Постанова

від 31.07.2022 по справі 910/21402/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2022 р. Справа№ 910/21402/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Томашевський Р.М. (поза межами приміщення суду),

від відповідача: Козаченко І.В. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційну скаргу

Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 (повний текст складено 10.05.2022)

у справі № 910/21402/21 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Виробничої фірми "Судоремонт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство"

про стягнення 568 765,00 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У грудні 2021 року виробнича фірма «Судоремонт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВФ «Судоремонт») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «Чорноморське морське пароплавство») 568 765,00 грн надмірно отриманих відповідачем грошових коштів.

В обґрунтування заявлених вимог ВФ «Судоремонт» вказує, що в орендованих ним приміщеннях, які перебували на балансі ДСК «Чорноморське морське пароплавство», сталась пожежа. Застраховане майно було повністю відновлено за кошти ВФ «Судоремонт». Оскільки рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) додатково стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПАТ «СК «ВУСО») на користь ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 568 765,00 грн страхового відшкодування, ДСК «Чорноморське морське пароплавство» отримало надмірні кошти.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 позов задоволено. Стягнуто з ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на користь ВФ «Судоремонт» 568 765,00 грн та 8 531,48 грн судового збору.

Суд встановив, що роботи з відновлення пошкоджених внаслідок пожежі орендованих приміщень були проведені за рахунок ВФ «Судоремонт». Разом із тим, ДСК «Чорноморське морське пароплавство» за рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) додатково отримала від ПАТ «СК «ВУСО» суму страхового відшкодування для покриття збитків, завданих цьому майну внаслідок вище вказаної події, що призвело до безпідставного збагачення ДСК «Чорноморське морське пароплавство». Оскільки розмір страхового відшкодування не перевищує загальної вартості ремонтно-будівельних робіт та розміру матеріальної шкоди, тому вимога ВФ «Судоремонт» про стягнення з ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 568 765,00 грн підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2022, ДСК «Чорноморське морське пароплавство» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ДСК «Чорноморське морське пароплавство» вказує, що оскаржуване рішення є незаконним.

ДСК «Чорноморське морське пароплавство» зазначає, що за укладеним позивачем з ПАТ «СК «ВУСО» договором страхування ДСК «Чорноморське морське пароплавство» є вигодонабувачем, а тому мало право на отримання страхового відшкодування. Зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021) у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) було присуджено до стягнення з ПАТ «СК «ВУСО» на користь ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 568 765,00 грн страхового відшкодування.

Скаржник вказує, що за умовами договору оренди ВФ «Судоремонт» зобов`язана забезпечувати збереження орендованого майна, здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна; ВФ «Судоремонт» зобов`язалась повернути ДСК «Чорноморське морське пароплавство» орендоване приміщення в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Апелянт вважає помилковим висновок господарського суду першої інстанції про безпідставне збагачення ДСК «Чорноморське морське пароплавство» та застосування судом ст. 1212 ЦК України, оскільки ДСК «Чорноморське морське пароплавство» отримала страхове відшкодування на підставі договору страхування, тобто за наявності правової підстави. Таким чином, на думку скаржника, страхове відшкодування не є безпідставно набутим майном.

Посилаючись на ст. ст. 18-1, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», апелянт зазначає, що компенсацію затрат ВФ «Судоремонт» на капітальний ремонт орендованого майна має здійснювати орендодавець, тобто Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, а не балансоутримувач ДСК «Чорноморське морське пароплавство». Проте п. 5.6 договору оренди сторони визначили інший порядок, ніж передбачений загальним правилом, закріпленим у ст. 776 ЦК України та ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Вказаним пунктом договору оренди зокрема передбачено, що ВФ «Судоремонт» зобов`язалась проводити поточний та інші види ремонтів за власний рахунок, що не тягне за собою зобов`язання Фонду компенсувати вартість таких поліпшень. Договір оренди як в цій частині, так і в цілому, не визнано недійсним, отже сторони зобов`язані керуватись положеннями договору.

На думку апелянта, ВФ «Судоремонт» за рахунок власних коштів здійснила ремонт пошкодженого пожежею нерухомого майна, що є абсолютно обґрунтованим і випливає з його обов`язків, передбачених договором оренди.

ДСК «Чорноморське морське пароплавство» також надала пояснення, у якому вказує, що орендодавцем за договором оренди є Регіональне відділення ФДМ по Одеській області.

