Ухвала

від 08.08.2022 по справі 640/2951/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/2951/20

адміністративне провадження № К/990/19946/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Партія Християнсько-Демократичний Союз», за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про анулювання реєстраційного свідоцтва,

УСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Політичної партії «Партія Християнсько-Демократичний Союз», в якому просило анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії «Партія Християнсько-Демократичний Союз» №840 від 27 березня 1997 року (Код ЄДРПОУ: 21656874, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 3А).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

01 липня 2022 року до Верховного Суду вчетверте надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Покликаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення застосовано правову позицію щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладену у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968//20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 640/19748/19.

При цьому, позивач зазначає, що правові позиції Верховного Суду у наведених справах фактично ґрунтуються на висновках, викладених у справі №640/2968/20. Проте, на думку заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції не повинен був брати до уваги постанову Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, оскільки цим рішенням не вирішено спір по суті, скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляду до суду першої інстанції з огляду на наявність неповноти встановлення обставин справи. У зв`язку з наведеним заявник касаційної скарги стверджує, що постанова Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20 не містить висновків щодо застосування норм матеріального права.

Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що позиція Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 640/2973/20, у якій наведено новий підхід до регулювання правовідносин, що, на думку заявника касаційної скарги, підтверджує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

Однак заявник касаційної скарги не вказує які саме норми права (пункт, частина, стаття) були застосовані судами попередніх інстанцій, на його думку, не правильно та повинні були застосовуванитися у спосіб, який відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним Верховним Судом у справі № 640/2973/20.

При цьому, у касаційній скарзі позивач зазначає, що у зв`язку із неправильним тлумаченням норми статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» суди дійшли до не правильного, на його думку, висновку про відсутність підстав для задоволення позову, однак не наводить від якого саме висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду (зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/2919/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 640/19748/19) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, існує необхідність відступити.

Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від конкретного висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Тобто у касаційній скарзі скаржник має навести, який саме існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Проте, подана позивачем касаційна скарга містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, цитування постанови Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №640/2973/20, а обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.

Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи приписи пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, та те, що позивач не виклав підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначені пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме не обґрунтував необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та не довів, що такий висновок застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Партія Християнсько-Демократичний Союз», за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про анулювання реєстраційного свідоцтва - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяН.В. Шевцова