Ухвала

від 02.08.2022 по справі 910/1678/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1678/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 (головуючий суддя Євсіков О. О., судді Владимиренко С. В., Корсак В. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 (суддя Лиськов М. О.) у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст»

про стягнення 237 507,04 грн та розірвання договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн»

про зобов`язання виконати умови договору,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - не з`явився,

відповідача за первісним позовом - Князьського О. С. (адвокат), Ломакіна Т. М. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» (далі - ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» (далі - ТОВ «Златовєст») 237 507,04 грн (225 610,00 грн попередньо сплачених коштів та 11 897,04 грн пені) та розірвати укладений між сторонами спору договір від 17.09.2020 № 17/09/2020 (далі - договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Златовєст» не виконало замовлення, передбачене специфікаціями 2 та 6 до договору, чим порушило його умови, оскільки на порушення пункту 6.1.2 договору ТОВ «Златовєст» не повідомляло ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» про неможливість у встановлений строк здійснити виготовлення та/або поставку товару.

3. ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» вказує, що зверталось до ТОВ «Златовєст» з листом-претензією про повернення попередньо сплачених коштів та сплату штрафних санкцій. ТОВ «Златовєст» грошові кошти не повернуло та надало відповідь, в якій зазначило, що причиною невиконання ним замовлення є надання ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» неякісних креслень.

4. У березні 2021 року ТОВ «Златовєст» звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом, в якому просило зобов`язати ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» виконати в натурі умови договору, а саме виконати підпункт 6.3.3 пункту 6.3 договору - прийняти від ТОВ «Златовєст» товар: алюмінієву раму microOne (4 шт.), алюмінієву раму AF-8 (1 шт.), алюмінієву раму AF-9 (1 шт.), алюмінієву раму AF-7 (2 шт.) згідно зі специфікацією, яка є додатком № 6 від 23.09.2020 до договору; металоконструкції платформи mOne (2 шт.) згідно зі специфікацією, яка є додатком № 2 до договору, за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором.

5. ТОВ «Златовєст» вважає, що затримка у виготовленні металоконструкцій виникла у зв`язку з неякісно виконаними та наданими ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» кресленнями конструкції КМ. Зазначає, що креслення КМ, які є додатками № 1 КМ, № 3 КМ та № 4 КМ до договору, були отримані ним в підписаному вигляді поштовим відправленням 20.01.2021, а до цього були отримані електронною поштою лише 22.10.2020.

6. ТОВ «Златовєст» вказує, що зверталось до ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» з пропозицією укласти додаткову угоду для погодження нових термінів виконання обов`язків за договором.

7. У зв`язку з отриманням від ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» повідомлення про розірвання договору ТОВ «Златовєст» пропонувало ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» розірвати договір лише на тих умовах, що покупець забирає закуплені для виконання договору матеріали з вирахуванням суми за доставку та порізку металу, сплаченої постачальнику.

8. Листом від 05.02.2021 ТОВ «Златовєст» повідомило ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», що конструкції з алюмінію будуть готові до відвантаження і передачі 12.02.2021, а сталеві металоконструкції будуть відвантажені 28.02.2021, та просило ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» вчинити дії з отримання товару. Проте відповіді на вказані звернення від ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» не отримало.

9. ТОВ «Златовєст» вказує, що 12.02.2021 та 10.03.2021 повторно письмово повідомило ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» про готовність конструкцій до передачі, проте ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» так і не вчинило жодних дій з їх отримання.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

10. Господарський суд міста Києва рішенням від 21.07.2021 позовні вимоги первісного позову задовольнив. У задоволенні вимог зустрічного позову відмовив повністю.

11. Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог первісного позову мотивовано тим, що, виставляючи рахунок на оплату, ТОВ «Златовєст» розуміло, що з моменту оплати рахунка буде зобов`язане виготовити передплачене замовлення у відповідні строки, на які само і погодилося.

12. Суд першої інстанції погодився з твердженням ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», що зміст укладеного між сторонами договору свідчить, що креслення КМ розробляються саме ТОВ «Златовєст» та узгоджуються сторонами; саме останнє на основі відповідних креслень формує ціну товару та визначає спроможність виготовлення цього товару в обумовлені строки.