Скаржник зазначає, що ВФ «Судоремонт» до позовної заяви додала лише лист Регіонального відділення ФДМ по Одеській області від 06.05.2015 №11-05-02421, в якому останній зазначає: «до обов`язків орендаря відноситься збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню та псуванню та відповідно роботи по його відновленню, у разі його пошкодження або псування здійснюються Орендарем за власний рахунок (в т. ч. за рахунок виплати страхового відшкодування згідно договору страхування), за результатами яких стан відновленого майна не повинен бути гіршим, ніж на момент передачі його в оренду. Враховуючи вищезазначене, Вам необхідно терміново вжити заходів щодо відновлення орендованого майна (у т.ч. розробити план заходів), про що у двотижневий термін проінформувати регіональне відділення».

На думку апелянта, з вказаного листа Регіонального відділення ФДМ вбачається, що цей документ не є належним і допустимим доказом того, що відділення ФДМ як орендодавець надало згоду на здійснення ремонту приміщення, в якому відбулася пожежа. Більше того, Регіональне відділення ФДМ по Одеській області зобов`язало орендаря розробити план заходів з відновлення орендованого майна та надати його орендарю.

Виходячи з умов договору №01-07 від 01.07.2015, укладеного між ТОВ ВФ «Судоремонт» та TOB «Зар Інвест», останнє здійснило капітальний ремонт орендованого приміщення.

Матеріали справи не містять доказів того, що ВФ «Судоремонт» розробила заходи з відновлення орендованого майна, надала відповідний план орендодавцю і орендодавець погодив здійснення капітального ремонту приміщення.

У тому випадку, якщо ВФ «Судоремонт» вважає, що отримала згоду орендодавця на проведення капітального ремонту, вона мала би звернутися саме до орендодавця з вимогою про відшкодування вартості проведених ремонтних робіт. Матеріали справи не містять доказів того, що ВФ «Судоремонт» зверталась з такою вимогою до орендодавця.

Скаржник вказує, що він взагалі не є належним відповідачем у справі, оскільки не є стороною договору оренди. Зазначає, що за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем; позивач не подав клопотання про заміну первісного відповідача і суд першої інстанції не мав права самостійно замінити його належного відповідача. Зважаючи на вказане, у позові слід було відмовити, в т.ч. з тієї підстави, що він поданий до неналежного відповідача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21402/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 до надходження матеріалів справи №910/21402/21.

08.06.2022 матеріали справи №910/21402/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21402/21 залишено без руху. Надано ДСК «Чорноморське морське пароплавство» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів сплати судового збору у встановлених розмірі та порядку. Попереджено ДСК «Чорноморське морське пароплавство», що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків апеляційної скарги, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Демидова А.М., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСК «Чорноморське морське пароплавство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21402/21. Розгляд справи призначено на 25.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 заяву представника ВФ «Судоремонт» адвоката Томашевського Р.М. про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.07.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Доручено представнику ВФ «Судоремонт» адвокату Томашевському Р.М. забезпечити проведення судового засідання у справі №910/21402/21 в режимі відеоконференції 25.07.2022.

18.07.2022 до апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від представника ДСК «Чорноморське морське пароплавство» адвоката Козаченко І.В. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 заяву представника ДСК "Чорноморське морське пароплавство" адвоката Козаченко І.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 25.07.2022, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Попереджено інших учасників судового процесу, що судове засідання відбудеться у приміщенні Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Демидової А.М.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 колегія суддів у зазначеному складі прийняла справу №910/21402/21 до свого провадження.

У судовому засіданні 25.07.2022 оголошено перерву до 01.08.2022, повідомлено, що наступне судове засідання буде проведено в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи.

Від ВФ «Судоремонт» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021) у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) задоволено позов ДСК «Чорноморське морське пароплавство» до ПАТ «СК «ВУСО» про стягнення 568 765,00 грн страхового відшкодування.

Вказаним рішенням встановлено таке.

16.03.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - Фонд) (орендодавець) та ВФ «Судоремонт» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу №5 літ. Е, загальною площею 401,80 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 1, які розташовані на території комплексу №3, дільниця №2 (інв. №1001279), що обліковуються на балансі ДСК «Чорноморське морське пароплавство», вартість яких визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА у формі ТОВ станом на 21.10.2011 і становила 438 500,00 грн.

