Постанова

від 07.08.2022 по справі 160/20766/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/20766/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Дона»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (м. Дніпро, суддя Коренев А. О.) у справі № 160/20766/21

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Дона»

про стягнення заборгованості,-

встановив:

У жовтні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі позивач) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Дона» (далі відповідач), в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ДОНА», на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період липень - вересень 2021 року, що складає 4 279 грн 11 коп.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з липня 2021 року по вересень 2021 року включно в розмірі 4279,11 грн. не сплатив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовано, зокрема тим, що на його думку розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не можна порівнювати з індивідуальними правовими актами. Також, відповідач вказує, що КАС не встановлено відсутність повноважень суду перевіряти правильність розрахунків позивача, якщо відповідачем надані заперечення та докази цих розрахунків. Відповідач зазначає, що розрахунок позивача містить елементарні математичні помилки в графах 5 та 6. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок позивача значно перевищує дійсні показники роботи ОСОБА_1 за списком №2, оскільки для розрахунку позивач використав загальний період роботи з 12 липня 2007 року по 19 червня 2015 року, в той час як необхідно використовувати період з 12 липня 2007 року по 23 травня 2012 року.

З огляду на це, відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався, відзив на апеляційну скаргу відповідача до суду не подав.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «ДОНА» є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області.

Встановлено, що на підприємстві відповідача з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, працював громадянин, який з липня 2021 року по вересень 2021 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах.

Також, судом встановлено, що згідно розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідачу необхідно було внести суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на рахунок Пенсійного фонду України за період липень - вересень 2021 року в загальному розмірі 4279,11 грн., однак відповідач внесення цієї суми не здійснив.

Відтак, позивач звернувся до суду для стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за період липень - вересень 2021 року, що складає 4 279 грн 11 коп..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи наявні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої ст. 114 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" з липня 2021 року по вересень 2021 року. Суд першої інстанції звернув увагу, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 та сума заборгованості, що визначена у вищезгаданих розрахунках, відповідачем не були оскаржені, а відповідач не був позбавлений можливості оскаржити спірні розрахунки в порядку встановленому чинним законодавством. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що розмір витрат наведений у розрахунках та правомірність призначення пенсії працівнику відповідача не є предметом спору. Відтак, оскільки відповідач фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з липня 2021 року по вересень 2021 року включно не сплатив, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (надалі Інструкція №21-1).

Відповідно до п. 6.1 Інструкції №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції №21-1, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розмір сум до відшкодування відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1, на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.6.7 Інструкції №21-1).

За наведеного правового регулювання, обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи містять розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які є підставою для відшкодування відповідачем позивачу витрат останнього на виплату та доставку пільгових пенсій з липня 2021 року по вересень 2021 року на загальну суму 4 279 грн. 11 коп.

Апеляційний суд зазначає, що отримавши вищевказані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не надавши на них до Пенсійного органу заперечень та не оскарживши ці розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив їх, а отже ці розрахунки підлягали сплаті.

Аналогічний висновок вказано Верховним Судом у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/7913/17, від 14.05.2021 у справі № 812/1125/17, від 28.07.2022 у справі № 812/630/17.

Відтак, суд першої інстанції правильно зауважив, що розмір витрат, наведений у розрахунках та правомірність призначення пенсії працівнику відповідача не є предметом спору.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період з липня 2021 року по вересень 2021 року включно в розмірі 4279,11 грн. не сплатив.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідають вимогам до індивідуального акту, які встановлені приписами пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, а отже ці розрахунку є індивідуальним актом. Таким чином, є безпідставний доводи скаржника, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не можна порівнювати з індивідуальними правовими актами.

Колегія суддів також враховує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 804/1305/18, яка набрала законної сили 13 грудня 2018 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи ОСОБА_1 , зокрема з 12.07.2007 року по 19.06.2015 року на посаді волочильника дроту ТОВ «Торговий дім «Дона», правонаступником якого є ТОВ Метизний завод «Дона», а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23 серпня 2017 року.

Відтак, апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника, що розрахунок позивача значно перевищує дійсні показники роботи ОСОБА_1 за списком №2, оскільки для розрахунку позивач використав загальний період роботи з 12 липня 2007 року по 19 червня 2015 року, в той час як необхідно використовувати період з 12 липня 2007 року по 23 травня 2012 року. Подальше оскарження відповідачем постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у справі № 804/1305/18, про що він зазначав у заяві про зупинення провадження у справі, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки на час розгляду даної справи вказана постанова набрала законної сили ї є остаточним судовим рішенням.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, такі доводи апеляційної скарги є неспроможними.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність елементарних математичних помилок в графах 5 та 6 розрахунку, оскільки у графі 5 є лише формальний недолік щодо зазначення 12,6 місяців, замість 12 років та 6 місяців, проте наявність формальних недоліків в оформленні таких розрахунків не спростовує наявність у відповідача фактичної заборгованості зі сплати сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та обов`язку їх відшкодування.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/612/17 та від 9 липня 2020 року у справі № 804/1424/17, від 05.01.2021 у справі № 640/18421/19.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метизний завод «Дона» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі № 160/20766/21 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко