Постанова

від 07.08.2022 по справі 689/2375/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 689/2375/21

Провадження № 22-ц/4820/1274/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2022 року, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2022 року та додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2022 року,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» (далі - ТОВ «Сільгосптехсервіс»), третя особа - директор ТОВ «Сільгосптехсервіс» ОСОБА_2, про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

ОСОБА_1 зазначив, що з 16 липня до 1 жовтня 2021 року він працював водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Сільгосптехсервіс» і був звільнений з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з порушенням трудового законодавства. В день звільнення ТОВ «Сільгосптехсервіс» не провело з позивачем розрахунок і не виплатило йому заробітну плату, грошову компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Лише в кінці жовтня відповідач виплатив йому заробітну плату за період з 16 липня до 30 вересня 2021 року. Заробітна плата за 1 жовтня 2021 року, грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога залишаються невиплаченими позивачеві до теперішнього часу. Оскільки має місце затримка розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, то ТОВ «Сільгосптехсервіс» повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки. Крім того, затримка виплати заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, які проявилися у втраті нормальних життєвих зв`язків і додаткових зусиллях для організації свого життя, розмір завданої йому моральної шкоди становить 10 000 грн.

За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на свою користь: заробітну плату за 1 жовтня 2021 року у розмірі 278 грн; вихідну допомогу, яка дорівнює тримісячному середньому заробітку, у розмірі 18 000 грн; грошову компенсацію за п`ять днів невикористаної відпустки у розмірі 1 390 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, яка на день пред`явлення позову становить 91 робочий день та дорівнює 25 389 грн; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2022 року, в якому ухвалою від 2 червня 2022 року виправлено описки, позов задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 196 грн 72 коп. заробітної плати за 1 жовтня 2021 року, 983 грн 60 коп. компенсації за невикористані 5 днів відпустки, 18 000 грн вихідної допомоги, 13 714 грн 08 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 1 000 грн моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Стягнено з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.

Додатковим рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2022 року стягнено з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 1 675 грн 80 коп. судового збору.

Суд виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 не виплачена заробітна плата за 1 жовтня 2021 року, грошова компенсація за п`ять днів невикористаної відпустки та вихідна допомога у зв`язку з порушенням законодавства про працю. Оскільки затримка розрахунку сталася з вини ТОВ «Сільгосптехсервіс», то з нього на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період з 1 жовтня 2021 року (день звільнення) до 7 грудня 2021 року (день пред`явлення позову), тобто за 48 робочих днів. Порушення трудових прав ОСОБА_1 призвело до його моральних страждань, однак, розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, вимог розумності та справедливості.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд керувався тим, що ОСОБА_1 поніс витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 724 грн, а оскільки позов задоволено частково, тобто на 61,52 %, то з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь позивача слід присудити 1 675 грн 80 коп. судового збору.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнути цей заробіток за період з 7 серпня 2021 року (день виплати заробітної плати за липень 2021 року) по 26 травня 2022 року (день ухвалення рішення суду) посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд неправильно обчислив період, який має бути оплачений середнім заробітком.

В апеляційній скарзі ТОВ «Сільгосптехсервіс» просить скасувати основне рішення суду першої інстанції частково та додаткове рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове рішення про відмову в позові про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та змінити основне рішення в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому ТОВ «Сільгосптехсервіс» послалося на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга ТОВ «Сільгосптехсервіс» мотивована тим, що заробітна плата за 1 жовтня 2021 року та грошова компенсація за невикористану відпустку виплачені ОСОБА_1 28 жовтня 2021 року. Позивач звільнений з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а тому він не має права на вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Оскільки затримка розрахунку ОСОБА_1 тривала з 2 до 28 жовтня 2021 року (17 робочих днів), то на його користь слід присудити середній заробіток у розмірі 4 857 грн 07 коп. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати та зобов`язаний був сплатити судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. лише за вимогою про стягнення моральної шкоди. З огляду на те, що ОСОБА_1 вніс судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (2 724 грн), то решта суми - 1 731 грн 60 коп. підлягає поверненню позивачу та не може бути покладена на відповідача.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехсервіс» не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення моральної шкоди, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ «Сільгосптехсервіс» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить цю скаргу залишити без задоволення.

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Сільгосптехсервіс».

Третя особа ОСОБА_2 не висловив своєї позиції щодо апеляційних скарг сторін.

2. Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, неправильно витлумачив норми статей 116, 117 КЗпП України та Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) і не дотримався приписів статті 141 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права основне та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

Наказом від 16 липня 2021 року №21 ОСОБА_1 прийнято на роботу у ТОВ «Сільгосптехсервіс» на посаду водія автотранспортних засобів з 16 липня 2021 року з посадовим окладом 6 000 грн на місяць.

Наказом від 1 жовтня 2021 року №25 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку

Частиною 1 статті 94 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що заробітна плата - це винагорода, яку на підставі трудового договору роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць.

За загальним правилом звільненому працівнику виплачується грошова компенсація за всі дні невикористаної ним щорічної відпустки.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються. Це правило діє, якщо законом не передбачено перерозподіл обов`язків доказування.

При вирішенні трудових спорів тягар доведення правомірності вчинення роботодавцем дій або бездіяльності відносно працівника (позивача), якщо такі дії або бездіяльність мають бути вчинені ним відповідно до закону, покладається повною мірою на роботодавця.

Отже, саме відповідач повинен довести виплату працівникові заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами трудового договору виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалася за погодинною системою оплати праці. Позивачу був встановлений посадовий оклад у розмірі 6 000 грн на місяць.

У період дії трудового договору ТОВ «Сільгосптехсервіс» нарахувало ОСОБА_1 заробітну плату за липень 2021 року - 3 000 грн, за серпень і вересень 2021 року - по 6 000 грн, за жовтень 2021 року - 196 грн 72 коп., а також грошову компенсацію за 4 дні невикористаної відпустки у розмірі 786 грн 88 коп.

Згідно відомості виплати заробітної плати (а.с. 46) ТОВ «Сільгосптехсервіс» виплатило ОСОБА_1 : 20 жовтня 2021 року - 3 000 грн (заробітну плату за липень 2021 року), 27 жовтня 2021 року - 6 000 грн (заробітну плату за серпень 2021 року), 28 жовтня 2021 року - 6 000 грн (заробітну плату за вересень 2021 року).

ОСОБА_1 заперечує факт одержання заробітної плати за 1 робочий день жовтня 2021 року у розмірі 196 грн 72 коп. і грошової компенсації за 5 днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 983 грн 60 коп., а у справі відсутні належні та допустимі докази про виплату позивачеві цих коштів.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 196 грн 72 коп. заробітної плати та 983 грн 60 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку.

Посилання ТОВ «Сільгосптехсервіс» на виплату позивачеві цих коштів є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та належно оцінив зібрані докази. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Сільгосптехсервіс» про неправильне вирішення судом спору в частині вимог про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку не ґрунтуються на законі.

б) щодо стягнення вихідної допомоги

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

В силу ч. 3 ст. 38 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі ст. 44 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Зміст конституційного права на працю включає відповідні гарантії дотримання роботодавцем трудових прав працівника, зокрема, своєчасної виплати працівникові заробітної плати.

Працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому правові підстави розірвання трудового договору залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи. При цьому роботодавець не вправі самостійно змінювати визначену працівником причину звільнення з роботи.

У разі звільнення працівника на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю працівник набуває право на вихідну допомогу, розмір якої не може бути меншим тримісячного середнього заробітку.

Зібрані докази вказують на те, що у період з 16 липня до 1 жовтня 2021 року ТОВ «Сільгосптехсервіс» не виплачувало ОСОБА_1 заробітну плату.

1 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав ТОВ «Сільгосптехсервіс» заяву про звільнення з роботи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиплатою заробітної плати (а.с. 14). ТОВ «Сільгосптехсервіс» задовольнило цю заяву ОСОБА_1 та розірвало з ним трудовий договір.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, ТОВ «Сільгосптехсервіс» зобов`язано виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 звільнений з роботи на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, а тому він не має права на вихідну допомогу, суперечать фактичним обставинам справи.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції здійснив розрахунок вихідної допомоги неправильно.

Розмір вихідної допомоги визначається відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, для розрахунку суми вихідної допомоги позивача в розмірі тримісячного середнього заробітку слід помножити середньоденну заробітну плату, розмір якої становить 279 грн 07 коп. (12000:43), на середньомісячне число робочих днів у цьому розрахунковому періоді (серпень, вересень 2021 року), яке, у свою чергу, розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи відповідача (21 робочий день у серпні 2021 року + 22 робочих дні у вересні 2021 року : 2 = середньомісячне число робочих днів за період серпень-вересень 2021 року, яке становить 21,5). Сума вихідної допомоги позивача вираховується за формулою: 279 грн 07 коп. (середньоденна заробітна плата) ? 21,5 (середньомісячне число робочих днів) ? 3 (кількість місяців) = 18 000 грн 02 коп.