Відповідно до п. п. 5.4-5.6 договору (копія якого наявна і в матеріалах цієї справи №910/2140/21) ВФ «Судоремонт» зобов`язалась забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати його в порядку, передбаченому санітарними нормами, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального зносу. Забезпечувати виконання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також вимог та постанов пожежної охорони; забезпечувати заходи впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, а також використання з цією метою виробничої автоматики; у будь-який час доби в присутності представника орендаря надавати робітникам відомчої пожежної охорони балансоутримувача можливість перевірки на об`єкті оренди готовності засобів пожежогасіння, пожежної сигналізації та зв`язку; здійснювати оплату за надані відповідачем протипожежні послуги згідно з діючими тарифами балансоутримувача. Своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат).

Протягом п`ятнадцяти днів з моменту укладення цього договору орендар зобов`язався застрахувати орендоване майно на весь термін дії договору оренди на суму, не менше ніж на його вартість за звітом про незалежну оцінку, на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу та платіжного доручення (п. 5.7 договору).

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язався повернути балансоутримувачу об`єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати останньому збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини позивача. Орендар зобов`язався нести відповідальність за дотримання правил експлуатації інженерних мереж, пожежної безпеки і санітарії в орендованих приміщеннях згідно із законодавством (п. п. 5.10, 5.12 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, який діє з моменту підписання його сторонами.

Відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений термін.

16.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ВФ «Судоремонт» складено акт приймання-передавання, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу №5 літ. Е, загальною площею 401,80 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 1, які розташовані на території комплексу №3, дільниця №2 (інв. №1001279), що обліковуються на балансі ДСК «Чорноморське морське пароплавство».

09.02.2015 була проведена повторна оцінка орендованого майна станом на 31.12.2014 оціночною фірмою ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА та встановлено, що вартість орендованих нежитлових приміщень становить 598 700,00 грн.

З 16.02.2015 вказаний договір був продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки жодна із сторін договору не виявила бажання припинити дію договору.

20.03.2015 між ПАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ВФ «Судоремонт» (страхувальник) укладено договір страхування майна №1724466-04-16-01, який набрав чинності 03.04.2015. Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору об`єктом страхування є нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу №5, які розташовані на території комплексу №3, дільниці №2 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 1, загальною площею 401,8 кв. м. Вигодонабувачем визначено ДСК «Чорноморське морське пароплавство» (балансоутримувача).

04.04.2015 в орендованих ВФ «Судоремонт» нежитлових приміщеннях складу №5 сталась пожежа.

Листом від 07.04.2015 №0415-130/1 ВФ «Судоремонт» повідомило Фонд, що 04.04.2015 в орендованому за договором оренди приміщенні виникла пожежа, в результаті якої приміщення згоріло, та просило дозволу на очищення приміщення від продуктів згоряння та на початок відновлювальних робіт у приміщенні.

09.04.2015 в присутності спеціаліста страхової компанії ОСОБА_1 , оцінювача ОСОБА_2, ОСОБА_3, директора ВФ «Судоремонт» ОСОБА_4 було складено протокол огляду будівлі складу №5, в якій відбулась пожежа.

Листом від 10.04.2015 №1691/634134 ПАТ «СК «ВУСО» надало ВФ «Судоремонт» згоду на проведення відновлюваних робіт пошкоджених приміщень (встановлено у рішенні Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 у справі № 17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18).

Листом від 07.04.2015 №0415-130/1 ВФ «Судоремонт» повідомило Фонд про пожежу в орендованих приміщеннях, просило дозволу на їх очищення та на початок відновлювальних робіт.

24.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ВФ «Судоремонт» було укладено договір про внесення змін до Договору оренди від 16.03.2012 (обліковий номер договору №209840910574) нерухомого майна, що належить до Державної власності.

Відповідно до умов даного договору було внесено зміни до договору оренди від 16.03.2012, зокрема: змінено вартість орендованого майна в договорі оренди, зазначивши її у відповідності до звіту про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА станом на 31.12.2014 у сумі 598 700,00 грн; визначено інший розмір орендної плати; продовжено термін договору оренди до 16.01.2018 включно. Дані зміни, за домовленістю сторін, діяли з 17.02.2015.

Листом від 28.04.2015 №0415-171 ВФ «Судоремонт» повідомила ДСК «Чорноморське морське пароплавство» про факт пожежі, яка сталась 04.04.2015 та внаслідок якої згоріло 74,61% площі орендованих приміщень і все майно, що в них знаходилося, повідомила про початок робіт з приведення приміщення в робочий стан, а також просила погодження на проведення капітального ремонту знищеного вогнем приміщення.

Лист від 06.05.2015 №11-05-02421 свідчить, що Фонд повідомив ВФ «Судоремонт» про необхідність терміново надати документи щодо виникнення пожежі, інформацію стосовно вжиття заходів з виплати страхового відшкодування, а також вжити заходів щодо відновлення орендованого майна (у т.ч. розробити план заходів), про що проінформувати Фонд у двотижневий термін.

Листи ДСК «Чорноморське морське пароплавство» від 07.05.2015 №Д 437 та від 22.08.2017 №кс-772 свідчать, що лист ВФ «Судоремонт» про пожежу від 28.04.2015 №0415-171 ДСК «Чорноморське морське пароплавство» отримала 30.04.2015.

Листом №0615-245/1 від 17.06.2015 ВФ «Судоремонт» було надано ПАТ «СК «ВУСО» копію висновку ГУ ДСНС в Одеській області №10/29/04.04.2015 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталась 04.04.2015 в приміщенні ВФ «Судоремонт», за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Воробйова, 1, від 22.04.2015.

07.07.2015 ПАТ «СК «ВУСО» було складено страховий акт №2051-10 відповідно до умов договору страхування майна від 20.03.2015 №1724466-04-16-01, в якому пожежу було визнано нестраховим випадком та прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

07.07.2015 ПАТ «СК «ВУСО» направило на адресу ВФ «Судоремонт» та ДСК «Чорноморське морське пароплавство» рішення №2937/634134, в якому зазначено, що дана пожежа визнана нестраховим випадком у зв`язку з невиконанням діючих приписів органів відомчого і державного пожежного нагляду щодо утримання протипожежної сигналізації на території нежитлових приміщень за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 1.

У рішенні від 11.01.2021 (залишеному без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021) у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що рішення ПАТ «СК «ВУСО» про відмову у виплаті страхового відшкодування було передчасним, у зв`язку з чим стягнув на користь ДСК «Чорноморське морське пароплавство» суму страхового відшкодування в розмірі 568 765,00 грн.

01.07.2015, у зв`язку з прийняттям ПАТ «СК «ВУСО» рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.03.2012, ВФ «Судоремонт» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Зар Інвест» (далі - ТОВ «Зар Інвест») договір №01-07 з капітального ремонту нежитлового приміщення складу №5 «Е» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 1 (вул. Одеська, 43).

На виконання вказаного договору ТОВ «Зар Інвест» виконало будівельні роботи з відновлення орендованих приміщень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: дефектного акта, договірної ціни на будівництво в розмірі 956 196,32 грн, актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2017 року в розмірі: 61 837,56 грн, 91 253,31 грн, 301 689,11 грн, за січень 2018 року в розмірі: 150 000,03 грн, довідками про вартість виконаних робіт за січень 2017 року від 31.01.2017 на суму 454 779,98 грн та за січень 2018 року в розмірі 604 780,01 грн.

Вказані документи підписані уповноваженими особами сторін та скріпленні їх печатками, містять найменування виконаних робіт, а також розміри понесених витрат.

На підтвердження вартості здійснених ним витрат на проведення відновлювальних будівельних робіт в орендованих приміщеннях ВФ «Судоремонт» також надала копію висновку експертів Одеського науково-дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30.03.2020 №18-4609/4610/5353-5356, згідно з яким загальна вартість ремонтно-будівельних робіт склала 1 066 474,30 грн, а розмір матеріальної шкоди - 659 222,20 грн.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 фактично виконане 08.07.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №26098, яким ПАТ «СК «ВУСО» перерахувала на користь ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 568 765,00 грн страхового відшкодування.

10.08.2021 ВФ «Судоремонт» звернулась до ДСК «Чорноморське морське пароплавство» з листом №0821-725, у якому просила ДСК «Чорноморське морське пароплавство» перерахувати на користь ВФ «Судоремонт» отримане страхове відшкодування для розрахунку з ТОВ «Зар Інвест» за виконані роботи з відновлення орендованих приміщень.

Вказаний лист ВФ «Судоремонт» залишений ДСК «Чорноморське морське пароплавство» без задоволення.

Звертаючись з позовом у цій справі (910/21402/21), ВФ «Судоремонт» вказує, що ДСК «Чорноморське морське пароплавство» у зв`язку з пошкодженням орендованих приміщень внаслідок пожежі двічі набула матеріальні блага: у вигляді фактичного виконаних позивачем відновлювальних будівельних робіт з капітального ремонту орендованих приміщень та у вигляді 568 765,00 грн отриманого страхового відшкодування за рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18).

