Ухвала

від 08.08.2022 по справі 370/1430/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

09 серпня 2022 року Київ Справа № 370/1430/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання незаконною бездіяльності та відповіді, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в:

До КОАС з Макарівського районного суду Київської області, в порядку ст.29 КАС України, надійшла адміністративна справа №370/1430/20 за позовом ОСОБА_1 до Вільнянської сільради Макарівського району Київської області з вимогами:

- визнати незаконною бездіяльність Вільнянської сільської ради Макарівського району щодо невжиття заходів реагування за зверненнями позивачки;

- визнати незаконною відповідь Вільнянської сільської ради від 08.11.2019;

- визнати незаконною відповідь Вільнянської сільської ради від 25.05.2020;

- визнати незаконною відповідь Вільнянської сільської ради від 18.06.2020;

- визнати незаконною відповідь Вільнянської сільської ради від 29.04.2020 №02-21/120.

Ухвалою КОАС від 05.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено заявниці строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою КОАС від 17.08.2020, у зв`язку із частковим виконанням позивачкою вимог ухвали КОАС від 05.08.2020, було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою КОАС від 07.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачці у зв`язку із неусуненням недоліків позовної заяви у встановлені судом строки.

Постановою ШААС від 01.12.2020 зазначену ухвалу суду було скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 04.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачці строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень, ухвала КОАС від 04.02.2022 про залишення позовної заяви без руху була надіслана на електронну адресу ОСОБА_1 , вказану нею у позовній заяві, та яка зареєстрована позивачкою в підсистемі "Електронний суд" (тобто, є офіційною електронною адресою позивачки у розумінні пп.2.5 п.5 про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21), а саме: katerynanych@ukr.net.

Пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, в якій зазначено, що ухвала про залишення позовної заяви без руху від 04.02.2022 доставлена 30.05.2022. Оскільки позивачка не повідомляла суд про зміну електронної пошти (ч. 3 ст. 131 КАС України), остання вважається належним чином повідомленою, а вказана ухвала врученою позивачці в порядку ст. 129 КАС України.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, враховуючи дату отримання позивачкою ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі №370/1430/20 - 30.05.2022, в якій було встановлено позивачці строк на усунення недоліків - протягом десяти днів з дня отримання ухвали, позивачка повинна була усунути недоліки позовної заяви у строк до 09.06.2022 включно.

При цьому, судом враховано, що 26 травня 2021, набув чинності Закон № 1416-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи".

Згідно з пунктом 24 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21 (далі- Положення), підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Зокрема, відповідно до пункту 37 Положення, підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Оскільки ухвала КОАС від 04.02.2022 внесена до АСДС у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), вона автоматично була також надіслана і до електронного кабінету позивачки, і остання мала можливість ознайомиись із її змістом.

Однак, у встановлений судом строк позивачкою не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі КОАС від 04.02.2022 у справі №370/1430/20, а саме не подано суду квитанції про сплату судового збору за 5 вимог немайнового характеру у розмірі 4962,00 грн, як і не подано клопотання про продовження строку на усунення вказаних недоліків.

За результатом дослідження позовної заяви, суд констатує повне неневиконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили, у зв`язку з чим звертає увагу на таке:

положеннями ч.1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ, при цьому ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

У 1975 році, під час вирішення справи "Golder проти Сполученого Королівства" (№4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

В той же час, рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права, тому право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі "Golder проти Сполученого Королівства" ЄСПЛ наголосив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Під законними обмеженнями ЄСПЛ розглядає встановлені законом строки давності, заходи забезпечення позову та нормативне регулювання права звернення до суду.

Верховний Суд у справі №705/5060/18 акцентував увагу на тому, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті.

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності".

Суд нагадав, що "... національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції.

Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року)".

Далі Верховний Суд зазначив: "Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог процесуального законодавства. Отже, оскільки він (позивач) не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам закону, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення".

У зв`язку з цим варто також звернути увагу і на рішення Європейського суду у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства", в якій ЄСПЛ висловив правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами може визнаватися таким, що має легітимну мету.

Також у рішеннях від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява №64336/01) судом вказано, що у певних випадках, при вирішенні справи, влада, керуючись "міркуваннями ефективності й економії часу розгляду справи має право допускати дії, яким встановлюється порядок розгляду справи та вирішення спору".

Крім того, у даному випадку варто також процитувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції, посилання на яке останнім часом набуло ознак системності. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух".

Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Враховуючи наявну у позивачки можливість звернутися до суду шляхом як пересилання документів у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку, так і з використанням підсистеми "Електронний суд", суд констатує факт ухилення позивачкою від виконання покладеного обов`язку ухвалою суду від 04.02.2022 (яка є обов`язковою для виконання всіма суб`єктами на території України), в чому суд вбачає зловживання учасником своїми правами.

Суд наголошує, що згідно ч.1 ст. 45 КАСУ учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення, - п.1 ч.2 ст.45 КАСУ.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Про це було зазначено Верховним Судом в ухвалі від 17.05.2018. Так, Верховний Суд у справі №916/36/16 визнав прикладом зловживання особою процесуальними правами дій, які полягають у «вчиненні інших ніж визначено Кодексом аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку заявницею допускаються дії, які стоять на заваді ефективного здійснення судочинства, в чому вбачається зловживання наданими правами.

В своїх рішеннях, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі "Шульга проти України", пункт 28, No 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі "Мусієнко проти України", пункт 24, No 26976/06, від 20.01.2011).

У цьому зв`язку варто знову звернутися до прецедентної практики ЄСПЛ, який акцентував увагу на тому, що неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі No 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами як принцип адміністративного судочинства забезпечується гарантіями дотримання судом усіх інших основних засад, встановлених ст.2 КАСУ таких як: учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися наданими процесуальними правами; суд з метою запобігання зловживанням правами активно забезпечує справедливий баланс використання учасниками процесу своїх прав та обов`язків, не спростовуючи принцип змагальності сторін.

Зловживання процесуальними правами це адміністративне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників адміністративного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників процесу (їх представників), перешкоджають гарантованому п. 1 ст. 6 ЄКПЛ правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

За приписами ч.3 ст.45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відтак, оскільки судом встановлено зловживання заявницею своїми процесуальними правами, суд вважає за необхідне застосувати один із засобів реагування на допущене учасником справи зловживання у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 44-45, 240, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області (ЄДРПОУ 05408869, вул. Миру, буд.49-а, с. Вільне, Макарівський район, Київська область) про визнання незаконною бездіяльності та відповіді, зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачці для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.