Рішення

від 31.07.2022 по справі 902/858/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2022 р. Cправа № 902/858/15(902/827/21)

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали по справі

за позовом: Приватного підприємства "Хілл"

до: ОСОБА_1

про витребування майна

в межах справи № 902/858/15

за заявою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія Фінанс"

до: Приватного підприємства "Хілл"

про визнання банкрутом

за участю :

від Позивача: арбітражний керуючий (ліквідатор ПП "Хілл") Ткачук О.В. (в режимі відеоконференції)

Відповідач : ОСОБА_1 , за паспортом

в якості вільного слухача - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл".

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Так, ухвалою суду від 11.07.2022 року продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута - ПП "Хілл" та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. по справі № 902/858/15 - до 11.10.2022 року. Призначено справу № 902/858/15 до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2022 року.

12.08.2021 року до суду від ПП "Хілл" надійшла позовна заява б/н від 09.08.2021 року (вх.№ 01-36/616/21) до ОСОБА_1 про витребування майна в межах справи № 902/858/15.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/858/15(902/827/21)), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Разом з тим, в зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду від 12.08.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл позовної заяви ПП "Хілл" б/н від 09.08.2021 року (вх.№ 01-36/616/21), за результатами якого вказану вище позовну заяву розподілено судді Тварковському А.А..

Відповідно до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 ГПК України, 16.08.2021 року судом було здійснено запит до відповідного органу реєстрації щодо надання відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування) Відповідача - гр. ОСОБА_1 ..

25.08.2021 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.

За заявою судді Тварковського А.А. від 25.08.2021 року, згідно розпорядження керівника апарату суду від 25.08.2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл позовної заяви ПП "Хілл" б/н від 09.08.2021 року (вх. № 01-36/616/21), за результатами якого вказану позовну заяву розподілено судді Тісецькому С.С..

При цьому, 27.08.2021 року до суду від Тростянецької селищної ради надійшов лист №02-17/2406 від 27.08.2021 року, в якому повідомлено відомості про реєстрацію Відповідача - гр. ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 ..

В подальшому, ухвалою суду від 30.08.2021 року призначено підготовче засідання з розгляду позовної заяви ПП "Хілл" б/н від 09.08.2021 року (вх.№ 01-36/616/21) до ОСОБА_1 про витребування майна в межах справи № 902/858/15 на 06.10.2021 року.

Ухвалою суду від 06.10.2021 року призначено підготовче засідання у справі №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 на 11.11.2021 року.

Ухвалою суду від 11.11.2021 року призначено підготовче засідання у справі №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 на 13.12.2021 року.

Водночас, ухвалою суду від 13.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/858/15(902/827/21) з розгляду позовної заяви ПП "Хілл" до ОСОБА_1 про витребування майна, в межах справи № 902/858/15 - до судового розгляду по суті на 12.01.2022 року.

Разом з тим, ухвалою суду від 12.01.2022 року зупинено провадження у справі №902/858/15(902/827/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ОСОБА_1 про витребування майна, в межах справи №902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

В подальшому, ухвалою суду від 09.02.2022 року було поновлено провадження у справі 902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 та призначено справу №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 - до судового розгляду по суті на 22.03.2022 року.

Ухвалою суду від 22.03.2022 року відкладено розгляд справи №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 по суті на 18.05.2022 року.

Ухвалою суду від 18.05.2022 року відкладено розгляд справи №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 по суті на 21.06.2022 року.

Ухвалою суду від 21.06.2022 року відкладено розгляд справи №902/858/15(902/827/21), в межах справи № 902/858/15 по суті на 01.08.2022 року. Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Ткачука О.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/858/15(902/827/21), яке відбудеться 01.08.2022 року о 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

На визначену дату - 01.08.2022 в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції з`явилися представник Позивача - арбітражний керуючий Ткачук О.В., Відповідач - ОСОБА_1 та в якості вільного слухача - ОСОБА_2 ..

В судовому засіданні представник Позивача та Відповідач вказали про можливість розгляду справи по суті.

В ході розгляду справи по суті, представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задоволити позовну заяву, а також зазначив, що ціна майна є неринковою і Відповідач повинен був розуміти про певні юридичні ризики того, що він купує майно за вартістю нижчою ринкової.