ДСК «Чорноморське морське пароплавство» відзив на позовну заяву не надало.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України у свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст. ст. 283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 776 ЦК України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за найм речі, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 779 ЦК України наймач зобов`язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Особливий порядок компенсації здійсненого орендарем ремонту під час оренди державного майна врегульований спеціальним нормативним актом - Законом України «Про оренду державного та комунального майна» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди (ч. 2 ст. 27 Закону).

Суд (в т. ч. у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18)) встановив, що у п. 5.6 договору оренди сторони визначили інший порядок, ніж передбачено загальним правилом, закріпленим у ст. 776 ЦК України та ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Зокрема, ВФ «Судоремонт» зобов`язалась проводити поточний та інші види ремонтів орендованого майна за власний рахунок, що не тягне за собою зобов`язання Фонду компенсувати вартість таких поліпшень (необхідних витрат).

Таким чином у Фонду відсутній обов`язок компенсувати ВФ «Судоремонт» вартість таких поліпшень.

Те, що балансоутримувач (ДСК «ЧМП») отримав страхове відшкодування за рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18), не є свідченням надмірно отриманих відповідачем грошових коштів, оскільки отримання цих коштів саме відповідачем було передбачено умовами договору страхування майна №1724466-04-16-01, укладеним ВФ «Судоремонт» (страхувальник) з ПАТ «СК «ВУСО» (страховик).

Водночас обов`язок ВФ «Судоремонт» проводити поточний та інші види ремонтів орендованого майна за власний рахунок передбачений умовами договору оренди, укладеного позивачем з Фондом (орендодавець). Умови, які б надавали ВФ «Судоремонт» право вимагати від Фонду чи балансоутримувача компенсацію вартості ремонту / поліпшень орендованого майна у договорі оренди відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції послався на ст. 1212 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні та про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні означає, що у разі припинення зобов`язання через неможливість його виконання, яке виникло внаслідок обставин, за які жодна із сторін не відповідає, або у зв`язку із добровільною відмовою у зобов`язанні обох сторін, сторона, що виконала своє зобов`язання повністю або частково, має право вимагати повернення виконаного. Ця вимога має самостійний характер, оскільки загальні положення про зобов`язання не містять норм, які передбачають необхідність повернення виконаного, хоча загальні принципи зобов`язального права і деякі норми побічно мають на увазі необхідність повернення виконаного при настанні об`єктивної неможливості виконання зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Безпідставним збагаченням обґрунтовується в цілому інститут реституції - повернення в первинне положення. Якщо підстава, на якій виникло зобов`язання, з якоїсь причини відпала (наприклад визнана недійсною, або для однієї із сторін виникла об`єктивна неможливість його виконання) і вона звільняється від зобов`язання, а інша сторона вже виконала повністю або частково зобов`язання, остання сторона має право вимагати від першої сторони все передане їй в натурі, а за неможливості повернення майна в натурі - надати грошове відшкодування.

Суд зазначив, що ч. 3 ст. 1212 ЦК України наводить лише орієнтований перелік вимог, на які можуть поширюватися положення Глави 83 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Місцевий господарський суд зазначив про встановлення ним того, що роботи з відновлення пошкоджених внаслідок пожежі орендованих приміщень були проведені за рахунок позивача. Разом із тим, позивач (він же балансоутримувач - ДСК «ЧМП») за рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18) додатково отримав від страхової компанії суму страхового відшкодування для покриття збитків, завданих цьому майну внаслідок вище вказаної події, що призвело до безпідставного збагачення відповідача.

Оскільки розмір страхового відшкодування не перевищує загальної вартості ремонтно-будівельних робіт та розміру матеріальної шкоди, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 568 765,00 грн підлягає задоволенню.

Колегія суддів, не погоджуючись з висновком господарського суду першої інстанції, виходить з такого.

