Постанова

від 08.08.2022 по справі 640/33958/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/33958/21 Головуючий у 1-й інстанції: Балась Т.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шато» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Шато» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 17697/0/7-1-21 від 01.10.2021 про відмову у наданні ТОВ «Шато» (код ЄДРПОУ 33236760) містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2021 № 1373;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2021 № 1373 «Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень»;

- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду надати ТОВ «Шато» (код ЄДРПОУ 33236760) містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення, та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, зазначених в заяві від 30.09.2021 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва в довільній формі, яка є додатком до заяви № 50014-006263876-013-16 від 30.09.2021;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подати суду через двадцять днів після набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 446/1450, між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «ШАТО», як орендарем, укладено строком на 10 (десять) років договір оренди земельної ділянки від 13.06.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 545. Дане право оренди земельної ділянки, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.06.2017 індексний номер 89395768.

За даним договором ТОВ «ШАТО» передано в оренду земельну ділянку площею 0,4370 га, розташовану за адресою: проїзд Військовий, 1 (літера «И») у Печерському районі м. Києва, цільове призначення - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для експлуатації та обслуговування (адміністративно-складської) нежитлової будівлі, кадастровий номер - 8000000000:82:087:0021.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:087:0021 має цільове призначення - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови для експлуатації та обслуговування (адміністративно-складської) нежитлової будівлі.

ТОВ «ШАТО» є власником об`єкта нерухомого майна - будівлі охолоджувального сховища, загальною площею 3317,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, будинок 1 літера И, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 175188277 від 25.07.2019.

Маючи намір щодо забудови вищевказаної земельної ділянки, 30.09.2021 ТОВ «ШАТО» через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою № 50014-006263876-013-16 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва».

До вищезазначеної заяви ТОВ «ШАТО», відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», додано документи, необхідні для отримання містобудівних умов та обмежень, що підтверджується відповідним описом документів, які надано до ЦНАП для виконання адміністративної послуги від 30.09.2021, а саме:

- заяву від 30.09.2021 в довільній формі про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», в якій містяться техніко-економічні показники об`єкта будівництва;

- копію документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а саме: належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки від 13.06.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 545;

- належним чином завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 89395768 від 13.06.2017;

- копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції або реставрації), а саме: належним чином завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 175188277 від 25.07.2019, яким підтверджується право власності ТОВ «ШАТО» на об`єкт нерухомого майна - будівлі охолоджувального сховища, загальною площею 3317,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, будинок 1 літера И, загальною площею 3317,8 кв.м.;

- копію викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Рішенням Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у формі листа № 17697/0/7-1-21 від 01.10.2021, затвердженим наказом Департаменту від 08.10.2021 № 1373, позивача повідомлено про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва в порядку п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з поданням неповного пакету документів, який визначено частиною 3 статті 29 Закону, а саме відсутністю зазначених намірів необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Вважаючи відмову відповідача щодо невидачі позивачу містобудівних умов та обмежень протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ТОВ «Шато» звернулось з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні ТОВ «ШАТО» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», а тому така відмова є протиправною.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) правомірно відмовлено позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, оскільки вказані замовником у заяві про надання містобудівних умов та обмежень наміри не відповідають проектним рішенням детального плану території в межах вул. Кіквідзе, Професора Підвисоцького, бульв. Дружби Народів, Чеської, Матросова та Залізничного шосе, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2018 № 1239/5303. Також, апелянт зазначає, що заява позивача про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта реконструкції будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс у Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва була підписана невстановленою особою (без зазначення посади та ПІБ). Крім того, апелянт вважає, що зобов`язання відповідача надати ТОВ «Шато» містобудівні умови та обмеження для проектування вказаного вище об`єкта будівництва є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 27.01.2011 № 90, встановлено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Підпунктом 6.43 пункту 6 зазначеного Положення встановлено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2022 у справі № 826/8031/17, від 22.09.2021 у справі № 640/3418/20, від 27.04.2021 у справі № 620/408/19, від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18, від 20.02.2020 у справі № 813/52/13-а, від 10.10.2019 у справі № 260/1499/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

За правилами ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з ч. 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень);

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України);

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що містобудівні умови та обмеження видаються Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі заяви замовника, до якої має бути додано документи, відповідно до переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу або ним приймається рішення про відмову у їх видачі.

При цьому, виключний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначений ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18.

Як вже було зазначено вище, ТОВ «ШАТО» звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою № 50014-006263876-013-16 від 30.09.2021 про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва».

До зазначеної заяви, відповідно до опису документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги, який підписаний уповноваженою особою ЦНАП, позивачем додано:

- заяву від 30.09.2021 в довільній формі про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», в якій містяться техніко-економічні показники об`єкта будівництва;

- копію документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, а саме: належним чином завірену копію договору оренди земельної ділянки від 13.06.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 545;

- належним чином завірену копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 89395768 від 13.06.2017;

- копію документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції або реставрації), а саме: Належним чином завірену копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 175188277 від 25.07.2019, яким підтверджується право власності ТОВ «ШАТО» на об`єкт нерухомого майна - будівлі охолоджувального сховища, загальною площею 3317,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, Військовий проїзд, будинок 1 літера И, загальною площею 3317,8 кв.м.;

- копію викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Таким чином, позивачем разом з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», надано відповідачу всі обов`язкові документи, у відповідності до переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а отже ТОВ «ШАТО» виконано всі умови, необхідні для надання містобудівних умов та обмежень.

Разом з тим, відповідач в рішенні № 17697/0/7-1-21 від 01.10.2021, затвердженому наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2021 № 1373, підставою для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», зазначив п. 1 ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у зв`язку з поданням неповного пакету документів, який визначено частиною 3 статті 29 Закону, а саме відсутністю зазначених намірів необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.

Надаючи правову оцінку вказаній вище відмові у видачі містобудівних умов та обмежень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, колегія суддів враховує загальну правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Рисовський проти України», де ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Аналогічна позиція щодо застосування принципу «належного урядування», викладена і рішеннях ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia).

Як вже було зазначено, в ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено вичерпний перелік документів, які подаються замовником разом із заявою про надання містобудівних умов і обмежень.

При цьому, надання документа, який повинен містити наміри, необхідні для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, вказаним переліком не передбачено. Тобто, у позивача був відсутній обов`язок надавати відповідачу разом із заявою документ, який повинен містити наміри забудови, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Однак, незважаючи на відсутність у позивача обов`язку для отримання містобудівних умов та обмежень надавати відповідачу документи, не визначені ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивачем разом з документами, перелік яких визначений вказаною статтею, додатково було надано відповідачу заяву від 30.09.2021 в довільній формі, в якій містились техніко-економічні показники об`єкта будівництва, тобто наміри забудови.

Доводи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо того, що заява позивача про надання містобудівних умов та обмежень була підписана невстановленою особою (без зазначення посади та ПІБ), колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріалами справи підтверджено, що заява позивача від 30.09.2021 була складена в довільній формі й містила техніко-економічні показники об`єкта будівництва, а тому відсутність в заяві від 30.09.2021 (яка оформлена в довільній формі) про надання містобудівних умов та обмежень зазначення посади та ПІБ особи, яка її підписувала, не тягне за собою наслідків непідписання такої заяви, оскільки позивачем таку заяву було надано додатково, окремо від визначеного ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» переліку обов`язкових документів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні ТОВ «ШАТО» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», оскільки останнім додано до заяви всі обов`язкові документи, у відповідності до переліку, визначеного ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому така відмова є протиправною.

Доводи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо того, що вказані замовником у заяві про надання містобудівних умов та обмежень наміри не відповідають проектним рішенням детального плану території в межах вул. Кіквідзе, Професора Підвисоцького, бул. Дружби Народів, Чеської, Матросова та Залізничного шосе, затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2018 № 1239/5303 (оскільки відповідно до ДПТ - територія об`єктів торговельно-побутового призначення та наукових інститутів), колегія суддів оцінює критично, оскільки вказана обставина не була покладена відповідачем в основу прийнятого рішення. Тобто, вказана обставина не була підставою для відмови позивачу у надані містобудівних умов та обмежень.

Крім вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне також зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст. ст. 5, 93, 95 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на принципах невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю, тощо.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 415 Цивільного кодексу України, землекористувач зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Вищевказане свідчить про те, що обов`язковою умовою користування земельною ділянкою є її використання за цільовим призначенням, а втручання в таке користування, забороняється.

Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Положеннями статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Таким чином, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також передбачають обов`язковість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням навіть в разі встановлення нового функціонального призначення, якщо це відбулося вже після набуття права власності на землю.

Так, стаття 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно зі змістом статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Таким чином, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки, відповідно до приписів вищевказаних правових норм, відображуються у державному земельному кадастрі.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Київ, Печерський район, проїзд Військовий, 1, літера И, відповідно до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 446/1450, передана ТОВ «ШАТО» в оренду для експлуатації та обслуговування (адміністративно-складської) нежитлової будівлі (категорія земель - землі житлової та громадської забудови).

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вищевказана земельна ділянка має наступне цільове призначення - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 від 23.07.2010 № 548, до земель громадської забудови належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

З огляду на викладене, оскільки зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, а її цільове призначення - 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, то дана земельна ділянка може бути використана для «Реконструкції будівлі охолоджувального сховища (яка знаходиться на цій земельній ділянці) під адміністративно-торговельний комплекс».

При цьому, положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, відповідно до яких забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а користувач земельної ділянки зобов`язаний використовувати її відповідно до її цільового призначення, мають вищу юридичну силу, ніж рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» та рішення Київської міської ради від 10.07.2018 № 1239/5303 «Про затвердження детального плану території в межах вулиць Бойчука (колишня Кіквідзе), Професора Підвисоцького, бульв. Дружби Народів, Чеської, Матросова, Залізничного шосе у Печерському районі м. Києва».

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосуванню підлягають саме положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Цивільного кодексу України, як актів вищої юридичної сили.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.11.2021 у справі № 815/1373/18 та від 21.02.2022 у справі № 826/1732/18.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 17697/0/7-1-21 від 01.10.2021 про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва», затверджене наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2021 № 1373, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

При цьому, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08.10.2021 № 1373 також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від попередніх вимог про скасування рішення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 17697/0/7-1-21 від 01.10.2021.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження, колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої, зокрема, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, і це прямо передбачено п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Зі змісту положень, закріплених у п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, вбачається, що у випадку порушення прав позивача, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

У постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Також, колегія суддів звертає увагу на положення обов`язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Олссон проти Швеції» (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися «законом», якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза «передбачено законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Як слідує зі змісту Рекомендації N R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 825/602/17.

Разом з тим, умови, за яких орган відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати містобудівні умови і обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати або не надати (відмовити) містобудівні умови і обмеження. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У контексті обставин спору, застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання містобудівних умов та обмежень.

Як вже було зазначено вище, позивач під час звернення до відповідача надав всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, в свою чергу, відповідачем підстав для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень не встановлено. Таким чином, єдиним рішенням, яке може бути прийнято Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо заяви позивача № 50014-006263876-013-16 від 30.09.2021 є рішення про видачу ТОВ «ШАТО» містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Аналогічна позиція щодо відсутності втручання суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень шляхом зобов`язання останнього вчинити дії, викладена в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 640/565/19, від 17.06.2020 у справі № 826/3608/18, від 03.04.2020 у справі № 640/18866/18, від 17.12.2019 у справі № 813/6618/15, від 29.11.2019 у справі № 826/6222/15, від 27.11.2018 у справі № 826/162/18.

Зазначені вище висновки суду апеляційної інстанції спростовують доводи апелянта на втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Отже, враховуючи подання позивачем всіх необхідних документів, визначених чинним законодавством, для отримання містобудівних умов та обмежень, а також той факт, що відповідачем не встановлено інших підстав для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що в даному випадку належним та ефективним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати ТОВ «ШАТО» містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція будівлі охолоджувального сховища під адміністративно-торговельний комплекс на Військовому проїзді, 1, літера И у Печерському районі м. Києва» з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення, та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, зазначених в заяві про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва в довільній формі, яка є додатком до заяви № 50014-006263876-013-16 від 30.09.2021.

При цьому, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.