Відповідач заперечив щодо задоволення позову та вказав, що оцінку майна проводив Продавець.

Суд, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом поданої позовної заяви та наданих доказів, 14.12.2017 проведено аукціон з продажу майна банкрута, за результатами якого, на користь ТОВ "Дім Цукру" було відчужено, зокрема, наступне майно :

- квартира, загальною площею 74,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1458932205241 (далі по тексту - нерухоме майно).

В подальшому, 04.09.2019 року між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2195, на таких умовах :

Продавець продав, а Покупець купив квартиру за номером АДРЕСА_2 , далі по тексту - "квартира" (п. 1).

Квартира, що відчужується, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 10 січня 2018 року Вірською А.І., приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 8. Право власності Продавця на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2018 року, державним реєстратором Вірською А.І., приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області, щo підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.01.2018 року, індексний номер витягу: 110267468, реєстраційний номер об`єкта-нерухомого майна: 1458932205241, номер запису про право власності: 24339910 (п. 2).

Згідно звіту про визначення оціночної вартості трьохкімнатної квартири, виконаного Суб`єктом оціночної діяльності Байда Т.Д., сертифікат № 1139/17 від 24.11.2017 року, виданий Фондом державного майна України, ринкова вартість квартири станом на 04.09.2019 року становить 50 760 (п`ятдесят тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійки (п.3).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира № 8 (вісім) має загальну площу - 74,1 кв.м., житлову площу - 45,1 кв.м. За домовленістю сторін інвентаризація квартири перед укладанням цього договору не проводилась (п. 4).

Продаж вчинено за 4 847 грн (чотири тисячі вісімсот сорок сім) гривень, 30 копійок. Розрахунок між Продавцем і Покупцем проведений до підписання договору (п. 5).

За домовленістю сторін житло, що є предметом цього договору, вважається переданим Покупцю після передачі йому повного комплекту ключів (п. 6).

На виконання вимог ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України Продавець передав Покупцю технічний паспорт та інші документи, що стосуються квартири (п. 8).

Також, у позові повідомлено, що згідно інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, за вказаним вище договором купівлі-продажу квартири від 04.09.2019 року, було відчужено об`єкт житлової нерухомості - квартиру, загальною площею 74,1 кв.м., житлова площа: 45,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1458932205241.

Разом з цим, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017, застосовано наслідки недійсності правочину, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

Водночас, ліквідатор ПП "Хілл" стверджує, що майно, яке витребовується, вибуло з власності Банкрута поза його волею, оскільки правочин направлений на відчуження майна боржника визнано недійсним вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

Також, між ПП "Хілл" та ОСОБА_3 , не укладалися жодні угоди (правочини), щодо майна, яке витребовується, а отже між власником та володільцем нерухомого майна не існує жодних юридичних відносин.

Крім того, як слідує з фактичних обставин справи, майно ПП "Хілл" вибуло із його володіння на підставі недійсного правочину та незаконно проведеного аукціону, у зв`язку з чим, договір купівлі-продажу був підписаний від ПП "Хілл" ліквідатором Василиком В.В. з ТОВ "Дім Цукру" поза межами добросовісності та законності дій ліквідатора, які покладено на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, майно Боржника вибуло з володіння власника (органу управління ПП "Хілл") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при ньому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Василик В.В. ) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону на користь ТОВ "Дім Цукру".

Таким чином, у зв`язку з недобросовісними діями ліквідатора ПП "Хілл" слідує, що майно вибуло із володіння Банкрута поза його волею, а тому на переконання Позивача, наявні правові підстави для застосування ст. 388 ЦК України і витребування майна від добросовісного набувача - ОСОБА_5 ..

Враховуючи викладене, Позивач просить суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Хілл" нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74.1 кв.м., житлова площа: 45,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1458932205241.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не надавався суду відзив на позовну заяву у цій справі.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про витребування у Відповідача нерухомого майна, яке раніше належало Позивачу - ПП "Хілл" та було продане на аукціоні за договором купівлі-продажу третій особі - ТОВ "Дім Цукру".