Зміст позовної заяви свідчить, що звертаючись з позовом у цій справі, позивач просить суд стягнути з відповідача 568 765,00 грн страхового відшкодування у зв`язку з тим, що роботи з капітального ремонту орендованої будівлі були виконані ним власними силами та ТОВ «Зар Інвест». Позивач у позові не посилався на ст. 1212 ЦК України, оскільки вважає, що відповідач отримав від страхової компанії кошти, цільовим призначенням яких є відшкодування збитків, завданих пожежею і при цьому відповідач свої кошти у ремонт будівлі не вкладав і не відновлював її. Позивач вказує, що з дозволу наймодавця фактично виконав обов`язок балансоутримувача щодо здійснення капітального ремонту орендованого майна і отримана відповідачем сума страхової виплати на такий капітальний ремонт має бути йому (позивачу) відшкодована.

Тобто, позивач у цьому випадку (вказуючи в т.ч. на п. 179 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, та ст. 776 ЦК України) заявляє вимогу про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі вартості проведеного капітального ремонту, а не відшкодування вартості проведеного ремонту.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Системний аналіз положень ст. ст. 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15, Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14.

З аналізу ст. 1212 ЦК України для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зокрема, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України є не лише обставини збагачення відповідача, а й втрата або недоотримання цього майна позивачем саме внаслідок такого збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Суд під час розгляду цієї справи встановив, що 20.03.2015 ПАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ВФ «Судоремонт» (страхувальник) уклали договір страхування майна №1724466-04-16-01, який набрав чинності 03.04.2015. Відповідно до додатку №1 до договору страхування об`єктом страхування є нежитлові приміщення одноповерхової будівлі складу №5, які розташовані на території комплексу №3, дільниці №2 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 1, загальною площею 401,8 кв. м. Вигодонабувачем визначено ДСК «Чорноморське морське пароплавство» (балансоутримувача).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2021 (залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021) у справі №17-1-4-5-32-24-2/136-03-5080(910/3705/18), у якому суд встановив, що рішення страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування було передчасним, задоволено позов ДСК «Чорноморське морське пароплавство» до ПАТ «СК «ВУСО» про стягнення 568 765,00 грн страхового відшкодування.

Вказане рішення фактично виконане 08.07.2021, ПАТ «СК «ВУСО» перерахувало на користь ДСК «Чорноморське морське пароплавство» 568 765,00 грн страхового відшкодування.

Наведене свідчить, що відповідач отримав страхове відшкодування не безпідставно, отримання ним страхової виплати було передбачене умовами договору страхування та підтверджено судовим рішенням.

Водночас за умовами п. 5.6 договору оренди ВФ «Судоремонт» зобов`язалось своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна; ця умова договору не розглядається як дозвіл (згода) на здійснення поліпшень орендованого майна (створення нової речі) за власний рахунок і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (необхідних витрат). Договір оренди як в цій частині, так і в цілому, не визнано недійсним.

Наведене у сукупності свідчить, що відповідач правомірно отримав страхове відшкодування за страховим випадком, який стався у орендованому позивачем приміщенні; у свою чергу відповідач здійснив капітальний ремонт орендованого ним майна, а за умовами п. 5.6 договору поточний та інші види ремонтів орендованого майна здійснюються за власний рахунок позивача.

Відтак підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України відсутні.

Колегія суддів, зважаючи на посилання позивача на п. 179 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020, зазначає, що вказана постанова була прийнята 03.06.2020, тобто після укладення сторонами спору договору оренди та укладення позивачем з ТОВ «Зар Інвест» договору №01-07 від 01.07.2015 та виконання останнім робіт з капітального ремонту нежитлового приміщення складу №5 «Е» за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, буд. 1 (вул. Одеська, 43). Відтак, підстави для застосування у спірних правовідносинах вказаних положень цієї Постанови відсутні.

Апеляційний суд також відзначає, що у листі від 06.05.2015 №11-05-02421 Регіональне відділення Фонду державного майна повідомило ВФ «Судоремонт» про необхідність терміново надати документи щодо виникнення пожежі, інформацію стосовно вжиття заходів з виплати страхового відшкодування, а також вжити заходів щодо відновлення орендованого майна (у т.ч. розробити план заходів), про що проінформувати Фонд у двотижневий термін.

Однак цей лист за своїм змістом не є дозволом чи вимогою орендодавця на проведення капітального ремонту (відновлення) пошкодженого орендованого майна.

За наведених підстав колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає, що у їх задоволенні має бути відмовлено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21402/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21402/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Виробничої фірми «Судоремонт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення 568 765,00 грн.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на позивача.

5. Стягнути з Виробничої фірми «Судоремонт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65003, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 37; ідентифікаційний код 30545563) на користь Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 01125614) 12 797,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу №910/21402/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.08.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко