Плюс" за Договором №05032019-3 від 05 березня 2019 року, на поточний рахунок Позивача надійшли кошти в сумі 2000,00 грн. від Поручителя - СВК "Шпичинці" (виписка по банківському рахунку). Залишок коштів в сумі 4 498 000,00 грн. Відповідачами не сплачено.

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення на умовах додаткової угоди від 19.04.2021 суми коштів, які за своєю правовою природою є попередньою оплатою товару, який не поставлений відповідачем 1.

Відповідачі не надали доказів на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань за Договором поставки.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судами обставини справи, беручи до уваги одержання відповідачем попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці позивачу, оскільки відповідачем свого обов`язку за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2021 року щодо передачі позивачу товару на вказану суму не виконано, у зв`язку з чим змінено правовідносини сторін шляхом укладення угоди про повернення суми оплати від 19.04.21, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми у розмірі 4 498 000 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів суму 96% річних у розмірі 2568318,24 грн., інфляційних втрат у розмірі 154318,24 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 96% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення % річних та інфляційних втрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Колегією суддів перевірено здійснені позивачем розрахунки 96% річних та інфляційних нарахувань та встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позов в цій частині.

Також, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 453326,58 грн. пені та 2250000 грн. штрафу у відповідності до додаткової угоди від 19 квітня 2021 року.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, статтями 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2 додаткової угоди до Договору від 19 квітня 2021 року сторони визначили про те, що у разі порушення Постачальником погодженого Сторонами строку повернення Покупцю сплачених згідно умов Договору коштів за Товар, що визначений в пункті 1 цієї Додаткової угоди, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю: подвійну облікову ставку НБУ за кожен день порушення строку повернення коштів від суми фактичної заборгованості, а також у випадку порушення строку повернення коштів, що визначені у пункті 1 цієї Додаткової угоди більш ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 50% від суми, що вказана у пункті 1 цієї Додаткової угоди.

Сторони узгодили, що нарахування пені і штрафних санкцій, визначених умовами даного пункту додаткової угоди здійснюється до фактичного виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1 цієї додаткової угоди. Строк позовної давності щодо пред`явлення вимог про стягнення нарахованої суми пені і штрафних санкцій - 3 роки.

Тобто, умовами Додаткової угоди сторони погодили застосування у разі порушення термінів повернення коштів пені та штрафу, визначивши при цьому різні підстави для їх нарахування.

Одночасне застосування штрафу та пені, у разі неналежного виконання зобов`язань за договором, не суперечить вимогам закону та умовам договору (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №904/5770/18).

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, колегією суддів встановлено, що останні є арифметично вірними, обґрунтованими, відповідають обставинам справи, а тому вимога про стягнення 453326,58 грн. пені та 2250000 штрафу обгрунтовано задоволена судом.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно із статтею 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчить наданий до суду договір поруки, відповідач-2 поручився за належне виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року і додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до договору поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року. Отже, відповідач- 2 несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору поставки разом з відповідачем - 1.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2022 року позивач направив вимогу про виконання зобов`язань за договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2021 року та додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до цього договору і поручителю - ВСК "Шпичинці".

ВСК "Шпичинці" надіслано відповідь про те, що поручитель визнає, що є поручителем за виконання зобов`язань ТОВ "Агро Дельта Плюс" за договором поставки №05032019-3 від 05 березня 2019 року і за додатковою угодою від 19 квітня 2021 року до вказаного договору поставки. Однак, ВСК "Шпичинці" не може виконати зобов`язання ТОВ "Агро Дельта Плюс" у повному обсязі, скільки ВСК "Шпичинці" є поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Агро Дельта Плюс" за іншими господарськими договорами, зобов`язання за якими ТОВ "Агро Дельта Плюс", також, не виконує. У зв`язку з цим, до ВСК "Шпичинці", як до поручителя пред`явлено вимоги кредиторів на загальну суму 43190102,86 грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів сум боргу та санкцій за договором поставки.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" на те, що товар, який мав бути поставлений відповідачем позивачу за договором поставки від 05 березня 2019 року №05032019-3 не є товаром, який використовується у виробничій діяльності ТОВ "Агро Дельта Плюс" та ТОВ "Кристал Моторс" не беруться до уваги, оскільки сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Доводи апелянта про те, що судом не надано належної оцінки обставинам справи щодо фіктивності Договору поставки від 05 березня 2019 року №05032019-3 відхиляються колегією суддів, оскільки предметом спору є стягнення суми попередньої оплати та штрафних санкцій. В матеріалах господарської справи відсутні докази визнання оспорюваного правочину фіктивним у встановленому законом порядку. В силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У апеляційній скарзі ТОВ "Агро Дельта Плюс" зазначає, що Господарським судом Тернопільської області 25 липня 2022 року відкрито провадження у справі про визнання недійсним договору поставки від 05 березня 2019 року. Таким чином, у випадку визнання Господарським судом Тернопільської області недійсним спірного договору, ТОВ "Агро Дельта Плюс" вправі буде звернутися з заявою про перегляд рішення у справі №924/99/22 за нововиявленими обставинами.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні. Отже, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Власне невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. При цьому, апелянтом не надано доказів, які б свідчили про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме поповнення обігових коштів відповідача 1.

Безпідставними є посилання апелянта на те, що судом першої інстанції неправомірно було відхилено клопотання ТОВ "Агро Дельта Плюс" про призначення судової почеркознавчої експертизи додаткової угоди від 19 квітня 2021 року, оскільки Грушецьким Б.А. (керівником ТОВ "Агро Дельта Плюс" станом на дату її укладення) у нотаріально посвідченій заяві від 21 червня 2022 року підтверджено факт особистого підписання додаткової угоди від 19 квітня 2021 року до договору поставки №050032019-3 від 05 березня 2019 року. Крім того, зважаючи на наявність на додатковій угоді від 19 квітня 2021 року до договору поставки №050032019-3 від 05 березня 2019 року відбитку печатки даної юридичної особи за відсутності доведення фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, відсутні підстави вважати, що печатка використовувалась проти волі відповідача 1.

Не беруться до уваги твердження апелянта про порушення норм процесуального права, які полягали в позбавленні права нового директора ТОВ "Агро Дельта Плюс" Швеця В.М. ознайомитись з матеріалами справи у судовому засіданні 28 липня 2022 року. Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У матеріалах справи наявна правова позиція відповідача 1, враховуючи закінчення строку розгляду справи по суті, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що представник відповідача 1 мав можливість в межах строку розгляду справи по суті скористатись процесуальними правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, в тому числі у приміщенні суду, робити з них витяги, копії; подавати докази в межах строку розгляду справи по суті; брати участь у судових засіданнях; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, тощо. Однак, вказане клопотання було заявлене вже під час судового засідання, в той час як з матеріалів справи вбачається, що директор був призначений 08 липня 2022 року. Крім того, відповідача 1 представляв представник, доказів припинення повноважень якого не надано.

Відхиляються також доводи апелянта про те, що суд необгрунтовано взяв до уваги відповідь на відзив поза межами строку на її подання і без клопотання про поновлення такого строку, оскільки місцевим судом не був визначений конкретний строк для подання позивачем відповіді на відзив, яка була подана до початку підготовчого засідання 17 червня 2022 року.

Щодо тверджень ТОВ "Агро Дельта Плюс" про порушення правил територіальної підсудності даної справи колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом та приписами частини 1 статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів (стаття 29 ГПК України).

Поряд із цим, приписами частини 1 статті 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно пункту 11 статті 30 ГПК України у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Таким чином, умовою застосування пункту 11 статті 30 ГПК України є об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання.

У даному випадку відсутній факт об`єднання позовних вимог, предметом спору є лише стягнення попередньої оплати, а тому відсутні обставини, що відповідають диспозиції статті 30 ГПК України в пункті 11.

Відтак, доводи скаржника в цій частині є суб`єктивним тлумаченням положень пункту 11 статті 30 ГПК України та не відповідають обставинам справи.

Апелянт також посилається на те, що при вирішенні питання щодо відповідальності за невиконання зобов`язання судом недотримано засад диспозитивності, добросовісності, розумності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, дійсно, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №914/2202/18.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №910/9765/18.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 травня 2020 року у справі №918/289/19.

Таким чином, зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 ГПК України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Місцевий суд не застосував свої дискреційній повноваження щодо зменшення розміру штрафних санкцій за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів.

Колегія суддів не бачить жодних вагомих підстав вважати інакше. Зокрема колегією враховується відсутність клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, а також тривалість користування грошовими коштами позивача без здійснення зустрічного зобов`язання щодо поставки товару, що був предметом договору, та зміну правовідносин сторін, що знайшло своє відображення в узгоджених умовах додаткової угоди від 19.04.21. А тому висновок суду першої інстанції в частині стягнення заявлених сум ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці.

З досліджених матеріалів справи, колегією суддів не встановлено умов, які могли б бути достатніми для зменшення розміру процентів річних. Так колегія суддів зазначає, що висновок Верховного суду про можливість зменшення відсотків річних у справі №902/417/18 здійснено із врахуванням обставин вказаної справи, які не є тотожними обставинам у даній справі.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. ТОВ "Агро Дельта Плюс" взагалі не подавалось клопотання про зменшення таких санкцій з відповідними доказами.

Таким чином, доводи відповідача 1, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дельта Плюс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 липня 2022 року у справі №924/99/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №924/99/22 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "06" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Олексюк Г.Є.