Ухвала

від 07.08.2022 по справі 914/2011/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/2011/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Стрийської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022

(головуючий - Гриців В.М., судді Зварич О.В., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021

(суддя - Щигельська О.І.)

у справі №914/2011/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальник 1"

до Стрийської міської ради

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 Стрийська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про відстроченням сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Стрийської міської ради, Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено судові рішення, що оскаржуються, а також вказано вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Скаржником у порушення вказаних вимог у вступній частині касаційної скарги вказано, що оскаржується рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022, а у прохальній частині скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду у справі №914/2011/21 повністю та ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи зазначене, скаржнику необхідно усунути вказані вище недоліки шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги в якій зазначити саме з якими судовими рішеннями не погоджується скаржник та уточнити яку саме постанову Західного апеляційного господарського суду скаржник просить скасувати (зазначити дату судового рішення).

Окрім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1)якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2)якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3)якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4)якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

1)формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або

2)обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або

3)зазначення норми права, щодо застосування якої відсутній висновок, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21, Стрийська міська рада в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на те, що вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Разом з тим, посилаючись на вказані порушення судами попередніх інстанцій, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі не вказано виключного випадку передбаченого (передбачених) ст. 287 ГПК України.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 складено 09.05.2022, отже двадцятиденний строк для подання касаційної скарги, дотримання якого є підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження відповідно до ч. 2 ст. 288 ГПК України, з урахуванням ч. 4 ст. 116 ГПК України, спливає 30.05.2022.

Однак скаржник звернувся з касаційною скаргою 18.07.2022, про що свідчать відомості відділу поштового зв`язку на конверті, тобто поза межами процесуального строку на касаційне оскарження, передбаченого ст. 288 ГПК України разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що скаржник отримав копію повного тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 лише 12.05.2022, про що, на думку скаржника, свідчить відтиск штампу Виконавчого комітету Стрийської міської ради на копії першого аркушу оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. Окрім цього, посилаючись на введення воєнного стану в Україні, просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.

Проте такі посилання суперечать приписам ст. 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи, а тому наданий скаржником доказ (копія першої сторінки оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з відтиском штампу Виконавчого комітету Стрийської міської ради) не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 12.05.2022.

Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові або рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, яке повертається до відповідного суду після вручення судового рішення та долучається до матеріалів справи.

Оскільки касаційна скарга подана безпосередньо до Верховного Суду, то Суд позбавлений можливості перевірити наявність таких документів в матеріалах справи №914/2011/21.

Доводи, викладені у зазначеному клопотанні, ураховуючи дату подання касаційної скарги та місцезнаходження Стрийської міської ради, Суд визнає необґрунтованими.

Нормами ГПК України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.

Зважаючи на викладене суд касаційної інстанції зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. У цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали скаржникові реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, не вбачається, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження визнаються судом неповажними, оскільки скаржник не надав суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Згідно з ч. 3 ст. 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Стрийської міської ради про визнання укладеним договору про закупівлю "Капітальний ремонт дороги по вул. Нова в с. Стрілків Стрийського району Львівської області".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2022 у справі №914/2011/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022, позов задоволено повністю.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

В касаційні скарзі скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 4540,00 грн (2270,00 грн * 1 * 200%).

Однак до касаційної скарги скаржника не додано доказів сплати судового збору, натомість заявлено клопотання, у якому скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 оскільки після введення воєнного стану в Україні Державна казначейська служба України проводить оплату в певному порядку (п. 19 Постанови КМУ №590 від 09.06.2021), а на момент подачі касаційної скарги судовий збір ще не проведений Стрийським відділом Державної казначейської служби України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Однак враховуючи, що передбачені ст. 8 Закону України "Про судовий збір" умови відсутні, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4540,00 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Стрийської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 підлягає залишенню без руху на підставі ч. ч. 2, 3 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до Суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучити: уточнену касаційну скаргу, в якій зазначити саме з якими судовими рішенням не погоджується скаржник та уточнити яку саме постанову Західного апеляційного господарського суду скаржник просить скасувати (зазначити дату судового рішення) та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, разом з належними доказами отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції; докази, що підтверджують сплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 4540,00 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Визнати неповажними наведені Стрийською міською радою підстави у клопотанні про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21.

2.Відмовити Стрийській міській раді у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21.

3.Касаційну скаргу Стрийської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2021 у справі №914/2011/21 залишити без руху.

4.Встановити Стрийській міській раді строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

5.Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Л.В. Стратієнко