13. Місцевий господарський суд зазначив, що станом на момент подання позову зобов`язання з повернення попередньої оплати у сумі 225 610,00 грн ТОВ «Златовєст» не виконало, заборгованість у вказаному розмірі документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

14. Суд перевірив наведений у позовній заяві розрахунок пені з урахуванням пункту 8.4 договору, визнав його арифметично правильним та за таких обставин задовольнив позовну вимогу про стягнення з ТОВ «Златовєст» пені у розмірі 11 897,04 грн.

15. Щодо зустрічного позову суд першої інстанції зазначив, що ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» на листи ТОВ «Златовєст» надало письмові відповіді від 08.02.2021 та від 22.03.2021, які надіслало на поштову адресу ТОВ «Златовєст» цінними листами.

16. У вказаних відповідях ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» повідомило ТОВ «Златовєст» про те, що у зв`язку із невиконанням замовлення з вини ТОВ «Златовєст» вказане замовлення вже не потрібне ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», оскільки потреба в ньому існувала в обумовлені договором строки. ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» було змушене перезамовити дані конструкції в інших виробників та вже отримало їх і належної якості.

17. Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.06.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 змінив, виклав його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину - в наступній редакції:

« 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» задовольнити частково.

2. Розірвати договір № 17/09/2020 від 17.09.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Златовєст».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» (вул. Набережно-Лугова, буд. 3, м. Київ 71, 04071; ідентифікаційний код 37725070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» (площа Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 414, м. Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 43476845) 196 630,00 грн передплати за товар, який не було поставлено, та 11 873,82 грн пені.

4. У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» 5229,56 грн судового збору.

6. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаус.Мі Юкрейн» відмовити».

18. Судове рішення мотивовано тим, що оскільки договір є змішаним за своєю сутністю, правовідносини, які виникають з цього договору, регулюються законодавством України, що виникають з договорів поставки, договорів підряду, договорів підряду на проведення проектних робіт.

19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначені специфікацією додатки (креслення КМ) мали бути надані ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» як постачальником за договором купівлі-продажу від 15.09.2020 № 091520-1, за умовами якого ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» постачає Haus Pro LLC товар з конкретно визначеними технічними та іншими характеристиками та специфікаціями.

20. Водночас зміст правовідносин та дії сторін щодо виконання договору свідчать, що ТОВ «Златовєст» взяло на себе зобов`язання виготовити, здійснити ґрунтування, доставити і передати у власність ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» товар, виготовлений відповідно до креслень КМ, які є додатками до договору.

21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки рахунком-фактурою № 110 визначено повну вартість товарів, а ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» відповідно до умов пункту 4.2 договору оплатило частину від вартості визначеного цим рахунком товару, частина з якого (металоконструкція платформи microOne) була поставлена ТОВ «Златовєст», відповідно поверненню підлягає оплачена частина вартості непоставленого товару, що за розрахунком апеляційного господарського суду складає 132 020,00 грн.

22. Разом з тим, ураховуючи, що згідно з додатком № 2 товар, на оплату якого був виставлений рахунок-фактура № 114, оплачений платіжним дорученням № 447 у сумі 64 610,00 грн, не був поставлений ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», вимога про стягнення цієї суми попередньої оплати підлягає задоволенню повністю.

23. Перевіривши наданий ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» та здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що стягненню з ТОВ «Златовєст» підлягає 11 873,82 грн пені, що є меншим від заявленої до стягнення суми, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково.

24. Ураховуючи встановлені у справі обставини (в тому числі те, що обумовлений укладеним сторонами договором товар не був виготовлений та переданий замовнику у визначений цим договором строк і саме за цих підстав ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» відмовилось від договору, про що поінформувало відповідним повідомленням і це питання сторонам не вдалося вирішити шляхом переговорів) та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах (статті 188 Господарського кодексу України, статті 852 Цивільного кодексу України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

25. Щодо відмови у задоволенні зустрічного позову, то суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» і ТОВ «Златовєст» остаточно не визначили суттєві технічні параметри (конструктивні, технологічні, щодо матеріалу і експлуатаційного навантаження тощо), яким має відповідати замовлений товар.

