Постанова

від 01.12.2020 по справі 370/1430/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 370/1430/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Брагіна О.Є., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

при секретарі Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області, Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності та дій Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області; зобов`язання Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області провести ретельну перевірку за всіма її зверненнями щодо паркування великогабаритної сільськогосподарської техніки та створення шуму вказаною технікою з урахуванням фото, відеодоказів та відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 7221.4/Н-3270.3/20/24.3 від 20.03.2020; визнання незаконними відповідей Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області від 21.05.2020 р., 29.04.2020 р., 16.04.2020 р. №3032 та 3033, 18.03.2020 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов в частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Так, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Вільнянської сільської ради Макарівського району Київської області, Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльність.

Частина позовних вимог заявлена позивачем про визнання незаконною бездіяльності та дій Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області; зобов`язання Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області провести ретельну перевірку за всіма її зверненнями щодо паркування великогабаритної сільськогосподарської техніки та створення шуму вказаною технікою з урахуванням фото, відеодоказів та відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 7221.4/Н-3270.3/20/24.3 від 20.03.2020; визнання незаконними відповідей Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області від 21.05.2020 р., 29.04.2020 р., 16.04.2020 р. №3032 та 3033, 18.03.2020 року

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин , з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Отже, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому, ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим, специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб`єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов`язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони , за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень ;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років ;

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Також, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень вважається таке владне рішення, дія чи бездіяльність, які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов`язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, які мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву до Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ НП Київської області, в якій просила внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та притягнути до кримінальної відповідальності дирекцію ПП Альтернатива-Новий Дім ; заборонити підприємству здійснювати проїзд сільськогосподарської техніки та ваговозів у нічний час з 21:00 годин до 07:00 годин. Заявниця також просила працівників поліції притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності за обвал мосту та, ураховуючи надані нею докази стосовно власника техніки, внести відомості до ЄРДР за ст. 254 Кримінального кодексу України.

Мотиви позовної заяви в цій частині полягають в тому, що позивачка просила суд визнати незаконними відповіді відповідача, який на думку останньої, ухиляючись від виконання покладених на нього ст.214 КПК України обов`язків по внесенню до ЄДРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, перевів розгляд такої заяви у сферу переписки з позивачкою. У зв`язку з цим, позивачка просила зобов`язати Макарівське відділення поліції Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції Київської області встановити власника великогабаритної та скласти стосовного нього протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати розслідування.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК України).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄДРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відносини, які виникли між позивачкою та Макарівським відділенням Ірпінського відділу поліції ГУ НП в Київській області щодо допущення останнім бездіяльності по невнесенню відповідних відомостей до ЄДРДР, відмові у проведенні перевірки в межах відкритого кримінального провадження фактів, викладених у заяві ОСОБА_1 про правопорушення, встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, врегульовані Кримінально-процесуальним кодексом України, а тому розгляд справ, пов`язаних з діями суб`єктів правоохоронних органів щодо невнесення до ЄДРСР відомостей про вчинені кримінальні правопорушення, непроведення слідчих та оперативно-розшукових дій, не відноситься до публічних правовідносин, відповідно на даний спір не розповсюджується дія адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України указав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, у даній адміністративній справі, питання про вирішення публічно-правового спору, зокрема, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позивачем не порушувалося.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін . Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 242, 243, 294, 321, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року про відмову у відкритті провадження по даній справі - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 07.12.2020 року