Рішення

від 31.07.2022 по справі 509/6467/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/6467/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кириченко П.Л.

при секретарі Осадченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, Управління гуманітарної політики Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Таїровський селищний голова Хасаєв Тимур Хасанович

про встановлення фактів порушення трудового законодавства

про визнання розпорядження незаконним

про поновлення на посаді

про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

учасники цивільного провадження по справі:

позивачка ОСОБА_1

відповідач Таїровська селищна рада Одеського району Одеської області (далі по тексту селищна рада) та її представник за дорученням Іщенко В.О.

відповідач Управління гуманітарної політики Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі по тексту управління ) та його представник за дорученням Панчук А.Д.

третя особа Таїровський селищний голова Хасаєв Тимур Хасанович та його представник за дорученням ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась з позовом про встановлення факту порушень трудового законодавства та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу починаючи з 08 листопада 2021 року. Позивачка проживає на території Одеського району Одеської області.

Позиція сторін

В обґрунтуванні своїх позовних вимог, позивачка зазначила, що з 03 серпня 2020 року по 08 листопада 2021 року вона працювала на посаді директора Сухолиманської початкової шкоди закладу освіти 1 ступеня Овідіопольського району Одеської області (далі по тексту Заклад), під час виконання своїх обов`язків, 08 листопада 2021 року установа в особі голови селищної ради безпідставно відсторонила її від виконання обов`язків директора школи, без збереження заробітної плати, а тому позивачка просить суд визнати розпорядження незаконним, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 08 листопада 2021 року по час її поновлення на посаді та встановити факт порушення трудового законодавства (т.1 а.с 1,92, 123).

В ході судового розгляду позивачка фактично наполягає на своїх позовних вимогах.

Відповідач селищна рада копію позову та матеріали до нього отримали, позов не визнали та до суду направила відзив з якого видно, що в задоволені позову необхідно відмовити (т.1 а.с.98, 147).

Відповідач управління копію позову та матеріали до нього отримали, позов не визнали та до суду направили відзив з якого видно, що в задоволені позову необхідно відмовити (т.1 а.с.157).

Третя особа селищний голова копію позову та матеріали до нього отримав, позов не визнав та до суду направив відзив в порядку ст. 178 ЦПК України з якого видно, що в задоволені позову необхідно відмовити (т.1 а.с. 147).

Рух справи.

17 листопада 2021 року відповідно до протоколу про авторозподіл розгляд цивільного позову було визначено судді Гандзій Д.М.

19 листопада 2021 року судом першої інстанції було відкрито цивільне провадження.

16 грудня 2021 року відповідно до протоколу про авторозподіл розгляд цивільного позову, після заяви про самовідвід судді, головуючим по справі був визначений суддя Кириченко П.Л.

Заслухавши пояснення учасників цивільного провадження, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров`я» згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.

Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.

Обставини, що встановлені судом

03 серпня 2020 року позивачка ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 прийнята на посаду директора Закладу на підставі рішення Таїровської селищної ради № 495 від 03 серпня 2020 року.

08 листопада 2021 року позивачка ОСОБА_1 на підставі розпорядження селищного голови № 231 від 08.11.2021 року була відсторонена від виконання обов`язків директора школи (закладу) на час відсутності щеплення проти ковіду, без збереження заробітної плати (т.1 а.с.15).

Відповідачі заперечуючи проти позову посилаються на те, що відсторонення було здійсненне відповідно до ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. 46 КЗпП України, ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постанови КМУ від 09.12.2020 року та іншого законодавства.

Відповідно дост.46 КЗпП України, роботодавець може відсторонити працівника від роботи, якщо працівник: з`явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмовляється або ухиляється від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших випадків, передбачених законодавством належить, з точку зору відповідачів зокрема відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відповідно до ст. 12 ЗУ « Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковим і включають до календаря щеплень.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому звільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому звільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове звільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Водночас,відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Якщо розглядати вакцинацію як один з видів медичних послуг, то необхідно право на цей вид послуг розглядати в контексті згоди на медичне втручання, відповідно до ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров`я.