26. Крім того, ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» листами від 08.02.2021 та від 22.03.2021 повідомило ТОВ «Златовєст», що у зв`язку із невиконанням останнім замовлення в обумовлені строки ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» вказане замовлення вже не потрібне.

27. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» прийняти товар, щодо якого немає належних підтверджень про відповідність тому, що його дійсно бажало отримати ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», не підлягає задоволенню.

28. Разом з тим, посилаючись на статті 847, 848, 850 Цивільного кодексу України, умови пунктів 6.2.3 та 8.5 договору, суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту порушеного права ТОВ «Златовєст» є пред`явлення позову про відшкодування збитків.

Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

29. У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна ТОВ «Златовєст» (скаржник), в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

30. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

31. На обґрунтування підстави касаційного оскарження скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 (щодо застосування судом закону, який регулює спірні правовідносини та надання правильної кваліфікації цим відносинам і зобов`язанням), постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 (щодо настання правових наслідків в залежності від підстави розірвання договору).

32. Скаржник вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України.

33. Крім того, на думку ТОВ «Златовєст», дії ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» в частині навмисного неузгодження технічної документації на вироби не відповідають стандарту поведінки та основним засадам цивільного законодавства, визначених пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.

34. У судовому засіданні представники ТОВ «Златовєст» касаційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

35. ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

39. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

40. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Златовєст», дослідив наведені у касаційній скарзі доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

41. У цій справі, судові рішення в якій переглядаються у касаційному порядку, судами вирішено спір щодо стягнення 237 507,04 грн (225 610,00 грн попередньо сплачених коштів та 11 897,04 грн пені) та розірвання договору, а також зобов`язання ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» виконати в натурі умови договору, а саме прийняти від ТОВ «Златовєст» товар згідно зі специфікаціями, які є додатками до договору, за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором.

42. Суди попередніх інстанцій установили, що 15.09.2020 ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» уклало з Haus Pro LLC договір купівлі-продажу № 091520-1 (далі - договір № 091520-1), за умовами пункту 1.1 якого ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» постачає Haus Pro LLC модель будинку mOne off-grid відповідно до специфікацій та деталей, викладених у розділі 1.2 та доданих до цього договору як додатки.

43. Орієнтовний опис, тип одиниць, вартість, орієнтовні витрати, технічні характеристики та деталі всіх включених компонентів та інші характеристики mOne off-grid, включаючи інвойс, пакувальний лист, специфікації та інвойси додаються до цього договору як додатки (пункт 1.2 договору № 091520-1).

44. Відповідно до пункту 7.1 договору № 091520-1 строк його дії з 20.08.2020 по 20.08.2021.

45. 17.09.2020 ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» (покупець) уклало з ТОВ «Златовєст» (постачальник) договір, згідно з умовами пункту 1.1 якого сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується за технічним завданням покупця та кресленнями КМ виготовити, здійснити ґрунтування, доставити і передати у власність покупця металоконструкції в комплекті, виготовлені відповідно до креслень КМ.

46. Якість товару має в усьому відповідати технічним умовам, зазначеним в кресленнях КМ, що передбачені цим договором (пункт 2.2 договору).

47. Відповідно до пункту 4.2 договору оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом переказу коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок постачальника у наступному порядку: 70% від вартості, що зазначена у пункті 3.2 договору, сплачується покупцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання цього договору; залишок вартості товару, визначеної відповідно до специфікації, сплачується покупцем частинами за окрему партію товару або разом за весь товар протягом 3 банківських днів з моменту доставки товару покупцю.

48. Згідно з пунктом 5.2 договору постачальник здійснює поставку металоконструкцій в строки, зазначені у специфікації.

49. Відповідно до пункту 6.1 договору постачальник зобов`язаний виконувати умови договору в повному обсязі та у визначені договором строки (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 договору); у разі неможливості в передбачений договором строк здійснити виготовлення та/або поставку товару негайно повідомити покупця (підпункт 6.1.2 пункту 6.1 договору); здійснити поставку в строк, визначений пунктом 5.2 договору; погоджувати готову проектну документацію із замовником шляхом підписання актів приймання-передачі проектної документації (підпункт 6.1.5 пункту 6.1 договору).