Підставами позовних вимог зазначено визнання недійсними судовим рішенням результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного за результатами відповідного аукціону з продажу майна банкрута - ПП "Хілл" у справі № 902/858/15.

Як, підтверджено матеріалами цієї справи, між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О. та зареєстровано в реєстрі за № 2195, предметом якого є продаж Продавцем Покупцеві квартири за номером АДРЕСА_2 .

Також, пунктом 2 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що квартира, яка відчужується, належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва, виданого 10 січня 2018 року Вірською А.І., приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області за реєстром № 8. Право власності Продавця на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.01.2018 року, державним реєстратором Вірською А.І., приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області, щo підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.01.2018 року, індексний номер витягу: 110267468 реєстраційний номер об`єкта-нерухомого майна: 1458932205241, номер запису про право власності: 24339910.

Судом встановлено, що за змістом наведеного вище Свідоцтва (копія наявна в матеріалах справи), приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А.І. відповідно до ст. 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на підставі акту про передання права власності на куплене нерухоме майно від 15.12.2017 року і протоколу про проведення аукціону складеного ТОВ "Клірингова палата" від 14.12.2017 року, посвідчено, що ТОВ "Дім Цукру" (податковий номер 41628945, місцезнаходження якого: м. Вінниця, вулиця Максимовича, буд. № 4, офіс 518), належить на праві власності нерухоме майно, що складається з : квартири, загальною площею 74,1 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка придбана ТОВ "Дім Цукру" за 4 039,48 (чотири тисячі тридцять дев`ять грн 48 коп), що раніше належало Приватному підприємству "Хілл" (податковий номер 1333298, місцезнаходження якого: Вінницька область, Крижопільський район, смт.Крижопіль, вулиця Чкалова, буд. № 16 Б,) на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А.І. 17.10.2012 року за реєстровим № 2365.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2017 року між ПП "Хілл" (Продавець) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Василика Віталія Валентиновича та ТОВ "Дім Цукру" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві майно, а Покупець зобов`язується сплатити ціну його продажу та прийняти майно, що було виставлено для продажу на аукціоні, а саме : Лот № 1: Майно підприємства-банкрута ПП "Хілл", що виставляється для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, до складу якого входять: об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб, (надалі - майно).

Окрім цього, пунктами 1.4, 2.1 вказаного вище договору купівлі-продажу майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство, обумовлено, що право на придбання майна Покупець набув за результатами проведеного "14" грудня 2017 р. аукціону за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 договору, згідно протоколу № 03/17 про проведення аукціону від 14.12.2017 року.

Продаж майна вчинено за ціною у розмірі 20 328 945,83 гривень, без ПДВ, що склалася за результатами проведеного аукціону 14.12.2017 р., зокрема, продано об`єкт нерухомості (квартира), розташований за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с.Капустяни, вулиця Мурованого Сергія, будинок 32, квартира 8 - ціна 4 039,48 (чотири тисячі тридцять дев`ять грн 48 коп.) гривень, без ПДВ (додаток № 17, який є невід`ємною частиною до даного договору).

Отже, належна ПП "Хілл" вказана вище оспорювана квартира була куплена ТОВ "Дім Цукру" за результатами аукціону від 14.12.2017 року та в подальшому була продана останнім Відповідачу - ОСОБА_1 , якому відповідна квартира наразі належить на праві власності, що підтверджується долученою до позову Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 269594557 від 09.08.2021 року.

Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Відповідні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24.01.2020 року у справі № 910/10987/18 вказано, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 18.12.2019 року у справі № 902/858/15 було скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 р. у справі № 902/858/15. Прийнято нове рішення. Визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі №902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року та застосовано наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року, а саме: визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майна банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

Водночас, даною постановою суду апеляційної інстанції, зокрема, були встановлені такі обставини та зроблені наступні висновки.

Між ТОВ "Клірингова палата" та ліквідатором ПП "Хілл" - Василиком В.В. було укладено договір про проведення аукціону від 12.09.2017 року шляхом організації та проведення аукціонів: аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу; другий повторний аукціон з продажу цілісного майнового комплексу.

15.11.2017 року ТОВ "Клірингова палата" на сайті Вищого господарського суду України здійснено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна підприємства банкрута - ПП"Хілл" у вигляді цілісного майнового комплексу, який призначено на 14.12.2017 року о 10-00 год..