Водночас із урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд першої інстанції правомірно стягнув із ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 18 000 грн вихідної допомоги при звільненні.

Наведений судом першої інстанції розрахунок вихідної допомоги позивача не вплинув на правильність вирішення спору, а тому суд апеляційної інстанції вважає за недоцільне скасовувати чи змінювати рішення в цій частині позовних вимог.

в) щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Застосовані норми права

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад, у тому числі віднесено справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Частиною 1 статті 47 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що дії учасників цивільних відносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У трудових правовідносинах працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною, водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником остаточний розрахунок, виплатити всі належні йому суми (заробітну плату, вихідну допомогу, грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки тощо). Ці суми мають бути виплачені працівникові в день звільнення, коли ж працівник у день звільнення не працював, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок.

При невиконанні вказаного обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, зокрема, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Тому суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, які міг зазнати працівник, і, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов - зменшити розмір такого відшкодування.

При зменшенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 26 червня 2019 року (справа №761/9584/15-ц) і від 18 березня 2020 року (справа №711/4010/13-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Зібрані докази вказують на те, що у день звільнення (1 жовтня 2021 року) ТОВ «Сільгосптехсервіс» не виплатило ОСОБА_1 196 грн 72 коп. заробітної плати, 983 грн 60 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку і 18 000 грн 02 коп. вихідної допомоги, а всього - 19 180 грн 34 коп. На день постановлення рішення суду відповідач не провів із ОСОБА_1 остаточний розрахунок. При цьому у справі відсутні точні дані про термін одержання ОСОБА_1 трудової книжки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Водночас суд не врахував, що затримка розрахунку при звільненні ОСОБА_1 тривала з 2 жовтня 2021 року (день, наступний після звільнення) до 26 травня 2022 року (день постановлення рішення суду), тобто 164 дні (19+22+22+19+20+22+21+19), а тому визначений ним розмір середнього заробітку позивача є неправильним.

У свою чергу сторони також неправильно обчислюють тривалість затримки розрахунку при звільненні позивача. Доводи апеляційних скарг про тривалість цієї затримки ( ОСОБА_1 - з 7 серпня 2021 року до 26 травня 2022 року, ТОВ «Сільгосптехсервіс» - з 2 до 28 жовтня 2021 року) є необґрунтованими.

З урахуванням норм Порядку для розрахунку цієї суми слід розділити заробітну плату за останніх два календарних місяця, що передували звільненню (серпень, вересень 2021 року - 12 000 грн (6000+6000)) на кількість відпрацьованих позивачем днів - 43 робочих дні (за відсутності заперечень відповідача та документів обліку робочого часу суд помилково зазначив у рішенні, що в цей період ОСОБА_1 відпрацював 42 робочих дні), внаслідок чого розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 279 грн 07 коп. (12000:43), а розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку - 45 767 грн 48 коп. (279,07?164).

На визначення цієї суми не впливають рішення у справах №689/2127/20 і №689/54/22 з участю ОСОБА_1 , на які посилається ТОВ «Сільгосптехсервіс» у відзиві на апеляційну скаргу.

Оскільки визначена сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (45 767 грн 48 коп.), яка за своєю правовою природою є компенсацією працівнику майнових втрат, значно перевищує розмір несвоєчасно проведеного розрахунку (19 180 грн 34 коп.), то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір належного до виплати середнього заробітку до 20 000 грн.

В цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити.

г) щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом №3674-VI.

Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

За змістом указаної правової норми позивачі мають пільги зі сплати судового збору виключно за позовними вимогами, що стосуються стягнення заробітної плати (винагороди за виконану роботу) та поновлення на роботі. За іншими позовними вимогами у трудових спорах, у тому числі за вимогою про стягнення моральної шкоди, позивачі не звільняються від сплати судового збору.

В силу приписів ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст.ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Така пільга не поширюється і на вимоги позивачів про стягнення вихідної допомоги, оскільки ця виплата не належить до фонду оплати праці (див. пункт 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державним комітетом статистики України від 13 січня 2004 року №5, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713)).

Отже, при поданні позову ОСОБА_1 користувався пільгами щодо сплати судового збору лише в частині вимог про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, які входять до складу фонду заробітної плати. Решта позовних вимог (стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди) мали бути оплачені судовим збором.

В силу п.п. 1, 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову ОСОБА_1 фактично склала 75 435 грн 48 коп. (278+1390+18000+45767,48+10000), із яких вимоги про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди на суму 73 767 грн 48 коп. (18000 +45767,48+10000), тобто на 97,79% від загальної ціни позову (73 767,48?100:75435,48), мали бути оплачені судовим збором.