50. Згідно з пунктом 6.4 договору покупець має право відмовитись від прийняття товару, якщо його кількість, комплектність та якість не відповідають умовам договору, специфікації та кресленням (підпункт 6.4.1 пункту 6.4 договору); покупець не має права в односторонньому порядку вносити зміни до узгоджених креслень КМ (підпункт 6.4.2 пункту 6.4 договору).

51. У випадку невиконання зобов`язань у строки, що передбачені пунктом 5.2 договору, постачальник зобов`язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення (пункт 8.4 договору).

52. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» та ТОВ «Златовєст» договір за своєю правовою природою є змішаним та містить у собі елементи, в тому числі договору підряду.

53. При цьому ТОВ «Златовєст» взяло на себе зобов`язання виготовити, здійснити ґрунтування, доставити і передати у власність ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» товар, виготовлений відповідно до креслень КМ, які є додатком до договору, проте такі зобов`язання виконало частково.

54. Так, апеляційний господарський суд встановив, що 17.09.2020 ТОВ «Златовєст» виставило ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» рахунок-фактуру № 110 за договором на загальну суму 280 000,00 грн.

55. Згідно з вказаним рахунком оплата має бути здійснена за товари: виготовлення металоконструкції платформи mOne загальною вартістю 191 666,67 грн без ПДВ (230 000,00 грн з ПДВ); виготовлення металоконструкції платформи microOne загальною вартістю 41 666,67 грн без ПДВ (50 000,00 грн з ПДВ).

56. 17.09.2020 платіжним дорученням № 427 (призначення платежу: 70% передоплата за платформу зг. рах. від 17.09.2020 № 110) ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» сплатило на користь ТОВ «Златовєст» 161 000,00 грн.

57. 23.09.2020 ТОВ «Златовєст» виставило ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» рахунок-фактуру № 114 на загальну суму 92 300,00 грн.

58. Відповідно до цього рахунка оплата має бути здійснена за такі товари: алюмінієва рама microOne (4 шт.) вартістю 19 000,00 грн без ПДВ; алюмінієва рама АF-8 (1 шт.) вартістю 13 750,00 грн без ПДВ; алюмінієва рама АF-9 (1 шт.) вартістю 17 500,00 грн без ПДВ; алюмінієва рама АF-7 (2 шт.) вартістю 26 666,67 грн без ПДВ.

59. 23.09.2020 платіжним дорученням № 447 (призначення платежу: 70% передоплата за алюмінієві рами зг. рах. від 23.09.2020 № 114) ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» сплатило на користь ТОВ «Златовєст» 64 610,00 грн.

60. Строк виготовлення металоконструкцій платформи mOne закінчився 08.10.2020, а строк виготовлення металоконструкцій алюмінієвих рам закінчився 21.10.2020.

61. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання додатку № 2 (специфікація) до договору (рахунок-фактура № 110, оплачений платіжним дорученням № 427) ТОВ «Златовєст» поставило металоконструкцію платформи microOne у кількості 1 шт. вартістю 50 000,00 грн (видаткова накладна від 08.10.2020 № 34).

62. Таким чином, зобов`язання, визначене у додатку № 2 (специфікація) до договору ТОВ «Златовєст» виконало частково; непоставленою лишилась металоконструкція платформи mOne у кількості 2 шт. вартістю 230 000,00 грн.

63. Оскільки рахунком-фактурою № 110 визначено повну вартість товарів, а ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» відповідно до умов пункту 4.2 договору оплатило частину від вартості визначеного цим рахунком товару, частина з якого (металоконструкція платформи microOne) була поставлена ТОВ «Златовєст», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поверненню підлягає оплачена частина вартості непоставленого товару (металоконструкція платформи mOne) у сумі 132 020,00 грн.

64. Водночас, враховуючи, що згідно з додатком № 2 ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» товар, на оплату якого був виставлений рахунок-фактура № 114, оплачений платіжним дорученням № 447 у сумі 64 610,00 грн, не був поставлений, вимога про стягнення цієї суми попередньої оплати підлягає задоволенню повністю.

65. Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що позовна вимога про стягнення з ТОВ «Златовєст» пені підлягає частковому задоволенню в сумі 11 873,82 грн.

66. Крім того, посилаючись на статтю 188 Господарського кодексу України, статтю 852 Цивільного кодексу України та враховуючи, що обумовлений укладеним сторонами договором товар не був виготовлений та переданий замовнику у визначений цим договором строк і саме за цих підстав ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» відмовилось від договору, про що поінформувало відповідним повідомленням, і це питання сторонам не вдалося вирішити шляхом переговорів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору є обґрунтованими.

67. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» і ТОВ «Златовєст» остаточно не визначили суттєві технічні параметри (конструктивні, технологічні, щодо матеріалу і експлуатаційного навантаження тощо), яким має відповідати замовлений товар.

68. Крім того, ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» листами від 08.02.2021 та від 22.03.2021 повідомило ТОВ «Златовєст», що у зв`язку із невиконанням останнім замовлення в обумовлені строки ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» вказане замовлення вже не потрібне.

69. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн» прийняти товар, щодо якого немає належних підтверджень відповідності тому, що його дійсно бажало отримати ТОВ «Хаус.Мі Юкрейн», не підлягає задоволенню.

70. Разом з тим, посилаючись на статті 847, 848, 850 Цивільного кодексу України, умови пунктів 6.2.3 та 8.5 договору, суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту порушеного права ТОВ «Златовєст» є пред`явлення позову про відшкодування збитків.

71. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19, постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, не може бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень, оскільки постанови у вказаних справах ухвалені за інших обставин справи, ніж у справі, яка розглядається, що свідчить про неподібність правовідносин у них з огляду на таке.

72. Так, у справі № 487/10128/14-ц прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до міської ради, фізичних осіб про визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

73. Велика Палата Верховного Суду постановою від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) змінила у мотивувальних частинах судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зазначила, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу щодо зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

74. Тому суди першої й апеляційної інстанцій, встановивши факти початку перебігу позовної давності та належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, що перебувають у комунальній власності міста, мали підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог, хоча помилково застосували для задоволення вимоги про повернення спірної земельної ділянки приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, а не статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 52 Земельного кодексу України.

75. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем, відповідачем і судами першої й апеляційної інстанцій позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки водного фонду як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 387 і 388 Цивільного кодексу України, не призвела, враховуючи висновки судів щодо суті спору, до неправильного його вирішення.

76. Предметом позову у справі № 587/430/16-ц за позовом прокурора до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, фізичної особи є визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки.

77. Постановою від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, якими позов прокурора залишено без розгляду та передала справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

78. Велика Палата Верховного Суду вказала, що стаття 119 Цивільного процесуального кодексу України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів щодо відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважали суди у цій справі.

79. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

80. У справі № 905/2419/18 за позовом товариства про зобов`язання виконати обов`язок в натурі, стягнення збитків, інфляційних втрат та 3% річних, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було в повному обсязі поставлено позивачу вугілля за договором, а внаслідок невиконання відповідачем умов пункту 2.1 договору (поставка на умовах DDP (залізнична станція призначення - при поставці залізничним транспортом або вугільний склад вантажоотримувача - при поставці автомобільним транспортом) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року), а саме щодо покладення витрат на перевезення товару на постачальника позивачу були завдані збитки у вигляді сплачених позивачем сум вартості перевезення (залізничний тариф та винагорода експедитора), у зв`язку із чим позивач нарахував та заявив до стягнення також інфляційні та 3% річних.

81. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні збитків та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 дійшов висновку, що не можуть бути підставою для відмови у позові лише самі висновки місцевого господарського суду про те, що заявлена до стягнення сума не може вважатись збитками покупця, оскільки залізничний тариф та послуги експедиторів є платою за організацію та здійснення перевезення вантажів, оплата яких здійснюється у порядку та за визначеною учасниками перевезень ставкою. При цьому посилання позивача як на підставу для задоволення своїх позовних вимог на іншу норму права, ніж та, що регулює спірні правовідносини сторін, само по собі не може бути підставою для відмови у позові, тому наведені вище висновки місцевого господарського суду неправильно покладені в основу судового рішення для відмови у позові.

82. У постанові від 27.10.2021 у справі № 910/16684/19 Верховний Суд зазначив, що у даному випадку позивач як на правову підставу позову посилається на реалізацію ним безумовного права на відмову від договору в порядку частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, проте мотивує підстави такої відмови невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором (підрядник не розпочав роботу), тобто зазначає обставини, існування яких виключає застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції.

83. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за змістом наведених позивачем доводів одностороння відмова від договору підряду реалізована ним з підстав, передбачених частиною другою статті 849 Цивільного кодексу України, якою передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як стягнення завданих порушенням зобов`язання збитків, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору і така відмова спричинена протиправними діями підрядника.

84. Натомість застосування способу захисту прав замовника у вигляді повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим у випадку реалізації замовником безумовного права на відмову від договору у порядку частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, тобто за відсутності прострочення з боку підрядника.

85. Отже, замовник не може вимагати повернення виконаного за договором підряду в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України, мотивуючи свої вимоги порушенням підрядником умов договору підряду, і саме з цієї причини реалізувавши своє право на односторонню відмову від договору.

86. У постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 за позовом товариства про стягнення 200 000,00 грн авансового платежу за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, суд касаційної інстанції зазначив, що положення частин другої і четвертої статті 849 Цивільного кодексу України містять дві самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій, і законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини другої статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини четвертої цієї норми. Разом з тим суди попередніх інстанцій не установили обставин щодо підстав відмови замовника від договору підряду, а саме здійснення її в порядку частини другої статті 849 Цивільного кодексу України або частини четвертої зазначеної норми.

87. Таким чином, правовідносини у справах № 487/10128/14-ц, № 587/430/16-ц, № 905/2419/18, № 910/16684/19, № 910/2051/19 та у справі № 910/1678/21 не є подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин, що унеможливлює застосування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником в касаційній скарзі постановах, до спірних правовідносин у цій справі.

88. Разом з тим з постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, на правові висновки, викладені в якій також посилається скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що товариство звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 1 681 300 грн безпідставно набутих коштів.

89. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було здійснено ряд перерахувань на рахунок відповідача із призначенням платежу за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг. При цьому, за твердженням позивача, такий договір не було укладено, оскільки сторонами не узгоджено всіх істотних умов договору, зокрема щодо його ціни. З огляду на що позивач вважає, що грошові кошти були перераховані на рахунок позивача помилково, за відсутності правових підстав, а тому підлягають поверненню товариству відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

90. Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції у справі № 915/411/19 дійшов висновку, що, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що сторонами на власний розсуд погоджено всі умови договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, зокрема, погоджено порядок надання послуг виконавцем, обов`язки замовника та виконавця, а також строк дії договору. Крім того, сторонами визначено, що вартість послуг визначається на підставі чинних тарифів виконавця, оплата послуг здійснюється на підставі акта про надання послуг, зобов`язання з оплати послуг виконавця вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Отже, посилання позивача як на неукладеність договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, так і на невідповідність його формі договору, є необґрунтованими.

91. Таким чином, правовідносини у справі № 915/411/19 та у справі № 910/1678/21 не є подібними за предметом та підставами позову, встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням.

92. Інших виключних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Златовєст» у касаційній скарзі не зазначило.

93. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

94. При цьому колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

95. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми права на момент вчинення дії.

96. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

97. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

98. Аналогічно й частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

99. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

100. У рішенні ЄСПЛ у справі «Ґарсія Манібардо проти Іспанії» («Garcia Manibardo v. Spain» від 15.02.2000, № 38695/97) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див. також рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 02.03.1987, № 9562/81, серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.1996, серія A, № 212-A, с. 15, п. 31).

101. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваним для учасників судового процесу, виходячи із наведених вище норм Господарського процесуального кодексу України.

102. За вказаних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ «Златовєст», згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Златовєст» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 у справі № 910/1678/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Г. М. Мачульський

Є. В. Краснов