В даному оголошенні, зокрема, зазначені такі відомості : початкова вартість продажу та можливість зниження ціни на цьому аукціоні - 290 413 510, 87 грн без ПДВ. Початкова вартість повторного аукціону зменшена на 20% від початкової вартості попереднього аукціону . Під час проведення аукціону передбачена можливість зниження початкової вартості лоту на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір; кінцевий термін прийому заявок та сплата гарантійного внеску - 16 листопада 2017 року до 13-00 год. включно. Для участі у аукціоні необхідно сплатити гарантійний внесок у розмірі 10 % від початкової вартості лоту у розмірі 29 041 351,09 грн без ПДВ що вносяться на рахунок організатора аукціону: п/р НОМЕР_1 в ПАТ "Альфа банк" у м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 38050409; заяви на участь в аукціоні приймаються організатором з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону на веб сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України, 10-00 до 13-00 год. в робочі дні, за адресою : Київська область, м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, буд. 4, оф. 1; до складу цілісного майнового комплексу входять : об`єкти нерухомості, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби, дебіторська заборгованість, корпоративні права, вимоги до третіх осіб.

Згідно розміщеного ТОВ "Клірингова палата" 18.12.2017 року на сайті ВГСУ оголошення , другий повторний аукціон з продажу майна ПП "Хілл", що був призначений на 14.12.2017 року визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону було придбано лот 1 - майно підприємства банкрута ПП"Хілл", що виставлявся для продажу на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, ціна продажу склала 20 328 945,83 грн без ПДВ; скарг та зауважень на адресу організатора аукціону не надходило.

14.12.2017 року між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТзОВ "Дім цукру" було укладено договір купівлі-продажу майна ПП "Хілл", який містить 26 додатків.

Однак, матеріали справи містять витяг з сайту судової влади України, про те що Василик В.В., як адвокат представляв інтереси ТОВ "Всеукраїнська колекторська компанія" (попередня назва ТОВ "Клірингова компанія") у справі № 380/274/14ц згідно ухвали від 07.12.2016 року (т. 30 а.с. 209 - 210).

Крім того, з матеріалів справи убачається, що попередній керівник (власник) ТОВ "Клірингова палата" - ОСОБА_6 та Василик В.В. є засновниками ТОВ "Комерційна група "Авалон". А також, ОСОБА_6 є засновником юридичної особи ТОВ "БІЛЬБАО СА", у якому Василик В.В. здійснює повноваження голови комісії з припинення (ліквідатора) вказаної юридичної особи з 29.07.2015 р., що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т. 30, а.с. 211-222)

Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що організатор аукціону - ТОВ "Клірингова палата" не відповідає критерію щодо пов`язаних осіб, оскільки є заінтересованою особою стосовно замовника аукціону - ліквідатора Василика В.В. , про що свідчить наявність трудових та інших відносин між Василиком В.В. та організатором аукціону та засновником організатора аукціону.

При цьому, не зважаючи на пов`язаність ліквідатора Василика В.В. як замовника аукціону з організатором аукціону - ТОВ "Клірингова палата" ліквідатором не приймалося рішення щодо скасування протоколу попереднього арбітражного керуючого про визначення організатором аукціону ТОВ "Клірингова палата".

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ліквідатором вимог ч. 6 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки організатором аукціону не може бути заінтересована особа щодо замовника аукціону, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Натомість твердження ліквідатора щодо відсутності доказів в матеріалах справи щодо його пов`язаності з організатором аукціону спростовуються наведеними вище документами.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл" 14.12.2017 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині відомостей про майно, що продається, а тому доводи скаржників в цій частині є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, у зв`язку з невключенням до ліквідаційної маси банкрута 53 транспортних засобів, ліквідатором не було реалізовано всі активи боржника, які у сукупності формують цілісний майновий комплекс.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ліквідатор не виносив на розгляд комітету кредиторів боржника питання погодження складу майна, яке виставлялось на продаж лотами. Отже, процедура продажу майна з аукціону окремими лотами була ліквідатором порушена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилася з доводами апеляційних скарг, щодо порушень які були допущені ліквідатором та організатором торгів при проведенні другого повторного аукціону з продажу майна ПП "Хілл", а саме недотримання вимог щодо змісту оголошення про проведення другого повторного аукціону, порядку проведення аукціону, пов`язаності організатора та замовника аукціону, невключення ліквідатором до ліквідаційної маси 53 транспортних засобів, які підлягали включенню до цілісного майнового комплексу та продажу на аукціоні, що суттєво порушує права апелянтів, а тому дійшла висновку про достатність підстав для скасування ухвали Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 року та визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у справі № 902/858/15 повністю, з застосуванням наслідків недійсності результатів аукціону.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, встановлені вказаною вище постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 обставини щодо недійсності результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна ПП "Хілл", є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України під час розгляду позовної заяви ПП "Хілл" в особі ліквідатора боржника у справі № 902/858/15(902/827/21).