Положеннями статей3,27,49 Конституції Українирегламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно з ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно дост.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 2-1 КЗпП Українипроголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Статтею 3 КЗпП Українивизначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень пункту 1статті 92 Конституціїтаке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ»,

Тобто таке втручання повинно було здійснюватися «відповідно до закону».

Відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачити його наслідки для себе, а також, це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див. рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France) та «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France) від 24 квітня 1990 р., серія А № 176-А, с.20, § 27, і серія А № 176-В, с.52, § 26, відповідно).

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1статті 92 Конституціїта статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ що є підзаконними нормативно-правовим актом, та необхідність вирішення спору на підставі норм статей43,92 Конституції, з огляду на те, щов Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти ковіду.

Суд вважає що таке позбавлення позивача права на працю та заробітку на життя працею є несправедливим та є непропорційний тягар обмеження гарантованих пунктом 1 статті 8 Конвенції права на приватне життя.

Таким чином суд приходить до висновку, що розпорядження селищного голови від 08 листопада 2021 року про відсторонення позивачки від посади є незаконними. В подальшому 10 березня 2022 року позивачка була поновлена на посаді директора школи (закладу) (т.1 а.с.155), а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачка просить стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Відповідачі заперечують проти позову в цій частині.

Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про оплати праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно до ст. 235 КЗпП При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивачка була відсторонена від посади 08 листопада 2021 року, в подальшому 10 березня 2022 року управління позивачку допустило до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з тим, що відсторонення було безпідставним, вимушений прогул позивачки складає з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року, що листопад 2021 року 16 робочих днів, грудень 2021 року 21 р.днів, січень 2022 року 19 р. днів, лютий 2022 року 20 р.діб, березень 2022 року 5 р.днів, а всього 81 робочих днів.

Відповідно до довідки управління від 15.07.2022 року середньомісячна заробітна плата за один день складає 963.75 грн.

Нарахування та виплати заробітної плати позивачки здійснює Управління гуманітарної політики Таїровської селищної ради (т.1 а.с.213).

Суд прийшов до висновку, що розпорядження про відсторонення позивачки від виконання свої обов`язків є незаконним, а тому з управління на корить позивачки підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2021 року по 10 березня 2022 року, в розмірі 70063.75 грн. (963.75х81=70063.75)

Середньомісячна заробітна плата позивачки ОСОБА_1 складає 19264 грн. Управління повинно сплати заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а тому відповідно до ст. 430 ч.1 п.2 ЦПК України, суд вважає можливим, в частині стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць, допустити негайне виконання судового рішення.

Позивачка звернулась до суду з позовом про встановлення факту порушення трудового законодавства, посилаючись на те, що відповідачі порушили її трудові права. Суд вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту не передбачений законом для застосування до даних спірних трудових правовідносин. Такий спосіб захисту, як встановлення факту порушення трудового законодавства покладається на відповідно до ст. 265 КЗпП на компетентні установи, які здійснюють свою діяльність в межах своїх повноважень. Таким чином суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Позивачка звернулась до суду фактично з однією позовною вимогою немайнового характеру та однією вимогою майнового характеру. Предмет позову є трудовий спір, відповідно до ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору. Суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з підприємства на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4204 грн.(2х2102=4204).

Керуючись ст.ст.2-13,77-80,141,258,259,263-265,430 ЦПК України, ст.ст.46,235 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, Управління гуманітарної політики Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог: Таїровський селищний голова Хасаєв Тимур Хасанович про встановлення фактів порушення трудового законодавства, про визнання розпорядження незаконним, про поновлення на посаді, про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати розпорядження селищного голови Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 231 від 08.11.2021 року незаконним.

Стягнути зУправління гуманітарноїполітики Таїровськоїселищної радиОдеського районуОдеської областіна користь ОСОБА_1 заробітнуплату зачас вимушеногопрогулу вперіод з08листопада 2021року по10березня 2022року врозмірі 70063.75 грн.

В частині стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць в розмірі 19264грн. допустити негайне виконання судового рішення.

В іншої частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління гуманітарної політики Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на користь держави судовий збір в розмірі 4204 грн., за рахунок бюджетних асигнувань.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення може бути оскаржене в палату по цивільним справам Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції в 30- денний строк з дня його проголошення.

Суддя Кириченко П.Л.