За подання позову про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку на суму 1 668 грн (278+1390), тобто на 2,21% від загальної ціни позову (1668?100:75435,48), позивач користувався пільгами зі сплати судового збору. Всього розмір пільги склав 20 грн 07 коп. (2270?0,4?2,21%).

Отже, враховуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік (див. статтю 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»), за подання позову ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір у розмірі 887 грн 93 коп. (2270?0,4?97,79%).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, в частині вимог про стягнення заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку на суму 1 180 грн 32 коп. (196,72+983,60), тобто на 70,76% (1180,32?100:1668), а в частині вимог про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди на суму 39 000 грн (18000+20000+1000), тобто на 52,87% (39000?100:73767,48).

У зв`язку з цим із ТОВ «Сільгосптехсервіс» слід стягнути судовий збір за подання позову (за розгляд справи в суді першої інстанції): на користь ОСОБА_1 - 469 грн 45 коп. (887,93?52,87%), на користь держави - 14 грн 20 коп. (20,07?70,76%).

Щодо судового збору за подання апеляційних скарг.

Згідно з пп. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

За змістом ч. 4 ст. 6 Закону №3674-VI якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції в частині розміру присудженого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на суму 32 053 грн 40 коп. (45767,48-13714,08), тобто на 42,49% від загальної суми заявлених вимог (32053,40?100:75435,48), тому він мав сплатити за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 578 грн 71 коп. (2270?0,4?150%?42,49%).

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 28 червня 2022 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2022 року до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у справі.

За наслідками апеляційного перегляду справи позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено на 43,7% (20000?100:45767,48).

За таких обставин з ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 252 грн 90 коп. (578,71?43,7%). У свою чергу ОСОБА_1 повинен сплатити в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 325 грн 81 коп. (578,71?56,3%).

Загалом позов ОСОБА_1 задоволено на суму 40 180 грн 32 коп. (196,72 +983,60+18000+20000+1000), тобто на 53,26% (40180,32?100:75435,48).

ТОВ «Сільгосптехсервіс» оскаржило рішення суду в частині стягнення: 196 грн 72 коп. заробітної плати, 983 грн 60 коп. грошової компенсації за невикористану відпустку, 18 000 грн вихідної допомоги та 8 857 грн 01 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (13714,08-4857,07), а всього на суму 28 037 грн 33 коп., тобто на 69,78% від суми задоволених вимог (28037,33?100:40180,32). Тому ТОВ «Сільгосптехсервіс» мало сплатити за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 506 грн 18 коп. (2270?0,4?150%?53,26%?69,78%).

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Сільгосптехсервіс» задоволена лише в частині розподілу судових витрат, то обґрунтовано понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги не можуть бути покладені на ОСОБА_1 (див. пункт 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»).

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Не врахувавши всіх обставин справи та указаних норм чинного законодавства, суд першої інстанції неправильно обчислив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , а тому у цій частині ухвалене ним рішення слід змінити.

З ТОВ «Сільгосптехсервіс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 20 000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Також суд здійснив розподіл судових витрат з порушенням норм матеріального та процесуального закону.

В решті рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

вирішив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 травня 2022 року в частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку та розміру судових витрат змінити.

Додаткове рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 2 червня 2022 року в частині розміру судових витрат змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» (місцезнаходження - 32100, Хмельницька область, Хмельницький район, станція Ярмолинці, вулиця Залізнична 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21316865) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 20 000 гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» (місцезнаходження - 32100, Хмельницька область, Хмельницький район, станція Ярмолинці, вулиця Залізнична 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21316865) на користь держави (одержувач: Головне управління казначейства у Хмельницькій області/Ярмолинецька СТГ, код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, МФО 899998, Казначейство України (ЕАП), рахунок UA358999980313171206000022781; призначення платежу: судовий збір, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області, код класифікації доходів 22030101) 14 гривень 20 копійок судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» (місцезнаходження - 32100, Хмельницька область, Хмельницький район, станція Ярмолинці, вулиця Залізнична 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21316865) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 469 гривень 45 копійок судового збору за подання позову.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь держави (одержувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, рахунок UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 325 гривень 81 копійку судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехсервіс» (місцезнаходження - 32100, Хмельницька область, Хмельницький район, станція Ярмолинці, вулиця Залізнична 8; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 21316865) на користь ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) 252 гривні 90 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції - Шевчик О.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 54