Поряд з цим, як згадувалось вище, ухвалою суду від 12.01.2022 року було зупинено провадження у справі № 902/858/15(902/827/21) за позовом ПП "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ОСОБА_1 про витребування майна, в межах справи № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл" до прийняття та набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками поданої касаційної скарги ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15.

Цією ухвалою, серед іншого, встановлено, що згідно відомостей з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 року, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року. Витребувано з Господарського суду Вінницької області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/858/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна" до Приватного підприємства "Хілл" про визнання банкрутом.

У зазначеній вище ухвалі, Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що підставою касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 у справі № 902/858/15 скаржник вказав п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

Зважаючи на те, що предметом позову у справі № 902/858/15(902/827/21) є, зокрема, витребування від Відповідача - ОСОБА_1 на користь банкрута - ПП "Хілл" нерухомого майна за наслідками недійсності правочину, застосованих постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, якою визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Банкрута - ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами відповідного аукціону, та як встановлено судом, наразі ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 902/858/15 за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на вказану вище постанову суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим, у випадку скасування цієї постанови суду апеляційної інстанції, відповідні обставини впливатимуть на оцінку судом доказів у справі № 902/858/15(902/827/21) та прийняття судового рішення за результатами розгляду позовних вимог у цій справі.

За цих обставин, в ухвалі від 12.01.2022 року, суд дійшов висновку, що результати зазначеного вище касаційного розгляду будуть мати істотне значення для вирішення справи № 902/858/15(902/827/21), оскільки, існує об`єктивна неможливість її розгляду до набрання законної сили судовим рішенням прийнятим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за наслідками відповідного касаційного розгляду по справі № 902/858/15.

В подальшому, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 року було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ "Врожайне" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 (копія ухвали наявна в матеріалах цієї справи).

Відтак, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15 наразі є чинною.

Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України Законом від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

Приписами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Аналогічні положення наведено у статті 208 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 904/6495/13, юридичний аналіз статей 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.

Отже, правочин який визнаний судом недійсним, незалежно від його державної реєстрації у реєстрі прав на нерухоме майно не породжує наслідків визнання за набувачем права власності на спірне майно, а положення статей 2-5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" мають застосовуватися з врахуванням винятків при визнанні недійсними правочинів у судовому порядку.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком Верховного Суду України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі N 6-140цс14).

Згідно правових висновків, наведених у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року у справі № 910/3496/17, віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правоморчностей.

Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 року у справі № 5023/5847/11, в ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

У своїй постанові від 20.02.2020 року по справі № 922/719/16, Верховний Суд вказав, що в разі, коли відчуження майна відбулося іншою особою після правочину, вчиненого боржником у підозрілий період з такою іншою особою ("кредитор" у розумінні статті 20 Закону про банкрутство) і визнаного недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, ліквідатор боржника не позбавлений права заявити вимоги про витребування майна в останнього набувача відповідно до статті 388 ЦК України, звернення ліквідатора боржника із заявою в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням ліквідатора боржника та не суперечить меті Закону про банкрутство.

Так, згідно п. 12 ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження : вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 904/6495/13, у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником (частина 2 статті 38 Закону про банкрутство). Отже, вибуття майна з володіння власника відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство (частина 3 статті 98 Закону про банкрутство). Отже, встановлення судами недійсності правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених частиною 3 статті 98 Закону про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає в цілому правильними та прийнятими з дотриманням положень статей 216, 328, 330, 388 ЦК України висновки апеляційного суду про доведення ліквідатором боржника Венською О.О. фактичних обставин того, що майно боржника вибуло з володіння власника (органу управління ТОВ "Українські хімічні технології") поза межами його волевиявлення, а в силу закону, при цьому визначений законодавцем орган управління майном (ліквідатор Маглиш Л.С.) діяв з порушенням тих повноважень, які йому було надано законодавцем при реалізації спірного майна з аукціону громадянину ОСОБА_12 22.10.2014.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спірне майно вибуло з володіння ПП "Хілл" не з його волі, адже було продано з аукціону в процедурі ліквідації в межах справи про банкрутство ПП "Хілл" у виконання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013).

Водночас, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 року у справі № 04/14-10/5026/2337/2011(925/1399/15), добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Для розкриття критерію "пропорційності" вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № 14/5026/1020/2011.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18).

Згідно матеріалів справи № 902/858/15, ухвалою суду від 26.06.2019 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" № 5344/16 від 27.12.2017 року про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута у справі №902/858/15 повністю.

Не погодившись із винесеною ухвалою ТОВ "ФК "Веста" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 у справі № 902/858/15 та прийняти нове рішення яким визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року та застосувати наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл" у справі № 902/858/15, який відбувся 14.12.2017 року, а саме: визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений за результатами аукціону з продажу майну банкрута ПП "Хілл" у справі № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року.

В подальшому, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2019 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Веста" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 26.06.2019 року у справі №902/858/15. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10 вересня 2019 р..

Отже, на момент укладення між ТОВ "Дім Цукру" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) договору купівлі-продажу квартири від 04.09.2019 р., тривав апеляційний перегляд ухвали суду від 26.06.2019 року у справі № 902/858/15, яка згодом була скасована постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року, в зв`язку з чим, Відповідач - ОСОБА_1 , не знав про недійсність результатів аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного за результатами цього аукціону, а тому Відповідач є добросовісним набувачем оспорюваного нерухомого майна, яке було придбано ТОВ "Дім Цукру" за результатами вказаного аукціону.

Разом з цим, Відповідачем у цій справі не обґрунтовано не пропорційність втручання у його право власності щодо спірного майна з наданням відповідних доказів, що дало б підстави для ствердження, що втручання у право власності ОСОБА_1 є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції або національного законодавства.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що результати аукціону з продажу майна ПП "Хілл", який відбувся 14.12.2017 року та договір купівлі-продажу від 14.12.2017 року, укладений за результатами цього аукціону між ПП "Хілл" в особі ліквідатора Василика В.В. та ТОВ "Дім цукру", визнані недійсними постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року у справі № 902/858/15, в зв`язку з чим, об`єкт нерухомості, а саме квартира, яка перейшла за цим договором до ТОВ "Дім цукру" та в подальшому була відчужена останнім за договором купівлі-продажу квартири Відповідачу - ОСОБА_1 , підлягає витребуванню на користь законного власника - ПП "Хілл".

Із такими висновками погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 липня 2022 року у cправі № 902/858/15(902/541/21).

Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн, підлягають віднесенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 73-79, 86, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов Приватного підприємства "Хілл" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука О.В. до ОСОБА_1 про витребування майна у справі № 902/858/15(902/827/21) в межах справи № 902/858/15 про банкрутство ПП "Хілл", повністю.

2. Витребувати у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Хілл" (вул. Чкалова, 16-Б, смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька обл., 24600; код ЄДРПОУ 13333298) нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 74,1 кв.м., житлова площа: 45,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна : 1458932205241.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства "Хілл" (вул. Чкалова, 16-Б, смт. Крижопіль, Крижопільський р-н, Вінницька обл., 24600; код ЄДРПОУ 13333298) 4 540,00 грн - витрат на сплату судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати рекомендованим листом згідно переліку; та на відомі суду електронні адреси: арбітражному керуючому (ліквідатору ПП "Хілл") Ткачуку О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику Відповідача - адвокату Кудельському А.А. - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 10 серпня 2022 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).